Постанова № 69850915, 14.09.2017, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2017 р. Справа № 804/5431/17 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Врони О.В.

при секретарі с/з ОСОБА_1

за участю:

позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпрі адміністративну справу

за позовом ОСОБА_2 до Військової частини 3021 Національної гвардії України про визнання незаконними дій та стягнення грошової допомоги,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини 3021 Національної гвардії України в якому просив визнати відмову Військової частини 3021 у виплаті позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні, викладену листом №2/21/19-343 від 23.03.2017 року незаконною; стягнути з Військової частини 3021 Національної гвардії України одноразову грошову допомогу в сумі 56 853,86 грн. на користь позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю відмови у виплаті одноразової грошової допомоги, оскільки позивач відповідає критеріям, які відносять його до винятку з тих випадків, коли допомога виплачується без урахування періоду попередньої військової служби, на якій він перебував у мирний час, тобто виплата одноразової грошової допомоги має здійснюватися з урахуванням періоду попередньої служби позивача.

В судовому засіданні позивач заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсягу.

Представник Військової частини 3021 в судове засідання не зявився. Відповідачем до суду надіслано клопотання про перенесення судового засідання у звязку з хворобою представника відповідача. Обґрунтовуючи необхідність перенесення судового засідання на іншу дату, відповідач зазначає про те, що оскільки уповноважений представник Військової частини 3021 з 15.09.2017 року буде перебувати на лікарняному, то до судового засідання 14.09.2017 року прибути не зможе. Розглянувши подане клопотання, суд не вбачає підстав для його задоволення, оскільки відповідачем не надано доказів наявності будь-яких поважних причин, що перешкоджають представнику відповідача прибути до судового засідання 14.09.2017 року.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_2 з 26.12.1996 року проходив службу в органах податкової міліції згідно до наказу ДПА від 24.01.1997 року №28-к.

Наказом ДПА у Дніпропетровській області «Про звільнення працівників податкової міліції» №659-о від 28.11.2007р. майора податкової міліції ОСОБА_2 старшого оперуповноваженого відділення боротьби з субєктами господарювання, що мають ознаки фіктивності оперативного відділу головного відділу податкової міліції СДПІ по роботі з великими платника податків у м.Дніпропетровську, звільнено з органів податкової міліції у запас Збройних Сил по пп.64 «ж» (за власним бажанням) 03.12.2007р.

14.01.2015 року видано Указ Президента України №15/2015 «Про часткову мобілізацію», який затверджений Законом України від № 113-VIII від 15.01.2015, яким постановлено оголосити та провести часткову мобілізацію протягом 2015 року в тому числі й на території Дніпропетровської області.

Наказом командира військовій частині 3021 Національної гвардії України (по стройовій частині) №170 від 17.08.2015р. молодшого сержанта ОСОБА_2, призваного при оголошенні часткової мобілізації, призначено на посаду командира 2 відділення 2 взводу 3 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону 26 полку з 17.09.2015р. та встановлено посадовий оклад 605 грн.

З 29.09.2015 по 25.10.2015 позивач брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення операції антитерористичної м.Рубіжне Луганської області, що підтверджується військовим квитком серії УН №0675549, довідкою від 30.11.2015 року №279 та посвідченням учасника бойових дій серії МВ №050837 від 03.06.2016 року.

Рапортом від 31.03.2016 позивач звернувся до командира ВЧ 3021 з проханням надати, у звязку зі звільненням з військової служби, одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби (на день звільнення 14 років).

Наказом командира військовій частині 3021 Національної гвардії України (по стройовій частині) №72 від 05.04.2016р. виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення молодшого сержанта ОСОБА_2, командира 2 відділення 2 взводу 3 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону 26 полку, звільненого відповідно до пункту «Б» частини 8 статті 26 Закону України «Про військовий обовязок і військову службу» з військової служби наказом командира військової частини 3021 Національної гвардії України по особовому складу від 03.03.2016р. №14 о/с у запас за станом здоровя без права носіння військової форми одягу, 5 квітня 2016 року та направити на військовий облік до Дніпродзержинського ОМВК Дніпропетровської області. Вислуга років 05 квітня 2016 року становить: час служби в календарному обчисленні 14 років 04 місяці 05 днів, час служби в пільговому обчисленні 14 років 06 місяців 21 днів. Підстава: припис від 05.04.2016р. №247.

Рапортом від 12.04.2016 позивач звернувся до командира ВЧ 3021 з проханням вдруге надати, на день, звільнення одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби (14 років), відповідно до вимог Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовця Національної гвардії України та іншим особам, затвердженої наказом МВС України від 04.07.2014р. №638; Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»; Закону України «Про національну гвардію»; постанови КМ України від 07.11.2007р. №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб»; Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та провести інші відповідні фінансові розрахунки.

Листом від 26.04.2016 року №19/3874 відповідачем відмовлено у наданні допомоги.

Дану відмову ОСОБА_2 оскаржив в судовому порядку.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.09.2016 року у справі № 804/4272/16 частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_2: визнано протиправним та скасовано відмову Військової частини 3021 Національної гвардії України у виплаті ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги при звільненні, викладену у листі вих.№19/384 від 26.04.2016р.; зобовязано Військову частину 3021 Національної гвардії України повторно розглянути рапорт ОСОБА_2 від 12.04.2016 щодо надання одноразової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

На виконання судового рішення, відповідачем повторно розглянуто рапорт ОСОБА_2 щодо надання одноразової грошової допомоги та листом від 23.03.2017 року №2/21/19-343 відмовлено у наданні одноразової грошової допомоги, оскільки позивач звільнений зі служби за станом здоровя, а отже є таким, що не набув права на отримання допомоги, оскільки законом передбачена лише одна підстава для отримання допомоги звільнення зі служби після прийняття рішення про демобілізацію.

Не погодившись з відмовою відповідача ОСОБА_2 звернувся до суду за захистом порушеного права.

Суд, вирішуючи справу по суті, виходить з наступного.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон №2011) регулює основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до статті 1 Закону №2011 соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Положенням статті 2 Закону №2011 закріплено, що ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Пунктом 1 статті 3 Закону №2011 встановлено, що дія цього Закону поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - правоохоронних органів), Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов'язок за межами України, та членів їх сімей.

Згідно з пунктом 1 статті 9 Закону №2011 держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Пунктом 2 статті 15 Закону №2011 закріплено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Виплата військовослужбовцям зазначеної в цьому пункті одноразової грошової допомоги при звільненні їх з військової служби здійснюється Міністерством оборони України, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання (абз.4 пункту 2 статті15 Закону №2011).

Абзацом 7 пункту 2 статті15 Закону №2011 передбачено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом у звязку з мобілізацією, виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої цим пунктом, здійснюється за період такої служби з дня їхнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої військової служби, на якій вони перебували у мирний час, за винятком тих осіб, які при звільненні з військової служби у мирний час не набули права на отримання такої грошової допомоги. Зазначена допомога виплачується на день демобілізації таких військовослужбовців. Умови та порядок виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом у звязку з мобілізацією, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Законів України «Про Національну гвардію України», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та з метою визначення порядку й умов виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України, наказом МВС України №638 від 04.07.2014р. затверджена Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам (далі Інструкція), яка визначає порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Національної гвардії України (далі - військовослужбовці), які займають посади в Головному управлінні Національної гвардії України, територіальних управліннях, з'єднаннях, військових частинах, підрозділах і загонах, вищих навчальних закладах, навчальних військових частинах (центрах), базах, установах та закладах Національної гвардії України (далі - військові частини).

Пунктом 37.10 Інструкції визначено, що особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які були призвані на військову службу за призовом у зв'язку з мобілізацією, при звільненні зі служби після прийняття рішення про демобілізацію виплачується одноразова грошова допомога в порядку та розмірах, визначених Порядком та умовами виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом у зв'язку з мобілізацією, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року № 460.

