Ухвала суду № 69849068, 29.10.2017, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

308/10725/17

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.10.2017 року місто Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Дергачова Н.В., при секретарі судового засідання Коціпак З.П., за участю: прокурора Домніцького Ю.В., підозрюваного ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді клопотання слідчого військової прокуратури Ужгородського гарнізону старшого лейтенанта юстиції ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017070210000095 від 23.10.2017, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, щодо

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився у м. Бургас, Болгарія, українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, фактично проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, одруженого, такого, що має на утримання двох малолітніх дітей, військовослужбовця військової служби за контрактом на посаді начальника відділу прикордонної служби «Дюла» Мукачівського прикордонного загону, старшого лейтенанта, раніше не судимого, -

запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням застави, -

ВСТАНОВИВ:

Військовою прокуратурою Ужгородського гарнізону проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42017070210000095 від 23.10.2017, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

В ході досудового розслідування вказаного кримінального провадження було встановлено, що ОСОБА_1 27.10.2017, біля 15.00 год., перебуваючи в автомобілі марки «Мерседес» модель «А 170» реєстраційний номер Республіки Румунія «ММ10МТН», на території автостоянки на території АЗК «Wog», за адресою: Закарпатська область, м. Хуст, вул. Львівська, займаючи посаду начальника відділу прикордонної служби «Дюла» Мукачівського прикордонного загону (далі - ВПС «Дюла»), у порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обовязок і військову службу», ст. ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №548-XIV, достовірно знаючи свої статутні обов'язки, передбачені законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою незаконно збагатитися, керуючись раніше виниклим корисливим мотивом, на виконання попередньої вимоги, в умовах які змушували ОСОБА_4 це зробити, отримав від ОСОБА_4 неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів у сумі 2100 доларів США (що згідно офіційного курсу валют Національного банку України складає 56335 гривень), за вчинення ним дій із використанням свого службового становища, направлених на залишення ділянки ввіреного ВПС «Дюла» кордону без охорони та забезпечення ОСОБА_4 доступу до ділянки кордону України та Румунії в районі 72-80 прикордонних знаків, ділянки відповідальності ВПС «Дюла» та можливості безперешкодно перемістити 60 ящиків тютюнових виробів через кордон з України до Румунії, в ніч з 25.10.2017 року на 26.10.2017 та в ніч з 26.10.2017 на 27.10.2017, у звязку з чим підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, а саме одержанні службовою особою неправомірної вигоди за вчинення такою службовою особою в інтересах того хто надає неправомірну вигоду дії з використанням наданого їй службового становища, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди, тобто у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

27.10.2017року о 15.58 год. ОСОБА_1 затримано на підставі пп. 1-2 ч. 1 ст. 208 КПК України на місці вчинення кримінального правопорушення.

28.10.2017року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_1 підтверджується наступними матеріалами кримінального провадження: протоколом прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення (або такого, що готується) протоколами допитів свідка ОСОБА_4; протоколом огляду місця події від 27.10.2017, іншими матеріалами кримінального провадження.

Слідчий вважає, що є обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_1, усвідомлюючи невідворотність покарання може переховуватися від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності. Зокрема, з огляду на те, що чинним Кримінальним кодексом України у корупційних злочинах виключена можливість застосування судами звільнення від кримінальної відповідальності, призначення відбування покарання з випробуванням, та призначення більш м'якого покарання, ніж передбаченого законом, а також те що перебуваючи на різних посадах у органах Державної прикордонної служби, ОСОБА_1 має дружні стосунки з іншими працівниками Державної прикордонної служби, що може посприяти виїзду за кордон, існують обґрунтовані ризики що ОСОБА_1, з метою уникнення покарання може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, виїхавши за кордон.

Крім того, підозрюваний ОСОБА_1, може незаконно впливати на свідків кримінального провадження, схиливши їх до дачі неправдивих показів, впливати на експертів яким буде доручено проведення ряду судових експертиз схиливши дати їх неправдиві висновки, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином або вчините інше кримінальне правопорушення з метою уникнення покарання.

Слідчий також просить суд визначити розмір застави враховуючі розмір отриманої неправомірної вигоди та тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, не менше ніж 35 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб та у разі внесення такої визначити необхідність виконання ним наступних обовязків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, зокрема:

-прибувати за викликом до слідчого, прокурора або суду;

-утримуватися від спілкування з ОСОБА_4, який народився 23.06.1984;

-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і вїзд в Україну.

Приймаючи до уваги наведені обставини, які свідчать можливість незаконно впливати на свідків або експертів, переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, слідчий вважає що ризики передбачені п.1-5 ч.І ст. 177 КПК України обєктивно наявні, що свідчить про неможливість їх запобігання, шляхом застосування до підозрюваного більш мяких запобіжних заходів ніж тримання під вартою що й зумовило звернення до суду з відповідним клопотанням.

