Рішення № 69844917, 26.10.2017, Рубіжанський міський суд Луганської області

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.10.2017 року Провадження №2/425/538/17

Справа №425/2034/17

місто Рубіжне Луганської області

Рубіжанський міський суд Луганської області, у складі головуючого судді Коваленка Д.С., секретар Гайворонська І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні, у приміщенні залу судових засідань Рубіжанського міського суду Луганської області, цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг,

в с т а н о в и в:

Публічне акціонерне товариство ОСОБА_1 «ПриватБанк» звернулось до Рубіжанського міського суду Луганської області з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у розмірі 35509 гривень 93 копійки за кредитним договором від 17 вересня 2008 року, яка складається з наступного: 3763 гривні 07 копійок - заборгованість за кредитом; 29817 гривень 82 копійки - заборгованість по процентам за користування кредитом; 1929 гривень 04 копійок сума штрафу.

Про місце, день та час розгляду справи по суті, сторони повідомлялись належним чином. У судове засідання 26 жовтня 2017 року для розгляду справи по суті позивач і відповідач не зявились. Представник позивача у позові просив розглянути справу без його участі, а у випадку неявки відповідача вказав, що не заперечує проти розгляду справи у заочному порядку та ухвалення заочного рішення. Відповідач причини неявки у судове засідання не повідомив, а правом на подачу заперечень та доказів, якими вони обґрунтовуються не скористався.

У звязку з повторною неявкою в судове засідання відповідача, який був належним чином повідомлений про проведення судових засідань 20 жовтня 2017 року та 26 жовтня 2017 року, та від якого заяви про розгляд справи за його відсутністю не надходило і причини неявки ним не повідомлені, а позивач не заперечив проти вирішення справи у заочному порядку, розгляд справи здійснювався за відсутності позивача і відповідача, на підставі наявних у справі доказів (у заочному порядку), про що судом була постановлена ухвала без виходу до нарадчої кімнати, та у порядку частини пятої статті 209 Цивільного процесуального кодексу України (надалі за текстом ЦПК України) занесена до журналу судового засідання.

У звязку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, в силу положень частини другої статті 197 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У позові, представник позивача вказував на те, що між банком та відповідачем був укладений договір, зобов`язання за яким банком були виконані шляхом відкриття відповідачу поточного рахунку у гривні, видачі їй платіжної картки, та кредитування рахунку до встановленого кредитного ліміту. А відповідач свої зобов`язання по поверненню кредиту, сплаті процентів за його користування та інших платежів у строки встановлені договором, не виконала. Тому у банка виникло право вимоги до відповідача щодо повернення кредиту, сплати процентів за його користування. А оскільки договором передбачено також і право банка на нарахування та стягнення неустойки за невиконання грошових зобовязань, банк користуючись своїм правом просить стягнути і її.

На основі всебічного, повного, обєктивного та безпосереднього дослідження, кожного наявного у матеріалах справи доказу окремо, а також у їх сукупності, суд встановив наступні обставини, та відповідно до них визначив такі правовідносини:

ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1), 17 вересня 2008 року, звернулась до закритого акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк (код ЄДРПОУ: 14360570) шляхом підписання та подання заяви, якою по суті, просила відкрити їй поточний рахунок, оформити платіжну картку з бажаним кредитним лімітом в розмірі 1800 гривень, який потім збільшувався (а.с.9,10,11-16,17,20,22,29).

Підписавши заяву від 17 вересня 2008 року, ОСОБА_2 також підтвердила, що ця заява разом з памяткою клієнта, умовами та правилами надання банківських послуг, довідкою про умови кредитування, і тарифами, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, який вона зобов`язується виконувати (а.с.9).

За договором про надання банківських послуг, закрите акціонерне товариство комерційний банк ПриватБанк взяло на себе зобовязання відкрити ОСОБА_2 поточний рахунок, видати їй платіжну картку (а за бажанням видати додаткові картки), та здійснювати платежі з рахунка, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитувати рахунок) з урахуванням встановленого кредитного ліміту (який банк може змінювати в односторонньому порядку) та у розмірі здійснених нею або її довіреною особою операцій за допомогою карток, а ОСОБА_2 взяла на себе зобовязання повернути кредит, сплатити проценти за його користування та інші винагороди (у тому числі комісії) у строки та порядку, передбаченому цим договором, щомісячним платежем в розмірі 7% від суми заборгованості до 25 числа місяця слідуючого за розрахунковим (а.с.10,11-16).

Закрите акціонерне товариство комерційний банк ПриватБанк відкрив ОСОБА_2 поточний рахунок, випустив платіжну картку, та кредитував її рахунок (а.с.30-32).

