Постанова № 69851719, 25.10.2017, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/4442/17

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2017 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Самойлюк Г.П.,

при секретарі: Казарян С.Б.

сторін:

позивач: ОСОБА_1 (представник за довіреністю)

відповідач: ОСОБА_2 (представник за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6 від 19.06.2017 р.,

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 20 жовтня 2017 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До суду надійшов адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління ДФС в Одеській області, в якому позивач просить: скасувати податкові повідомлення-рішення № № НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6 від 19.06.2017 р.; стягнути з відповідача судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за результатами документальної планової виїзної перевірки складено акт, висновки якого базуються на припущеннях і не враховують докази та відомості щодо господарської діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 у періоді, який перевірявся, та, відповідно, донарахування податкових зобов'язань та покладення на позивача відповідальності у вигляді штрафних санкцій є безпідставним та таким, що суперечить чинному законодавству. Позивач вважає, що відповідачем протиправно донараховано податок на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності у сумі 77794,15 грн., а саме за 2014 рік - 20213,05 грн., за 2015 рік - 23659,72 грн., за 2016 рік - 33921,38 грн. На думку позивача, висновок відповідача про завищення витрат на загальну суму 402117,51 грн. є безпідставним. Позивач вважає необгрунтованими твердження відповідача щодо віднесення до складу валових витрат на виробництво поліграфічної продукції витрат, які фактично понесені в даний період, а не витрат того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг, оскільки відповідачем не зазначено яким чином розраховувалась сума, яку позивачем, на думку контролюючого органу, віднесено до витрат не в тому податковому періоді, відсутнє посилання на реквізити документів, суми витрат, дати отримання доходу від реалізації. Крім того, вказано, що встановлення загальної суми договору 150000,00 грн., укладеного з Учбово-тренажерним комплексом Адмірал, свідчить лише про наміри не перевищувати вказаної суми, однак не є підтвердженням факту передачі виготовленої продукції на вказану суму. Факт передачі виготовленої продукції на суму 28758,04 грн. (в т.ч. ПДВ 4793,01 грн.) та на суму 28624,84 грн. (в т.ч. ПДВ 4770,81 грн.) підтверджується відповідними рахунками та видатковими накладними. Також позивач вважає безпідставним збільшення позивачу податкових зобовязань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, донарахування військового збору, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, застосування штрафних санкцій, оскільки вимог податкового законодавства ним не порушувалось.

Від відповідача надійшли письмові заперечення (а.с. 71-73), в яких в обґрунтування правової позиції зазначено, що позивач до складу валових витрат на виробництво поліграфічної продукції відносив витрати, які фактично понесені в даний період, а не витрати того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг, відтак контролюючим органом встановлено безпідставне завищення валових витрат на загальну суму 402117,51 грн., заниження оподатковуваного (чистого) доходу на 480937,28 грн. В звязку з порушенням п. 177.1, п. 177.2, п. 177.4 ст. 177, п. 167.1 ст. 167 ПК України донараховано податок на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності у сумі 77794,15 грн. Враховуючи встановлені порушення, позивачу відповідно до вимог чинного законодавства донараховано єдиний соціальний внесок на загальну суму 137599,13 грн. та військовий збір на суму 5192,76 грн. Крім того, на думку відповідача, позивач повинен був сплачувати податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2015р. у сумі 1293,52 грн., однак не сплатив. На думку відповідача, оскаржувані рішення відповідачем прийнято з дотриманням норм чинного законодавства, в звязку з чим позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Головним управлінням ДФС в Одеській області на підставі ст.77 ПК України, пп.2 ч.1 ст. 13 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, відповідно до наказу Головного управління ДФС в Одеській області № 1140 від 19.04.2017р. та плану-графіка проведення документальних планових перевірок субєктів господарювання на ІІ квартал 2017р., направлення на перевірку № 1550/13-05 від 25.04.2017р. проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства субєкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7) щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2014р. по 31.12.2016р., дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014р. по 31.12.2016р.

