Ухвала суду № 69845962, 27.10.2017, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа № 639/7781/16-ц

2/639/393/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2017 року Жовтневий районний суд м. Харкова

у складі: головуючого судді Іванової І.В.

за участю секретаря Тущенко Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові цивільну справу за позовомОСОБА_1 до Державного реєстратора Державної реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області ОСОБА_2, третя особа Міністерство юстиції України, Департаменту реєстрації Харківської міської ради, третя особа Харківська міська рада про визнання недійсним запису в Єдиному державному реєстру речових прав від 18.10.2013 року про погашення права власності та встановлення порушеного права, суд –

Встановив:

19.10.2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного реєстратора Державної реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області ОСОБА_2, Департаменту реєстрації Харківської міської ради про визнання запису про погашення права власності не дійсним.

20.02.2017 року та 24.05.2017 року позивач уточнив свої позовні вимоги.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 3 листопада 2016 року було відкрито провадження у зазначеній вище справі.

У судовому засіданні представником Державного реєстратора Державної реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області ОСОБА_2, ОСОБА_3 надано письмове клопотання останнього про відвід судді Іванової І.В. від розгляду зазначеної справи.

В обґрунтування відводу ОСОБА_2 посилається на те, що його дружина ОСОБА_2 /Цюпік/ ОСОБА_4 була працівником Жовтневого районного суду м. Харкова та виконувала обов’язки секретаря судового засідання , а в подальшому – помічника судді. Крім того , функції секретаря судового засідання його дружина ОСОБА_5 також виконувала в судових засіданнях під головуванням судді Іванової І.В.. Термін роботи в Жовтневому районному суді його дружини складає близько 10 років, що підтверджується засвідченою копією її трудової книжки. На думку ОСОБА_2 робота його дружини тривалий час в Жовтневому районному суді м. Харкова може вплинути на об’єктивний підхід до розгляду зазначеної справи. Відповідно прийняте у справі рішення може бути з цих підстав оскаржене та скасовано судом вищих інстанцій. Відповідно може бути постановлено під сумнів дотримання в повному обсязі вимог Постанов ПВС України від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі» та статті 213 ЦПК України в частині об’єктивності та законності. Відповідно до ст. 2,8 ЦПК України цивільні справи віршуються на основі закону , за умови, що виключають сторонній вплив на них. Процесуальною гарантією забезпечення безсторонності та об’єктивності суду є право відводу. ОСОБА_2 вважає, що відвід суду має забезпечити надійний захист процесу від ймовірного негативного впливу з боку упередженого суду та подальшого оскарження з боку учасників провадження. Метою відводу судді є недопущення до вирішення справи упередженого судді. З посиланням на вимоги ст. 21 ЦПК України , ОСОБА_2 зазначає, що суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу /самовідводу/, якщо є інші обставини, які викликають сумнів в об’єктивності та неупередженості судді. В клопотанні про відвід судді , ОСОБА_2 також посилається на статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , яка передбачає право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом , який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Також було звернуто увагу суду на те, що суддею Жовтневого районного суду м. Харкова Гаврилюк С.М. із зазначених вище підстав заявлено самовідвід по справі №639/6445/16 відповідно до ухвали Жовтневого районного суду м. Харкова від 22.11.2016 року , з метою недопущення сумнівів учасників процесу у об’єктивності та неупередженості суду та необхідності розгляду справи, відповідно до ст. 6 параграфа 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суд , вислухав думку учасників судового розгляду з приводу заявленого відводу, вважає, що такий не обґрунтований та не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідач у справі ОСОБА_2 помилково посилається на ст. 21 ЦПК України, як на підставу відводу судді, а саме, що суддя не може брати участі у розгляді справи і підлягає відводу /самовідводу/, якщо є інші обставини , які викликають сумнів в об’єктивності та неупередженості судді.

Статтею 21 ЦПК України передбачені випадки недопустимості повторної участі судді в розгляді справи.

Підстави для відводу судді , на які посилається відповідач ОСОБА_2 , передбачені п.4 ч. 1 ст. 20 ЦПК України.

Так, дійсно дружина відповідача ОСОБА_2 , ОСОБА_2 /Цюпік / А.В. у період з 02.07.2003 року по 13.10.2008 року займала посаду секретаря судових засідань у Жовтневому районному суді м. Харкова та була закріплена за суддею Шульгою Н.В. , з 13.10.2008 року була переведена на посаду помічника судді Шульга Н.В..

Можливо допустити, що за участю ОСОБА_6 як секретаря судового засідання , розглядалися справи під головуванням судді Іванової І.В.. Однак відповідачем ОСОБА_2 та його представником не надано належного обґрунтування , що ці підстави /прийняття участі у розгляді справ у якості секретаря судового засідання / викликають сумнів в об’єктивності та неупередженості судді.

Якщо погодитися з доводами відповідача ОСОБА_2 та його представником, то у позивача можуть виникнути сумніви в об’єктивності та неупередженості судді з цих підстав. Але ні позивач , ні його представник не підтримали заявлений відвід, а навпаки зазначили, що сторона відповідача бажає затягнути розгляд справи, яка тривалий час знаходиться в провадженні суду.

Що стосується посилання відповідача ОСОБА_2 на самовідвід, який був заявлений суддею Гаврилюк С.М. з тих самих підстав, то по справі , на яку він посилається, його дружина ОСОБА_7 була безпосередню стороною у справі.

У відповідності з практикою Європейського суду з прав людини наявність безсторонності відповідно до п.1 ст. 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод повинна визначатись суб'єктивними та об'єктивними критеріями.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що при вирішенні того, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був не безстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об’єктивно обґрунтованими.

Заява про відвід, за положеннями ст. 23 ЦПК України має бути мотивованою.

Зважаючи на те, що позивач не мотивував заявлений відвід не надав відповідні докази, підстави для його задоволення відсутні.

Керуючись ч. 1 п. 4 ст. 20, 24 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_2 про відвід судді – відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя І.В. Іванова