Ухвала суду № 69852736, 18.10.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М.КИЄВА

Справа № 755/13211/17-ц Головуючий у суді першої інстанції: Чех Н.А.

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/11087/17 Доповідач у суді апеляційної інстанції: Волошина В.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2017 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого Волошиної В.М.

Суддів Панченка М.М., Рейнарт І.М.

при секретарі Крічфалуши С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 13 вересня 2017 року у справі за позовною заявою ОСОБА_4 до Київського міського голови Кличка Віталія Володимировича, керівника апарату виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) БондаренкаВолодимира Володимировича, ОСОБА_7 про визнання незаконним та скасування подання Київської міської адміністрації щодо призначення директора, визнання незаконним та скасування розпорядження Київського міського голови про призначення директора, визнання незаконним та скасування контракту щодо призначення директора, визнання незаконною та скасування додаткової угоди до контракту, визнання незаконним перебування на посаді директора, скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі.

Заслухавши доповідь судді Волошиної В.М., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи скарги, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 13 вересня 2017 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до Київського міського голови Кличка Віталія Володимировича, керівника апарату виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) БондаренкаВолодимира Володимировича, ОСОБА_7 про визнання незаконним та скасування подання Київської міської адміністрації щодо призначення директора, визнання незаконним та скасування розпорядження Київського міського голови про призначення директора, визнання незаконним та скасування контракту щодо призначення директора, визнання незаконною та скасування додаткової угоди до контракту, визнання незаконним перебування на посаді директора, скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі.

Не погоджуючись з постановленою ухвалою суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі позивач порушує питання про скасування ухвали суду першої інстанції та направлення справи до суду першої інстанції для повторного вирішення питання про відкриття провадження у справі, мотивуючи тим, що ухвала суду постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що судом першої інстанції не обгрунтовані підстави відмови у відкритті провадження та не враховано, що всі підстави викладені в позовній заяві стосуються трудових відносин, між ним та ОСОБА_7 як керівником підприємства, які розглядаються згідно ЦПК України.

У судовому засіданні позивач підтримав доводи апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у відкриття провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до Київського міського голови Кличка Віталія Володимировича, керівника апарату виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) БондаренкаВолодимира Володимировича, ОСОБА_7 про визнання незаконним та скасування подання Київської міської адміністрації щодо призначення директора, визнання незаконним та скасування розпорядження Київського міського голови про призначення директора, визнання незаконним та скасування контракту щодо призначення директора, визнання незаконною та скасування додаткової угоди до контракту, визнання незаконним перебування на посаді директора, скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі, суд першої інстанції, виходив із того, що даний спір повинен розглядатися за правилами адміністративного судочинства.

Проте до такого висновку суд першої інстанції дійшов з порушенням норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Згідно частини першої статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Суддя вправі відмовити у відкритті провадження у справі лише з підстав, передбачених законом. Не допускається відмова у відкритті провадження у справі з мотивів недоведеності заявленої вимоги, відсутності доказів, пропуску позовної давності та інших не передбачених законом підстав.

Перелік підстав для відмови у відкритті провадження у справі є вичерпний і розширеному тлумаченню не підлягає. До них належать, зокрема: якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства - п. 1 ч. 2 ст. 122 ЦПК України.

Цивільна юрисдикція - це визначена законом сукупність повноважень судів щодо розгляду цивільних справ, віднесених до їх компетенції (стаття 15 ЦПК).

