Рішення № 69836324, 19.10.2017, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 233/3882/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

/М о т и в о в а н е/

19 жовтня 2017 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Наумик О.О.,

за участі секретаря Сухоставець Т.А.,

відповідача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Костянтинівці цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства ОСОБА_3 банк “ПриватБанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

08 серпня 2016 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позивач обґрунтував свої вимоги тим, що згідно з договором без номеру від 18 квітня 2006 року, укладеним між банком і відповідачем, остання отримала кредит у розмірі 15000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідно до умов укладеного договору, він складається з заяви позичальника, Умов та правил надання банківських послуг, Правил користування платіжною карткою, ОСОБА_4.

Відповідач кредитні зобов'язання не виконує, у зв'язку з чим станом на 30 червня 2016 року утворилася заборгованість в сумі 51700,11 грн., яка складається з таких сум:

- 13567,68 грн. – заборгованість за кредитом,

- 34994,33 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом,

- 200,00 грн. – заборгованість за пенею та комісією,

а також штрафи: - 500,00 грн. – фіксована частина, - 2438,10 грн. – процентна складова.

Представник позивача ПАТ КБ «Приватбанк» за довіреністю ОСОБА_5 у судовому засіданні позов підтримав за наведених вище підстав, просив задовольнити його у повному обсязі.

Відповідачка та її представник - адвокат ОСОБА_2 позов визнали частково, пославшись на таке:

ОСОБА_1 у 2007 році оформила в ПАТ КБ «ПриватБанк» кредитну картку на своє ім’я строком дії 2 роки, підписавши бланк заяви на відкриття кредитного рахунку. При цьому з будь-якими письмовими умовами та правилами надання банківських послуг позивач її не знайомив, вона їх не підписувала. Також вона ніколи не оформлювала і не підписувала окремого письмового кредитного договору у позивача.

Визнає, що має визначену позивачем заборгованість з тілу кредиту в розмірі 13567,68 грн.

Не бажаючи продовжувати термін дії кредитної карти, вона зверталася до банку з письмовою заявою про блокування її кредитного рахунку та кредитної карти, але позивач цього не зробив і на її ім’я без її згоди оформив ще дві кредитні карти з іншими номерами за одним рахунком.

Також у підписаній нею заяві на відкриття рахунку була вказана процентна ставка за користування кредитом у розмірі 3% річних, а у позові зазначена ставка 36%.

Її заборгованість перед позивачем складає 13567,68 грн., а решта з заявленої позивачем суми 51700,11 грн. є іншими нарахованими сумами, які в рази перевищують основний борг. До того ж вона загалом сплатила позивачу значно більшу суму боргу в розмірі 57765,69 грн.

Крім того, позивачем незаконно заявлені до стягнення з неї суми штрафних санкцій, що суперечить приписам ст.2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», а також пені, що є подвійною відповідальністю одного виду і суперечить ст.61 Конституції України.

З’ясувавши позицію сторін, дослідивши надані сторонами докази у справі, суд дістає таких висновків.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 18 квітня 2006 року між ПАТ КБ “ПриватБанк” та ОСОБА_1 був укладений договір без номеру, згідно з яким відповідач отримала кредит 1300,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 3% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідно до умов укладеного договору він складається з «Заяви на відкриття рахунку» (а.с.42,43), Умов і Правил надання банківських послуг (витяг на а.с.8-13). Відповідач підтвердила свою згоду на це підписом у заяві.

При укладенні Договору сторони керувались ч.1 ст.634 ЦК України, згідно з якою договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до п.5.5 «Правил користування платіжною карткою» позивач нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому «Тарифами ОСОБА_4» з розрахунку 360 календарних днів на рік.

Відповідно до п.6.5. Умов та Правил надання банківських послуг позичальник зобов’язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених Договором.

Згідно зі ст.ст.526, 527, 530 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Позивач свої зобов’язання за Договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому Договором, що стороною відповідача не спростовано.

Ця обставина, а також та обставина, що відповідачка користувалася наданими їй ОСОБА_4 грошовими коштами, підтверджено випискою по картковому рахунку відповідача (а.с.91-95,131-138).

