Ухвала суду № 69852865, 26.10.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження № 22-ц/796/10447/2017 Головуючий у 1 інстанції - Гайдук С.В.

Унікальний номер справи № 761/888/14-ц Доповідач - Андрієнко А.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого Андрієнко А.М.

суддів Заришняк Г.М.

МараєвійН.Є.

при секретарі Гарматюк О.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 17 лютого 2014 року у справі за заявою ОСОБА_4 про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визначення ідеальних часток, поділ земельної ділянки та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач ОСОБА_4 звернулась до суду із заявою, в якій просила поновити пропущений строк для пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визначення ідеальних часток, поділ земельної ділянки та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.

Заяву обґрунтовувала тим, що 05.06.2012 року Шевченківським районним судом м. Києва видано виконавчий лист на підставі рішення суду про стягнення судових витрат. 29.04.2013 року державним виконавцем відкрито виконавче провадження за виконавчим листом. 30.07.2013 року ОСОБА_4 було отримано кошти, стягнуті за рішенням суду, проте вимога про зобов'язання ОСОБА_3 перенести паркан у відповідності до рішення суду у виконавчому документі була відсутня. 14.08.2013 року ОСОБА_4 звернулась до Шевченківського районного суду м. Києва із заявою про роз'яснення, чому у виконавчому листі не повністю зазначене рішення суду. 01.10.2013 року Шевченківським районним судом м. Києва видано оригінал виконавчого листа з примусового виконання вимоги щодо перенесення паркану відповідно до рішення суду. З вказаних обставин строк для пред'явлення виконавчого листа до виконання сплинув, а тому заявник вимушений був звернутись до суду з вказаною заявою, оскільки рішення суду не виконано.

З огляду на вищенаведене заявник просив поновити строк для пред'явлення до виконання оригіналу виконавчого листа по цивільній справі №2-63/11, виданого 01.10.2013 року.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 17.02.2014 року поновлено строк для пред'явлення до виконання виконавчого листа виданого Шевченківським районним судом м. Києва 01.10.2013 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визначення ідеальних часток, поділ земельної ділянки та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.

Не погодившись з такою ухвалою суду, ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3, подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати та ухвалити нову, якою в задоволені заяви про поновлення пропущеного строку для пред'явлення до виконання виконавчого листа відмовити. В скарзі посилався на те, що ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права. Зазначив, що суд задовольняючи заяву, безпідставно взяв до уваги доводи стягувача, оскільки останні не свідчать про поважність причин пропуску строку пред'явлення виконавчого документу до виконання. Вказував, що суд не взяв до уваги того, що річний строк для звернення виконавчого листа до виконання сплив. Суд не в повній мірі дослідив чи був пропуск строку дійсно поважним.

В суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_3 підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

ОСОБА_4 та її представник просили апеляційну скаргу відхилити, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали в цій частині, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.

В силу статті 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів влади, посадових чи службових осіб і підлягають виконанню на всій території України, а їх невиконання є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла на момент набрання рішенням законної сили) передбачено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Строки, встановлюються для, зокрема, виконання судових рішень з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.

Як вбачається з матеріалів справи, 05 червня 2012 року Шевченківським районним судом м. Києва було видано виконавчий лист для примусового виконання рішення Шевченківського районного суду м Києва від 08 лютого 2012 року за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визначення ідеальних часток, поділ земельної ділянки та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, зазначений виконавчий лист був виданий на стягнення коштів за рішенням суду, при цьому вимоги щодо зобов'язання ОСОБА_3 перенести паркан у відповідності до рішення суду не містив. Відтак, лише 01 жовтня 2013 року Шевченківським районним судом м. Києва був виданий виконавчий лист на примусовове виконання зазначеної вимоги, а тому строк на пред'явлення виконавчого листа до виконання вже сплинув.

Задовольняючи заяву ОСОБА_4 про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання, суд першої інстанції правильно виходив з того, що наведені заявником причини пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання є поважними.

Також, суд першої інстанції вірно виходив з того, що наведені заявником причини пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання є підставою для поновлення цього строку.

Доводи апеляційної скарги з приводу незаконності ухвали суду та безпідставного поновлення строку, колегія суддів не приймає з огляду на таке:

Відповідно до статті 129 Конституції України рішення суду є обов'язковим до виконання.

Умовами ст. 371 ЦК України передбачено, що стягувачам, які пропустили строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження», стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення строку пред'явлення до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (надалі «Конвеція») та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Сферою регулювання статті 6 Конвенції є також виконання судового рішення. Зокрема Європейський суд з прав людини зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції («Право на справедливий суд») гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо будь-яких його цивільних прав та обов'язків; таким чином, ця стаття проголошує право на доступ до суду, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак, це право було б ілюзорним, якби правова система договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 Конвенції детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства Права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.

Виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.

В рішенні Європейського суду «Горнсбі проти Греції» від 10.03.1997 р. (п.40) зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «суду».

Щодо поновлення процесуальних строків національними судами Європейський суд з прав людини зазначив, що право на суд одним із аспектів якого є право доступу до суду ( рішення у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» від 21.02.1975 р. п.36) не є абсолютним, воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями (рішення у справі «Герін проти Франції» від 29.07.1998 р., п.37).

Твердження апеляційної скарги про те, що ОСОБА_4 не доведено наявність обставин, на які вона посилались як на причину пропуску строку, спростовуються матеріалами цивільної справи.

За наведених обставин, колегія суддів вважає, що судом вірно встановлено, що строк для пред'явлення виконавчого листа до виконання пропущений ОСОБА_4 з поважних причин.

Як вбачається з матеріалів справи, боржником самостійно рішення суду не виконується, а пропущення строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання не дає можливість ОСОБА_4 звернутися до органів державної виконавчої служби для примусового виконання рішення суду.

Долучені до матеріалів справи докази свідчать про поважність причини пропуску строку для звернення до суду, й наявність правових підстав, у відповідності до ч.1 ст.371 ЦПК України, до поновлення строку пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Колегія суддів, вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність, а тому не можуть бути прийняті до уваги.

Порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.

Ухвала суду постановлена з додержанням вимог закону, а тому відповідно до ст. 312 ЦПК України колегія суддів відхиляє апеляційну скаргу.

Керуючись ст.ст. 303, 312 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 відхилити.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 17 лютого 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий Судді: