Постанова № 69853312, 24.10.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2017 року Справа № 910/4762/17

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого - Ткаченко Н.Г.

Суддів - Катеринчук Л.Й.

Куровського С.В.

За участю представника ПАТ "Українська залізниця" - адвоката Багнича О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.06.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2017 по справі № 910/4762/17 за позовом Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 290 085 грн. 55 коп.,-

В С Т А Н О В И В:

У березні 2017 ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з ПАТ "Українська залізниця" 290 085,55 грн. штрафу, посилаючись на порушення відповідачем строків поставки вантажу в порушення умов договору № 1970/ДФ/10017 від 25.12.2015, Статуту залізниць України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.04.2017 по справі № 910/4762/17 позов задоволено частково та стягнено з відповідача на користь позивача 29 008,56 грн. штрафу, а в решті позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.06.2017 по справі № 910/4762/17 рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2017 залишено без змін.

Доповідач - суддя Ткаченко Н.Г.

В касаційній скарзі ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.06.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2017 посилаючись на те, що вони постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права, направивши справу на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представника ПАТ "Українська залізниця", перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

За ч. 2 ст. 908 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено Цивільним кодексом, законами, транспортними кодексами (статутами).

Статуту залізниць України затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 та цей Статут залізниць України визначає обов'язки, права та відповідальність залізниць, підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.

Згідно ст. 41 Статуту залізниць України, залізниці зобов'язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки. У разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого терміну доставки.

Статтею 116 Статуту залізниць України передбачено, що за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі: 10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби; 20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби; 30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами обох інстанцій, 25.12.2015 між ПАТ "Укрзалізниця" (виконавець) та ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (вантажовласник) було укладено договір № 1970/ДФ/10017 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізничним транспортом послуги.

Перевіряючи дотримання кожною із сторін взятих на себе зобов'язання судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно залізничних накладних: №№ 43947811, 43972702, 43988526, 47173141, 47231709, 47231717 (досилочна накладна 47477609), 47231725, 47378484, 43965375, 50291798, 50291806, 34926048, 47173075, 34923276, 34925693, 50653294, 50653310, 47418918 (досилочна накладна 47717079), 47517917 (досилочна накладна 47587555), 47531405 (досилочна накладна 47687934), 47564430, 47589106, 34957316, 44045094, 44087518, 44087526, 47089313 (досилочна накладна 47722368), 47520812 (досилочна накладна 47626312), 47571674, 44087377, 47583653, 47674023, 44086692, 50291582, 50736446, 47773916, 47774112, 47783758, 44121366, 50722099, 50291541, 47823943, 47843446, 47843461, 40549339, 40604308, 47867908, 32150203, 50647536, 38289682, 47804224, 44137040, 44151868, 44181519, 32136244, 32149866 у вересні 2016 року ПАТ "Укрзалізниця" здійснило перевезення вантажу - сировини для металургійного виробництва, одержувачем якого є ПАТ "ММК ІМ. ІЛЛІЧА", з порушенням строків доставки цього вантажу, що підтверджується належними доказами та відповідачем і не оспорюється.

Таким чином, коли ПАТ "Укрзалізниця" в порушення умов договору та Статуту залізниць України вчасно не поставило вантаж, суд першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо права позивача вимагати відповідача сплатити штраф за порушення строків перевезення.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

За ч. 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання ( п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України).

Як видно із матеріалі справи та встановлено судами попередніх інстанцій, Регіональна філія "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця", що знаходиться за адресою: 84404, Донецька обл., м. Лиман, вул. Привокзальна, 22 обслуговує вантажоодержувача - ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча".

Указом Президента України № 405/2014 від 14.04.2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення Антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 02.09.2014 № 1669-VІІ "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" період проведення антитерористичної операції - це час між датою набрання чинності Указом Президента України від 14.04. 2014 № 405/2014 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України. Виходячи з наведених приписів, датою початку періоду проведення антитерористичної операції є 14.04.2014. Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України Президентом України наразі не видавався.

