Постанова № 69853190, 24.10.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2017 року Справа № 906/106/17

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - суддіГрека Б.М., - (доповідача у справі),суддів :Вовка І.В., Могил С.К.розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги Державного підприємства "Спецагролізинг"на постановуРівненського апеляційного господарського суду 18.07.2017 р.у справі№906/106/17господарського судуЖитомирської областіза позовомДержавного підприємства "Спецагролізинг"доДочірнього підприємства відкритого акціонерного товариства "Вібросепаратор "ВС-Партнер"прозобов'язання повернути майно

за участю представників від: позивачане з'явилися;відповідачане з'явилися;

В С Т А Н О В И В :

Державне підприємство "Спецагролізинг" звернулося до господарського суду з позовом про зобов'язання повернути майно передане на зберігання Дочірньому підприємству Відкритого акціонерного товариства "Вібросепаратор "ВС-Партнер" згідно договору зберігання майна № 2 від 03.12.2012 р., посилаючись на укладений між сторонами акти приймання-передачі від 03.12.2012 р. на зберігання відповідачем спірного майна.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 30.03.2017 р. (суддя Маріщенко Л.О.), яке залишене без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 18.07.2017 р. (судді: Маціщук А.В., Петухов М.Г., Гулова А.Г.) відмовлено в задоволенні позову Державного підприємства "Спецагролізинг" до Дочірнього підприємства відкритого акціонерного товариства "Вібросепаратор "ВС-Партнер" про зобов'язання повернути майно за договором зберігання.

Не погоджуючись із постановою та рішенням судів попередніх інстанцій, Державне підприємство "Спецагролізинг" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову, рішення господарських судів скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, в позовній заяві позивач Державне підприємство "Спецагролізинг" просить суд зобов'язати ДП ВАТ "Вібросепаратор" "ВС-Партнер" повернути майно, передане йому на зберігання відповідно до договору зберігання майна № 2 від 03 грудня 2012 року.

09.03.2017 р. позивач Державне підприємство "Спецагролізинг" на виконання вимоги суду про уточнення позовних вимог стосовно особи кредитора (кому відповідач зобов'язаний повернути майно), викладеної в ухвалах про порушення провадження у справі від 30.01.2017 р. та про відкладення від 21.02.2017 р., подав клопотання, за змістом якого, доповнюючи позовну вимогу, просить суд зобов`язати дочірнє підприємство відкритого акціонерного товариства "Вібросепаратор "ВС-Партнер" повернути майно, передане йому на зберігання відповідно до договору зберігання майна № 2 від 03.12.2012 р. Державному підприємству "Спецагролізинг".

Обґрунтовуючи позовну вимогу позивач посилається на

- договір поставки № 1 від 03.12.2012 р., на підставі якого передано у власність покупця комплекс очисно-сушильно-зберігальний КОСЗ-2000 з заводським номером 011212-01КОСЗ у кількості 1 (одна) одиниця, про що свідчить акт приймання-передачі від 03.12.2012 р. та видаткова накладна № ВС-0000517 від 03.12.2012 р.;

- договір поставки № 2 від 03.12.2012 р., за умовами якого передано у власність покупця комплекс зерноочисний КЗ-50 з заводським номером 021212-01КЗ у кількості 1 (одна) одиниця, про що свідчить акт приймання-передачі від 03.12.2012 р. та видаткова накладна № ВС-0000518 від 03.12.2012 р.;

- договір поставки № 3 від 03.12.2012 р., за умовами якого передано у власність покупця зерноскидачі самопересувні ЗМ-110 у кількості 3 (три) одиниці із заводськими номерами 031212-013 М, 031212-023М, 031212-ОЗЗМ, про що свідчить акт приймання-передачі від 03.12.2012 р. та видаткова накладна №ВС-0000519 від 03.12.2012 р.;

- договір поставки № 4 від 03.12.2012 р., за умовами якого передано у власність покупця елеватори кошові зернові ЕКЗ-25-01 у кількості 2 (дві) одиниці із заводськими номерами 041212-01ЕКЗ, 041212-02ЕКЗ, про що свідчить акт приймання-передачі від 03.12.2012 р. та видаткова накладна №ВС-0000520 від 03.12.2012 р.;

- договір зберігання майна № 2 від 03.12.2012 р.

Разом з тим, такі договори суду не надані ні в копіях, ні в оригіналах відповідно. Актом від 30.11.2016 р. та іншими поясненнями, що вони були вилучені при обшуку Головним слідчим управлінням Національної поліції України.

Приймаючи рішення про відмову в задоволені позову, суди попереденіх інстанцій виходили з того, що у позовній вимозі на договір зберігання є підставою, а не предметом вимоги, тоді як за відсутності такого "договору зберігання № 2 від 03 грудня 2012 року" суди позбавлені можливості дійти висновку про підставність позовної вимоги.