За наслідками перевірки складено акт № 475/15-32-13-05/НОМЕР_7 від 30.05.2017р. (а.с. 85-109), відповідно до висновків якого встановлено, зокрема, порушення:

п. 177.1, п. 177.2, п. 177.4 ст. 177, п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VІ із змінами та доповненнями, в результаті чого донараховано податок на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності у сумі 77794,15 грн., а саме за 2014 рік - 20213,05 грн., за 2015 рік - 23659,72 грн., за 2016 рік - 33921,38 грн.

п.8 ст.9, пп.2.1 п.2 ст.6 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VІ Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, в результаті чого донараховано основний платіж по ЄСВ від підприємницької діяльності в сумі 137599,13 грн., а саме: за 2014 рік - 46759,56 грн.; за 2015 рік - 52937,65 грн.; за 2016 рік - 37901,92 грн.;

пп. 1.2 п. 16-11, п.1.4 підрозділу 10 Розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано військовий збір у сумі 5192,76 грн., а саме: за 2015 рік у сумі 2365,98 грн. та за 2016 рік у сумі 2826,78 грн.;

пп. 266.7.2 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України №2755-VІ від 02.12.2010 року із змінами та доповненнями, а саме: не сплата податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в 2016 році за 2015 рік в сумі 1293,52 грн.;

п.1 ст.3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг від 06.07.95р. №265/95-ВР, в результаті чого встановлено не проведення через реєстратори розрахункових операцій суми отриманого доходу в 2016 році у сумі 92617,12 грн.;

п.2.6 ст. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15 грудня 2004 року № 637 із змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено не оприбуткування в книзі обліку доходів і витрат підприємця готівкових розрахунків в 2016 році 92617,12 грн.

07.06.2017р. (вих. №14) позивачем до Головного управління ДФС в Одеській області надано заперечення на акт перевірки № 475/15-32-13-05/НОМЕР_7 від 30.05.2017р. (а.с. 43-47).

16.06.2017р. (вих. № 840/Б/15-32-13-05-15) висновки акту перевірки № 475/15-32-13-05/НОМЕР_7 від 30.05.2017р. залишено без змін (а.с. 48-52).

За результатами перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення:

№ НОМЕР_1 від 19.06.2017 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 97242,69 грн., в тому числі за податковими зобовязаннями 77794,15 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 19448,54 грн. (а.с. 9);

№0006841305 від 19.06.2017 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками обєктів житлової нерухомості у розмірі 1616,90 грн., в тому числі за податковими зобовязаннями 1293,52 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 323,38 грн. (а.с. 11);

№0006791305 від 19.06.2017 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежем військовий збір у розмірі 7197,65 грн., в тому числі за податковими зобовязаннями 5192,76 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 2004,89 грн. (а.с. 12);

№ НОМЕР_5 від 19.06.2017 р., яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 1 грн. за порушення п.1 ст.3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг від 06.07.1995р. №265/95-ВР (а.с. 15);

№ НОМЕР_6 від 19.06.2017 р., яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 463085,60 грн. за порушення п.2.6 ст. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ № 637 від 15 грудня 2004 року (а.с. 16);

та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № НОМЕР_2 від 19.06.2017 р., яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 21082,75 грн. (а.с. 10).

Позивач, не погоджуючись з зазначеними рішеннями контролюючого органу, звернувся з позовом до суду, в якому просить їх скасувати.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 75.1 ст.75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків (п.п.75.1.2 п.75.1 ст. 75 ПК України).

Згідно ст.77 ПК України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки.

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна планова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

Відповідно до пп.20.1.4 п. 20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Судом встановлено, що копії повідомлення № 143 від 19.04.2017р. та наказу Головного управління ДФС в Одеській області № 1140 від 19.04.2017р. надіслано на адресу позивача поштою та отримано останнім 19.04.2017р., направлення на проведення перевірки № 1550/13-05 від 25.04.2017р. предявлено 28.04.2017р. фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3.

