Постанова № 69853078, 23.10.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2017 року Справа № 910/1419/17

Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіЄвсікова О.О.,суддівКролевець О.А., Малетича М.М.,розглянув касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 26.06.2017 (головуючий суддя Гончаров С.А., судді Скрипка І.М., Тищенко А.І.)та рішенняГосподарського суду міста Києва від 28.03.2017 (суддя Турчин С.О.)у справі№ 910/1419/17 Господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Готелі Трускавця"доПублічного акціонерного товариства "Дельта Банк",третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,проприпинення іпотеки та зобов`язання вчинити дії,за участю представників:від позивача: від відповідача:Шпак Т.Г., Шульга К.В.

За результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції бере до уваги таке.

1. Зміст позовних вимог та стислий виклад підстав подання позову

ПАТ "Готелі Трускавця" звернулося до господарського суду із позовом до ПАТ "Дельта Банк" про визнання припиненою іпотеки (правовідносин) за іпотечним договором від 21.01.2014 та зобов`язання ПАТ "Дельта Банк" повернути ПАТ "Готелі Трускавця" свідоцтво про право власності на будівлю готелю площею 9216,8 кв. м, розташовану на вул. Дрогобицькій, 7 в м. Трускавці, видане виконавчим комітетом Трускавецької міської ради 30.11.2003 (бланк серія САА № 706882) з витягом про реєстрацію права власності.

Позивач зазначає, що основне зобов`язання ПАТ "Готелі Трускавця" перед ПАТ "Дельта Банк" за кредитним договором № КЮ-ВКЛ-2023551 є припиненим, що встановлено рішенням Господарського суду Львівської області від 05.04.2016 у справі № 914/2938/15, а тому зобов`язання за договором іпотеки від 21.01.2014 також є припиненими.

2. Стислий виклад суті рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів та мотиви їх прийняття

Рішенням Господарського суду м. Києва від 28.03.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.06.2017, позов задоволено частково, визнано припиненими правовідносини за іпотечним договором від 21.01.2014, в іншій частині позову відмовлено.

Судові рішення мотивовані посиланням, зокрема, на ст. 17 Закону України "Про іпотеку" та ст. 35 ГПК України.

3. Підстави, з яких оскаржено судові рішення господарських судів

Не погодившись із вказаними судовими рішеннями, ПАТ "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 17 Закону України "Про іпотеку", ст. 589 ЦК України, просить їх скасувати, прийняти нове рішення про відмову у позові.

Скаржник стверджує, що ПАТ "Готелі Трускавця" не виконувало умови кредитного договору, тому йому нарахований штраф у розмірі 216 000 грн.

З огляду на наявність у позивача заборгованості за кредитним договором, відповідний іпотечний договір не може бути припинений.

4. Доводи, викладені у відзиві та запереченні на касаційну скаргу

У письмовому запереченні на касаційну скаргу позивач вказує, що факт припинення зобов`язань за кредитним договором встановлений у рішенні Господарського суду Львівської області від 05.04.2016 у справі №914/2938/15.

А ст. 17 Закону України "Про іпотеку" передбачає припинення іпотеки у разі припинення основного зобов`язання.

Тому позивач просить залишити оскаржувані судові рішення без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Третя особа Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у відзиві на касаційну скаргу підтримує її вимоги та просить задовольнити з наведених у скарзі підстав.

5. Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій

21.01.2014 ПАТ "Дельта Банк" як кредитор та ПАТ "Готелі Трускавця" як позичальник уклали договір кредиту № КЮ-ВКЛ-2023551.

Відповідно до п. 1.1 договору кредитор надає позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, а позичальник зобов`язується своєчасно повернути отриманий кредит, сплатити проценти за користування кредитом, а також виконати інші зобов`язання за цим договором.

З метою забезпечення виконання зобов`язань позичальника перед банком 21.01.2014 ПАТ "Дельта Банк" як іпотекодержатель та ПАТ "Готелі Трускавця" як іпотекодавець уклали іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Трускавецького міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за № 70.

Згідно з п. 2.1 договору іпотеки іпотекодавець передав, а іпотекодержатель прийняв в іпотеку в порядку і на умовах, визначених іпотечним договором, належне йому на праві власності майно, а саме: нежитлову будівлю загальною площею 9 216.8 кв. м, розташовану за адресою: Львівська область, м. Трускавець, вул. Дрогобицька, буд. 7.

Відповідно до п. 6.4 договору іпотеки іпотека припиняється виконанням у повному обсязі зобов`язань; в інших випадках, передбачених чинним законодавством України.

