Постанова № 69852068, 27.10.2017, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2017 року справа № 823/1470/17

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Рідзеля О.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Уманської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

25.09.2017 до Черкаського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Уманської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.06.2016 №198-13.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що безпосереднє встановлення місцевих податків і зборів, в тому числі податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, віднесено Податковим кодексом України до компетенції відповідних сільських, селищних, міських рад у межах їх повноважень. При цьому, рішення про встановлення місцевих податків і зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування встановлених місцевих податків і зборів, в іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим. Так само і зміни до будь-яких елементів податків і зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила і ставки; податки і збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Представник позивача до зали судового засідання не прибув, направив на адресу суду клопотання про розгляд справи за його відсутності та без участі позивача.

В письмових запереченнях на адміністративний позов представник відповідача просив в його задоволенні відмовити повністю, зазначивши при цьому, що позивач помилково трактує норми статті 4 Податкового кодексу України щодо принципу стабільності податкового законодавства, оскільки рішенням Уманської міської ради від 30.01.2015 №3.1-66/6 «Про місцеві податки і збори» встановлений новий вид податку, а саме: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідач також вказує, що законодавством не передбачено здійснення правової оцінки рішення місцевої ради, натомість стаття 19 Конституції України передбачає обов'язок діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а отже і обов'язок виконання Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» № 71-VII від 28 грудня 2014 року та рішення Уманської міської ради від 30.01.2015 №3.1-66/6, яким встановлено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки .

Розгляд справи розпочато у відкритому судовому засіданні, однак у звязку з прибуттям не всіх осіб, що беруть участь у справі, суд дійшов висновку продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження на підставі ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України та на підставі ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснювати фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, судом встановлено таке.

Відповідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо субєкта, позивач є власником нерухомого майна, яке розташоване за адресою: Черкаська область, м. Умань, вул. Залізнична 14, загальною площею 563,1 кв.м., що є нежилим приміщенням.

26.06.2016 Уманською обєднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Черкаській області на підставі пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 та відповідно до п.п. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України прийнято податкове повідомлення-рішення № 198-13, якими позивачеві визначено суму податкового зобов'язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2015 рік в сумі 6 858 грн. 56 коп.

Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач звернулася до суду за його оскарженням.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI (надалі за текстом - Кодекс № 2755).

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що 01.01.2015 набрав чинності Закон України № 71-VIII від 28.12.2014 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» (далі - Закон № 71-VIII). Вказаним Законом запроваджено податок на майно, що відповідно до підпункту 265.1.1 пункту 265.1 статті 265 Податкового кодексу України включає в себе, зокрема, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Згідно з підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Відповідно до пункту 266.2.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Базою оподаткування у відповідності до п.п. 266.3.1 п. 266.3 ст. 266 Податкового кодексу України є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Згідно п.п. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 Податкового кодексу України, база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Відповідно до підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку, зменшується: а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів; б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів; в) для різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів. Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік). Сільські, селищні, міські ради можуть збільшувати граничну межу житлової нерухомості, на яку зменшується база оподаткування встановлена цим підпунктом.

Пунктом 266.5 ст. 266 Податкового кодексу України визначено, що ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

При цьому суд враховує, що згідно з підпунктом 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 Податкового кодексу України податок на майно належить до місцевих податків.

Відповідно до пункту 10.3 статті 10 Податкового кодексу України, місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.

Згідно п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України, сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом (пп. 12.3.1 п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України).

При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом ХІІ цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору (пп. 12.3.2 п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України).

Копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів (пп. 12.3.3 п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 12.5 ст. 12 Податкового кодексу України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, яке набирає чинності з урахуванням строків, передбачених пп. 12.3.4 ст. 12 цього Кодексу.

Відповідно пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України, рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

Таким чином, місцеві ради мають вирішити питання (на власний розсуд), чи запроваджувати податок (і в яких розмірах) на майно, відмінне від земельної ділянки. Таке рішення має бути оприлюдненим до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

Згідно ст. 3 Бюджетного кодексу України, бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Судом встановлено, що рішенням Уманської міської ради від 30.01.2015 №3.1-66/6 «Про місцеві податки і збори» з 01.01.2015 встановлений новий вид податку, а саме: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Як вже зазначалося, Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» № 71-VIII ухвалений 28.12.2014, тобто після 15.07.2014 року, а податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території міста Умані встановлений рішенням Уманської міської ради від 30.01.2015 №3.1-66/6 «Про місцеві податки і збори», у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що застосування контролюючим органом положень Податкового кодексу України з урахуванням внесених Законом № 71-VIII змін та рішення з метою оподаткування нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки, може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що застосування контролюючим органом положень статті 266 Податкового кодексу України з метою оподаткування належного позивачеві на праві приватної власності нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки, не може мати місце у 2015 році. В іншому випадку, таке застосування не відповідало б положенням статті 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, оскаржуване податкове повідомлення-рішення Уманської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області від 26.06.2016 №198-13 є протиправним.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та безсторонньо, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а позов таким, що належить задовольнити.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 11, 14, 41, 86, 94, 122, 159-163, 167, 185-187, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Уманської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області від 26.06.2016 №198-13.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Уманської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області (ідентифікаційний код 39625054) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 640 (шістсот сорок) грн. 00 коп.

Копії постанови направити сторонам у справі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, або без виклику особи яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.А. Рідзель