Судом встановлено, що підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_5 від 19.06.2017 р. є порушення п.1 ст.3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг від 06.07.95р. №265/95-ВР, в результаті чого встановлено не проведення через реєстратори розрахункових операцій суми отриманого доходу в 2016 році у розмірі 92617,12 грн.

Підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_6 від 19.06.2017 р. є порушення п.2.6 ст. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ № 637 від 15 грудня 2004 року із змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено не оприбуткування в книзі обліку доходів і витрат підприємця готівкових розрахунків в 2016 році у розмірі 92617,12 грн., внаслідок чого застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 463085,6 грн. на підставі п.54.3.3 п.54.3 ст. 54 ПК України, ст.1 Указу Президента України від 12.06.1995р. № 430/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки».

Відповідно до п.1 ст.3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг субєкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобовязані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Відповідно до п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 637 від 15 грудня 2004 року, зазначено, що оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Як вбачається з акту перевірки, зазначені висновки контролюючий орган обґрунтував тим, що різницю по договору з Учбово-тренажерним комплексом Адмірал в сумі 92617,12 грн. (в т.ч. ПДВ 15436,18 грн.) позивач отримав готівкою в періоді з 12.10.2016р. до 31 грудня 2016 та не включив до складу загального оподаткованого доходу за 2016 рік, відтак відповідач дійшов висновку, що позивачем неправомірно не проведено через реєстратори розрахункових операцій та не оприбутковано в книзі обліку доходів і витрат підприємця суми отриманого доходу в 2016р. у розмірі 92617,12 грн. (а.с. 108).

З матеріалів справи вбачається, що 12.10.2016р. між ФОП ОСОБА_3 (продавець) та Учбово-тренажерним комплексом Адмірал (покупець) укладено договір, відповідно до п.1 якого на умовах даного договору продавець зобовязується виготовити та передати у власність покупця, а покупець зобовязується прийняти та оплатити поліграфічну продукцію в асортименті та кількості згідно специфікації, яка є невідємною частиною договору, товар загальною вартістю 150000,00 грн., в тому числі ПДВ 25000,00 грн. Згідно п.3.1 договору оплата здійснюється покупцем за визначеною у п.1.1 цього договору вартістю після його отримання шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця (а.с. 17-18).

На виконання умов договору від 12.10.2016р. сторонами були укладені дві специфікації: на суму 28758,04 грн. (в т.ч. ПДВ 4793,01 грн.) та на суму 28624,84 грн. (в т.ч. ПДВ 4770,81 грн.) (а.с. 19-20).

На підтвердження факту виконання замовлення за специфікацією на суму 28758,04 грн. з ПДВ позивачем надано до суду засвідчені копії рахунків-фактур та видаткових накладних: СФ-000564 від 13.10.2016 р., РН-0000211 від 20.10.2016 р.; СФ-000563 від 13.10.2016 р., РН-0000210 від 20.10.2016 р.; СФ-000567 від 17.10.2016 р., РН-0000224 від 27.10.2016 р.; СФ-000566 від 17.10.2016 р., РН-0000223 від 27.10.2016 р.; СФ-000568 від 17.10.2016 р., РН-0000225 від 27.10.2016 р.; СФ-000565 від 17.10.2016 р., РН-0000222 від 27.10.2016 р. (а.с. 21- 32).

На підтвердження факту виконання замовлення за специфікацією на суму 28624,84 грн. з ПДВ позивачем надано до суду засвідчені копії рахунків-фактур та видаткових накладних: СФ-000587 від 02.11.2016 р., РН-0000239 від 17.11.2016 р.; СФ-000594 від 07.11.2016 р., РН-0000238 від 17.11.2016 р.; СФ-000614 від 22.11.2016 р., РН-0000290 від 30.11.2016 р.; СФ-000615 від 22.11.2016 р., РН-0000291 від 30.11.2016 р.; СФ-000659 від 26.12.2016 р., РН-0000010 від 29.12.2016 р. (а.с. 33-42).

