Постанова № 69853368, 25.10.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2017 року Справа № 912/231/17

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:Нєсвєтової Н.М. (доповідач), Карабаня В.Я., Кондратової І.Д.розглянувши касаційну скаргу іноземного підприємства "Ліга" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.06.2017у справі№ 912/231/17 Господарського суду Кіровоградської області за позовомКіровоградської митниці ДФС доіноземного підприємства "Ліга" простягнення 721 939,34 грн

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився,

відповідача : не з'явився,

В С Т А Н О В И В:

Кіровоградська митниця ДФС звернулась до Господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з Іноземного підприємства "Ліга" витрати на зберігання товарів на складі митного органу в сумі 721 939,34 грн., з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказувала на те, що при зберіганні товарів на складі митного органу відповідно до митного законодавства відповідач (власник товарів) гарантував відшкодувати витрати за зберігання товарів на складі митного органу, однак, зазначене зобов'язання відповідачем виконано не було.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 20.03.2017 у справі № 912/231/17 позовні вимоги задоволено частково. Присуджено до стягнення з Іноземного підприємства "Ліга" на користь Кіровоградської митниці ДФС несплачені витрати на зберігання товарів на складі митного органу в сумі 202 973,55 грн. (резквізити для перерахування коштів: Одержувач: Кіровоградська митниця ДФС, Код ЄДРПОУ 39640963, Банк одержувача ГУДКСУ у м. Києві, МФО 820019, Рахунок 37349190120026) та судовий збір в сумі 3 042,97 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.06.2017 рішення місцевого господарського суду змінено, резолютивна частина викладена в наступній редакції: " Стягнути з Іноземного підприємства "Ліга"(27641, Кірорвоградська область, Компаніївський р-н, смт. Компаніївка, вул.Калініна,1Б, код ЄДРПОУ 32265586) на користь Кіровоградської митниці ДФС (25013, вул. Тореза, 27-б, м. Кіровоград, код ЄДРПОУ 39640963) несплачені витрати на зберігання товарів на складі митного органу в сумі 721 939,34 грн. (сімсот двадцять одну тисячу дев'ятсот тридцять дев'ять гривень тридцять чотири копійки) (резквізити для перерахування коштів: Одержувач: Кіровоградська митниця ДФС, Код ЄДРПОУ 39640963, Банк одержувача ГУДКСУ у м.Києві, МФО 820019, Рахунок 37349190120026) та судовий збір в сумі 11 912,09 грн. (одинадцять тисяч дев'ятсот дванадцять гривень дев'ять копійок)".

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, іноземне підприємство "Ліга" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.06.2017 та рішення місцевого господарського суду від 20.03.2017 скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, іноземне підприємство "Ліга" (далі - ІП "Ліга") звернулось до позивача з листом №92-20 від 23.06.14, у якому просило дозволити організувати склад митниці на території свинокомплексу ІП "Ліга" (корпус карантину), розташованого за адресою: Кіровоградська область, Компаніївський район, смт. Компаніївка, вул. Кірова, 37, у зв'язку з необхідністю проходження карантину та отримання дозволів на митне оформлення свиней.

Наказом 26.06.2014 № 90100/0238 (т.1 а.с. 63) з метою організації процедур зберігання товарів на складі створено зону митного контролю (т.1 а.с. 63), складом визначено ПП "Ліга" згідно договору № 72 від 26.06.2014 (т.1 а.с. 16). Факт передавання митниці на склад товару підтверджується УМД від 26.06.2014 ( т1. а.с. 15), про що мається відмітка у ній, також актом приймання - передачі товарів на склад Кіровоградської митниці (т.1 а.с. 17), прибутковою накладною (т.1 а.с. 18).