Сімнадцятого липня 2009 року, у звязку із зміною типу та найменування, публічне акціонерне товариство комерційний банк ПриватБанк , як правонаступник закритого акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк, отримало нове свідоцтво про державну реєстрацію (а.с.4-5).

З 17 вересня 2008 року банк здійснював кредитування рахунку ОСОБА_2, яка у повному обсязі не повернула отриманий кредит, не сплатила процентів банку за надання банківських послуг (а.с.30-32).

Девятого серпня 2017 року, публічне акціонерне товариство комерційний банк ПриватБанк звернувся до Рубіжанського міського суду Луганської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, що виникла за договором про надання банківських послуг від 17 вересня 2008 року (а.с.4-5).

Із встановлених обставин вбачається, що між позивачем (нині) публічним акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк" та відповідачем ОСОБА_2 виникли цивільні (зобовязальні) правовідносини у сфері споживчого кредитування, в яких позивач виступає кредитодавцем (виконавцем послуги кредитування через поточний рахунок), а відповідач споживачем (отримувачем вказаної послуги), та в межах яких виник спір щодо права позивача, як кредитора у цьому зобовязанні, отримати виданий йому кредит, сплату процентів за його користування та комісійних винагород, а також неустойку з порушення грошових зобов`язань по договору.

Враховуючи визначені судом правовідносини, для вирішення спору, суд застосовує такі норми матеріального права, виходячи при цьому з наступних мотивів:

Відповідно до положень частини першої статті 509 Цивільного кодексу України (надалі за текстом ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В силу положень частини другої статті 509, пункту першого частини другої статті 11 та частини першої статті 629 ЦК України зобовязання можуть виникати з договорів, які стають обовязковими для виконання сторонами, що їх уклали.

Виходячи з положень частини першої статей 1054, 1055 ЦК України та пунктів 22,23 частини першої статті 1, частини першої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» №1023-ХІІ від 12 травня 1991 року, договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем (банком або іншою фінансової установою) та споживачем (фізичною особою) у письмовій формі, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими процентами у розмірі та порядку, що передбачений договором. При цьому, з огляду на положення статті 207 ЦК України, такий договір може бути укладений шляхом обміну сторонами одним або декількома документами, в яких зафіксовано його зміст, та які підписані обома сторонами: споживачем, як однією стороною договору, та уповноваженим на це представником кредитодавця із скріпленням печаткою кредитодавця, як другою стороною договору. А користуючись положеннями статті 628 вказаного кодексу, сторони мають право укласти договір, в якому будуть міститись елементи різних договорів (змішаний договір), тоді до відносин сторін у такому договорі, застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Так, 17 вересня 2008 року, ОСОБА_2 та закрите акціонерне товариство комерційний банк ПриватБанк уклали змішаний договір про надання банківських послуг, за яким (в частині умов договору, що стосуються кредитування рахунка) банк взяв на себе зобовязання відкрити ОСОБА_2 поточний рахунок, видати їй платіжну картку (а за її бажанням додаткові картки), та здійснювати платежі з рахунка, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитувати рахунок) з урахуванням встановленого кредитного ліміту (який банк може змінювати в односторонньому порядку) та у розмірі здійснених нею або її довіреною особою операцій за допомогою карток (а.с.9-16).

Виходячи з положень частин першої статей 526, 529 та 530 ЦК України зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу; кредитор має право приймати від боржника виконання його обовязку частинами, якщо це встановлено договором; якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За договором про надання банківських послуг, ОСОБА_2 взяла на себе зобовязання повернути кредит, сплатити проценти за його використання та інші винагороди (комісію) у строки та порядку, передбаченому цим договором, щомісячним платежем в розмірі 7% від суми заборгованості до 25 числа місяця слідуючого за розрахунковим (а.с.9-16).

Відповідно до положень частини першої статті 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або неналежне виконання (виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання).

Виходячи з документів наданих позивачем, зокрема: розрахунку заборгованості за договором (а.с.6-8) та випискою по рахунку (а.с.30-32), ОСОБА_2 взяті на себе зобовязання належним чином не виконала. У звязку з чим, у неї як позичальника, станом на 30 червня 2017 року, утворилась така заборгованість: 3763 гривні 07 копійок - заборгованість за кредитом; 29817 гривень 82 копійки - заборгованість по процентам за користування кредитом.

Зважаючи на відсутність в матеріалах справи доказів, які б доводили зворотне, суд вважає доведеним факт порушення відповідачем взятих на себе грошових зобовязань у вигляді повернення кредиту, сплати процентів та комісії на підставі договору про надання банківських послуг від 17 вересня 2008 року, а тому і доведеним факт порушення права позивача, як кредитора у цих зобовязаннях, на отримання від відповідача, як боржника, наданого їй кредиту, сплати процентів та комісій.