В матеріалах справи містяться акти списання матеріалів, які фіксують факт використаних матеріалів з метою виготовлення індивідуальних поліграфічних замовлень (а.с. 171-203).

Таким чином, загальна сума з ПДВ складає 57382,88 грн. (28758,04 грн. + 28624,84 грн.), що підтверджується відповідними первинними документами, наявними в матеріалах справи.

Стверджуючи про те, що за наслідками господарських правовідносин згідно договору від 12.10.2016р., на розрахунковий рахунок позивача від його контрагента за період з 12.10.2016р. по 31.12.2016р. надійшло лише 57382,88 грн., а решту в сумі 92617,12 грн. отримано готівкою та неправомірно не включено до складу загального оподатковуваного доходу за 2016р. та не відображено у книзі обліку доходів та витрат Ф.-10, відповідач належними та допустимими доказами не підтвердив. Дані твердження, на думку суду, грунтується на припущеннях.

Таким чином, суд вважає висновки контролюючого органу про заниження позивачем отриманого доходу необґрунтованими, оскільки з боку відповідача не надано до суду доказів отримання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 грошових сум у розмірі 92617,12 грн. у готівковій формі. Поряд з тим, позивачем відповідними первинними документами доведено факт отримання ним доходу саме у розмірі 57382,88 грн., що підтверджується відповідними первинними документами, які містяться в матеріалах справи та були досліджені судом.

Зазначене свідчить також про безпідставність доводів контролюючого органу про порушення позивачем п.1 ст.3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг від 06.07.95р. №265/95-ВР, п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 637 від 15 грудня 2004 року, в звязку з не проведенням через реєстратори розрахункових операцій та не оприбуткуванням в книзі обліку доходів і витрат підприємця суми отриманого доходу в 2016р. у розмірі 92617,12 грн. Відтак, встановлені обставини свідчать про протиправність податкових повідомлень-рішень № НОМЕР_5 від 19.06.2017 р., № НОМЕР_6 від 19.06.2017 р. та наявність підстав для їх скасування.

Судом встановлено, що підставою для прийняття податкового повідомлення рішення № НОМЕР_1 від 19.06.2017 р. є порушення п. 177.1, п. 177.2, п. 177.4 ст. 177, п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VІ із змінами та доповненнями, в звязку з чим позивачу донараховано податок на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності у сумі 77794,15 грн., а саме за 2014 рік - 20213,05 грн., за 2015 рік - 23659,72 грн., за 2016 рік - 33921,38 грн.

Згідно з пунктом 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку обєкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (п.44.2 ст.44 ПК України).

Положеннями п.177.1 ст.177 ПК України визначено, що доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167цього Кодексу.

Відповідно до п.177.2 ст.177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Згідно п.177.4 ст.177 ПК України визначено перелік витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності на загальній системі оподаткування, а саме:

- витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів , запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат;

- витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку, які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премії, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно - правового характеру, будь - яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);

- обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством;

- суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом;

- інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в пп. 177.4.1 - 177.4.3 п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково - касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно - експлуатаційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Тобто, чинними нормами податкового законодавства передбачено обовязок фізичної особи - підприємця документально підтверджувати витрати, пов'язані з господарською діяльністю для визначення обєкта оподаткування.

Відповідно до п 167.1 ст.167 ПК України ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.6 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами, якщо база оподаткування для місячного оподатковуваного доходу не перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року (далі у цьому пункті мінімальна заробітна плата).

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність.

