Вирок № 69847473, 26.10.2017, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 646/6386/15-к

№ провадження 1-кп/646/45/2017

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.10.17 м. Харків

Червонозаводський районний суд міста Харкова Харківської області у складі:

головуючий суддя Єжов В.А.

при секретарях Марковій О.В.,

Писаренко Я.С.

за участю: прокурора Мусієнко В.В.

обвинувачених ОСОБА_2

ОСОБА_3

захисників Пасашкової О.В.

Мамницького В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі місцевого суду кримінальне провадження, зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 18 листопада 2014 року за № 12014220060002916, за обвинуваченням:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Харкова, українки, громадянки України, з середньою освітою, незаміжньої, не працюючої, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимої:

- 22 жовтня 2014 року вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова за ч.2 ст.15, ч.1 ст.185 КК України до 1 року позбавлення волі, із застосуванням ст. 75 КК України, із звільненням від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 1 рік,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 185 Кримінального кодексу України;

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця м. Харкова, українця, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, не працюючого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, та проживає за адресою: АДРЕСА_3, раніше судимого:

- 24 грудня 2013 року вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова за ч.1 ст. 317, ч.1 ст. 309, ст. 70 КК України до 3 років обмеження волі, із застосуванням ст. 75 КК України, із звільненням від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 3 роки,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 185 Кримінального кодексу України,

У С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2, яка раніше вчинила злочин, передбачений статтею 185 КК України, судимість за який не погашена и не знята у встановленому законом порядку, повторно умисно вчинила корисливе кримінальне правопорушення за наступних обставин.

17 листопада 2014 року близько 17-00 години ОСОБА_2 і ОСОБА_3, вступивши між собою у попередню змову про викрадення чужого майна, прийшли до приміщення кіоску з продажу квітів, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_4, де діючи умисно, з корисливих мотивів, ОСОБА_3 під приводом купівлі квітів став відволікати увагу потерпілої ОСОБА_6 та прикривати собою дії ОСОБА_2, яка користуючись тим, що за її діями ніхто не спостерігає, таємно викрала із тумби робочого столу шкатулку, в якій знаходились грошові кошти потерпілої в сумі 1500 гривень, і сховала її під шубою, після чого вони по черзі залишили приміщення магазину. ОСОБА_2 і ОСОБА_3, звернувши викрадене на свою користь, з ним з місця злочину зникли, розпорядившись цим майном на свій розсуд, заподіявши потерпілій матеріальну шкоду на зазначену суму.

Крім того, 19 червня 2016 року приблизно о 06 годині 30 хвилин ОСОБА_3, перебуваючи в якості пасажира в салоні автомобіля таксі марки «Opel Astra», реєстраційний номер НОМЕР_1, під час руху по вулиці Достоєвського в м. Харкові, маючи умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи умисно, з корисливого мотиву, таємно, повторно викрав із розчиненої барсетки, яка знаходилась між водійським та переднім пасажирським сидінням вищевказаного автомобілю, грошові кошти у сумі 734 гривні, які належали водію ОСОБА_7, після чого з місця скоєння злочину зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд, чим спричинив потерпілому матеріальну шкоду на вищевказану суму.

29 серпня 2016 року близько 16-00 години ОСОБА_3, перебуваючи на консультації у стоматологічному кабінеті за адресою: АДРЕСА_5, реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи умисно, з корисливого мотиву, таємно, повторно викрав з робочого столу лікаря-стоматолога ОСОБА_8 належній їй мобільний телефон «Lenovo S850» вартістю 1422 грн., після чого з місця скоєння злочину зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд, заподіявши потерпілій матеріальну шкоду на вищевказану суму.

По епізоду викрадення майна ОСОБА_6

У судовому засіданні ОСОБА_2 свою вину у висунутому обвинуваченні визнала повністю, пояснивши, що дійсно 17 листопада 2014 року близько 17-00 години вона і ОСОБА_3, маючи разом намір на викрадення чужого майна, прийшли до приміщення квіткового кіоску, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_4. ОСОБА_3, під приводом купівлі квітів для тещі, став відволікати увагу потерпілої, знаходячись між жінками. Оскільки за її діями ніхто не спостерігав, вона взяла із тумби робочого столу шкатулку, оскільки була впевнена що там зберігаються гроші, яку заховала під шубою. Потім під приводом дзвінка вийшла на вулицю, а через декілька хвилин вийшов і ОСОБА_3 В шкатулці виявились грошові кошти в сумі 1500 грн.