Згідно з частиною 3 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" наведеного Закону, закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

За п. 5 ст. 11 Закону № 1669-VІІ передбачено обов'язок Кабінету Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України від 14.04.2014 № 405/2014 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" у період з 14.04.2014 до її закінчення. Остаточний перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, буде затверджено у десятиденний строк з дня закінчення антитерористичної операції (абз. 3 п. 5 ст. 11 Закону № 1669-VІІ).

Кабінетом Міністрів України 02.12.2015 прийнято розпорядження № 1275-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України", з урахуванням додатків до розпоряджень Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р та № 1053-р від 30.10.2014, до зазначених населених пунктів належать також м. Лиман, м. Маріуполь та інші.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що майже вся залізнична мережа регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" знаходиться в зоні проведення АТО, це значно ускладнило транспортне сполучення у межах регіональної філії "Донецька залізниця" та забезпечення виконання вимог та положень Статуту залізниць України і Правил перевезення вантажів, які були затверджені задовго до початку проведення АТО.

До початку АТО переважна більшість вантажів прямувала до м. Маріуполь зі ст. Авдіївка та ст. Ясинувата через ст. Донецьк до станцій м. Маріуполя. Зазначена ділянка мала дві залізничні колії та була електрифікованою. На час виникнення спірних правовідносин і на даний час, ст. Ясинувата та ст. Донецьк знаходяться на непідконтрольній українській владі території і рух потягів у бік Маріуполя припинено з осені 2014 року, а ст. Авдіївка знаходиться на підконтрольній українській владі території, але фактично є тупиковою, так як з літа 2014 року припинено сполучення з ст. Донецьк та ст. Ясинувата.

Таким чином, єдиним залізничним сполученням з м. Маріуполь є ділянка залізниці між ст. Волноваха та ст. Камиш Зоря, зазначена ділянка має одну не електрифіковану колію, яка до початку проведення АТО була допоміжною та резервною ланкою транспортного сполучення з м. Маріуполь, однак крім позивача - ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" в м. Маріуполь знаходься ще великі підприємства, а тому обсяги перевезень вантажів значно перевищують пропускну здатність вказаної ділянки.

До того ж, з моменту набрання чинності Тимчасовим порядком здійснення контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів та вантажів вздовж лінії зіткнення у межах Донецької та Луганської областей було ускладнено перевезення вантажів з непідконтрольної українській владі території на адресу позивача та здійснення перевезення було встановлено необхідність отримання дозволу на перевезення, перевірку вантажів підрозділами ДФСУ та інших правоохоронних органів, та визначено окремі пункти перетину лінії зіткнення (КПВВ на залізниці), внаслідок зазначеного вантажопотоки спрямовуються в об'їзд.

З огляду на вище наведене, господарський суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, з урахуванням обставини, за яких вантаж не було вчасно доставлено позивачу -ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", так як нормативи доставки розраховані виходячи з пропускної можливості транспортної залізничної мережі України, використання якої відповідачем у частині Донецької та Луганської областей з осені 2014 припинено, що унеможливлює забезпечити дотримання терміну доставки, а також врахувавши матеріальний стан сторін керуючись приписами ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України, ст. 83 ГПК України, обґрунтовано зменшили суму штрафу, який підлягає стягненню з ПАТ "Українська залізниця" до 29 008,56 грн. (10% від заявленої суми).

Відповідно до ст.1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Київського апеляційного господарського суду від 27.06.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2017 по справі № 910/4762/17 щодо частково задоволення позову постановлені у відповідності до фактичних обставин справи та вимог чинного законодавства і підстав для їх скасування не вбачається.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду, які викладених в оскаржуваних судових рішеннях.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117 - 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.06.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2017 по справі № 910/4762/17 залишити без змін.

Головуючий - Ткаченко Н.Г.

Судді - Катеринчук Л.Й.

Куровський С.В.