Згідно з ч.2 ст.3 цього Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як вбачається з матеріалів справи, під час перевірки контролюючий орган встановив, що ФОП ОСОБА_3 в періоді з 01.01.2014р. по 31.12.2016 р. отримував дохід від двох видів діяльності, а саме: інші види видавничої діяльності та надання в оренду власного чи орендованого нерухомого майна. Згідно декларацій про майновий стан і доходи, наданих до контролюючого органу, підриємцем визначено від'ємне значення оподаткованого чистого доходу від видів діяльності «Друкування іншої продукції» та «інші види видавничої діяльності», а саме:

за 2014 р. №9079918919 від 04.02.2015р. (Дод. 5 №907991891 б від 04.02.2015р.) сума оподаткованого чистого доходу від видавничої діяльності складає « 65745,00 грн.»;

за 2015 р. №9275497056 від 09.02.2016р. (Дод.Ф4 №9275498027 від 09.02.2016р.) - сума оподаткованого чистого доходу від видавничої діяльності складає « 69710,42 грн.»;

за 2016 р. №9269783900 від 09.02.2017р. (Дод.Ф2 №9269783913 від 09.02.2017р.) - сума оподаткованого чистого доходу від видавничої діяльності складає « 80200,51 грн.».

Зазначене, на думку контролюючого органу, унеможливлює ведення підприємницької діяльності.

В акті перевірки зазначено, що згідно документів, наданих до перевірки та листа СГД ОСОБА_3 (вих. №12 від 23.05.2017р.) середня націнка на реалізований товар та надані послуги (з урахуванням всіх витрат) складала: в 2014 році - 9%, в 2015 році - 10%, в 2016 році - 11,5 % (а.с. 93).

Відтак, контролюючим органом зазначено, що у періоді, який перевірявся, ФОП ОСОБА_3 (згідно наданих до перевірки документів, а саме: виписок банку, книг обліку доходів та витрат Ф.-10, договорів з замовниками) отримав такий дохід від інших видів видави діяльності:

за 2014 рік - 766762,83 грн. (без ПДВ);

за 2015 рік- 880210,83 грн. (без ПДВ);

за 2016 рік - 980448,89 грн. (без ПДВ).

Виходячи з вищевикладеного, відповідач дійшов висновку, що витрати на виготовлення товару та надання друкарських послуг у відповідні періоди за результатами перевірки складають: за: 2014 рік - 697754,18 грн. (без ПДВ), за 2015 рік - 792189,75 грн. (без ПДВ) та за 2016 рік - 867697,27 грн. (без ПДВ).

З урахуванням зазначеного, контролюючий орган дійшов висновку про безпідставне завищення витрат на загальну суму 402117,51 грн., а саме за 2014р. на 1333114,82 грн., за 2015р. на 157731,50 грн., за 2016р. на 111271,19 грн.

Як вбачається зі змісту акта перевірки, перевіркою правильності визначення суми чистого оподатковуваного доходу, зображеного в додатку 5 (Ф4) до податкової декларації, встановлено заниження на суму 480937,28 грн., а саме: за 2014 рік на 134753,65 грн, за 2015 рік на 157731,50 грн., за 2016 рік на 188452,13 грн.

Відтак, відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем п. 177.1, п. 177.2, п. 177.4 ст. 177, п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VІ із змінами та доповненнями, в результаті чого донараховано податок на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності у сумі 77794,15 грн., а саме за 2014 рік - 20213,05 грн., за 2015 рік - 23659,72 грн., за 2016 рік - 33921,38 грн. (а.с. 94-95).

При цьому в акті перевірки № 475/15-32-13-05/НОМЕР_7 від 30.05.2017р. викладено твердження, що в ході перевірки встановлено, що СГД ОСОБА_3 до складу валових витрат на виробництво поліграфічної продукції відносив витрати, які фактично понесені в даний період, а не витрати того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (зворотній бік а.с. 92). Однак ні в акті перевірки, ні під час судового розгляду, відповідачем не зазначено яким чином розраховувалась сума, яку позивачем, на думку контролюючого органу, віднесено до витрат не в тому податковому періоді. При цьому, відсутнє посилання на реквізити документів, суми витрат, дати отримання доходу від реалізації, що позбавляє можливості правильно визначити суми завищених (на думку відповідача) витрат.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про протиправність податкового повідомлення рішення № НОМЕР_1 від 19.06.2017 р. та наявність підстав для його скасування.