Крім того, 26.06.2014 між ІП "Ліга", як Зберігачем, та Кіровоградською митницею, як Поклажодавцем, укладено договір зберігання матеріальних цінностей № 72, у відповідності до п.п. 1.1.-1.3. якого Зберігач приймає від Поклажодавця на зберігання в складському приміщенні матеріальні цінності (які знаходяться під митним контролем), вартість і кількість яких зазначено в Актах прийому-передачі на відповідальне зберігання, які є невід'ємною частиною цього Договору; Зберігач зобов'язується зберігати матеріальні цінності Поклажодавця за адресою: область Кіровоградська, район Компаніївський, смт. Компаніївка, вул. Кірова, 37; площа складського приміщення 520,52 кв.м., охорона здійснюється силами Зберігача; приймання-передача матеріальних цінностей здійснюється двосторонньою комісією та оформлюється актами прийому-передачі, які підписуються членами комісії двох сторін та є невід'ємною частиною Договору.

У пункті 4.1. Договору сторони погодили, що за зберігання матеріальних цінностей Поклажодавець сплачує на розрахунковий рахунок Зберігача 0.25 грн за 1. кв.м, за один місяць. Загальна вартість зберігання за місяць становить 130,13 грн. починаючи з 01.07.2014 Загальна сума Договору становить 780,78 грн.

Строк дії Договору встановлюється з 26.06.2014 по 31.12.2014 (п. 6.1. Договору).

З актів № 14 та № 38 прийняття-передавання товарів від 26.06.14 та прибуткової накладної № 38 від 26.06.14 вбачається, що Кіровоградською митницею 26.06.14 оприбутковано товар "живі свині в кількості 523 штуки" на загальну суму 6 545 031,58 грн (а.с. 17-20).

На підставі МД-1 від 26.06.14 № КБ 463174 К розміщено на складі Кіровоградської митниці Міндоходів матеріальні цінності, всього на суму 6545031,58 грн., а саме: свині живі згідно інвойсу № 19-06-2014 С від 19.06.2014 в загальній кількості 523 штуки, про що свідчить видаткова накладна № 63 від 26.046.14.

Судами також встановлено, що в подальшому товар було розмитнено партіями 28.07.14, 30.07.14 та 08.08.14, що підтверджується митними деклараціями форми МД-2 № 901050000/2014/007728 від 28.07.14, № 901050000/2014/007885 від 30.07.2014 та № 901050000/2014/008207 від 08.08.2014 (а.с. 21-23).

Іноземним підприємством "Ліга" було направлено на адресу позивача відповідні звернення № 36-20 від 28.07.14,№ 20-153 від 31.07.14 та № 03-203 від 11.08.14 про видачу зі складу митниці 220 голів, 289 голів та 14 голів відповідно (а.с. 24-26).Проте товар позивачем відповідачу не був виданий у зв'язку з несплатою відповідачем коштів, нарахованих Кіровоградською митницею, відповідно до Порядку відшкодування витрат за зберігання товарів, транспортних засобів на складах митних органів, затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 15.06.2012 р. № 731 та, з метою сплати яких Кіровоградською митницею виставлялись відповідачу відповідні рахунки від 31.07.14, 05.08.14,07.08.14, 1.08.14, 13.08.14, 19.08.14, 21.08.14, 26.08.14, 29.08.14, 02.09.14,11.09.14, 18.09.14, 22.09.14 (а.с. 27-39).Іноземним підприємством "Ліга" виставлені позивачем рахунки не сплачено, що не заперечує і відповідач.

Також встановлено, що 09.10.2014 позивач звернувся до відповідача з листом № 1700/03/11-70-05-64, у відповідності до якого просив, на підставі п. 2.5. Договору та вимог чинного законодавства, забезпечити вільний доступ працівникам Кіровоградської митниці та представнику експертної організації до переданих на зберігання матеріальних цінностей для проведення інвентаризації в період з 13.10.2014 по 24.10.2014 (а.с. 43).

Листом від 17.10.2014 № 1030-10 ІП "Ліга" відповіло позивачу, що імпортоване відповідачем майно (свині живі) розмитнені і перебувають поза межами митного контролю. У зв'язку з викладеним, ІП "Ліга" не може задовольнити прохання щодо проведення інвентаризації майна, яке на праві приватної власності належить підприємству (а.с. 44).

