Ухвала суду № 69848322, 20.10.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 11-сс/785/1706/17

Номер справи місцевого суду: 522/4803/17

Головуючий у першій інстанції Осіік

Доповідач Толкаченко О. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.2017 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Толкаченка О.О.,

суддів Джулая О.Б., Копіци О.В.,

за участю: секретаря с/з ОСОБА_1,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2, подану в інтересах ОСОБА_3, на ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м.Одеси від 02 жовтня 2017 року, якою підозрюваному ОСОБА_3, продовжений строк тримання під вартою у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за №12017160000000188 від 24 лютого 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м.Одеси від 02 жовтня 2017 року задоволено клопотання прокурора відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_4 та ОСОБА_3, підозрюваному у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, продовжений строк тримання під вартою на 60 днів, а саме до 30 листопада 2017 року.

Не погодившись із зазначеною ухвалою слідчого судді, захисник ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу в інтересах підозрюваного ОСОБА_3, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора та застосувати до ОСОБА_3 більш мякий запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.

Вимоги своєї апеляційної скарги обґрунтовує наступними доводами:

1)підозра ОСОБА_3 за ч.2 ст.307 КК України необґрунтована;

2)підозрюваний має постійне місце проживання, позитивно характеризується, має на утриманні неповнолітніх дітей, раніше не судимий;

3)суд безпідставно не визначив розмір застави достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обовязків, передбачених КПК України.

Захисник ОСОБА_2 та прокурор в судове засідання апеляційного суду не зявились. Про дату, час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином. До початку апеляційного розгляду від захисника ОСОБА_2 надійшла заява, в якій він підтримав доводи своєї апеляційної скарги та просив розглянути її без його участі.

Аналогічна заява надійшла від прокурора відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_4, в якій він також просив провести судове засідання без його участі, але заперечував. проти задоволення апеляційної скарги захисника.

Згідно з ч.4 ст.405 КПК України неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття.

Згідно з ч.1 ст.406 КПК України суд апеляційної інстанції має право ухвалити судове рішення за результатами письмового провадження, якщо всі учасники судового провадження заявили клопотання про здійснення провадження за їх відсутності.

За таких обставин та з огляду на вимоги ч.4 ст.405, ч.1 ст.406 КПК України, апеляційний суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 без його участі та участі прокурора в письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали провадження за клопотанням слідчого та перевіривши доводи наведені в апеляційній скарзі апеляційний суд дійшов висновку про таке.

Частиною 1 ст. 404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

У відповідності до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш мяких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Зі змісту ст.199 КПК України вбачається, що слідчий суддя зобовязаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що заявлені ризики не зменшилися або зявилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також наявні обставини, що перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Частиною 4 ст.199 КПК України передбачено, що слідчий суддя зобовязаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Апеляційний суд вважає, що розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою, слідчий суддя в цілому виконав вимоги ст.199 КПК України та прийняв обґрунтоване рішення про продовження строку тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_3 у встановлені законом строки.

Доводи захисника про те, що в даний час слідчим не надано доказів обґрунтованості підозри ОСОБА_3Г у вчиненні інкримінованих йому злочинів відповідної тяжкості, апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки вони спростовуються матеріалами кримінального провадження.

При розгляді даного провадження у відповідності до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» колегія суддів застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.

Разом з тим, відповідно до п.175 рішення у справі Нечипорук та Йонкало проти України (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine) від 21 квітня 2011 р., заява №42310/04 суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати обєктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК України підтверджується зібраними по справі доказами, а саме:

- матеріалами проведених негласних слідчих (розшукових) дій у порядку ст.271 КПК України у виді оперативних закупок відносно підозрюваних;

- протоколами добровільно виданих закупниками наркотичних засобів та квитанцій, внаслідок проведених заходів;

- висновками експертиз наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, згідно яких кристалічні речовини, добровільно видані в ході проведених оперативних закупок є наркотичним засобом «метадон»;

- показаннями оперативних закупників та понятих, які були присутні при проведенні оперативних закупівель;

- оглянутими та вилученими в ході проведення обшуків за місцем мешкання та особистих обшуків підозрюваних мобільні телефони з абонентськими номерами, що були розповсюджені з числа наркозалежних осіб;

- оглянутими мобільними телефонами, що підтверджують факт користування даними абонентськими номерами підозрюваними та співпадання з абонентськими номерами, з яких замовляли наркотичний засіб закупники;

- оглянутими документами з чорновими записами, виявленими в ході обшуків за місцем мешкання підозрюваних, що зберегли на собі інформацію та яка має доказове значення у провадженні;

- виявленими і вилученими в ході проведення обшуків за місцем мешкання електронні ваги, клеєві пістолети, фольга, трубочки та інші засоби, за допомогою яких підозрювані фасували та виготовляли закладки, для подальшого схову і збуту наркотичних засобів;

- виявленими і вилученими в ході проведення обшуків у підозрюваних банківськими картами «Приват банка» та «Ощадбанка», на які особи з числа наркозалежних перераховували грошові кошти за придбання наркотичного засобу;

- результатами проведеного тимчасового доступу в ПАТ КБ «Приватбанк», про рух грошових коштів з банківських рахунків, якими користувалися підозрювані та в подальшому вилучені в ході проведених обшуків;

- інформацією, яка надана ПАТ КБ «Приватбанк», з відеокамер зовнішнього спостереження з банкоматів, якими користувались підозрювані для зняття коштів з банківських карток, що підтверджує факт переведення в готівку грошей за збут наркотичних засобів;

- показаннями свідків (понятих), які були залучені для проведення обшуків за місцем мешкання підозрюваних та особистих обшуків;

- матеріалами НСРД, які проводились відносно підозрюваних;

- іншими доказами у кримінальному провадженні.