Судом встановлено, що підставою для прийняття рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № НОМЕР_2 від 19.06.2017 р. є порушення п.8 ст.9, пп.2.1 п.2 ст.6 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VІ Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, в результаті чого позивачу донараховано основний платіж по ЄСВ від підприємницької діяльності в сумі 137599,13 грн., а саме: за 2014 рік - 46759,56 грн.; за 2015 рік - 52937,65 грн.; за 2016 рік - 37901,92 грн. та застосовано штрафні санкції.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - Закон №2464).

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

За приписами ч.8 ст.9 Закону №2464 платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця..

При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

Платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року.

Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.

Згідно п.2 ч.2 ст.6 Закону №2464 вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством.

Донараховуючи позивачу єдиний соціальний внесок на загальну суму 137599,13 грн., а саме: за 2014 рік - 46759,56 грн.; за 2015 рік - 52937,65 грн.; за 2016 рік - 37901,92 грн., контролюючий орган виходив з того, що перевіркою достовірності відображення сум доходів, отриманих від здійснення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_3, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб та на які нараховується єдиний внесок, встановлено порушення, а саме: у 2014-2016рр. занижено суму чистого доходу на 480937,28 грн. за рахунок заниження сум валового доходу за 2014р. та 2016р. та завищення сум валових витрат протягом 2014р.- 2016р., детальний опис вказаних порушень описано контролюючим органом у п.2.1.2 акта перевірки.

Враховуючи, що відповідачем не доведено, зазначених в акті перевірки висновків про заниження позивачем чистого оподатковуваного доходу за період, що перевірявся, висновки про порушення позивачем в тому числі п.8 ст.9, пп.2.1 п.2 ст.6 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VІ Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, в звязку з чим рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № НОМЕР_2 від 19.06.2017 р. є протиправним та підлягає скасуванню.

Судом встановлено, що підставою для прийняття податкового повідомлення рішення № НОМЕР_3 від 19.06.2017 р. є порушення пп. 266.7.2 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України №2755-VІ від 02.12.2010 року із змінами та доповненнями, а саме: не сплата податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в 2016 році за 2015 рік в сумі 1293,52 грн.

В акті перевірки контролюючим органом зазначено, що СГД ОСОБА_3 в періоді з 01.01.2014р. по 31.12.2016р. здійснював підприємницьку діяльність, а саме: інші види видавничої діяльності в квартирі за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 53,1 кв.м., яка згідно договору купівлі-продажу №2714 від 23.12.2010р. належить громадянину ОСОБА_3, р.н.о.к.п.п. НОМЕР_7 (а.с. 106).

Так, згідно ст. 4 ПК України податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах, зокрема:

рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу (пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 ПК України);

презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу (пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України);

соціальна справедливість - установлення податків та зборів відповідно до платоспроможності платників податків (пп. 4.1.6 п. 4.1 ст.4 ПК України);

стабільність - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року (п.п. 4.1.9 п. 4.1 ст. 4 ПК України).

Суд наголошує на тому, що будь-які нормативні акти в сфері оподаткування та зміни до них мають ґрунтуватись на вказаних вище принципах та не суперечити їм.

Згідно приписів ст. 265 ПК України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.

Згідно пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками обєктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

При цьому, об'єктом оподаткування є обєкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (пп.266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України), а базою оподаткування є загальна площа обєкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (пп.266.3.1 п.266.3 ст. 266 ПК України).

База оподаткування обєктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (пп.266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України).

Згідно пп.266.5.1 п. 266.5 ст. 266 ПК України ставки податку для обєктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради обєднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких обєктів нерухомості у розмірі, що не перевищує три відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Приписами пп. 266.6.1 п. 266.6 ст. 266 ПКУ встановлено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Пунктом 8.1 ст. 8 ПК України встановлюються загальнодержавні та місцеві податки і збори. Відповідно до п. 8.3 ст.8 ПК України до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Згідно положень п. 12.3 ст. 12 ПК України, сільські, селищні, міські ради та ради обєднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Приписами пп. 12.3.1, 12.3.2, 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПК України встановлено, що встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом.

При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.

Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Відповідно до положень п.12.5 ст. 12 ПК України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.

Судом встановлено, що на підставі ст. 266 ПК України відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_3 від 19.06.2017 р., яким визначено позивачу податкове зобовязання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідно до положень пп. 4.1.9 п.4.1 ст. 4 ПК України одним із принципів оподаткування є стабільність, який полягає у тому, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи №71-VIII від 28.12.2014р. внесено зміни до ПК України, які набрали чинності з 01.01.2015р. Вказаним законом, зокрема, внесено зміни до ПК України, відповідно до яких ст.266 ПК України викладена в новій редакції, а обєкти оподаткування податком на нерухоме майно доповнено об'єктами нежитлової нерухомості.

Згідно приписів п. 4 розділу II Прикінцеві положення вказаного Закону, рекомендовано органам місцевого самоврядування: у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів нежитлової нерухомості. Установити, що в 2015 році до рішень місцевих рад про встановлення місцевих податків на 2015 рік не застосовуються вимоги, встановлені Законом України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності.

При цьому, не вносились зміни до пп.4.1.9 п.4.1 ст. 4 та пп.12.3.4 п.12.3 ст.12 ПК України щодо строків та порядку внесення змін до елементів податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Крім цього, Прикінцеві положення вказаного Закону щодо прийняття та встановлення у 2015 році місцевого податку на майно носять рекомендаційний, а не зобов'язальний характер.

Як встановлено судом, ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2015 р. на території м. Одеси встановлені рішенням Одеської міської ради за №6258-VIІ від 21.01.2015 р.

Закон України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи прийнятий 28.12.2014 р., тобто після 15.07.2014 року.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що застосування контролюючим органом положень вказаного Закону та рішення органу місцевого самоврядування з метою оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2015 рік є передчасним і протиправним.

Крім того, відповідно до положень п.9 розділу 2 Порядку надіслання контролюючим органом податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України за №1204 від 28.12.2015 р. (далі - Порядок №1204), до податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобовязання, зменшення (збільшення) суми податкових зобов'язань та/або податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток або відємного значення суми податку на додану вартість, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та пені із зазначенням у ньому дати та номера декларації (уточнюючого розрахунку), звіту за відповідний звітний період, щодо якого здійснюється розрахунок, та/або іншої інформації, необхідної для їх визначення.

Згідно п.1 розділу 3 Порядку №1204 структурний підрозділ контролюючого органу, який склав податкове повідомлення-рішення відповідно до Кодексу, роздруковує його у двох примірниках (податкове повідомлення-рішення за формою Ф - в одному примірнику) та після погодження з підрозділами правової роботи передає на підпис керівнику (заступнику керівника) контролюючого органу, а складене відповідно до Митного кодексу України - керівнику або виконуючому його обовязки.

Після підписання податкове повідомлення-рішення (крім податкового повідомлення-рішення за формою Ф) не пізніше наступного робочого дня надсилається (вручається) платнику податків. Податкове повідомлення-рішення за формою Ф надсилається (вручається) платнику податків у терміни, встановлені Кодексом.

Як встановлено судом, до оскаржуваного податкового повідомлення - рішення відповідачем не додано розрахунків податкових зобовязань із зазначенням необхідної для їх визначення інформації, зокрема, яких саме обєктів вони стосуються.

Також, у цій справі суд враховує правову позицію, висловлену Європейським судом з прав людини у рішеннях від 14.10.2011 року у справі "Щокін проти України" (заява №23759/03) та від 07.07.2011 року у справі "Серков проти України" (заява №39766/05), в яких ЄССЛ дійшов висновків про те що, по-перше, національне законодавство не було чітким та узгодженим та не відповідало вимозі "якості" закону і не забезпечувало адекватного захисту від свавільного втручання у майнові права заявника; по-друге, національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника-платника податку, коли в його справі національне законодавство допускало неоднозначне трактування.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене в сукупності, суд дійшов до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_3 від 19.06.2017 р. відповідачем прийнято протиправно, а відтак підлягає скасуванню.

Судом встановлено, що підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_4 від 19.06.2017 р. є порушення пп. 1.2 п. 16-11, п.1.4 підрозділу 10 Розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України, в результаті чого позивачу донараховано військовий збір у сумі 5192,76 грн., а саме: за 2015 рік у сумі 2365,98 грн. та за 2016 рік у сумі 2826,78 грн.

Згідно пп. 1.1, 1.2 п. 16-11 підрозділу 10 Розділу XX Перехідні положення ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Обєктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу

Підпунктом 1.4 п. 16-11 підрозділу 10 Розділу XX Перехідні положення ПК України передбачено, що нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Підпунктом 1.3 п. 16-11 підрозділу 10 Розділу XX Перехідні положення ПК України визначено, що ставка збору становить 1,5 відсотка від обєкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Згідно акта перевірки, у звязку з порушеннями, викладеними в п.2.1 (податок на доходи фізичних осіб від здійснення господарської (незалежної професійної) діяльності) цього акта встановлено заниження військового збору всього на суму 5192,76 грн. (а.с. 101).

Враховуючи, що відповідачем не доведено, зазначених в акті перевірки висновків про заниженя позивачем чистого оподатковуваного доходу за період, що перевірявся, висновки про порушення позивачем в тому числі пп. 1.2 п. 16-11, п.1.4 підрозділу 10 Розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України, в результаті чого позивачу донараховано військовий збір у сумі 5192,76 грн., є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, в звязку з чим податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_4 від 19.06.2017 р. є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до наказу Міністерства Фінансів України № 727 від 20.08.2015 р. Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. В акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших субєктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Однак відповідач вказані вимоги законодавства не виконав. Відповідач під час судового розгляду справи не надавав доказів та не довів суду правомірності винесених податкових повідомлень-рішень та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Частиною 1 ст.5 КАС України встановлено, що адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Так, згідно з статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997р., (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Дану справу суд вирішує як справу майнового характеру, на підставі рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010р. у справі Щокін проти України, зі змісту якого вбачається, що збільшення податковим органом зобов'язань особи з податку є втручанням до його майнових прав.

Отже, за практикою Європейського суду з прав людини вимога про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою.

У зв'язку з викладеним, протиправне винесення податковим органом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску становить втручання у мирне володіння майном суб'єкта господарювання, що порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у п. 110 рішення від 23.07.2002 р. у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції Суд визначив, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

З огляду на зазначене суд вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області № № НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6 від 19.06.2017 р., рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № НОМЕР_2 від 19.06.2017 р. є такими, що не відповідають нормам чинного законодавства, тому підлягають скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позивачем в даній справі оскаржено податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області № № НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6 від 19.06.2017 р., рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № НОМЕР_2 від 19.06.2017 р., ціна позову становить 590219,59 грн.

Підпунктом 1 п.3 ч.2 ст.4 Закону України Про судовий збір встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано субєктом владних повноважень, юридичною особою встановлюється ставка судового збору в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відтак, за заявлені позовні вимоги майнового характеру належало сплатити судовий збір у розмірі 5902,20 грн.

За таких обставин суд дійшов висновку про необхідність стягнути з Головного управління ДФС в Одеській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 5902,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 7, 8, 9, 11, 71, 86, 94, 159-164, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № № НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6 від 19.06.2017 р., -задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області № № НОМЕР_1, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6 від 19.06.2017 р.

Визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № НОМЕР_2 від 19.06.2017 р.

Стягнути з Головного управління ДФС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (65017, АДРЕСА_2; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7) судовий збір у розмірі 5902,20 грн. (пять тисяч девятсот дві гривні 20 коп.).

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 25.10.2017р.

Суддя: Г.П. Самойлюк

.