Вищий господарський суд України не може погодитись з судами попередніх інстанцій та вважає їх висновки передчасними, з огляду на наступне.

В матеріалах справи наявні - копія акту приймання-передачі від 03.12.2012 р. до договору поставки № 1, за змістом якого Дочірнє підприємство Відкритого акціонерного товариства "Вібросепаратор "ВС-Партнер"/постачальник передав у власність, а Державне підприємство "Спецагролізинг"/покупець прийняв товар, а саме, комплекс очисно-сушильно-зберігальний КОСЗ-2000 з заводським номером 011212-01КОСЗ у кількості 1 (одна) одиниця;

- копія видаткової накладної від 03.12.2012 р. ВС-0000517;

- копія акту приймання-передачі від 03.12.2012 р. до договору поставки № 2, згідно якого Дочірнє підприємство Відкритого акціонерного товариства "Вібросепаратор "ВС-Партнер"/постачальник передав у власність, а Державне підприємство "Спецагролізинг"/покупець прийняв товар, а саме, зерноочисний КЗ-50 з заводським номером 021212-01КЗ у кількості 1 (одна) одиниця;

- копія видаткової накладної №ВС-0000518 від 03 грудня 2012 р.;

- копія акту приймання-передачі від 03.12.2012 р. до договору поставки № 3, за змістом якого Дочірнє підприємство Відкритого акціонерного товариства "Вібросепаратор "ВС-Партнер"/постачальник передав у власність, а Державне підприємство "Спецагролізинг"/покупець прийняв товар, а саме, зерноскидачі самопересувні ЗМ-110 у кількості 3 (три) одиниці із заводськими номерами 031212-013 М, 031212-023М, 031212-ОЗЗМ,;

- копія видаткової накладної №ВС-0000519 від 03 грудня 2012 р.;

- копія акту приймання-передачі від 03.12.2012 р. до договору поставки № 4, за змістом якого Дочірнє підприємство Відкритого акціонерного товариства "Вібросепаратор "ВС-Партнер"/постачальник передав у власність, а Державне підприємство "Спецагролізинг"/покупець прийняв товар, а саме, елеватори кошові зернові ЕКЗ-25-01 у кількості 2 (дві) одиниці із заводськими номерами 041212-01ЕКЗ, 041212-02ЕКЗ;

- копія видаткової накладної №ВС-0000520 від 03 грудня 2012 р.;

- копія акту приймання-передачі від 03.12.2012 р. до договору зберігання № 2 від 03.12.2012 р., за яким Державне підприємство "Спецагролізинг"/поклажедавець передав, а Дочірнє підприємство Відкритого акціонерного товариства "Вібросепаратор "ВС-Партнер"/зберігач прийняв на зберігання: комплекс очисно-сушильно-зберігальний КОСЗ-2000 з заводським номером 011212-01КОСЗ у кількості 1 (одна) одиниця; комплекс зерноочисний КЗ-50 з заводським номером 021212-01КЗ у кількості 1 (одна) одиниця; зерноскидачі самопересувні ЗМ-110 у кількості 3 (три) одиниці із заводськими номерами 031212-013 М, 031212-023М, 031212-ОЗЗМ; елеватори кошові зернові ЕКЗ-25-01 у кількості 2 (дві) одиниці із заводськими номерами 041212-01ЕКЗ, 041212-02ЕКЗ.

Суди не дали належної належної оцінки тому, що вищезазначені акти приймання - передачі та видаткові накладні підписані представниками сторін та скріпленні їх печатками, а також, чітко прив'язані до зазначених позивачем договорів поставки.

Згідно з ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Отже, з огляду на положення ч. 1 ст. 181 ГК України, наявність письмових документів, які свідчать про волю сторін на передачу товару та в силу ст. 638 ЦК України, господарські суди повинні надати оцінку про можливість укладання сторонами договір поставки у спрощеній формі.

Таким чином, судам при новому розгляді необхідно встановити можливість наявності укладання договору у спрощеній формі та виникнення зобов'язань за таким договором.

Також, треба з'ясувати чи були отримані відповідачем перераховані кошти позивачем за наявними в матеріалах справи видатковими накладними.

Крім того, у разі наявності сумніву у судів щодо дійсності підписів на актах, суд не позбавлений можливості призначити необхідну судову експертизу.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012 р.).

Таким чином, оскільки суди не встановили тих фактичних обставин справи, від яких залежить її правильне вирішення, постановлені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Спецагролізинг" задовольнити.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 18.07.2017 р. та рішення господарського Житомирської області від 30.03.2017 р. у справі № 906/106/17 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий - суддя Б. М. Грек

Судді І. В. Вовк

С. К. Могил