Відповідно до статей 15, 16 ЦПК у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 17; далі - КАС), Господарським процесуальним кодексом України (статті 1, 12; далі - ГПК), Кримінальним процесуальним кодексом України (далі - КПК) або Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) віднесено до компетенції адміністративних, господарських судів, до кримінального провадження чи до провадження в справах про адміністративні правопорушення. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до Київського міського голови Кличка Віталія Володимировича, керівника апарату виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) БондаренкаВолодимира Володимировича, ОСОБА_7 з наступними вимогами: про визнання незаконним та скасування подання керівника апарату виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської адміністрації) Бондаренка В.В. щодо призначення директором Ритуальної служби СКП «Спецкомбінат ПКПО» ОСОБА_7; про визнання незаконним та скасування розпорядження Київського міського голови № 243 від 17 вересня 2014 року про призначення директором Ритуальної служби СКП «Спецкомбінат ПКПО» ОСОБА_7; про визнання незаконним та скасування контракту від 14 жовтня 2014 року, укладеного між Київським міським головою та ОСОБА_7; про визнання незаконною та скасування додаткової угоди до контракту від 14 жовтня 2014 року; про визнання незаконним перебування на посаді директора Ритуальної служби СКП «Спецкомбінат ПКПО» та неправомірним виконання обов'язків ОСОБА_7 на підставі порушення процедури призначення на посаду директора; про скасування наказу № 151-к від 16 червня 2015 року про звільнення ОСОБА_4 (позивача) з посади начальника відділу постачання Ритуальної служби СКП «Спецкомбінат ПКПО» та про поновлення на роботі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 16 червня 2015 року директор Ритуальної служби СКП «Спецкомбінат ПКПО» ОСОБА_7 видав наказ по підприємству № 151-к, яким звільнив його з посади начальника відділу постачання Ритуальної служби СКП «Спецкомбінат ПКПО». Посилаючись на порушення процедури призначення на посаду директора Ритуальної служби СКП «Спецкомбінат ПКПО» ОСОБА_7, у зв'язку з цим останній не мав юридичних підстав та права керувати підприємством, просив визнати незаконним наказ № 151-к від 16 червня 2015 року за підписом ОСОБА_7 про його звільнення та поновити його на роботі.

За змістом позовних вимог вбачається, що позивач обрав спосіб захисту свого порушеного права, як поновлення на посаді. Тобто позивач звернувся до суду за захистом своїх трудових прав як найманого працівника.

Отже, заявлені вимоги ОСОБА_4 про скасування наказу № 151-к від 16 червня 2015 року про звільнення з посади начальника відділу постачання Ритуальної служби СКП «Спецкомбінат ПКПО» та поновлення на роботі за суб'єктним складом спору (однією зі сторін у спорі є фізична особа) та за характером відносин (трудові) віднесені до компетенції судів цивільної юрисдикції.

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі в частині вимог про звільнення ОСОБА_4 з посади начальника відділу постачання Ритуальної служби СКП «Спецкомбінат ПКПО» та поновлення на роботі, як таких, що не підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства, є помилковим.

Інші заявлені позивачем вимоги та які об'єднані в одне провадження з вимогами про скасування наказу № 151-к від 16 червня 2015 року про звільнення та поновлення на роботі, обґрунтовані порушенням процедури призначення на посаду директора Ритуальної служби СКП «Спецкомбінат ПКПО» ОСОБА_7, за підписом якого видано оспорюваний наказ № 151-к від 16 червня 2015 року.

У відповідності до вимог частини другою статті 118 ЦПК України позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою.

Абзацом 3 пункту 15 цієї постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз'яснено, що вимоги позивача до кількох відповідачів можуть бути об'єднані в одне провадження, якщо ці вимоги однорідні, зокрема такі, які нерозривно пов'язані між собою, або від вирішення однієї з них залежить вирішення інших. Таке об'єднання не допускається, якщо відсутня спільність предмета позову. Не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження у справі щодо вимог, коли їх розгляд проводиться за правилами іншого виду судочинства.

Згідно з пунктами 1, 5 частини другої статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності, а також спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов'язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов'язаних з реалізацією публічної влади.

Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Отже, основною визначальною рисою адміністративних правовідносин є владне підпорядкування однієї сторони цих відносин іншій стороні. Сторони в адміністративному спорі ще до його виникнення повинні перебувати у відносинах вертикального підпорядкування.

Разом з тим, відмовляючи у відкритті провадження в іншій частині вимог, які стосуються порушення процедури призначення на посаду директора Ритуальної служби СКП «Спецкомбінат ПКПО» ОСОБА_7, суд першої інстанції з огляду на положення статей 1 та 15 ЦПК України, статті 2 КАС України не з'ясовував чи вважається публічно-правовим спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування як суб'єктом публічного права та фізичною особою як суб'єктом приватного права, в якому фізична особа звернулася до суду за захистом не публічного, а цивільного права, зокрема про скасування наказу № 151-к від 16 червня 2015 року про звільнення та поновлення на роботі.

Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув, належним чином не визначився зі змістом, підставами вимог заявника та характером спору і помилково відмовив у відкритті провадження в справі.

За таких обставин, ухвала суду підлягає скасуванню з передачею питання на розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 314, 315, 317,319 ЦПК України, колегія суддів ,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 13 вересня 2017 року скасувати і передати питання на розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: