Постанова № 69851680, 05.10.2017, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

05 жовтня 2017 року Справа № 814/1800/17

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Князєва В.С., розглянувши в порядку письмового провадження справу

в с т а н о в и в:

Позивача, ОСОБА_1, звернувся до суду з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у ПАТ «Банк Михайлівський» Волков Олександр Юрійович (далі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» щодо невключення ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

- зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб із зазначенням суми до виплати у розмірі 90000,00 грн.

В обгрунтування свого позову ОСОБА_3 зазначив, що саме по собі отримання ПАТ «Банк Михайлівський» коштів на рахунок згідно укладеного позивачем договору не призводить до автоматичного визнання такого договору нікчемним, оскільки це суперечить чинному законодавству. Отже, рахунок позивача мав би бути включений до переліку рахунків, за якими вкладними мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду.

Відповідач проти позову заперечував, зазначивши, що оскільки кошти отримувались позивачем на підставі договорів позики, що не є вкладом або коштами, прирівняними до вкладу у розумінні чинного законодавства, а також, оскільки кошти, які обліковуються на рахунку позивача, відображені на такому рахунку внаслідок вчинення нікчемного правочину, у відповідача відсутні підстави для включення ОСОБА_3 до переліку рахунків вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

Представник позивача надав клопотання про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження. Суд вважає, що справа може бути розглянута по суті на підставі наявних у справі доказів, а відсутність повноважних представників сторін, відповідно до ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), не перешкоджає вирішенню спору.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, судом встановлено наступне.

Між позивачем та ПАТ «Банк Михайлівський» (далі - Банк) 22.05.2015р. було укладено договір банківського рахунку «Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту)» №980-052-000000476 та відкритий банківський рахунок.

В подальшому сторонами 18.11.2015р. також було укладено договір №980-052-000150783, в якому вкладником виступав позивач, а отримувачем коштів - ТОВ «Інформаційно-розрахунковий центр» (ТОВ «ІРЦ»), через повіреного - ПАТ «Банк Михайлівський» з терміном дії до 18.05.2016р. (а.с. 16)

При цьому суд констатує, що оформлення та зміст вказаного договору були здійснені таким чином, що звичайний споживач міг бути легко введений в оману щодо дійсного отримувача цих коштів. Укладення цього договору у приміщенні банку, підписання його посадовою особою банку від імені фінансової установи також сприяло можливості введення споживача в оману щодо дійсної сторони та суті договору.

В подальшому до вказаних договорів були укладені додаткові угоди щодо зміни розміру суми договорів.

Згідно вказаних договорів позивачем вносилися гроші на поточні рахунки, відкриті у Банку.

Також між сторонами було укладено договір поруки від 18.11.2015р., за яким Банк поручався перед позивачем за ТОВ «ІРЦ» щодо виконання його зобов'язань по договору №980-052-000150783 від 18.11.2015р.

18.05.2016р. (тобто в день закінчення строку дії попереднього договору від 18.11.2015р.) між позивачем та ТОВ «ІРЦ» було укладено новий договір, за яким позивач передав на умовах позики на користь ТОВ «ІРЦ» 90000 гривень (що були внесені ним ТОВ «ІРЦ» раніше), тобто фактично мало місце подовження правовідносин позики між позивачем та ТОВ «ІРЦ».

19.05.2016р. ТОВ «ІРЦ» повернуло залучені у позивача кошти на його поточний рахунок, відкритий у Банку в сумі 90000 гривень. (а.с. 23).

Аналіз наданих суду документів дозволяє прийти до висновку, що ця сума залучалася Банком безпосередньо та як повіреним від імені ТОВ «ІРЦ» протягом 2015-2016 років, про що свідчать додаткові договори до укладених договорів позики та квитанції про внесення коштів в банківську установу (а.с. 11-20). Протягом цього строку позивач неодноразово поповнював рахунки своїх депозитів на різні суми. Банк залучав ці кошти у вкладника поступово, як самостійно, так і виступаючи повіреним фінансової установи ТОВ «ІРЦ». Наприкінці кошти вкладника в сумі 90000 гривень були повністю залучені до ТОВ «ІРЦ», яке повернуло їх вкладнику на його рахунок у Банку 19.05.2016р.

Тобто, станом на 19.05.2016р. на рахунку позивача, відкритому у банку містилася сума 90000 гривень.

