Постанова № 69852112, 03.04.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

03 квітня 2012 р. № 2-а- 1976/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Волкова Л.М.

при секретарі судового засідання - Добровольська М.С.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2 діє за дорученням № 323/9/10-013 від 20.03.12

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіас-Харків» до Основянської міжрайонної державної податкової інспекції міста Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій, після уточнення позовних вимог, просив суд скасувати податкові повідомлення рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова від 05 лютого 2009 року № 0000022340/0, № 0000012340/0; від 19 березня 2009 року № 0000022340/1, № 0000012340/1; від 07 травня 2009 року № 0000022340/2, № 0000012340/2; від 14 липня 2009 року № 0000022340/3, № 0000012340/3.

Вказана справа надійшла до суд після скасування Вищим адміністративним судом ухвалою від 21.12.11р. постанови Харківського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2009 року та постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2010 року.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, в обґрунтування яких посилався на хибність висновку відповідача про нікчемність угод, укладених між позивачем та ТОВ «Рейнбоу ЛТД», ТОВ «Метрідат», ТОВ «Рубітекс», з огляду на що вказані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, посилаючись на відповідність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи, з огляду на що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова провела планову виїзну перевірку ТОВ «Авіас-Харків»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2007 року по 30 червня 2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2007 року по 30 червня 2008 року, за результатами якої було складено акт № 100/23-405/32436339 від 22 січня 2009 року. (а.с.11-53, т. 1)

В акті перевірки було встановлено порушення пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток за період з 01 липня 2007 року по 30 червня 2008 року на загальну суму 18022751,00 грн., у тому числі: за 3 квартал 2007 року на суму 4896308,00 грн., за 4 квартал 2007 року на суму 5697631,00 грн., за 1 квартал 2008 року на суму 3627508,00 грн., за 2 квартал 2008 року на суму 3801304,00 грн.; порушення вимог підпункту 7.4,1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість за період з 01 липня 2007 року по 30 червня 2008 року на загальну суму 14418201,00 грн., у тому числі: за липень 2007 року на суму 1283366,00 грн., за серпень 2007 року на суму 1401490,00 грн., за вересень 2007 року на суму 1232190,00 грн., за жовтень 2007 року на суму 1538202,00 грн., за листопад 2007 року на суму 1552081,00 грн., за грудень 2007 року на суму 1467822,00 грн., за січень 2008 року на суму 1425280,00 грн., за лютий 2008 року на суму 1476726,00 грн., за червень 2008 року на суму 1053488,00 грн. (а.с. 51-52, т. 1)

Зокрема, перевіркою було встановлено, що договори, укладені між ТОВ «Авіас-Харків»та ТОВ «Рейнбоу ЛТД», ТОВ «Метрідат»та ТОВ «Рубітекс», не спричиняють реального настання правових наслідків, оскільки згідно даних податкового органу у вказаних підприємств відсутні адміністративно-господарські можливості на виконання господарських зобовязань по укладеним договорам.

05 лютого 2009 року ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова на підставі акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000012340/0, яким згідно підпункту «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначила ТОВ «Авіас-Харків»суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток у розмірі 5412121,00 грн., у тому числі: 18022751,00 грн. за основним платежем, 17389370,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

