Ухвала суду № 69852769, 25.10.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а

факс: 284-15-77, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Апеляційне провадження Головуючий в 1 інстанції: Величко Т.О.

№22-ц/796/10924/2017 Доповідач: Українець Л.Д.

Справа №2608/20168/12

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2017 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого Українець Л.Д.

суддів Оніщука М.І.,

ЧобітокА.О..,

за участю секретаря Майданець К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 04 серпня 2017 року в справі за поданням головного державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Маціборук Вікторії Олександрівни про примусове проникнення до житла боржника ОСОБА_2,-

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2017 року головний державний виконавець Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Маціборук В.О. звернулася до суду з поданням про примусове проникнення до житла боржника ОСОБА_2

У мотивування вимог посилалася на те, що на виконанні у Святошинському районному відділі державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві знаходиться виконавчий лист №2/759/1543/13 від 26.12.2014 року, виданий Святошинським районним судом м. Києва, яким у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за Кредитним договором №k2s4gk00260058 від 11.07.2007 року в загальній сумі 116 310,29 євро, що за курсом НБУ складає 1 207 300,81 грн, звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме, на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, шляхом продажу з прилюдних торгів з початковою ціною продажу предмета іпотеки, визначеною суб'єктом оціночної діяльності на стадії виконавчого провадження.

13.05.2016 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та надіслано боржнику для самостійного виконання постанови в семиденний строк до 20.05.2016 року.

Боржником у визначений для добровільного виконання строк рішення не виконано.

Державним виконавцем винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження і відповідно надіслана сторонам виконавчого провадження.

Неодноразово боржнику направлялися виклики з проханням з'явитися на прийом до державного виконавця, надати пояснення та доступ до квартири, яка є арештованою та підлягає опису з метою реалізації та виконання ОСОБА_2 своїх обов'язків перед стягувачем.

При неодноразовому виході державного виконавця до квартири з метою опису майна доступ до квартири у добровільному порядку надано не було, про що складено відповідні акти державного виконавця.

З урахуванням наведеного головний державний виконавець просив суд винести рішення про примусове проникнення до квартири АДРЕСА_1, з метою опису приміщення, яке належить на праві власності ОСОБА_2, для подальшого виконання виконавчого документу.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 04 серпня 2017 року подання Святошинського районного відділу ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві головного державного виконавця Маціборук В.О. про примусове проникнення до житла боржника задоволено.

Надано дозвіл головному державному виконавцю Святошинського районного відділу ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Маціборук В.О. про примусове проникнення до квартири АДРЕСА_2, з метою опису приміщення, яке належить на праві власності ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП: НОМЕР_1, яка зареєстрована АДРЕСА_4, для подальшого виконання виконавчого документу, враховуючи всі перешкоди, які вчиняються зі сторони боржника.

Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу та відмовити у задоволенні подання.

Зазначає, що ухвала суду постановлена з порушенням норм матеріального права, зокрема, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статей 8, 9 Конституції України.

Вказує, що вона не була належним чином повідомлена про час та місце проведення судового засідання, що позбавило її можливість особисто захищати себе, в тому числі й малолітню дитину, або через представника.

Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_2 дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню.

Задовольняючи подання про примусове проникнення до житла, суд першої інстанції підставно виходив з його доведеності та обґрунтованості.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом встановлено, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 10 грудня 2013 року врахунок погашення заборгованості за Кредитним договором №K2S4GK00260058 від 11 липня 2007 року, укладеного між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2, у загальній сумі 116 310,29 євро, що за курсом НБУ складає 1 207 300,81 грн, що складається із боргу за кредитом у розмірі 68 588,23 євро, боргу за відсотками за користування кредитом у розмірі 32 685,10 євро, заборгованості за комісією за користування кредитом у розмірі 7 518,48 євро і пені у розмірі 7 518,48 євро, звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме, на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 12.07.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 12 липня 2007 року за реєстровим номером №631, у Державному реєстрі правочинів зареєстрований 12 липня 2007 року, шляхом продажу з прилюдних торгів з початковою ціною продажу предмета іпотеки, визначеною суб'єктом оціночної діяльності на стадії виконавчого провадження. (а.с. 119-122)

26 грудня 2014 року Святошинським районним судом м. Києва видано виконавчий лист №2/759/1543/13. (а.с. 142)

13 травня 2016 року головним державним виконавцем Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Маціборук В.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 51074855 та надано боржнику право самостійно виконати рішення суду до 20.05.2016 року. (а.с. 140)

13 травня 2016 року головним державним виконавцем Маціборук В.О. направлено копію даної постанови ОСОБА_2 (а.с. 140 зворот).

28 липня 2016 року головним державним виконавцем Маціборук В.О. винесено постанову про об'єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження №51800772. (а.с. 152 зворот)

15 травня 2017 року головним державним виконавцем Маціборук В.О. був вчинений вихід за адресою: АДРЕСА_3, та встановлено, що у приміщенні перебували люди (чутно голоси), добровільно доступу до квартири надати відмовились. Виконавцем залишено виклик у поштовому ящику та на дверях боржника. (а.с. 155)

18 травня 2017 року головним державним виконавцем Маціборук В.О. на адресу ОСОБА_2 була направлена вимога про явку на прийом до державного виконавця та надання пояснення щодо невиконання рішення суду. (а.с. 131)

12 червня 2017 року головним державним виконавцем Маціборук В.О. також був вчинений вихід за адресою: АДРЕСА_3, та встановлено, що двері в добровільному порядку не відчинили. Зі слів сусідки з кв. №34 встановлено, що ОСОБА_2 з'являється за вказаною адресою, оскільки здає квартиру квартирантам. Сама ОСОБА_2 рік тому народила дитину та переїхала жити до села, якого саме сусідка не знає. Виконавцем залишено виклик у дверях боржника. (а.с. 130)

Оскільки ОСОБА_2 добровільно не надає доступу до квартири для виконання рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки - квартири АДРЕСА_2, тому головний державний виконавець і звернувся до суду з поданням про примусове проникнення до житла.

Згідно положень ч. 1, п. 1 ч. 2, п. 13 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов'язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб.

У ч. 6 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

За положеннями ст. 376 ЦПК України питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи за поданням державного виконавця.

Суд негайно розглядає подання без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.

Відповідно до ст. 30 Конституції України кожному гарантується недоторканість житла. Не допускається проникнення до житла чи іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку як за вмотивованим рішенням суду.

Конституційна гарантія недоторканності житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема, для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства. Обмеження права особи на недоторканність житла, яке визначено в Конституції України й міжнародно-правових актах, визнається легітимним втручанням держави в права людини з метою забезпечення загального блага.

Аналіз положень Закону України «Про виконавче провадження» та процесуальних норм дає підстави для висновку, що законодавець збалансував права як особи, що ініціює питання звернення з поданням до суду про примусове проникнення до житла, так і особи, щодо якої такі заходи застосовано. При цьому питання про примусове проникнення до житла вирішується не інакше як шляхом прийняття вмотивованої ухвали суду з додержанням принципу верховенства права.

Отже, державний виконавець у порядку визначеному законом звернувся до суду з поданням про примусове проникнення до житла боржника, оскільки, в даному випадку, єдиним можливим засобом виконання судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки є примусове проникнення до житла боржника.

Не заслуговують на увагу доводи ОСОБА_2, що вона не була належним чином повідомлена про час та місце проведення судового засідання, оскільки у силу ст. 376 ЦПК України подання про примусове проникнення до житла боржника розглядається за участю державного виконавця та без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на те, що ухвала суду постановлена з порушенням норм матеріального права, зокрема, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 8, 9 Конституції України.

Такі доводи апелянта не заслуговують на увагу з огляду на таке.

У ст. 8, 9 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України.

Згідно ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини розглядає справи щодо невиконання судових рішень як порушення параграфу 1 статті 6 Конвенції (право на судовий захист) та статтю 1 Протоколу №1 Конвенції (право на мирне володіння майном).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини право на суд може бути примарним, якщо внутрішня правова система договірної держави дозволяє остаточному, обов'язковому судовому рішенню залишатися невиконаним на шкоду однієї сторони, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, повинно вважатися невід'ємною частиною суду для цілей статті 6 (справа «Бурдов проти Росії», рішення від 7 травня 2002 року).

У судовому засіданні ОСОБА_2 надала суду заяву, з якою зверталася до начальника Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції м. Києва 9 вересня 2017 року з посиланням на те, що державний виконавець 28 вересня 2017 року потягом години вимагав від неї допустити його в квартиру для виконання рішення суду, проте вона двері не відкрила, а викликала працівників міліції, оскільки вважає, що за наявності у неї малолітньої дитини рішення суду не повинно виконуватися.

Отже, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив подання державного виконавця відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України, ст. 18Закону України «Про виконавче провадження», оскільки ОСОБА_2 добровільно рішення суду не виконує, такі дії боржника призводять до тривалого невиконання виконавчого документа, до того ж матеріалами справи підтверджено факт невиконання рішення суду та неможливість державного виконавця потрапити до житлового приміщення боржника.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Ухвала суду відповідає вимогам закону, наданим доказам, обставинам справи і підстав для її скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. 303, 304, 307, 308, 312,313,315 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 04 серпня 2017року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з часу її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий Л.Д. Українець

Судді М.І. Оніщук

А.О.Чобіток