Оскільки відповідачем не було відшкодовано позивачу витрати за зберігання товару, а станом на 23.09.2014 розмір плати за зберігання на складі митниці живих свиней, за розрахунком позивача, складає 721 939,34 грн., посилаючись на п. 6 розділу 2 Порядку, останній і звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи частково позовні вимоги, місцевий господарський суд, перевіривши розрахунок позивача дійшов висновку, що обов'язок оплати витрат митного органу за зберігання належного відповідачу товару виникає з положень Митного кодексу України та Порядку відшкодування витрат на зберігання товарів та транспортних засобів на складах митних органів (затверджений наказом Міністерства фінансів України 15.06.2012р. № 731), тому вважав датою фактичного розміщення товару на складі митниці є 26.06.2014, відповідно датою початку розрахунку відшкодування витрат за зберігання товару на складі митниці є 06.07.2014 (після 10-денного терміну). З огляду на викладене місцевий суд задовольнив вимоги позивача відповідно до наданого ним розрахунку, а саме: станом на 28.07.2014 - 80 116,84 грн., станом на 30.07.2014 - 116 344,67 грн., станом на 08.08.2014 - 6 512,04 грн., всього на загальну суму 202 973,55 грн., тобто з врахуванням фактичного періоду зберігання товару на митниці, посилаючись при цьому на Порядку відшкодування витрат на зберігання товарів та транспортних засобів на складах митних органів та Розмірам відшкодувань за зберігання на складах митних органів товарів і транспортних засобів, що затверджені наказом Міністерства фінансів України № 731 від 15.06.2012. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Змінюючи рішення місцевого господарського суду та задовольняючи в повному обсязі позовні вимоги, суд апеляційної інстанції вказав на те, що судом першої інстанції неправильно застосовано п. 6 Порядку відшкодування витрат за зберігання товарів та транспортних засобів на складах митних органів, затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 15.06.2012 № 731, який кінцевим розрахунковим терміном передбачає день видачі товарів зі складу митного органу власнику, тому вимоги позивача є правомірними та обґрунтованими. При цьому вказавши на те, що розділом 9 цього Порядку унормовано порядок видачі товару зі складу митного органу, а саме: подання заяви на ім'я керівника митного органу, необхідних документів у залежності від підстави розміщення там товару (п.9.3, 9.4 Порядку). Вимоги законодавства щодо видачі товару відповідачем дотримані не були. Незважаючи на те, що у розумінні митного законодавства товари, що були розмитнені та все ще знаходилися на складі, відповідач протиправно здійснив передачу товару за актом від 11.08.2014(т.1 а.с.60) власнику товару на Нуклеос-ферму без участі митного органу, хоча товар знаходився на митному складі, куди власник мав звернутися для отримання товару. Цим актом (т.1 а.с. 60) відповідач самому собі в особі свого структурного підрозділу Нуклеос-ферма передав товар як "Зберігач" "Власнику" - живих тварин 523 голови, бо він і є єдиним власником товару, що переміщений через митний кордон України згідно графи "Декларант" ВМД і згідно з договорами у сфері ЗЕД. Апеляційний суд зробив висновок, що оскільки відповідач не звернувся до митного органу заявою про видачу товару, то позивач правильно обліковував товар як " майно, за яким не звернулися до закінчення строку зберігання", тому позовні вимоги слід задовольнити в повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з таким висновком апеляційного господарського суду з огляду на таке.

Згідно ч. 6 ст. 239 Митного Кодексу України витрати органів доходів і зборів на зберігання товарів, транспортних засобів, зазначених у п.п. 1-5 ч.І та у ч. 5 ст. 238 Митного кодексу України, відшкодовуються власниками цих товарів, транспортних засобів або уповноваженими ними особами. Розмір суми, що підлягає відшкодуванню, визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, і розраховується в порядку, передбаченому для визначення собівартості платних послуг.

Пунктами 1,3 Наказу Міністерства фінансів України 15.06.2012р. № 731, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 09.07.2012р. за № 1140/21452, "Про затвердження Порядку відшкодування витрат за зберігання товарів та транспортних засобів на складах митних органів, Порядку обчислення сум витрат у справах про порушення митних правил та їх відшкодування та Розмірів відшкодувань за зберігання на складах митних органів товарів і транспортних засобів" затверджено Порядок відшкодування витрат на зберігання товарів та транспортних засобів на складах митних органів та Розміри відшкодувань за зберігання на складах митних органів товарів і транспортних засобів.

