Рішення № 6984990, 23.11.2009, Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області

Справа № 2-951/2009

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2009 року.

Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області у складі

головуючого судді Карпенко О.Л.

при секретарі - Пономаренко Р.В.

за участю позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Новоукраїнка справу за позовом ОСОБА_1 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Ранок” про стягнення боргу, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся з позовом до відповідача посилаючись на те, що він працював на посаді директора СТОВ “Ранок”. У 2005 році він звернувся до учасників товариства із заявою про звільнення, але його звільнення не було проведено належним чином було зроблено запис у трудовій книжці про звільнення з 25 липня 2005 року. Але запис належним чином не засвідчений. Лише при примусовому виконанні рішення суду від 07 грудня 2005 року його було звільнено 17 серпня 2006 року з посади директора СТОВ “Ранок”. Внаслідок неправомірних дій засновників СТОВ “Ранок” він був позбавлений можливості забезпечити себе роботою протягом року, не міг стати на облік у районному центрі зайнятості. У зв?язку з цим позивач просить суд стягнути з відповідача 6900 грн. середній заробіток за повних 12 місяців вимушеного прогулу.

Під час розгляду справи позивач збільшив свої позовні вимоги і просить суд додатково стягнути з відповідача 6900 грн. та 5000 грн. відшкодування моральної шкоди. Ці вимоги обгрунтовано тим, що він мав вживати додаткових заходів щодо спонукання СТОВ “Ранок” до його звільнення та належного виконання рішення суду. Зокрема він неодноразово звертався до правоохоронних органів, до засобів масової інформації. Крім того, невизначеність, яка склалася через неправомірні дії відповідача підірвала його здоров?я і він був вимушений тривалий час лікуватися. Таким чином, йому було спричинено моральні страждання.

Відповідач подав письмові заперечення на позов в яких вказав на те, що згідно рішення Новоукраїнського районного суду від 07 грудня 2005 року та додаткового рішення від 27 лютого 2006 року дії учасників СТОВ “Росія” ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4 в частині відмови належним чином звільнити ОСОБА_1 визнано незаконними, зобов?язано їх здійснити звільнення позивача та засвідчити в трудовій книжці печаткою запис про звільнення. Позивача звільнено з посади директора СТОВ “Ранок” 17 серпня 2006 року. Згідно бухобліку СТОВ “Ранок” за 2005 рік середній розмір заробітної плати ОСОБА_1 за останні два місяці становив 575 грн. тому розмір не отриманої ним заробітної плати за період з серпня 2005 року по серпень 2006 року становив 6900 грн. З вимогами про стягнення 6900 грн. середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу за 12 місяців відповідач не погоджується так, як КЗпП України не передбачено можливості відшкодування середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу з підстав не визначених цим Кодексом (ст. 235 КЗпП України). Позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди відповідач визнає.

В судовому засіданні позивач підтримав свої вимоги повністю і надав додаткові пояснення про те, позов він пред?явив до відповідача СТОВ “Ранок” а не його учасників. За період з 25 липня 2005 року по 17 серпня 2006 року відповідач не нараховув та не виплачував йому заробітну плату, не виплачено її і після його звільнення 18 серпня 2006 рку. Виходячи з його середнього заробітку в 575 грн. борг відповідача по заробітній платі за останні 12 місяців до звільнення становив 6900 грн. З 28 серпня 2006 року він був поставлений на облік у районному центрі зайнятості, як особа, яка шукає роботу. Але через невиплату йому заробітної плати та ненадання відповідачем довідок про розмір заробітної плати йому було призначено виплату допомоги по безробіттю у мінімальному розмірі. Відповідач до цього часу не провів остаточний розрахунок після його звільнення, що спонукало його до пошуку інших джерел для забезпечення свого існування та існування його сім?ї. Крім того, неправомірні дій відповідача щодо нього особисто, в тому числі і щодо невиплати заробітної плати та не проведення остаточного розрахунку при звільненні, сприяли виникненню у нього ряду захворювань.

Відповідач повідомлений про час, дату та місце розгляду справи свого представника в судове засідання не направив, заяву про розгляд справи у його відсутність не подав.

За згодою позивача на заочний розгляд справи, керуючись ст. 224 ч. 1 ЦПК України, суд ухвалив здійснювати розгляд справи в порядку заочного провадження.

Заслухавши пояснення позивача та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив наступні обставини справи та визначив відповідні до них правовідносини.

Позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем у період з 17 лютого 2000 року по 17 серпня 2006 року і працював на посаді директора СТОВ “Ранок”, що підтверджується відомостями належної позивачу трудової книжки колгоспника (а.с. 3). Звільнення позивача відбулося внаслідок примусового виконання рішення Новоукраїнського районного суд Кіровоградської області від 07 грудня 2005 року про визнання дій учасників ТОВ “Ранок” ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3. незаконними та зобов?язання їх провести збори засновників, щодо звільнення ОСОБА_1 (а.с. 50), а також додаткового рішення суду від 27 лютого 2006 року про зобов?язання учасників СТОВ “Ранок” завірити печаткою запис в трудовій книжці ОСОБА_1 про звільнення з посади директора СТОВ “Ранок” (а.с. 51).