З 23.05.2016 року в Банку було запроваджено тимчасову адміністрацію. 13.07.2016р. розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Банк «Михайлівський». Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №265 від 24.01.2017р. призначені уповноважені особи Фонду на ліквідацію Банку.

15.12.2016р. позивач звернувся до уповноваженої особи Фонду із заявою про включення інформації про нього до переліку осіб, які мають право на відшкодування коштів.

Листом від 06.07.2017р. позивача було повідомлено про те, що відсутні правові підстави для відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг» від 15.11.2016р. доповнено розділ Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» пунктом 15, відповідно до якого до вкладу прирівнюються кошти, які залучені від фізичної особи як позика або вклад до небанківської фінансової установи через банк, що виступив повіреним за відповідним договором і на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг» віднесений до категорії неплатоспроможних, якщо при цьому банком не було поінформовано фізичну особу під розпис про непоширення на такі кошти гарантій, передбачених цим Законом, а фізична особа, яка розмістила, надала такі кошти, прирівнюється до вкладника.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами визначено статтею 27 зазначеного закону.

Так, при виникненні обставин, з якими закон пов'язує право на відшкодування коштів за вкладами, уповноважена особа Фонду складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку.

Уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню та перелік рахунків вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом.

Виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду.

У своїх запереченнях відповідач посилається на приписи статей 37, 38 зазначеного закону, відповідно до яких Уповноважена особа здійснює перевірку укладених банком договорів на предмет їх нікчемності. При цьому відповідач зазначає, що договори факторингу, укладені між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «ІРЦ», а саме договори відступлення прав вимоги №1805 від 18.05.2016р. та №1 від 19.05.2016р. є нікчемними. Відповідач зазначає, що ці договори були укладені з порушенням обмежень, встановлених НБУ, проведено кредитні операції з ТОВ «ІРЦ» на суму 1431957997,25 грн., що значно перевищило вільний ліміт кредитування.

Однак, суд вважає, що будь-які порушення здійснені посадовими особами банку, і які призвели до його неплатоспроможності не можуть бути предметом розгляду цієї справи, оскільки не впливають на право позивача на відшкодування коштів за вкладом, гарантованого законом.

Більш того, відповідно до частини 5 статті 52 Закону (в редакції Закону України «Про Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг»), Фонд або уповноважена особа Фонду у разі недостатності майна банку звертається до пов'язаної з банком особи, дії або бездіяльність якої призвели до заподіяння кредиторам та/або банку шкоди, та/або пов'язаної з банком особи, яка внаслідок таких дій або бездіяльності прямо чи опосередковано отримала майнову вигоду, з вимогою про відшкодування шкоди, заподіяної банку. Фонд або уповноважена особа Фонду також має право заявити вимоги до небанківської фінансової установи, якою від фізичних осіб залучені як позики або вклади кошти, що згідно з цим Законом прирівнюються до вкладів. Кошти, стягнуті з пов'язаних із банком осіб як відшкодування шкоди, а також з небанківських фінансових установ, зазначених в абзаці першому цієї частини, включаються до ліквідаційної маси банку.

Отже закон розмежовує відносини між Фондом або його уповноваженою особою та особою, кошти якої прирівнюються до вкладу, та яка має право на відшкодування цих коштів за рахунок Фонду, та відносини між Фондом або його уповноваженою особою із небанківською фінансовою установою, що залучала таки кошти у особи.

Закон не ставить в залежність вчинення чи невчинення Фондом дій по відшкодуванню шкоди заподіяної банку небанківською фінансовою установою, а також фактичне повернення цих коштів банку - із можливістю реалізації права вкладника на отримання відшкодування за рахунок Фонду.

Крім того, судом встановлено, що фактично на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку грошові кошти в сумі 90000 гривень знаходилися вже на рахунку позивача у Банку, а отже на них в будь-якому разі розповсюджуються гарантії, передбачені статтею 26 Закону.

За таких обставин заперечення відповідача не спростовують тверджень позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суд також бере до уваги що, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони у відповідності до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди, незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, перевіряють їх відповідність усім зазначеним вимогам статті 2 КАС України.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Враховуючи викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 2, 11, 71, 128, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» щодо невключення ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

3. Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб із зазначенням суми до виплати у розмірі 90000,00 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.С. Князєв