05 лютого 2009 року ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова на підставі акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000022340/0, яким згідно підпункту «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначила ТОВ «Авіас-Харків»суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 21627301,00 грн., у тому числі: 14418201,00 грн. за основним платежем, 7209100,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вказані податкові повідомлення-рішення оскаржувалися позивачем в адміністративному порядку, за наслідками якого його скарги були залишені без задоволення, а податковим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення від 19 березня 2009 року № 0000022340/1 та № 0000012340/1, від 07 травня 2009 року № 0000022340/2 та № 0000012340/2, від 14 липня 2009 року № 0000022340/3 та № 0000012340/3 на аналогічні суми нарахувань.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для визначення позивачу податкових зобовязань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток та податку на додану вартість слугував висновок податкового органу про те, що витрати, понесені позивачем за нікчемними угодами, укладеними з ТОВ «Рейнбоу ЛТД», ТОВ «Метрідат»та ТОВ «Рубітекс», які в силу статті 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, не є валовими витратами підприємства, у звязку з чим віднесення позивачем вартості оплачених товарів за цими угодами у розмірі 72091003,00 грн. до складу валових витрат, а суми податку на додану вартість, сплачених у складі вартості таких товарів, у розмірі 14418201,00 грн. до складу податкового кредиту суперечить положенням пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Як вбачається з матеріалів справи, 01 жовтня 2007 року між ТОВ «Рейнбоу ЛТД»(постачальник) та ТОВ «Авіас-Харків»(покупець) був укладений договір поставки нафтопродуктів № П-181/2007, відповідно до умов якого постачальник зобовязується передати нафтопродукти (товар) у кількості, номенклатурі, по цінах та в строки, встановлені згідно специфікацій, які є невідємною частиною цього договору, а покупець зобовязується прийняти та оплатити товар за визначену специфікацією грошову суму (пункт 1.1 статті 1 договору); умови поставки у відповідності з вимогами Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермт»2000 ЕХW склад ВАТ «Дніпронафтопродукт»або на інших складах, орендованих згідно цивільно-правових договорів (пункт 2.3 статті 2 договору).

На виконання умов договору, ТОВ «Рейнбоу ЛТД»виписало ТОВ «Авіас-Харків»видаткові накладні, копії яких знаходяться в матеріалах справи (а.с 191-200, т. 1), податкові накладні (а.с. 201-213, т. 1). В свою чергу, ТОВ «Авіас-Харків»розрахувалося з ТОВ «Рейнбоу ЛТД»за поставлений товар, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Рейнбоу ЛТД», що підтверджується платіжними дорученнями, а також виписками з розрахункового рахунку, відкритого в установі банку. (а.с. 137-190, т. 1; том справи 18, 19, 20, 21, 22).

09 лютого 2005 року між ТОВ «Метрідат»(постачальник) та ТОВ «Авіас-Харків»(покупець) був укладений договір поставки нафтопродуктів № КП-15/02-05, відповідно до умов якого постачальник зобовязується передати нафтопродукти (товар) у кількості, номенклатурі, по цінах та в строки, встановлені згідно додаткових угод, які є невідємною частиною цього договору, а покупець зобовязується прийняти та оплатити товар за визначену додатковою угодою грошову суму (пункт 1.1 статті 1 договору); умови поставки у відповідності з вимогами Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермт»2000 ЕХW склад ВАТ «Дніпронафтопродукт»або на інших складах, орендованих згідно цивільно-правових договорів і (пункт 2.3 статті 2 договору).

На виконання умов договору, ТОВ «Метрідат»виписало ТОВ «Авіас-Харків»видаткові накладні, (а.с. 10-43, т. 2), податкові накладні (а.с. 44-62, т.2). В свою чергу, ТОВ «Авіас-Харків»розрахувалося з ТОВ «Метрідат»за поставлений товар шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Метрідат», що підтверджується платіжними дорученнями, а також виписками з розрахункового рахунку, відкритого в установі банку. (а.с. 219-250, т. 1; а.с. 1-9 т.2; том справи 18, 19, 20, 21, 22).

14 травня 2008 року між ТОВ «Рубітекс»(продавець) та ТОВ «Авіас-Харків»(покупець) був укладений договір купівлі-продажу № 14/05-05/АХ, відповідно до умов якого продавець зобовязується передати у власність покупця, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобовязується прийняти та оплатити нафтопродукти: бензин А-76, А-80, А-92, А-95, дизельне паливо (товар) у кількості, номенклатурі, по цінах, встановлених згідно додаткових угод, які є невідємною частиною цього договору (пункт 1.1 статті 1 договору) умови поставки у відповідності з вимогами Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермт»2000 ЕХW АЗС продавця (пункт 2.3 статті 2 договору).

На виконання умов договору, ТОВ «Рубітекс»виписало ТОВ «Авіас-Харків»видаткову накладну, (а.а. 65, т.2), податкову накладну, (а.с. 66, т. 2), в свою чергу, ТОВ «Авіас-Харків»розрахувалося з ТОВ «Рубітекс»за поставлений товар шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Рубітекс», що підтверджується платіжним дорученням (а.с. 64, т. 2).

