Ухвала суду № 69843676, 24.10.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/2448/17 Справа № 186/1664/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Демченко Е.Л.

Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Демченко Е.Л.

суддів - Куценко Т.Р., Максюта Ж.І.

при секретарі Синенко Є.А.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м.Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 20 січня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди (індексу інфляції) та процентів від простроченої суми, -

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з уточненим позовом до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди (індексу інфляції) та процентів від простроченої суми, мотивуючи тим, що 30 березня 2010 року відділ державної виконавчої служби Першотравенського міського управління юстиції відкрив виконавче провадження №18323027 з виконання рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 02 березня 2010 року про стягнення з ОСОБА_2 на його користь суми боргу в розмірі 15.375 грн.

Зазначав, що грошові кошти в сумі 753 грн.86 коп. з ОСОБА_2 були стягнуті та перераховані на його користь у грудні 2013 року в рахунок повернення боргу, який повинен був повернутий ОСОБА_2 в грудні 2007 року, та залишок боргу (прострочена сума) станом на 01 січня 2014 року склала 6.151 грн.53 коп.

Вказував, що в договорі позики від 20 жовтня 2007 року в п.п.1,2 визначено строк, а саме: «Позичальник зобовязується повернути суму позики в установлений договором строк до 20 грудня 2007 року», п.6 договору позики від 20 жовтня 2007 року «У випадку несвоєчасного повернення позики позичальник сплачує суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також десять процентів від простроченої суми».

Посилаючись на те, що у звязку з несвоєчасним поверненням боргу йому спричинена матеріальна шкода, яка згідно з діючим законодавством виражається в сумі заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення по поверненню боргу та процентів від простроченої суми у розмірі 10%, а тому просив суд ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на його користь матеріальну шкоду, спричинену в результаті несвоєчасного повернення позики, в загальному розмір 6.281 грн.81коп., з яких інфляційне збільшення 2.946 грн. 72 коп. та 10% від простроченої суми в розмірі 3.335 грн.09коп.

Рішенням Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 20 січня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволені. Вирішено питання стосовно судових витрат.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 у повному обсязі, посилаючись на те, що суд ухвалив рішення з порушенням норм матеріального й процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, обговоривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин у справі та їх повноту, колегія суддів не находить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.

Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Згідно ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Встановлено судом і це підтверджується матеріалами справи, що 20 жовтня 2007 року ОСОБА_3, з однієї сторони, та ОСОБА_2, з іншої сторони, уклали договір позики в простій письмовій формі, за яким відповідач отримав від позивача 15.000 грн.

Строк повернення боргу договором визначено 20 грудня 2007 року.

За умовами п.6 вказаного договору в випадку несвоєчасного повернення позики позичальник зобовязався сплачувати позикодавцю суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення та 10% від простроченої суми.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 02 березня 2010 року, яке набрало чинності, з позичальника ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 стягнуто борг за договором позики у розмірі 15.000 грн. і судові витрати 375 грн.

Постановою державного виконавця ВДВС Першотравенського МУЮ ВП №18323027 від 30 березня 2010 року відкрито виконавче провадження щодо стягнення зазначених коштів.

З матеріалів справи вбачається, що рішення суду про повернення боргу було фактично виконане в період часу з травня 2013 року по вересень 2014 року.

За вказаний період у рахунок погашення заборгованості з ОСОБА_4 було стягнуто 6.555 грн.46 коп.

Індекс інфляції за спірний період був встановлений рішенням Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 07 липня 2016 року.

Згідно із рішенням Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою №48553/99 „Совтрансавто-Холдинг" проти України", а також згідно до рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою №28342/95 „Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судом практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_5 суд першої інстанції виходив з того, що вони обґрунтовані та є доведеними у повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду виходячи з наступного.

Зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Згідно зі статтею 1046 ЦК Україниза договором позики однасторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості,що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно із ч.ч.1,4 ст.631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

За змістом статей 525,526 ЦК України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Положеннями статті 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За змістом статті 1050 ЦК Україниякщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Правовий аналіз норм статей 525,526,599,611,625 ЦК України дозволяє зробити висновок про те, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором позики, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобовязання, передбаченої статтею 625 цього Кодексу.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Аналогічна правова позиція викладенав постанові Верховного Суду України від 21 вересня 2016 року №6-2739цс15, яка згідно зі ст.360-7 ЦПК України, є обовязковою для судів України.

Отже, з огляду на положення статей 599,1049 ЦК України усі нарахування за користування коштами та інші виплати, передбачені договором, підлягають стягненню до дати фактичного виконання рішення суду, але в межах строку позовної давності.

З матеріалів справи видно, що виплата частини боргу у загальній сумі 6.555 грн.46 коп. була здійснена за період з травня 2013 року по вересень 2014 року (а.с.93,9529,30,31, 32,33,34).

Індекси інфляції за спірний період визначені рішенням суду, 10% за прострочення виконання зобовязання встановлена договором позики.

Посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що згідно ст.61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до відповідальності за одне й теж саме цивільне правопорушення, у даному випадку не може бути прийняте до уваги, оскільки штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст.61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року в справі №6-2003цс15, якавідповідно до ст.360-7 ЦПК України, є обов'язковою для судів.

В своєму позові ОСОБА_3 не ставить питання про стягнення саме штрафу та пені.

Доводи апеляційної скарги стосовно рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2011 року (а.с.12), яке набрало законної сили, також є безпідставними, оскільки вказаним рішенням з ОСОБА_4 було стягнуто індексацію та відсотки за інший період.

Колегія суддів наголошує на тому, що доводи апеляційної скарги стосовно чисельних рішень про відмову у задоволенні аналогічних вимог ОСОБА_3 не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваного рішення та відмови у позові, оскільки за усіма рішеннями, на які посилається ОСОБА_2, Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ були відкриті касаційні провадження у звязку з тим, що наведені в касаційних скаргах доводи дали підстави для висновку про порушення судом норм матеріального та процесуального права, які підлягають перевірці.

Доводів, які б спростували висновки суду чи доводили б порушення ним вимог матеріального та процесуального права, апеляційна скарга не містить.

Згідно ч.1 ст.88 ЦПК Українистороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Положеннями статті 85 ЦПК України визначено, що витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їх представників, а також найманням житла, несуть сторони.Стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, та її представникові сплачуються іншою стороною добові (у разі переїзду до іншого населеного пункту), а також компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати.Граничний розмір компенсаціїза судовим рішенням витрат сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Заява ОСОБА_3 про розрахунок судових витрат (а.с.110) та стягнення з ОСОБА_2 2.220 грн.96 коп. задоволенню не підлягає, оскільки судові витрати за наслідками розгляду апеляційної скарги судом апеляційної інстанції не розподілялись.

Крім того, ОСОБА_2 є інвалідом 2 групи, а згідно з п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів.

З`ясувавши в достатньо повному об`ємі права та обов`язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, суд постановив рішення, що відповідає вимогам закону, а тому рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга відхиленню.

Керуючись ст.ст.303,307,308,313,314,315,317 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 20 січня 2017 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий: Демченко Е.Л.

Судді: Куценко Т.Р.

ОСОБА_6