Відповідно до п. 1 Порядку, цей Порядок визначає механізм відшкодування витрат митних органів за зберігання товарів, транспортних засобів, зазначених в частині шостій статті 239 Митного кодексу України, на складах митних органів (далі - витрати).

Таким чином, обов'язок оплати витрат митного органу за зберігання належного відповідачу товару виникає з положень Митного кодексу України та Порядку відшкодування витрат на зберігання товарів та транспортних засобів на складах митних органів (затверджений наказом Міністерства фінансів України 15.06.2012р. № 731), (надалі- Порядок).

Згідно пп. 2 п. 2 Розділу І Порядку, для розрахунку витрат за зберігання використовуються такі розрахункові одиниці використання складських приміщень, як кубічний метр, зокрема, при розміщенні живих тварин. Розрахунки об'єму здійснюються залежно від розмірів місця у складському приміщенні, відведеного для зберігання таких тварин.

Відповідно до п. 2 Розділу II Порядку витрати митного органу відшкодовуються власником товарів, транспортних засобів або вповноваженою ним особою (далі- платник) після їх митного оформлення при фактичному отримані цих товарів, транспортних засобів.

Пунктом 3 Розділу II Порядку визначено, що витрати відшкодовуються платником у гривнях за офіційним курсом Національного банку України, установленим на дату їх внесення, у сумі, розрахованій митним органом відповідно до розмірів відшкодувань за зберігання на складах митних органів товарів і транспортних засобів та залежно від строку зберігання товарів і транспортних засобів.

У відповідності до п. 6 Розділу II Порядку № 731 строк зберігання товарів і транспортних засобів на складі митного органу для обрахунку витрат обчислюється, починаючи з одинадцятого дня після оформлення відповідних документів про фактичне прийняття товарів і транспортних засобів на зберігання митним органом і до дня їх видачі зі складу митного органу власникам або вповноваженим особам.

Відповідно до п. 7 Розділу II Порядку , при обрахунку витрат строк зберігання обчислюється в календарних днях. День видачі зі складу митного органу товарів і транспортних засобів власникам або вповноваженим особам до загального строку при обрахунку витрат не включається.

Відповідно до п. 1ст. 240 Митного кодексу України, проведення митного оформлення та отримання зі складу митниці майна можливе протягом 90 днів з дня розміщення майна на складі митниці.

Згідно наказу Міністерства фінансів України № 731 від 15.06.2012 p., яким затверджено "Розміри відшкодувань за зберігання на складах митних органів товарів і транспортних засобів" плата за товари в закритому сховищі (на складі) за кубічний метр (якщо товар зберігається не на піддонах) складає 1,0 євро за добу.

У відповідності до п. 9.8. Порядку роботи складу митниці ДФС, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 р. № 627, видача товарів та транспортних засобів комерційного призначення зі складу митниці здійснюється за умови подання документів, що засвідчують особу (повноваження особи). Крім того, залежно від підстави розміщення та мети видачі товарів і транспортних засобів комерційного призначення на склад митниці подаються, зокрема, документи, що підтверджують відшкодування витрат митниці на зберігання товарів і транспортних засобів на складі митниці.

Згідно п. 9.9. вищевказаного Порядку до документів, за якими видаються товари, транспортні засоби комерційного призначення зі складу митниці належать також: акт приймання-передавання та видаткова накладна.

Датою фактичного розміщення товару на складі митниці є 26.06.2014 p., що підтверджується наявними в справі доказами, тому відповідно датою початку розрахунку відшкодування витрат за зберігання товару на складі митниці є 06.07.2014 р. (після 10-денного терміну).

Разом з тим, ні позивачем, ні відповідачем до справи не було подано доказів видачі позивачем зі зберігання товару з дотриманням процедури, яка визначена Порядком роботи складу митниці ДФС, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 р. № 627 .

