Ухвала суду № 69846289, 27.10.2017, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/1143/17

Номер провадження 1-кп/623/146/2017

У Х В А Л А

іменем України

27 жовтня 2017 року Ізюмський міськрайонний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Гуренко М.О.,

за участю прокурора Молодовського І.О

секретаря Лисенко О.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

потерпілого ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції в залі суду в м. Ізюм клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.121 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В судовому засіданні прокурором було заявлено клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1

Обвинувачений та його захисник просили частково задовольнити клопотання прокурора та змінити запобіжний захід на домашній арешт, мотивуючи тим, що ОСОБА_1 нікуди переховуватися від суду не буде та подальше тримання під вартою може негативно відобразитися на особистому житті обвинуваченого.

Заслухавши думку учасників судового провадження суд, встановив наступне.

Згідно обвинувального акту, ОСОБА_1 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.121 КК України.

Відповідно до ч.3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобовязаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця увязнення.

До спливу продовженого строку суд зобовязаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі й вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення та тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується.

Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено.

На даний час в судовому засіданні всі свідки не допитані, письмові докази сторони обвинувачення та захисту не досліджені.

Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості" (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі "Харченко проти України" від 10 лютого 2011 року).

У справі «Москаленко проти України» (рішення від 20.05.2010 року п. 36) Європейський суд зазначив, що органи судової влади неодноразово посилалися на імовірність того, що до заявника може бути застосоване суворе покарання, враховуючи тяжкість злочинів, у скоєнні яких він обвинувачувався. У цьому контексті ЄСПЛ нагадав, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Також ЄСПЛ визнав, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.

Для відмови в звільненні особи з-під варти принципи конвенційного прецедентного права передбачають наступні підстави: 1. ризик неявки обвинуваченого на судовий розгляд (рішення ЄСППЛ «Штегмюллер проти Австрії» від 10.11.1969 року; 2. ризик перешкоджання з боку обвинуваченого, у випадку його звільнення, процесові здійснення правосуддя ( рішення ЄСППЛ «Вемгофф проти Німеччини» від 27.06.1968 року); 3. вчинення ним подальших правопорушень (рішення ЄСППЛ «Мацнеттер проти Австрії» від 10.11.1969 року).

Обвинувачений ОСОБА_1 обвинувачується у скоєнні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі від 5 до 8 років, раніше судимий за ч.2 ст.185, п.12 ч.2 ст. 115 КК України до 11 років позбавлення волі, постійного джерела доходів та сталих соціальних звязків не має, проживає на території Донецької області, в результаті чого він може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, вчинити інший злочин, тому є підстави вважати, що інші запобіжні заходи, не повязані з позбавленням волі, не забезпечать належної поведінки обвинуваченого та не нададуть можливості уникнути вказаних ризиків, а тому суд вважає, що необхідно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 331, 369 КПК України, ст. 5 Європейської конвенції з прав людини, суд

УХВАЛИВ:

Клопотання захисника та обвинуваченого про зміну запобіжного заходу на домашній арешт залишити без задоволення.

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою задовольнити.

Продовжити дію запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 у вигляді тримання під вартою в Харківській установі виконання покарань №27 строком на 60 днів, тобто до 25 грудня 2017 року включно.

Копію ухвали направити в Харківську установу виконання покарань №27.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора.

Ухвала оскарженню не підлягає, а заперечення проти неї можуть бути подані разом з апеляційною скаргою на остаточне рішення суду.

СУДДЯ : М.О. Гуренко