Ухвала суду № 69843586, 24.10.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/2847/17 Справа № 186/1810/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Максюта Ж.І.

Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2017 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого-судді: Максюти Ж.І.,

суддів: ОСОБА_2, ОСОБА_3

за участі секретаря: Синенко Є.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро

апеляційну скаргу ОСОБА_4

на рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 07 лютого 2017 року та на додаткове рішення цього ж суду від 07 лютого 2017 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про стягнення матеріальної шкоди (індексу інфляції) та процентів від простроченої суми, -

ВСТАНОВИВ:

30 грудня 2016 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення матеріальної шкоди (індексу інфляції)та процентів від простроченої суми, посилаючись на те, що на виконання рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 02 березня 2010 року, Першотравенським міським судом було видано виконавчий лист № 2-72 і 30 березня 2010 року відділом державної виконавчої служби Першотравенського міського управління юстиції було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №18323027, про стягнення з ОСОБА_4 на його користь суми боргу 15 375,00 гривень.

Постановами від 14 травня 2013 року (ВП № 18323027) виданими державним виконавцем органу ДВС Першотравенського МУЮ визначена загальна заборгованість (залишкова) ОСОБА_4 станом на травень 2013 року по виконавчому листу 2-72 від 29 грудня 2009 року і яка становить: (6555,46+6555,47)= 13 110,93 гривні.

В червні 2014 року з ОСОБА_4 перераховано на його користь кошти в розмірі 760,31 гривень (406,22+354,09), в рахунок повернення боргу згідно вказаного виконавчого листа, який повинен був бути повернутий ним в грудні 2007 року.

Залишок боргу станом на 01 липня 2014 року становить 2 909,88 гривень (3 670,19-760,31).

В звязку з несвоєчасним поверненням боргу йому спричинена матеріальна шкода, яка згідно з діючим законодавством виражається у сумі заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення по поверненню боргу та процентів від простроченої суми (10%).

В договорі позики від 20 жовтня 2007 року в п.п.1 та 2 визначено строк, а саме: «Позичальник зобовязується повернути суму позики в установлений договором строк до 20 грудня 2007 року».

Відповідно до п.6 договору позики від 20 жовтня 2007 року «У випадку несвоєчасного повернення позики позичальник сплачує позикодавцю суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також десять відсотків від простроченої суми».

Згідно рішення Першотравенського міського суду від 07 липня 2016 року справа № 186/754/16-ц індекс інфляції за грудень 2007 року червень 2013 року становить 69,06 (169,06%).

Інфляція (%) в 2013 році: жовтень 100,4; листопад 100,2; грудень 100,5; в 2014 році: січень 100,2; лютий 100,6; березень 102,2; квітень 103,3; травень 103,8 та червень 101,0, а тому індекс інфляції за грудень 2007 року червень 2014 року включно становить 90,70 (190,70%).

(1.6906х1.004х1.002х1.005х1.002х1.006х1.022х1.033х1.038х1.01х100-100) :100 = 0.907 коефіцієнт індексу інфляції для розрахунку.

Частка боргу (позики) в розмірі 760,31 гривень повернута в червні 2014 року, індекс інфляції за цей період 0.907.

760,31х0,907=689,61 гривень.

Залишок боргу (позики) станом на 01 січня 2014 року складав 2 909,88 гривень 10% = 290,99 гривень.

Таким чином, сума боргу з урахуванням індексу інфляції та 10% від простроченої суми становить: 689,61+290,99=980,60 гривень.

Просить суд стягнути з відповідача спричинену в результаті несвоєчасного повернення позики матеріальну шкоду: інфляційну суму за весь час прострочення повернення позики (грудень 2007 року - червень 2014 року) в розмірі 689,61 гривень та 10% від простроченої суми 290,99 гривень, а всього - 980,60 гривень та судові витрати по справі.

Рішенням Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 07 лютого 2017 року стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 в рахунок заборгованості по відсотках від простроченої суми 290,99 гривень та інфляційне збільшення 689,61 гривень, а всього стягнути 980 (дев'ятсот вісімдесят) гривень 60 копійок. Також судом було вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Додатковим рішенням Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 07 лютого 2017 року додатково стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 в рахунок заборгованості по відсотках від простроченої суми 519,15 гривень та інфляційне збільшення 3 111,17 гривень, а всього стягнуто 3 630 (три тисячі шістсот тридцять) гривень 32 копійки.

Не погодившись з вказаними судовими рішеннями ОСОБА_4 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, та ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 20 жовтня 2007 року сторони по справі уклали договір позики в простій письмовій формі, за яким відповідач отримав від позивача 15 000 гривень. Строк повернення боргу визначено 20 грудня 2007 року.

За умовами п.6 вказаного договору в випадку несвоєчасного повернення позики позичальник зобовязався сплачувати позикодавцю суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення та 10% від простроченої суми.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 02 березня 2010 року з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 стягнуто борг у сумі 15 000 гривень і судові витрати 375 гривень.

Постановою державного виконавця ВДВС Першотравенського МУЮ ВП №18323027 від 30 березня 2010 року відкрито виконавче провадження щодо стягнення зазначених коштів.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до п.6 укладеного сторонами договору позики від 20 жовтня 2007 року також передбачено вказану у ч.2 ст.625 ЦК України відповідальність боржника за порушення грошового зобов'язання про сплату боржником боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 10 процентів від простроченої суми.