Судами встановлено, що фактично товар із складу митниці вибув після його розмитнення, зняття карантину та переведення живих тварин в кількості 523 голови зі складського приміщення, на якому проводилось карантинування тварин, у виробниче приміщення Центру Нуклеос- ферми, що підтверджується митними деклараціями форми МД-2 № 901050000/2014/007728 від 28.07.14, № 901050000/2014/007885 від 30.07.2014 та № 901050000/2014/008207 від 08.08.2014 (а.с. 21-23), актом про зняття карантину від 25.07.2014 (а.с.58,59) та актом переведення живих тварин від 11.08.2014 (а.с.60).

Колегія суддів погоджується з висновками апеляційного господарського суду стосовно того, що місцевий господарський суд не звернув увагу на вимоги ст. 242 Митного кодексу, у відповідності до якої товари, що зберігаються на складах органів доходів і зборів під митним контролем, можуть бути видані їх власникам або уповноваженим ними особам, а також особам, до яких протягом строку зберігання перейшло право власності на ці товари або право володіння ними, лише після митного оформлення зазначених товарів, відшкодування витрат органів доходів і зборів на їх зберігання та сплати відповідних митних платежів. Ця норма кореспондується з вимогами п. 91 Порядку роботи митного складу затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 627, зареєстрований в Міністерстві юстиції 03.07.2012 за №1097/21409, згідно з яким товари, транспортні засоби комерційного призначення, що зберігаються на складах Митниць під митним контролем, можуть бути видані їх власникам або уповноваженим ними особам, а також особам, до яких протягом строку зберігання перейшло право власності на ці товари або право володіння ними, лише після їх митного оформлення, відшкодування витрат Митниць на їх зберігання та сплати відповідних митних платежів.

Ці акти визначають три умови - обставини, як підстави для видачі товару зі складу митного органу: а) після митного оформлення; б) відшкодування витрат митних органів на їх зберігання; в) сплати митних платежів, а не дві як вбачав суд першої інстанції ( митне оформлення, акту переведення живих тварин від 11.08.2014). Акти переведення живих тварин взагалі не передбачені нормами, що стосується спірних правовідносин.

Між тим, розділом 9 цього Порядку унормовано порядок видачі товару зі складу митного органу, а саме: подання заяви на ім'я керівника митного органу, необхідних документів у залежності від підстави розміщення там товару (п.9.3, 9.4 Порядку). Вимоги законодавства щодо видачі товару відповідачем дотримані не були.

Незважаючи на те, що у розумінні митного законодавства товари, що були розмитнені товари, все ще знаходилися на складі, відповідач протиправно здійснив передачу товару за актом від 11.08.2014 (т.1 а.с.60 ) власнику товару на Нуклеос-ферму без участі митного органу, хоч товар знаходився на митному складі, куди власник мав звернутися для отримання товару. Цим актом (т.1 а.с. 60) відповідач самому собі в особі свого структурного підрозділу Нуклеос-ферма передав товар як "Зберігач" "Власнику" - живих тварин 523 голови, бо він і є єдиним власником товару, що переміщений через митний кордон України згідно графи "Декларант" ВМД і згідно з договорами у сфері ЗЕД (т.1 а.с. 112).

Таким чином, апеляційний господарський суд вірно вказав, що місцевий суд неправильно застосував п. 6 Порядку відшкодування витрат за зберігання товарів та транспортних засобів на складах митних органів, затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 15.06.2012 № 731, який кінцевим розрахунковим терміном передбачає день видачі товарів зі складу митного органу власник, тобто невірно визначено період, у якому відшкодовуються витрати, граничний строк якого є дата на день видачі товару без врахування дня видачі.

Оскільки відповідач не звернувся до митного органу заявою про видачу товару, то позивач правильно обліковував товар як " майно, за яким не звернулися до закінчення строку зберігання".

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про повне задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.06.2017, ухваленої з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу іноземного підприємства "Ліга" залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.06.2017 у справі № 912/231/17 - без змін.

Головуючий Н. Нєсвєтова

Судді В. Карабань

І. Кондратова