Ухвала суду № 69852305, 23.10.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

23 жовтня 2017 року м. Київ № 826/13241/17

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Добрівська Н.А., ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної міграційної служби України, третя особа: Управління державної міграційної служби України в Київській області про:

- визнання протиправним та скасування рішення Державної міграційної служби України від 04.10.2017 року Наказ №93 про відмову в оформленні документів для вирішення питання про визнання громадянина Іраку ОСОБА_1 біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;

- зобов'язання Управління державної міграційної служби України в Київській області оформити документи для вирішення питання про визнання громадянина Іраку ОСОБА_1 біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, відповідно до вимог чинного законодавства.

Згідно з п.п.2, 3 ч.1 ст.107 Кодексу адміністративного судочинства (надалі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує чи має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтею 106 цього Кодексу.

Частинами 4, 5 статті 106 КАС України встановлено, що позовна заява підписується позивачем або його представником із зазначенням дати її підписання.

В разі якщо позовна заява подається представником, то у ній зазначаються ім'я представника, його поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі є. Одночасно з позовною заявою подається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст.26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 року №5076-VI (надалі - Закон №5076-VI) адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.

Відповідно до ч.3 ст.26 Закону №5076-VI повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.

При цьому, згідно ч.1 ст.58 КАС України повноваження представників, які беруть участь в адміністративному процесі на основі договору, на здійснення представництва в суді повинні бути підтверджені довіреністю. Оригінали довіреностей або засвідчені підписом судді копії з них приєднуються судом до справи.

Частиною 4 статті 58 КАС України встановлено, що довіреність фізичної особи на ведення справи в адміністративному суді посвідчується нотаріусом або посадовою особою, якій відповідно до закону надано право посвідчувати довіреності.

Згідно ч.5 ст.58 КАС України повноваження адвоката як представника можуть також посвідчуватися ордером, дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги, або договором про надання правової допомоги. До ордера обов'язково додається витяг із договору, у якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. Витяг засвідчується підписом сторін.

Відповідно до підпункту 3.3 пункту 3 глави 7 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №296/5, вірність копії документа, виданого фізичною особою, засвідчується у тих випадках, коли справжність підпису фізичної особи на оригіналі цього документа засвідчена нотаріусом або посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування або за місцем роботи, навчання, проживання чи лікування фізичної особи.

Таким чином, належними документами, що підтверджують повноваження адвоката у даній адміністративній справі в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України є посвідчена нотаріально довіреність або її копія або ордер з додаванням витягу із договору.

На підтвердження повноважень адвоката до позовної заяви додано копію договору №19/17 від 12.10.2017 року. При цьому, ні належним чином оформленої довіреності, ні ордеру, до позовної заяви в порушення вимог ст.58 КАС України представником не надано.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позовна заява подана особою, яка не підтвердила своїх повноважень на ведення справи.

Статтею 99 КАС України визначені строки звернення до адміністративного суду.

Так, за приписами частини першої, другої, третьої статті 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Таким чином цією статтею визначаються строки звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом з метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Разом з тим, після закінчення цього строку особа не втрачає права звернутися з адміністративним позовом, але такий може бути залишено без розгляду лише на тій підставі, що пропущено строк звернення, якщо судом не буде встановлена наявність поважних причин для пропуску такого строку.

Зазначена норма процесуального законодавства встановлює загальний строк подання адміністративного позову для захисту прав, свобод та інтересів особи та спеціальний, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, а також іншими законами. Зазвичай вони коротші від загального строку звернення й обумовлені специфікою відповідних відносин, у яких визначеності (стабільності) необхідно досягнути якнайшвидше.

В даному випадку предметом оскарження позивачем в судовому порядку є наказ Державної міграційної служби України №93 від 04.10.2017 про відмову в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Спеціальним нормативно-правовим актом, яким регулюються спірні правовідносини, є Закон України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» від 08.07.2011 №3671-VI (надалі - Закон №3671-VI).

Так, в ч.1 ст.12 Закону №3671-VI закріплено, що рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, протягом п'яти робочих днів з дня отримання повідомлення про відмову можуть бути оскаржені в установленому законом порядку до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, а також до суду у строки, встановлені цим Законом.

30 вересня 2013 року Пленумом Вищого адміністративного суду України винесено постанову «Про внесення змін і доповнень до постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 25 червня 2009 року №1 «Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця та особи, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, примусового повернення і примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов'язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні» зі змінами і доповненнями, внесеними постановами Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 червня 2011 року №3, від 16 березня 2012 року №3».

В пункті 20 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 30 вересня 2013 року №12 звернуто увагу судів на те, що строк у п'ять робочих днів для оскарження рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, або про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, встановлений частиною першою статті 12 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», застосовується як для подання скарги до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, так і до строків звернення до суду з позовною заявою.

Таким чином, враховуючи положення частини третьої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України і статті 12 Закону №3671-VІ строк для оскарження рішення Державної міграційної служби України №91-15 від 27.02.2015 встановлений у п'ять днів з дня письмового повідомлення про таке.

Аналогічна процесуально-правова позиція висловлена Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 11 листопада 2014 року в касаційному провадженні №К/800/12981/13.

Як вбачається з позовної заяви про наявність оскаржуваного рішення позивач дізнався 05.10.2017 року, таким чином граничним терміном звернення позивача до суду є 12 жовтня 2017 року (без урахування вихідних днів). При цьому, з позовом до суду звернувся 17 жовтня 2017 року як вбачається з відмітки канцелярії.

Отже, зважаючи на зазначене, позивачу необхідно надати пояснення з обгрунтуванням дотримання строків звернення до суду або щодо поважності причин пропуску строку на звернення з вказаним позовом до суду.

Відповідно до частини першої статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.

Враховуючи вищевикладене, позовна заява підлягає залишенню без руху із встановленням позивачу строку для усунення недоліків шляхом подання до суду на підтвердження повноважень адвоката ОСОБА_3 посвідченої нотаріально довіреності чи її копії або ордера з додаванням витягу із договору; позивачу необхідно надати пояснення додержання строків звернення до суду або обґрунтування поважності причин пропуску строку на звернення з вказаним позовом до суду.

З огляду на зазначене та керуючись ст.ст.106 107, ч.1 ст.108, ст.ст.160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -

У Х В А Л И В:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху.

2. Встановити позивачу п'ятиденний строк з дня одержання даної ухвали для усунення недоліків.

3. Попередити позивача про те, що у випадку неусунення недоліків позовної заяви позовна заява буде повернута йому відповідно до п.1 ч.3 ст.108 КАС України.

4. Копію ухвали невідкладно надіслати особам, що звернулися із позовною заявою.

Ухвала набирає законної сили та може бути оскаржена у порядку, встановленому в ст.254 та ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя Н.А. Добрівська