Апеляційний суд вважає, що вказані докази, на даному етапі кримінального провадження, є достатніми для обґрунтування підозри ОСОБА_3 за ч.2 ст.307 КПК України.

При цьому, доводи захисника ОСОБА_2 про необґрунтованість підозри його підзахисного не можуть бути прийняті до уваги, оскільки відповідно до статей 89, 94 КПК України та Глави 28 КПК України питання про встановлення вини ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому злочину, оцінка зібраних доказів на предмет їх достовірності і допустимості відноситься до компетенції суду за наслідками судового розгляду кримінального провадження по суті обвинувачення, а підстав для визнання доказів недопустимими, відповідно до ст.87 КПК України, стороною захисту в апеляційній скарзі не наведено та в ході апеляційного перегляду не встановлено.

Апеляційний суд вважає, що слідчий в клопотанні та наданих матеріалах довів, що ризики, які обґрунтовують необхідність продовження строку тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_3 не зменшились і продовжують існувати, зокрема останній перебуваючи на свободі може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, вчиняти інші злочини, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні з метою схилити їх до зміни своїх первинних показів, що в свою чергу буде перешкоджати повному та обєктивному досудовому розслідуванню.

Так, ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину в сфері незаконного обігу наркотичних засобів, передбаченого ч.2 ст.307 КК України за вчинення якого у разі доведеності його вини йому може загрожувати реальне покарання у виді позбавлення волі на строк від 6 до 10 років з конфіскацією майна.

Разом з тим Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, шо сама по собі тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його вини не може бути підставою для застосування до нього найбільш суворого запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

В рішенні «Мамедова проти Росії» (Mamedova v Russia) 7064/05 від 01 червня 2006 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що, хоча суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховуватися від правосуддя чи вчинення нових злочинів, потребу позбавлення когось волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину.

Окрім тяжкості покарання, що загрожує ОСОБА_3 апеляційний суд бере до уваги і інші обставини, передбачені ст.178 КПК України.

В ході розгляду клопотання слідчого про застосування до підозрюваного ОСОБА_3. запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя врахував, що підозрюваний зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_1, не має постійного місця проживання в місті ОСОБА_5, а отже і міцних соціальних звязків.

Таким чином перебуваючи на свободі ОСОБА_3 матиме можливість безперешкодно покинути м.Одесу та зникнути з поля зору правоохоронних органів.

Окрім того, апеляційний суд враховує, що ОСОБА_3 офіційно не працевлаштований, а отже не має постійного законного джерела доходу. Апеляційний суд припускає, що дохід обвинувачений отримував виключно від реалізації речовин, обіг яких заборонено, на протязі тривалого проміжку часу, іншого джерела доходу не мав, а отже перебуваючи на свободі він може продовжити вчиняти інші аналогічні злочини.

Для закінчення досудового розслідування в кримінальному провадженні необхідно виконати ряд слідчих дій, а саме витребувати з «Приватбанк» та «Ощадбанк» інформацію про надання відомостей про стан банківських рахунків та рух коштів підозрюваних та інших осіб, на яких зареєстровані рахунки та знаходились у фактичному користуванні у фігурантів справи; встановити місцезнаходження та допитати осіб, на яких зареєстровані банківські рахунки; встановити загальну суму незаконно отриманих від збуту наркотичних засобів грошових коштів та надати правову оцінку згідно до вимог ст. 306 КК України; витребувати висновки призначених експертиз наркотичних засобів; вжити заходів щодо виділення матеріалів стосовно невстановлених осіб, причетних до вчинення вищевказаних кримінальних правопорушень; виділити з матеріалів кримінального провадження за № 12017160000000188 від 24.02.2017, матеріали щодо вчинення ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 309 КК України, та зареєструвати їх в Єдиному реєстрі досудових розслідувань; долучити до кримінального провадження результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій; з урахуванням проведення негласних слідчих (розшукових) дій, допитати підозрюваних та інших; вирішити питання про наявність у діях підозрюваних ознак організованої групи, виконати вимоги ст. 290 КПК України, скласти обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування.

Враховуючи викладені обставини, та неможливість з обєктивних причин завершити досудове розслідування у встановлені КПК строки, апеляційний суд вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку, що заявлені слідчим ризики та необхідність проведення комплексу слідчих дій виправдовують продовження строку тримання підозрюваного ОСОБА_3 під вартою.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_2, що діє в інтересах ОСОБА_3 є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, а ухвала слідчого судді є законною, у звязку із чим відсутні підстави для її скасування.

Керуючись ст.ст.177, 178, 181, 183, 199, 376, 404, 405, 406, 407, 419, 422 КПК України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2, що діє в інтересах ОСОБА_3, залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м.Одеси від 02 жовтня 2017 року, якою задоволено клопотання прокурора відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_4 та ОСОБА_3, підозрюваному у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК України продовжений строк тримання під вартою на 60 днів, а саме до 30 листопада 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді апеляційного суду

Одеської області:

О.О. ОСОБА_8 ОСОБА_9 Копіца