Придбані у ТОВ «Рейнбоу ЛТД», ТОВ «Метрідат»та ТОВ «Рубітекс»нафтопродукти були передані на зберігання до ВАТ «Днепронафтопродукт», відповідно до договору зберігання від 26.01.06. (а.с. 1-7, т. 23)

Правовідносини, що виникають у звязку з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість, валових витрат та податкового кредиту, регулюються статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до пункту 5.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Положеннями абзацу 1 підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у звязку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно абзацу 1 пункту 1.31 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) продаж товарів будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Визначення терміну «поставка товарів»наведене у абзаці 1 пункту 1.4 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно положень якого (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) поставкою товарів вважаються будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Відповідно до частини 4 статті 265 Господарського кодексу України (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) умови договорів поставки повинні викладатися сторонами відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермс».

Як зазначалося вище, у договорах, укладених позивачем з ТОВ «Рейнбоу ЛТД», ТОВ «Метрідат»та ТОВ «Рубітекс», сторони узгодили, що поставка товару здійснюється згідно з вимогами Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермт»2000, а зокрема, ЕХW.

Офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати «Інкотермс»(редакція 2000 року) визначено, що термін «франко-завод»(ЕХW) означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобовязання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (наприклад, на заводі, фабриці, складі і т. ін.), без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб.

Таким чином, цей термін покладає мінімальні обовязки на продавця, а покупець несе всі витрати і ризики у звязку з перевезенням товару з площ продавця до місця призначення.

В судовому засіданні, судом встановлено, що в користуванні позивача перебували АЗС на умовах Договорів оренди, укладених з ТОВ «Валвіт», ТОВ «Плесан», ТОВ «Східна хвиля». (а.с. 197-250, т. 9; а.с. 1-168, т. 10)

Також, судом встановлено, що доставка нафтопродуктів, придбаних позивачем у ТОВ «Рейнбоу ЛТД», ТОВ «Метрідат»та ТОВ «Рубітекс», здійснювалась ВАТ «Дніпронафтопродукт», відповідно до Договору про перевезення вантажів автомобільним транспортом № 0602/04-1 від 06.02.04. Приймання вказаних транспортних послуг здійснювалося позивачем шляхом підписання актів виконаних робіт. (а.с. 73-75, 179-180 т. 13; а.с. 59-61, 168-169 т. 12; а.с. 3-4, 91-97, т. 14; а.с. 26-27, 196-197, т. 11; а.с. 8-28, т. 23)

Досліджені в судовому засіданні податкові накладні за своєю формою та змістом в повному обсязі відповідають вимогам п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість.

З досліджених в судовому засіданні товарно-транспортних накладних, встановлено, що відвантаження нафтопродуктів, придбаних позивачем у ТОВ «Рейнбоу ЛТД», ТОВ «Метрідат»та ТОВ «Рубітекс»здійснювалося за адресами, які відповідають адресам автозаправних станцій, які перебували в користуванні позивача, відповідно до зазначених вище Договорів оренди.

Відповідно до пункту 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин), первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України. Документування господарських операцій може здійснюватись з використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні обовязково містити реквізити типових або спеціалізованих форм.

Типові форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля було затверджено спільним наказом Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 29 грудня 1995 року № 488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин), пунктом 2 якого було встановлено обовязок застосування вказаних форм первинного обліку всіма субєктами господарської діяльності, незалежно від форм власності.

Відповідно до статті 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин), товарно-транспортна документація комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання. Перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу; товарно-транспортна накладна єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Єдиний порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів, проведення обліково-розрахункових операцій і застосовується на підприємствах та організаціях України, які займаються нафтопродуктозабезпеченням встановлювався на час вчинення спірних правочинів ОСОБА_3 про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України,затвердженою спільним Наказом Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України, Міністерства економіки України, Мінтранс, Держстандарт, Держкомстат від 02.04.1998 № 81/38/101/235/122. (ОСОБА_3 № 81) Вимоги цієї ОСОБА_3 є обов'язковими для підприємств, установ та організацій всіх галузей народного господарства і всіх форм власності, а також для громадян - суб'єктів підприємницької діяльності, що займаються придбанням, транспортуванням, зберіганням та реалізацією нафти і нафтопродуктів на території України.