Згідно ст. 115 КЗпП України заробітна плата повинна виплачуватися працівникам регулярно в робочі дні у строки визначені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

В обгрунтування позовних вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі позивач послався на те, що відповідач не вплачував йому заробітну плату за період з серпня 2005 року по серпень 2006 року. Як вбачається з письмових заперечень відповідача на позов, відповідач ці обставини не оспорює.

Дані про нарахування відповідачем заробітної плати позивачу за цей період відсутні, але згідно довідки (а.с. 49) середній розмір заробітної плати позивача становив 575 грн. Таким чином, на час звільнення позивача, 17 серпня 2006 року, відповідач мав заборгованість перед позивачем по заробітній платі у сумі 6900 грн. 00 коп. (575 х 12 = 6900).

Згідно ст. 116 КЗпП України при звільнені працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, проводиться в день звільнення. Однак, відповідач не дотримався цієї норми Кодексу і не провів кінцевого розрахунку при звільненні позивача.

Статтею 117 ч. 1 КЗпП України встановлено, що в разі невиплати з вини власника належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівнику сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене у цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Враховуючи, що після звільнення позивача відповідач не провів з ним остаточного розрахунку протягом 39 місяців, а середній заробіток позивача становить 575 грн. 00 коп. на місяць (а.с. 49), відповідач повинен сплатити на користь позивача середній заробіток за час затримки проведення остаточного розрахунку при звільнені - 22425 грн. 00 коп. (39 х 575 = 22425). Однак, згідно закріпленого в ст. 11 ЦПК України принципу диспозитивності цивільного судочинства, виходячи з розміру позовних вимог в цій частині, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 6900 грн. середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку про звільненні позивача.

Посилання відповідача в запереченнях на позов в цій частині на норми ст. 235 КЗпП України є безпідставними так, як ними регулюються правові наслідки поновлення на роботі та зміни формулювання причин звільнення, проте ці обставини в дані справі не мали місця.

Таким чином, відповідач своєю неправомірною бездіяльністю стосовно невиплати позивачу заробітної плати, порушив гарантоване ст. 43 Конституції України право позивача на своєчасне одержання винагороди за працю, яке захищається законодавством про оплату праці та завдав йому моральних страждань пов?язаних з необхідністю вжиття додаткових зусиль для свого матеріального забезпечення.

При цьому суд відхиляє, як недоведене посилання позивача на зв?язок діагностованих у нього захворювань (а.с. 36 - 40) з порушенням відповідачем його права на своєчасне отримання оплати праці.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України власник або уповноважений ним орган повинні відшкодувати працівнику завдану моральну шкоду, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв?язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Однак, суд вважає, що позивач необгрунтовано визначив розмір відшкодування завданої моральної шкоди у розмірі 5000 грн., а тому розмір відшкодування підлягає зменшенню до 1500 грн.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позивачем доведено факти порушення відповідачем його трудових прав, а тому позов підлягає задоволенню частково.

Крім того, з відповідача підлягають стягненню витрати на інформаційно технічне забезпечення розгляду справи від сплати яких позивач звільнений на підставі ст. 81 ч. 3 п. 2) ЦПК України.

З урахуванням того, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі ст. 4 п. 1) Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 р. “Про державне мито”, з відповідача підлягає стягненню в дохід держави судовий збір.

Керуючись ст. 116, 117, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 11, 88, 213, 214, 215, 226, 367 ч. 1 п. 1 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Ранок” (Кіровоградська обл., Новоукраїнський р-н, с. Малопомічна, код ЄДРПОУ 04342186) на користь ОСОБА_1 6900 (шість тисяч дев?ятьсот) грн. 00 коп. заборгованості по заробітній платі, 6900 (шість тисяч дев?ятьсот) грн. 00 коп. середнього заробітку за час затримки проведення остаточного розрахунку та 1500 (одну тисячу п?ятьсот) грн. 00 коп. відшкодування моральної шкоди, а всього 15300 (п?ятнадцять тисяч триста) грн. 00 коп.

Допустити рішення до негайного виконання в межах суми платежу за один місяць 575 грн.

Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Ранок” (Кіровоградська обл., Новоукраїнський р-н, с. Малопомічна, код ЄДРПОУ 04342186) в дохід держави 155 (сто п?ятдесят п?ять) грн. 00 коп. судового збору.

Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Ранок” (Кіровоградська обл., Новоукраїнський р-н, с. Малопомічна, код ЄДРПОУ 04342186) на рахунок відкритий в УДК України в Новоукраїнському районі 120 (сто двадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення процесу.

Це заочне рішення може бути переглянуте Новоукраїнським районним судом за письмовою заявою поданою відповідачем протягом десяти днів з дня отримання копії заочного рішення.

Рішення може бути оскаржене позивачем до апеляційного суду Кіровоградської області через Новоукраїнський районний суд шляхом подачі протягом десяти днів з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження та подачі апеляційної скарги протягом наступних двадцяти днів після подання заяви.

Рішення суду набуває законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий : О. Л. Карпенко