Ухвала суду № 69853142, 25.10.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а

факс: 284-15-77, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Апеляційне провадження Головуючий в 1 інстанції - Шереметьєва Л.А.

№22-ц/796/10753/2017 Доповідач - Українець Л.Д.

Справа №760/26492/14-ц

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2017 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого Українець Л.Д.

суддів Оніщука М.І.,

ЧобітокА.О.,

за участю секретаря Майданець К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Служби у справах дітей Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 22 серпня 2017 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7, яка діє також в інтересах малолітньої ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_9, яка діє також в інтересах малолітньої ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3, треті особи: Служба у справах дітей Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації, Відділення в справах громадянства, міграції і реєстрації фізичних осіб Солом'янського району м. Києва, про визнання такими, що втратили право користування жилим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку,-

В С Т А Н О В И Л А

У грудні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідачів про визнання їх такими, що втратили право користування жилим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку.

У мотивування вимог посилався на те, що 14 жовтня 2014 року між ним та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого він набув право власності на квартиру АДРЕСА_1.

В подальшому йому стало відомо, що на час укладення договору в спірній квартирі було зареєстровано сім осіб, у тому чисті троє неповнолітніх дітей, а саме: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, опікуном якої є відповідач ОСОБА_4, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, донька відповідача ОСОБА_7, та ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3, донька відповідача ОСОБА_9

Розпорядженням Білгород-Дністровської державної адміністрації №831/А-2014 від 23.12.2014 встановлено опіку над малолітньою ОСОБА_5 та призначено її опікуном ОСОБА_4 Визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_5 за місцем проживання її опікуна: АДРЕСА_2.

Листом Солом'янського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 30.03.2015 року повідомлено, що під час перевірки було встановлено, що неповнолітні ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_3, в квартирі АДРЕСА_1 не проживали, а лише іноді з'являлися.

Інші відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9 вибули з місця реєстрації, що підтверджується відповіддю на адвокатський запит Святошинського управління поліції ГУ Національної поліції у м. Києві від 09.12.2016 р. за №335/а/з/125/55/05-2016.

Враховуючи те, що відповідачі у спірній квартирі не проживають, витрати по утриманню житла та оплату комунальних послуг не здійснюють, житлом не цікавляться, в свою чергу, він, як власник спірної квартири, позбавлений права вільно розпоряджатися своїм майном, просив суд визнати відповідачів такими, що втратили право на користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 та зобов'язати Відділення у справах громадянства, міграції і реєстрації фізичних осіб Солом'янського району в м. Києві зняти відповідачів з реєстраційного обліку з зазначеної вище квартири.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 22 серпня 2017 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано ОСОБА_3, ОСОБА_4, неповнолітню ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7, неповнолітню ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_9, неповнолітню ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3, такими, що втратили право користування жилим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1.

В решті позову відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду, Служба у справах дітей Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати.

Зазначає, що 14.10.2014 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1, проте в порушення вимог законодавства відчуження житла відбулось без дозволу органу опіки та піклування. Дозвіл органом опіки та піклування Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації не надавався, оскільки власник квартири та батьки дітей, які мешкали та зареєстровані за вказаною адресою, не звертались за отриманням такого дозволу.

Крім того, розпорядженням Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області від 23.12.2014 № 831/А-2014, опікуном над дитиною призначено ОСОБА_4, яка мешкає разом з підопічною за адресою: АДРЕСА_2. Проте у відповідності до статті 247 Сімейного кодексу України та статті 32 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт, та дітей, позбавлених батьківського піклування», дитина, над якою встановлено опіку або піклування, має право на збереження права користування житлом, у якому вона проживала до встановлення опіки та піклування.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 14 жовтня 2014 року, укладеного між ним та відповідачем ОСОБА_3, є власником квартири АДРЕСА_1. (а.с.6)

З довідки форми №3, виданої Житлово-експлуатаційною дільницею №905 від 26 грудня 2016 року за вих. № 12924 вбачається, що в спірній квартирі зареєстровані відповідачі з малолітніми дітьми, а саме: ОСОБА_3, неповнолітня ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7, неповнолітня ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_9, неповнолітня ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_11 (а.с.5).

Рішенням Солом'янського районного суду від 21 січня 2016 року відмовлено в позові ОСОБА_9, яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_10, ОСОБА_7, яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_8 до ОСОБА_3, ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_6, яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_5, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_12, Служба у справах дітей Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Також даним рішенням суду відмовлено в позові Службі в справах дітей ОСОБА_12»янської районної в м. Києві державної адміністрації, яка діяла в інтересах малолітньої ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. (а.с. 9-16)

Рішення суду сторонами не оскаржувалося і набрало законної сили.

Відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи наведене, судом першої інстанції вірно зазначено, що законність укладеної угоди купівлі-продажу спірної квартири оспорюватися не може, оскільки цей договір не визнаний недійсним.