Прокурор у судовому засіданні підтримав зазначене клопотання та просив суд його задовольнити.

Захисник підозрюваного заперечив проти зазначеного клопотання та просив суд обрати інший запобіжний захід щодо свого підзахисного у вигляді застави або домашнього арешту, оскільки його підзахисний визнає подію злочину, дає покази, співпрацює із слідчим, на цей не погоджується лише із кваліфікацією злочину, не має наміру переховуватися від слідства та суду та впливати на свідків.

Підозрюваний підтримав думку захисника.

Заслухавши прокурора, підозрюваного та його захисника, дослідивши докази, додані до клопотання, слідчий суддя дійшов до наступного висновку.

У відповідності до вимог ст. 177 КПКУкраїни- метою застосуваннязапобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченимпокладених на ньогопроцесуальних обов'язків. Застосування таких заходів завжди пов'язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Підставами застосування запобіжного заходу є обґрунтованість підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність ризику (ризиків), перелік яких встановлено пунктами 1 - 5 ч. 1ст. 177 КПК.

У відповідності до ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: особисте зобов'язання; особиста порука; застава; домашній арешт; тримання під вартою.

Слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

Запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.

Як зазначено у ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.

Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.

Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Санкція ч. 3 ст. 368 КК України передбачає кримінальну відповідальність за прийняття пропозиції, обіцянки або одержання службовою особою неправомірної вигоди, а так само прохання надати таку вигоду для себе чи третьої особи за вчинення чи невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища, предметом якого була неправомірна вигода у великому розмірі або вчинене службовою особою, яка займає відповідальне становище, або за попередньою змовою групою осіб, або повторно, або поєднане з вимаганням неправомірної вигоди, у вигляді позбавленням волі на строк від пяти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна.

Органом досудового розслідування належними та допустимими доказами доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення та наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, що підозрюваний усвідомлюючи тяжкість покарання може переховуватися від слідства та суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні.

Суд також оцінює в сукупності всі обставини, перелічені у ст. 178 КПК та приймає до уваги те, щопідозрюваний ОСОБА_1, має зареєстроване місце проживання на території Закарпатської області за адресою: Закарпатська область, Берегівський район, с. Косонь, вул. Барабаш, 72, одружений із 2014 року з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, має на утриманні двох малолітніх дітей: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_7, які проживають за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_8, тобто має міцні соціальні звязки, за місцем служби характеризується позитивно, хронічних захворювань не має, мав постійний щомісячний чистий дохід у сумі 10500,00 грн. і має зберігання у сумі 15000,00 грн., раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, йому не повідомлялося про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення.

З урахуваннями викладеного, та того факту, що ОСОБА_1 має міцні соціальні звязки, за місцем служби характеризується позитивно, той факт, що він раніше не притягувався до кримінальної відповідальності та беручи до уваги правові позиції, викладені у рішенні ЄСПЛ у справі "Харченко проти України" про необхідність при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вирішувати питання про застосування альтернативного запобіжного заходу, з урахуванням даних про особу підозрюваного, та встановлених обставин, передбачених ст. 178 КПК України, суд дійшов висновку, що слідчим не доведено суду належними та допустимими доказами недостатність застосування до підозрюваного більш мякого запобіжного заходу задля запобігання наявним ризикам, у даному випадку, задля запобігання вищезазначеним ризикам обґрунтованим є застосування до підозрюваного ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту без застосування електронного засобу контролю, зобов'язавши підозрюваного прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду, а також виконувати обовязки, передбачені статтею 194 КПК, а саме:

- не відлучатися із населеного пункту в якому він зареєстрований: ІНФОРМАЦІЯ_2, без дозволу слідчого прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватися від спілкування із свідком ОСОБА_4, який народився 23.06.1984;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та вїзд в Україну.

Керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 181, 193, 194, 309 КПК України,-

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання слідчого.

Обрати відносно підозрюваного ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту без застосування електронного засобу контролю, зобов'язавши підозрюваного прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду, а також виконувати обовязки, передбачені статтею 194КПК, а саме:

- не відлучатися із населеного пункту в якому він зареєстрований: ІНФОРМАЦІЯ_2, без дозволу слідчого прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватися від спілкування із свідком ОСОБА_4, який народився 23.06.1984;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та вїзд в Україну.

Також розяснити ОСОБА_1 що в разі невиконання вище перерахованих обовязків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.

Ухвалу направити для виконання органу Національної поліції за місцем реєстрації підозрюваного.

Розяснити підозрюваному, що працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю.

Строк дії зазначеної ухвали два місяці з дня винесення.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Закарпатської області протягом пяти днів з моменту її проголошення.

Слідчий суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_8