У судовому засіданні ОСОБА_3 свою вину у висунутому обвинуваченні визнав повністю та підтвердив що, діючи за погодженням із ОСОБА_2 робив вигляд, що прискіпливо вибирає квіти для неіснуючої тещі, тому потерпіла весь час була повернута спиною до свого робочого столу. Викрадені кошти вони не витратили, тому в подальшому ОСОБА_2 змогла повернула їх потерпілій.

Викладені обвинуваченими обставини вчинення крадіжки підтвердила суду потерпіла ОСОБА_6, яка показала, що 17 листопада 2014 року близько 17-00 години вона знаходилась на робочому місці в приміщенні орендованого нею кіоску з продажу квітів, який знаходився за адресою: АДРЕСА_4. До кіоску зайшли раніше їй незнайомі ОСОБА_2 і ОСОБА_3, при цьому чоловік став вибирати квіти для тещі. Він вибирав довго, просив доставати букети, які стояли високо на задній стінці приміщення. Із-за обмеженості простору, вона і цей чоловік весь час були повернуті спиною до її робочого столу, в тумбі якого у шкатулці вона зберігала гроші від продажу товару. В якийсь момент чоловік поліз сам повернути букет на полицю і похитнувся, при цьому оперся на її шию. В цей час потерпілій здалось, що вона почула звук закриття дверцят тумби столу, проте вона ніяк не реагувала. Після того, як ця пара пішла, вона з'ясувала, що пропала шкатулка із грошовими коштами в сумі 1500 грн. Зазначена сума в подальшому їй була повернута ОСОБА_2

Проаналізувавши встановлені фактичні обставини цієї частини справи, оцінивши представлені сторонами судового провадження докази в їх сукупності, суд визнає вину:

ОСОБА_2 - у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України - таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб;

ОСОБА_3 - у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України - таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому за попередньою змовою групою осіб.

По епізоду викрадення майна ОСОБА_7

У судовому засіданні ОСОБА_3 свою вину у висунутому обвинуваченні визнав повністю, пояснивши, що дійсно 19 червня 2016 року приблизно о 06 годині 30 хвилин він перебував в салоні автомобіля таксі марки «Opel Astra», реєстраційний номер НОМЕР_1, де між передніми сидіннями стояла розчинена барсетка з грошима, тому він, під час руху по вулиці Достоєвського в м. Харкові, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, викрав грошові кошти у сумі 734 гривні.

Обвинувачений у судовому засіданні заявив, що він розуміє незаконність своїх дій, повністю визнає наведені в обвинувальному акті обставини вчинення ним цього кримінального правопорушення, вартість викраденого майна, погоджується з кримінально-правовою кваліфікацією інкримінованого йому злочину за частиною другою статті 185 КК України.

Приймаючи до уваги, що обвинуваченим, захисником та прокурором не оспорюються події і обставини інкримінованого ОСОБА_3 цього кримінального правопорушення, враховуючи, що учасники судового провадження проти цього не заперечують, та немає сумнівів у тому, що вони правильно розуміють зміст цих обставин і роз'яснення суду щодо позбавлення у даному випадку права їх оскарження у апеляційному порядку, добровільності такої позиції, суд у відповідності до положень частини третьої статті 349 КПК України визнає недоцільним дослідження зазначених обставин по кримінальній справі в цій частині.

Проаналізувавши встановлені фактичні обставини по справі в цій частині, оцінивши представлені сторонами судового провадження докази в їх сукупності, суд визнає вину ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України - таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно - повністю доведеною.

По епізоду викрадення майна ОСОБА_8

У судовому засіданні ОСОБА_3 свою вину у висунутому обвинуваченні визнав повністю, пояснивши, що дійсно 29 серпня 2016 року близько 16-00 години він, перебуваючи на консультації у стоматологічному кабінеті за адресою: АДРЕСА_5, побачивши на робочому столі лікаря-стоматолога ОСОБА_8 належній їй мобільний телефон «Lenovo S850», впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, викрав цей телефон. Погоджується з вартістю майна, визначеною експертизою.

Потерпіла ОСОБА_8 суду підтвердила, що 29 серпня 2016 року близько 16-00 години до її стоматологічного кабінету за адресою: АДРЕСА_5, для консультації завітав раніше незнайомий ОСОБА_3 Після завершення консультації вона виявила пропажу власного мобільного телефону «Lenovo S850». Сумнівів щодо особи викрадача в неї не має, оскільки останній раз вона користувалась телефоном і поклала його на робочий стіл в присутності ОСОБА_3 Інші особи в приміщенні кабінету були відсутні

Проаналізувавши встановлені фактичні обставини по справі в цій частині, оцінивши представлені сторонами судового провадження докази в їх сукупності, суд визнає вину ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України - таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно - повністю доведеною.

Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченим, суд визнає щире каяття ОСОБА_2 і ОСОБА_3, яке виразилось у їхньому критичному відношенні до своєї протиправної поведінки, визнанні винуватості та готовності нести передбачену законом кримінальну відповідальність, сприянні суду у встановленні дійсних обставин вчинених ними злочинів.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченій ОСОБА_2, судом не встановлено.

Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченому ОСОБА_3, суд визнає рецидив злочину.

При призначенні обвинуваченим покарання у відповідності до положень статті 65 КК України суд приймає до уваги ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень: віднесення їх законодавством до категорії середньої тяжкості, характер і ступінь їхньої суспільної небезпеки, сукупність усіх фактичних обставин, які їх характеризують: обстановку і спосіб злочинних діянь, вартість викраденого майна, дані, які характеризують особу обвинувачених:

ОСОБА_2 - раніше судима, кримінальне правопорушення вчинила під час іспитового строку за попереднім вироком, на диспансерному обліку в лікарських установах, у тому числі у лікаря-нарколога, не перебуває, має постійне місце проживання в місті Харкові, за яким у побуті характеризується задовільно, враховує визнання обвинуваченої своєї вини, її майновий та сімейний стан, молодий вік, наявність вагітності;

ОСОБА_3 - раніше судимий, кримінальні правопорушення вчинив під час іспитового строку за попереднім вироком, офіційно не працевлаштований, однак працює без оформлення трудових відносин, на диспансерному обліку в лікарських установах, у тому числі у лікаря-нарколога, не перебуває, має постійне місце проживання в місті Харкові, за яким у побуті характеризується задовільно, враховує визнання обвинуваченим своєї вини, його майновий та сімейний стан.

За сукупністю обставин вчинених кримінальних правопорушень, їхнього ступеня тяжкості, обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання, даних про особу обвинувачених суд визнає необхідним й достатнім для їхнього виправлення та запобігання вчинення ними нових злочинів призначення ОСОБА_2 і ОСОБА_3 покарання у вигляді позбавлення волі у межах, встановлених у санкції інкримінованої частини статті Особливої частини Кримінального кодексу України.

Обвинуваченими до закінчення встановленого судом іспитового строку за попереднім вироком вчинені нові злочини, тому суд вважає необхідним при ухваленні вироку застосувати стосовно них правила статті 71 КК України.

Цивільні позови в кримінальному провадженні потерпілими не заявлені.

Речові докази: грошові кошти в сумі 734 грн., які зберігаються у сейфі №56 Основ'янського ВП ГУНП в Харківській області, у відповідності до положень статті 100 КПК України, необхідно повернути за належністю ОСОБА_7

Судові витрати, що складають вартість судово-дактилоскопічної та судово-товарознавчої експертиз, у відповідності до правил ч.2 ст. 124 КПК України, підлягають стягненню з обвинувачених на користь держави: з ОСОБА_2 в сумі 540,54 грн. і з ОСОБА_3 - 716,46 грн.

Обвинуваченою ОСОБА_2 заявлено клопотання, підтримане захисником і прокурором, про звільнення її від відбування призначеного судом покарання на підставі п.«б» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році», оскільки вона вагітна на час набрання чинності цим законом.

У відповідності до положень п.«б» ст.1 Закону України від 22 грудня 2016 року № 1810-VІІІ «Про амністію у 2016 році» звільняються від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, засуджених за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, жінки, вагітні на день набрання чинності цим Законом.

Як вбачається з наданих документів, станом на 07 вересня 2017 року ОСОБА_2 має вагітність строком 7 місяців.

Обставини, що перешкоджають застосуванню амністії, передбачені положеннями статті 9 цього Закону, стосовно ОСОБА_2 судом не встановлені. Правові підстави застосування акта амністії обвинуваченій судом роз'яснені.

В той же час, в період часу з 03 грудня 2014 року по 17 грудня 2015 року до ОСОБА_2 було застосовано попереднє ув'язнення, що складає термін 1 рік 14 днів, що у відповідності до положень частини п'ятої статті 72 КК України (які діяли по 20 червня 2017 року), відповідає відбуттю покарання у вигляді позбавлення волі строком 2 роки 28 днів.

За таких обставин суд вважає, що є підстави для звільнення ОСОБА_2 від відбування призначеного судом покарання у відповідності до норм Закону України від 22 грудня 2016 року № 1810-VІІІ «Про амністію у 2016 році» тільки в разі призначення їй покарання у вигляді позбавлення волі на строк, що перевищує термін 2 роки 28 днів.