За доводами позивача, 21.01.2014 останній передав відповідачу правовстановлюючі документи на предмет іпотеки, а саме: свідоцтво про право власності з витягом про реєстрацію права власності на будівлю готелю площею 9216,8 кв. м, розташовану на вул. Дрогобицькій, 7 в м. Трускавці, видане Виконавчим комітетом Трускавецької міської ради 30.11.2003 (бланк серія САА №706882) з витягом про реєстрацію права власності.

15.07.2016 позивач звернувся до відповідача із вимогою про повернення правовстановлюючих документів на об`єкт, що був предметом іпотеки. Однак вказана вимога позивача залишена без задоволення.

Судами встановлено, що ПАТ "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк" зверталося до Господарського суду Львівської області з позовом до ПАТ "Готелі Трускавця" у якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просило в рахунок часткового погашення заборгованості ПАТ "Готелі Трускавця" за договором кредиту №КЮ-ВКЛ-2023551 від 21.01.2014, а саме 216 000 грн. штрафу, звернути стягнення за іпотечним договором від 21.01.2014 шляхом визнання за ПАТ "Дельта Банк" права власності на предмет іпотеки.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 05.04.2016 у справі №914/2938/15, яке залишене без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.06.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 06.12.2016, у задоволенні позову ПАТ "Дельта Банк" відмовлено повністю.

При цьому судом у справі № 914/2938/15 встановлено, що забезпечені іпотекою зобов`язання за договором кредиту є виконаними, відтак, зобов`язання за договором кредиту є припиненими.

У рішенні Господарського суду Львівської області від 05.04.2016 у справі №914/2938/15 також зазначено, що зв`язок між стягненням штрафу з відповідача та предметом спору (звернення стягнення на предмет іпотеки в межах проведеного нарахування заборгованості у розмірі 216 000 грн.) з врахуванням заставної вартості майна у розмірі 14 309 570 грн., є неспіврозмірним та не відповідає фактичним обставинам справи.

6. Норми права, на які звертається увага при вирішенні спору

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

За ч. ч. 5, 6 ст. 3 Закону України "Про іпотеку" іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. У разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

У ст. 17 Закону України "Про іпотеку" встановлено підстави припинення іпотеки, зокрема, у разі припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору;

Відповідно до ст. 598 та ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї зі сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

7. Норми права та мотиви, з яких виходить касаційна інстанція при прийнятті постанови

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про незалежність судової влади" від 13.06.2007 № 8 передбачено, що за змістом ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені.

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства, зокрема, є обов`язковість судового рішення.

Згідно зі ст. 1291 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

За ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до п. п. 33, 34 рішення Європейського суду з прав людини від 19.02.2009 у справі "Христов проти України" одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їх рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (справа "Брумареску проти Румунії" п. 61).

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду.

Згідно з ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Преюдиційність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акту, який вступив в законну силу.

Таким чином, господарські суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що встановленні рішенням Господарського суду Львівської області від 05.04.2016 у справі №914/2938/15 обставини в силу положень ст. 35 ГПК України мають преюдиційне значення при вирішенні даного спору, тобто не підлягають доказуванню.

Як правильно враховано судами, рішенням Господарського суду Львівської області від 05.04.2016 у справі №914/2938/15 встановлено факт припинення основного зобов`язання за кредитним договором №КЮ-ВКЛ-2023551.

Оскільки правовідносини іпотеки є похідними від основного зобов`язання, господарські суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що правовідносини за іпотечним договором від 21.01.2014, посвідченим приватним нотаріусом Трускавецького міського нотаріального округу та зареєстрованим в реєстрі за № 70, є також припиненими та обґрунтовано задовольнили частину позовних вимог.

При цьому при розгляді справи № 914/2938/15 визначено, що нараховані штрафні санкції за несвоєчасне надання позичальником звітності, несвоєчасну оплату по договору страхування майна, непереведення оборотів на поточні рахунки та ненадання щоквартальних довідок з інших банків не є основним зобов`язанням за кредитним договором, а тому відповідач не позбавлений можливості звернутися до суду із вимогою про стягнення з позивача нарахованого штрафу.

Вимоги позивача про зобов`язання відповідача повернути свідоцтво про право власності на будівлю обґрунтовано відхилені судами у зв`язку з недоведеністю передачі відповідачу вказаного свідоцтва.

За ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

З дотриманням передбачених законодавством меж перегляду справи в касаційній інстанції, заслухавши суддю-доповідача, представників позивача та відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

На думку колегії суддів, висновок місцевого та апеляційного судів про наявність фактичних і правових підстав для часткового задоволення заявлених позовних вимог є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування прийнятих у справі рішень не вбачається.

Відповідно до ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ПАТ "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 28.03.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.06.2017 у справі №910/1419/17 залишити без змін.

Головуючий суддя О.О. Євсіков суддіО.А. Кролевець М.М. Малетич