Відповідно до пункту 1 Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом у зв'язку з мобілізацією, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 року №460 (далі - Порядок №460), військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом у зв'язку з мобілізацією та звільняються із служби після прийняття рішення про демобілізацію (крім військовослужбовців строкової військової служби) (далі - військовослужбовці), виплачується одноразова грошова допомога (далі - допомога) в розмірі 4 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення.

Згідно з пунктом 2 Порядку №406 та умов, військовослужбовцям виплата допомоги здійснюється за період служби за призовом у зв'язку з мобілізацією з дня їх призову на службу без урахування періоду попередньої військової служби, на якій вони перебували у мирний час, за винятком тих осіб, які у разі звільнення з військової служби у мирний час не набули права на отримання грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Пунктами 3-4 Порядку №406 встановлено, що розмір допомоги обчислюється з урахуванням пунктів 1 і 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" (ЗП України, 1992 р., № 7, ст. 182) та допомога виплачується з розрахунку місячного грошового забезпечення (без урахування винагород), на яке має право військовослужбовець на день звільнення.

Виплата військовослужбовцям допомоги у разі звільнення з військової служби здійснюється Міноборони, іншими утвореними відповідно до законів військовими формуваннями та правоохоронними органами за рахунок коштів державного бюджету, передбачених на їх утримання (пункт 5 Порядку №406).

З системного аналізу наведених норм щодо допомоги військовослужбовцям слідує, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом у зв'язку з мобілізацією та звільняються із служби після прийняття рішення про демобілізацію виплачується одноразова грошова допомога в розмірі визначеному пунктом 1 Порядку №406. Військовослужбовці, які були призвані на військову службу за призовом у зв'язку з мобілізацією та звільняються, з інших підстав, зокрема за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби в мирний час, обмежену придатність у воєнний час, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу (пункту «Б» частини 8 статті 26 Закону України «Про військовий обовязок і військову службу»), та які при звільненні з військової служби у мирний час не набули права на отримання такої грошової допомоги, мають право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі визначеному пунктом 2 статті 15 Закону №2011 (50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби).

Відповідно до пояснень ОСОБА_2, що підтверджені матеріалами справи, позивач звільнений з військової служби у запас за станом здоровя та згідно довідки Спеціалізованої ДПІ з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального ГУ ДФС №489/10/28-01-05-26 від 11.04.2016р. вихідна допомога при звільненні ОСОБА_2 не нараховувалась і не виплачувалась.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що відповідачем протиправно відмовлено у нарахуванні та виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_2, у звязку з чим відмова Військової частини 3021 Національної гвардії України у виплаті ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги при звільненні, викладена у листі №2/21/19-343 від 23.03.2017р. підлягає визнанню протиправною.

Відповідно до довідки Військової частини 3021 №58 від 22.04.2016 року грошове забезпечення ОСОБА_2 за 135 днів 2015 року склало 39 147,99 грн. за 94 дні 2016 року 22 849,80 грн. Таким чином, середньомісячний заробіток позивача складав 8 121,98 грн., отже позивачу до виплати належить 56 853,86 грн. (8121,98/2х14років).

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Таким чином, з'ясувавши фактичні обставини справи та проаналізувавши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Військової частини 3021 Національної гвардії України про визнання незаконними дій та стягнення грошової допомоги задовольнити.

Визнати протиправною відмову Військової частини 3021 у виплаті ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги при звільненні, викладену листом №2/21/19-343 від 23.03.2017 року.

Стягнути з Військової частини 3021 Національної гвардії України на користь ОСОБА_2 (і.п.н. НОМЕР_1) одноразову грошову допомогу в сумі 56 853,86 грн.

Постанова набирає законної сили в порядку і строки визначені ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду відповідно до ст. 186 КАС України.

Повний текст постанови складено 19 вересня 2017 року

Суддя ОСОБА_3