Посилання Служби у справах дітей Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації на те, що договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1, був укладений в порушення вимог законодавства, так як відчуження житла відбулось без дозволу органу опіки та піклування, не може бути прийняте до уваги судом апеляційної інстанції.

Також не є підставою для скасування рішення суду посилання Служби у справах дітей Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації на те, що даним рішенням порушуються права малолітньої ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, над якою встановлено опіку з огляду на наступне.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.

За статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.

Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

За положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст. 156 ЖК УРСР члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом із ним у будинку (квартирі), що йому належить користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням

Згідно ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

З аналізу зазначених вище норм чинного законодавства, право членів сім»ї власника житла на проживання в ньому не є безумовним з огляду на те, що право членів сім'ї власника будинку (квартири) користуватися цим жилим приміщенням може виникнути та існувати лише за наявності права власності на будинок (квартиру) у особи, членом сім'ї якої вона є. З припиненням права власності особи втрачається й право користування жилим приміщенням у членів його сім'ї.

Такий висновок суду ґрунтується на правовій позиції, викладеній у Постанові Верховного Суду України від 05.11.2014 року в справі №6-158 цс14, яка в силу ст.360-7 ЦПК України є обов'язковою для суду.

Сторонами у справі не заперечується, що власником спірної квартири до укладення договору купівлі-продажу квартири від 14 жовтня 2014 року була відповідач ОСОБА_3.

Мати неповнолітньої ОСОБА_5 - ОСОБА_6 на час позбавлення її батьківських прав і укладення договору купівлі-продажу квартири не була ні власником, ні співвласником квартири, а лише була в квартирі зареєстрована та мала право користування квартирою.

З відповіді на адвокатський запит Солом'янського управління поліції ГУ Національної поліції у м. Києві від 09.12.2016 р. за №335/а/з/125/55/05-2016 слідує, що відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9 за місцем реєстрації не мешкають. (а.с.8)

Відповідачі ОСОБА_7 та ОСОБА_9, які діють також в інтересах малолітніх дітей в судовому засіданні в суді першої інстанції підтвердили, що вони не були членами сім»ї ОСОБА_3, ні вони, ні діти разом з нею не проживали ще до відчуження нею спірної квартири. Проти задоволення позову не заперечували.

Відповідач ОСОБА_4, яка є законним представником неповнолітньої ОСОБА_5, надіслала заяву про розгляд справи за її відсутності, в якій також зазначила, що позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити. (а.с.63)

У суді апеляційної інстанції ОСОБА_6 та ОСОБА_7 пояснили, що всі відповідачі і неповнолітні діти в квартирі не проживають з 6 листопада 2014 року.

Встановлено, що розпорядженням Білгород-Дністровської державної адміністрації №831/А-2014 від 23.12.2014 встановлено опіку над малолітньою ОСОБА_5 та призначено її опікуном ОСОБА_4 Визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_5 за місцем проживання її опікуна: АДРЕСА_2.

З довідки, виданої виконкомом Козацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 12.01.2016 року, вбачається, що ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2. (а.с.121)

Відповідно до частин 3, 4 статті 29 ЦК України місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та її батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.

Пунктом 1,3 ч.1 ст.247 СК України передбачено, що дитина, над якою встановлено опіку або піклування, має право, зокрема: на проживання в сім'ї опікуна або піклувальника, на піклування з його боку; на збереження права користування житлом, у якому вона проживала до встановлення опіки або піклування. У разі відсутності житла така дитина має право на його отримання відповідно до закону.

Враховуючи наведене, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка перебуває під опікою, після закінчення перебування у опікуна (піклувальника) матиме право отримати житлове приміщення згідно зі ст. 46 ЖК позачергово.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що право відповідачів, в тому числі малолітньої ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користування чужим майном (спірною квартирою) підлягає припиненню на вимогу власника цього майна, оскільки це порушує право власності ОСОБА_2 набуте на підставі договору купівлі-продажу квартири, який не визнаний судом недійсним. Право членів сім'ї власника квартири користуватися цим жилим приміщенням можливе лише за наявності права власності на квартиру у особи, членом сім'ї якої вона є, а з припиненням права власності особи втрачається й право користування жилим приміщенням у членів його сім'ї, яке є похідним.

Всі доводи апеляційної скарги були предметом дослідження в суді першої інстанції і висновків суду не спростовують.

Отже, суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини справи, дав їм належну оцінку.

Рішення суду відповідає вимогам закону, наданим доказам, обставинам справи і підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Рішення суду в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про зняття відповідачів з реєстраційного обліку не оскаржувалося та набрало законної сили.

Керуючись статтями 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А

Апеляційну скаргу Служби у справах дітей Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації відхилити.

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 22 серпня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги до цього суду.

Головуючий Л.Д. Українець

Судді М.І. Оніщук

А.О.Чобіток