Відповідно до п.п. 4.1.3.38 ОСОБА_3 № 81, з прибуттям на ППЗН нафтопродуктів в автоцистерні перевіряється наявність і цілість пломб, технічний стан автоцистерни, визначається повнота заповнення цистерни і відповідність нафтопродукту, вказаному в товарно-транспортній накладній, яка пред'являється водієм.

Згідно з пп. 4.1.7.2, 4.1.7.5 ОСОБА_3 № 81, приймання усіх нафтопродуктів, що надходять на АЗС в автоцистернах, а також нафтопродуктів, розфасованих у дрібну тару, провадиться за товарно-транспортною накладною і за об'ємом, виміряним у резервуарі. Забороняється приймати нафтопродукти на АЗС у разі: відсутності свідоцтва про повірку автоцистерни або градуювальної таблиці на резервуар АЗС, затвердженої територіальним органом Держстандарту України, за результатами повірки резервуара; несправності зливного пристрою автомобільної цистерни; не належним чином оформленої товарно-транспортної накладної або її відсутності; наявності підтоварної води в нафтопродуктах; невідповідності виміряного значення базової висоти резервуара значенню, нанесеному на резервуарі (згідно п. 4.1.2.6); присутності в нафтопродукті механічних домішок і явних сумнівів у відповідності якості нафтопродукту вимогам стандарту; незаповненості "по планку" автоцистерни.

З аналізу вказаних норм вбачається, що приймання нафтопродуктів, які надійшли автотранспортом, повинно здійснюватись замовниками за обовязкової наявності товарно-транспортних накладних, паспорта якості та сертифікату відповідності.

Так, позивачем на підтвердження факту отримання нафтопродуктів, придбаних у , придбаного у ТОВ «Рейнбоу ЛТД», ТОВ «Метрідат»та ТОВ «Рубітекс», до суду були надані копії товарно-транспортних накладних, копії паспортів якості та сертифікатів відповідності на нафтопродукти. (а.с. 1-151, 8; а.с. 28-250, т. 11; а.с. 1-250, т. 12; а.с. 1-250, т. 13; а.с. 1-250, т 14; а.с. 1-102, т. 16)

Крім того, з досліджених в судовому засіданні Журналів змінних звітів, встановлено, що дані, зазначені в досліджених в судовому засіданні товарно-транспортних накладних, узгоджуються з даними надходження пального, зазначеними в Журналах змінних звітів за відповідну дату та з відповідним обсягом.

З аналізу вказаних документів судом встановлено, що позивачем придбане у ТОВ «Рейнбоу ЛТД», ТОВ «Метрідат»та ТОВ «Рубітекс» пальне, приймалося у відповідності до вимог ОСОБА_3 про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України,затвердженою спільним Наказом Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України, Міністерства економіки України, Мінтранс, Держстандарт, Держкомстат від 02.04.1998 № 81/38/101/235/122.

Придбане у ТОВ «Рейнбоу ЛТД», ТОВ «Метрідат»та ТОВ «Рубітекс»було оприбутковано позивачем, відповідно до даних бухгалтерського обліку. (а.с. 39-250, т. 17; а.с. 1-113, т. 18)

Судом вставлено, що придбане позивачем у ТОВ «Рейнбоу ЛТД», ТОВ «Метрідат»та ТОВ «Рубітекс»пальне в подальшому було реалізована через АЗС, які перебували в корисування позивача, що підтверджується даними Журналів змінних звітів та копіями касових стрічок у КОРО. (а.с. 152-245, т.8; а.с. 1-174, т. 9).

Таким чином, судом встановлено, що як позивач так і ТОВ «Рейнбоу ЛТД», ТОВ «Метрідат»та ТОВ «Рубітекс»виконали умови Договорів купівлі-продажу в повному обсязі, чим і підтвердили факт їх укладення.

Враховуючи досліджені вище докази, суд приходить до висновку про наявність у позивача доведеної належними та допустимим доказами обєктивної необхідності придбання пального для забезпечення ведення власної господарської діяльності роздрібної торгівлі пальним.

Таким чином, суд приходить до висновку про підтвердження позивачем в судовому засіданні належного виконання сторонами договорів купівлі-продажу, укладених з ТОВ «Рейнбоу ЛТД», ТОВ «Метрідат»та ТОВ «Рубітекс», реальності укладених правочинів, та використання в господарській діяльності придбаного у ТОВ «Рейнбоу ЛТД», ТОВ «Метрідат»та ТОВ «Рубітекс»пального.

Матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами при укладанні і виконанні договорів купівлі-продажу взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Факт реєстрації контрагентів позивача платниками податку на додану вартість, а також той факт, що вказані підприємства (ТОВ «Рейнбоу ЛТД», ТОВ «Метрідат»та ТОВ «Рубітекс») на момент складання на адресу позивача зазначених вище податкових накладних було зареєстровано органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платників податку на додану вартість, відповідачем не заперечується, в т.ч. і в акті перевірки, та матеріалами справи не спростовується.

Відповідно до ч. 3 ст. 72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Дослідивши акт перевірки № 100/23-405/32436339 від 22 січня 2009 року та довідки ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, на які посилається відповідач у вказаного акті, суд приходить до наступного. (а.с. 11-53, т. 1; а.с. 104-199, т. 2)

Відповідно до п. 1.7 Наказу ДПА України «Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства»від 10 серпня 2005 року N 327 факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, обєктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Податковий орган протиправно не взяв до уваги наявність належним чином оформлених первинних та податкових документів, відповідно до яких платник податків здійснив розрахунки з ТОВ «Рейнбоу ЛТД», ТОВ «Метрідат»та ТОВ «Рубітекс»та включив до складу податкового кредиту відповідні суми сплаченого податку, та до складу валових витрат вартість придбаного пального використаного у безпосередній господарській діяльності.

Стосовно посилання представника відповідача на ухилення від сплати податків ТОВ «Рейнбоу ЛТД», ТОВ «Метрідат»та ТОВ «Рубітекс», суд зазначає наступне. Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність має індивідуальний характер. Згідно зі ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Відповідно до ч. 1 ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Чинне законодавство, зокрема Закон України «Про податок на додану вартість», не встановлює обов'язки покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, якщо такий податок не буде сплачено продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця у складі ціни товару. Відповідно до положень Закону про ПДВ сума податку на додану вартість, включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару (в нашому випадку - ТОВ «Рейнбоу ЛТД», ТОВ «Метрідат»та ТОВ «Рубітекс») має сплачувати цей податок до бюджету.

Згідно із ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно із абзацом 1 ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно із абзацом 1 ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

Згідно із ч. 1 ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно із ч. 2 ст. 228 ЦК України, правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Ухилення однією із сторін двохстороннього договору від сплати податків за цим договором жодним чином не свідчить про порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (активні дії), оскільки обєктивна сторона несплати до бюджету відповідного податку міститься не в діях, а в бездіяльності, з чого випливає, що висновок відповідача про наявність ознак нікчемності правочинів в укладених між позивачем та ТОВ «Рейнбоу ЛТД», ТОВ «Метрідат»та ТОВ «Рубітекс»договорах, в розумінні п. 1 ст. 228 ЦК України - зроблений відповідачем із невірним тлумаченням змісту вказаної норми матеріального права.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що відповідачем в акті перевірки необґрунтовано зроблено висновок про порушення позивачем п. 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 7.4.1 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»у періоді, який підлягав перевірці.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про невідповідність податкових повідомлень-рішень від 05 лютого 2009 року № 0000022340/0, № 0000012340/0; від 19 березня 2009 року № 0000022340/1, № 0000012340/1; від 07 травня 2009 року № 0000022340/2, № 0000012340/2; від 14 липня 2009 року № 0000022340/3, № 0000012340/3 дійсним обставинам справи та вимогам діючого законодавства.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 11, 12, 51, 71, 72, 94, ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 161, ч. 1, ч. 1 ст. 162, ст. 163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариство з обмеженою відповідальністю "Авіас-Харків" до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції міста Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.

2. Податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова від 05 лютого 2009 року № 0000022340/0, № 0000012340/0; від 19 березня 2009 року № 0000022340/1, № 0000012340/1; від 07 травня 2009 року № 0000022340/2, № 0000012340/2; 14 липня 2009 року № 0000022340/3, № 0000012340/3 - скасувати.

3. Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня отримання копії постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

4. Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 06 квітня 2012 року.

Суддя Волкова Л.М.