Тому, матеріально-правову вимогу позивача до ОСОБА_2 про стягнення з неї такої заборгованості: 3763 гривні 07 копійок - заборгованість за кредитом; 29817 гривень 82 копійки - заборгованість по процентам за користування кредитом, слід визнати обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до положень частини першої статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

З огляду на положення пункту третього частини першої статті 611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до положень частини першої статті 624 цього ж кодексу, якщо за порушення зобовязання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Згідно з частиною першою статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Згідно з частиною другою статті 551 цього ж кодексу, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Договором про надання банківських послуг сторони передбачили, що при порушенні позичальником будь-яких строків платежів по будь-якому грошовому зобовязанню, передбаченому договором більше ніж на 120 днів, позичальник зобовязаний сплатити банку штраф у розмірі 250 гривень та 5% від суми заборгованості по кредитному ліміту, з врахуванням нарахованих та прострочених процентів та комісій (пункт 8.6. Умов та правил надання банківських послуг).

Виходячи з документів, наданих позивачем, зокрема: розрахунку заборгованості за договором (а.с.6-8), та виписки по рахунку ОСОБА_2 (а.с.30-32) позичальник зобовязання щодо строків платежів по поверненню кредиту, сплаті процентів та комісій порушує понад 120 днів. У звязку з чим, у банка виникло право нарахувати, а у ОСОБА_2, як позичальника, виник обовязок сплатити неустойку у вигляді штрафу у розмірі 1929 гривень 04 копійки, з яких: 250 гривень фіксована складова; 1679 гривень 04 копійки процентна складова.

Перевіряючи наявність підстав для присудження на користь банку вказаних грошових коштів у вигляді штрафу, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень частини 1 статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Згідно положень «Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція», затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України №1275-р від 02 грудня 2015 року, місто Рубіжне Луганської області входить у вказаний перелік.

Судом встановлено, що позивач застосував штраф у період після 14 квітня 2014 року та на суму, у тому числі прострочену до сплати після 14 квітня 2014 року, тому в частині стягнення з позивача штрафу, суд вимушений відмовити повністю.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, у розмірі 33580 гривень 89 копійок, з яких: 3763 гривні 07 копійок заборгованість по кредиту; 29817 гривень 82 копійки заборгованість по процентах за користування кредитом.

У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до частини першої статті 88 Цивільного процесуального кодексу України, якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

З огляду на це та те, що судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1600 гривень, які понесені позивачем по цій справі, суд вважає документально підтвердженими (а.с.2), а позов підлягає задоволенню на суму 33580 гривень 89 копійок, вони підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, тобто у розмірі 1513 гривень 08 копійок.

Отже, керуючись статтями 1-11,15,18,57-64,88,159-197,208,209,212-215,224-233 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов публічного акціонерного товариства комерційний банк ПРИВАТБАНК до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, остання відома адреса зареєстрованого місця проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, пр.-к МосковськийАДРЕСА_1) на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк ПРИВАТБАНК (ідентифікаційний код: 14360570, адреса місцезнаходження: 01001, м.Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д) заборгованість по договору про надання банківських послуг від 17 вересня 2008 року, яка утворилась станом на 30 червня 2017 року, у розмірі 33580 (тридцять три тисячі пятсот вісімдесят) гривень 89 (вісімдесят девять) копійок, з яких: 3763 (три тисячі сімсот шістдесят три) гривні 07 (сім) копійок заборгованість по кредиту; 29817 (двадцять девять тисяч вісімсот сімнадцять) гривень 82 (вісімдесят дві) копійки заборгованість по процентах за користування кредитом.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути зОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, остання відома адреса зареєстрованого місця проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, пр.-к МосковськийАДРЕСА_1)на користь публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 банк ПРИВАТБАНК (ідентифікаційний код: 14360570, адреса місцезнаходження: 01001, м.Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д) судовий збір у розмірі 1513 (одна тисяча пятсот тринадцять) гривень 08 (вісім) копійок.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Луганської області через Рубіжанський міський суд Луганської області протягом десяти днів з дня отримання копії рішення. Заочне рішення може бути переглянуто Рубіжанським міським судом Луганської області шляхом подання відповідачем заяви про перегляд заочного рішення до цього суду протягом десяти днів з дня отримання копії заочного рішення.

Заочне рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання позивачем апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, та після закінчення строку для подання відповідачем письмової заяви про перегляд заочного рішення, якщо таку заяву не було подано. У разі подання позивачем апеляційної скарги заочне рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. У разі подання відповідачем заяви про перегляд заочного рішення, якщо його не скасовано, воно набирає законної сили після закінчення строку на подання ним апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. А у разі подання ним апеляційної скарги заочне рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя - Д.С. Коваленко