Постановами від 14 травня 2013 року (ВП № 18323027) виданими державним виконавцем органу ДВС Першотравенського МУЮ визначена загальна заборгованість (залишкова) ОСОБА_4 станом на травень 2013 року по виконавчому листу 2-72 від 29 грудня 2009 року і яка становить: (6 555,46 +6 555,47)= 13 110,93 гривні.

В червні 2014 року з ОСОБА_4 перераховано на користь позивача кошти в розмірі 760,31 гривень (406,22 + 354,09), в рахунок повернення боргу згідно вказаного виконавчого листа, який повинен був бути повернутий ним в грудні 2007 року.

Залишок боргу станом на 01 липня 2014 року становить 2 909,88 гривень (3 670,19-760,31).

Згідно рішення Першотравенського міського суду від 07 липня 2016 року справа № 186/754/16-ц індекс інфляції за грудень 2007 року червень 2013 року становить 69,06 (169,06%).

Інфляція (%) в 2013 році: жовтень 100,4; листопад 100,2; грудень 100,5; в 2014 році: січень 100,2; лютий 100,6; березень 102,2; квітень 103,3; травень 103,8 та червень 101,0, а тому індекс інфляції за грудень 2007 року червень 2014 року включно становить 90,70 (190,70%).

(1.6906х1.004х1.002х1.005х1.002х1.006х1.022х1.033х1.038х1.01х100-100) :100 = 0.907 коефіцієнт індексу інфляції для розрахунку.

Частка боргу (позики) в розмірі 760,31 гривень повернута в червні 2014 року, індекс інфляції за цей період 0.907. 760,31х0,907=689,61 гривень.

Рішеннями Апеляційного суду Дніпропетровської області від 08 липня 2013 року та від 01 грудня 2014 року по цивільним справам за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про стягнення матеріальної шкоди з застосуванням індексу інфляції та відсотків від простроченої суми, які набрали законної сили з моменту проголошення, встановлено, що розрахунок заборгованості по договору позики між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 укладеному 20 жовтня 2007 року здійснюється за кожен день прострочення за формулою: сума боргу помножена на 10% та на кількість днів прострочення.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_6 суд першої інстанції виходив з того, що вони обґрунтовані та є доведеними у повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду виходячи з наступного.

Зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч.ч. 1,3 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості,що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно із ч.ч.1,4 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

За змістом статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Положеннями статті 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За змістом статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно достатті 625 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК Українив разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Правовий аналіз норм статей 525, 526, 599, 611, 625 ЦК України дозволяє зробити висновок про те, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором позики, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору,не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобовязання, передбаченої статтею 625 цього Кодексу.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 21 вересня 2016 року № 6-2739цс15, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обовязковою для судів України.

Отже, з огляду на положення статей 599, 1049 ЦК України усі нарахування за користування коштами та інші виплати, передбачені договором, підлягають стягненню до дати фактичного виконання рішення суду, але в межах строку позовної давності.

Індекси інфляції за спірний період визначені рішенням суду, 10% за прострочення виконання зобовязання встановлена договором позики.

Посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що згідно ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до відповідальності за одне й теж саме цивільне правопорушення у даному випадку не може бути прийняте до уваги у даному випадку оскільки штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року в справі № 6-2003цс15, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

В своєму позові ОСОБА_5 не ставить питання про стягнення саме штрафу та пені.

Доводи апеляційної скарги стосовно рішення апеляційного суду від 13 грудня 2011 року, яке набрало законної сили, також є безпідставними оскільки вказаним рішенням з ОСОБА_7 було стягнуто індексацію та відсотки за інший період.

Колегія суддів наголошує на тому, що доводи апеляційної скарги стосовно чисельних рішень про відмову у задоволенні аналогічних вимог ОСОБА_5 не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваного рішення та відмови у позові оскільки не є преюдиційними для вказаної справи, оскрім того, за усіма рішеннями на які посилається ОСОБА_4 Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ були відкриті касаційні провадження у звязку з тим, що наведені в касаційних скаргах доводи дали підстави для висновку про можливе порушення судом норм матеріального та процесуального права, які підлягають перевірці, тобто висновки у вказаних рішеннях апеляційного суду не є остаточними до їх перегляду судом касаційної інстанції.

Доводів, які б спростували висновки суду чи доводили б порушення ним вимог матеріального та процесуального права, апеляційна скарга не містить.

ОСОБА_4 є інвалідом 2 групи, в той час, як згідно з п. 9 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів.

Згідно ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Положеннями статті 85 ЦПК України визначено, що витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їх представників, а також найманням житла, несуть сторони. Стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, та її представникові сплачуються іншою стороною добові (у разі переїзду до іншого населеного пункту), а також компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати. Граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Прохання про стягнення з ОСОБА_4 1274,02 грн. судових витрат, викладене ОСОБА_5 в запереченнях на апеляційну скаргу задоволенню не підлягає, оскільки не підтверджене належними доказами, окрім того, ОСОБА_5 не був позбавлений права на звернення з заявою про розгляд справи в порядку ст.158-1 ЦПК України

З`ясувавши в достатньо повному об`ємі права та обов`язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, суд постановив рішення, що відповідає вимогам закону, а тому рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга відхиленню.

Керуючись ст.ст. 307, 308,315,317 ЦПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 07 лютого 2017 року та додаткове рішення цього ж суду від 07 лютого 2017 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий: Ж.І. Максюта

Судді: Е.Л. Демченко

ОСОБА_3