Обвинуваченим ОСОБА_3 заявлено клопотання, підтримане захисником, проти задоволення якого заперечувала прокурор, про звільнення його від відбування призначеного судом покарання на підставі статті 3 Закону України «Про амністію у 2016 році», оскільки він на час набрання законом чинності вже відбув покарання у вигляді позбавлення волі строком 1 рік 6 місяців 19 днів, що перевершує чверть від можливого максимального покарання за вчинені ним злочини.

У відповідності до положень статті 3 Закону України від 22 грудня 2016 року № 1810-VІІІ «Про амністію у 2016 році» звільняються від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, осіб, крім тих, які підлягають звільненню від відбування покарання на підставі статті 1 цього Закону, засуджених за злочини, що не є тяжкими та особливо тяжкими та не поєднані з насильством, небезпечним для життя і здоров'я, якщо вони на день набрання чинності цим Законом відбули не менше однієї чверті призначеного строку основного покарання.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, станом на 07 вересня 2017 року строк попереднього ув'язнення ОСОБА_3 тривав з 18 жовтня 2016 року, і з урахуванням положення частини п'ятої статті 72 КК України (яке діяло по 20 червня 2017 року), за яким зарахування судом строку попереднього ув'язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув'язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, становить 1 рік 6 місяців 21 день.

У відповідності до приписів частини 5 статті 72 КК України цей строк підлягає включенню у строк відбування покарання, що дає суду підстави для висновку, що на час набрання Законом України «Про амністію у 2016 році» чинності, обвинувачений має відбуте покарання зазначеним терміном.

Обставини, що перешкоджають застосуванню амністії, передбачені положеннями статті 9 цього Закону, стосовно ОСОБА_3 судом не встановлені. Правові підстави застосування акта амністії обвинуваченому судом роз'яснені.

За таких обставин суд вважає, що є підстави для звільнення ОСОБА_3 від відбування призначеного судом покарання у відповідності до норм Закону України від 22 грудня 2016 року № 1810-VІІІ «Про амністію у 2016 році».

Запобіжні заходи відносно обвинуваченої ОСОБА_2 не застосовувались, необхідності в їхньому застосуванні при судовому провадженні не вбачається.

Обрана стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 міра запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у зв'язку із звільненням його від відбування покарання у вигляді позбавлення волі, до набрання вироком законної сили, підлягає зміні на особисте зобов'язання.

На підставі вищенаведеного, керуючись статтями 373, 374 Кримінального процесуального кодексу України, суд

З А С У Д И В:

ОСОБА_2 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 185 Кримінального кодексу України, та призначити покарання у вигляді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.

У відповідності до статті 71 КК України до покарання, призначеного за цим вироком, приєднати частково, у вигляді позбавлення волі на строк 6 місяців, не відбуту частину покарання за вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова від 22 жовтня 2014 року, та за сукупністю вироків призначити ОСОБА_2 до відбування остаточне покарання у вигляді позбавлення волі на строк 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

На підставі ч.5 ст. 72 КК України зарахувати в строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з 03 грудня 2014 року по 17 грудня 2015 року, включно, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Звільнити ОСОБА_2 від призначеного покарання як таку, що відбула порання повністю.

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 185 Кримінального кодексу України, та призначити покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

У відповідності до статті 71 КК України до покарання, призначеного за цим вироком, приєднати частково, у вигляді обмеження волі на строк 1 рік, не відбуту частину покарання за вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова від 24 грудня 2013 року, і, із застосуванням правил ст. 72 КК України: одному дню позбавлення волі відповідає два дня обмеження волі, за сукупністю вироків призначити ОСОБА_3 до відбування остаточне покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 6 (шість) місяців.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з 18 жовтня 2016 року. На підставі ч.5 ст. 72 КК України зарахувати в строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з 18 жовтня 2016 року по 20 червня 2017 року, включно, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання на підставі статті 3 Закону України від 22 грудня 2016 року № 1810-VІІІ «Про амністію у 2016 році».

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили стосовно ОСОБА_3 змінити на особисте зобов'язання, звільнивши його негайно в залі судового засідання.

Речові докази: грошові кошти в сумі 734 грн., які зберігаються у сейфі №56 Основ'янського ВП ГУНП в Харківській області, повернути за належністю ОСОБА_7.

Стягнути на користь держави (код доходів 24060300, р/р 31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011, УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова) судові витрати:

- з ОСОБА_2 в сумі 540,54 грн.;

- з ОСОБА_3 в сумі 716,46 грн.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. На вирок суду може бути подана апеляційна скарга Апеляційному суду Харківської області через Червонозаводський районний суд міста Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя: Єжов В.А.