Як вбачається з довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти клієнта ОСОБА_1 (договір №б/н від 18.04.2006 р.) при старті карткового договору був встановлений кредитний ліміт 1300,00 грн., 23.05.2006 р. відбулося збільшення кредитного ліміту – 2300,00 грн., і в подальшому відбувалася зміна кредитного ліміту: 11.02.2009 р. – 1400,00 грн., 13.02.2010 р. – 4000,00 грн., 20.10.2010 р. – 10000,00 грн., 22.02.2011 р. – 14300,00 грн., 08.04.2011 р. – 15000,00 грн., 09.09.2014 р. – 13570,00 грн. (а.с.172).

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушення зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов’язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п.8.6 Кредитного договору, - при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов’язань, передбачених цим договором більш ніж на 120 днів, позичальник зобов’язаний сплати ОСОБА_4 штраф в розмірі 500,00 грн. + 5% від суми позову.

В порушення умов Кредитного договору, ст.ст.509, 526, 1054 ЦК України відповідач кредитні зобов'язання за Договором не виконала, у зв'язку з чим станом на 30 червня 2016 року позивачем нарахована заборгованість в розмірі 51700,11 грн., яка складається з:

- 13567,68 грн. – заборгованість за кредитом,

- 34994,33 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом,

- 200,00 грн. – заборгованість за пенею та комісією,

а також штрафи: - 500,00 грн. – фіксована частина, - 2438,10 грн. – процентна складова.

Суд, вирішуючи питання обґрунтованості вимог за наведеним розрахунком (а.с.4-6), виходить з такого:

По-перше, суд вважає неправомірним нарахування позивачем за даним Договором пені та комісії, а також штрафів, виходячи з такого:

Позивач ані в позовній заяві, ані в розрахунку заборгованості за Договором не зазначив, яку суму з нарахованої заборгованості за «пенею та комісією» в розмірі 200,00 грн. складає «пеня», а яку - «комісія», які за своєю правовою природою є різними складовими. Відсутність окремого розрахунку за цими складовими та відсутність розмежування позовних вимог в цій частині позбавляє суд можливості зробити висновок щодо правильності нарахування пені та комісії та наявності підстав для стягнення зазначеної суми з відповідача.

Також, 02 вересня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», який набув чинності з 15 жовтня 2014 року (далі - Закон № 1669 -УП).

Відповідно до ст.2 Закону № 1669-УП на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов’язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому КМУ переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особа підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому КМУ переліку, де проводилася антитерористична операція (ч.1). ОСОБА_4 та інші фінансові установи, а також кредитори зобов’язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов’язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції (ч.2).

Відповідно до ч.ч.1,2,3 ст.11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1669 –УП цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 ст.11 «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.

На виконання абзацу 3 п.5 ст.11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 р. № 1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 р. № 1079-р зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 р. у № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція».

02 грудня 2015 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України».

Пунктом 1 та 3 вказаного Розпорядження, затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком та визнано такими, що втратили чинність: розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція»; розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 1079 «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053».

Як встановлено судом, останнім відомим місцем проживання ОСОБА_1 за реєстрацією є м. Костянтинівка Донецької області.

Місто Костянтинівка та Костянтинівський район Донецької області відповідно до розпоряджень КМУ від 30.10.2014 р. та від 02.12.2015 р. входить до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

За наведених підстав, суд вважає вимоги щодо стягнення пені та комісії, а також штрафів необґрунтованими.

По-друге, із наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що з 01 червня 2014 року по 30 червня 2016 року проценти за користування кредитними коштами нараховувались позивачем у розмірі, більшому, ніж 3 відсотки в місяць на залишок заборгованості.

Вирішуючи питання правомірності такого збільшення, суд виходив з такого:

Як вбачається з заяви від 18 квітня 2006 року, сторонами кредитного договору погоджена базова процентна ставка по кредиту в розмірі 3,0% в місяць із розрахунку 360 днів на рік.

Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній станом на 01.04.2015 р., у разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

Доказів на дотримання приписів зазначеного закону стороною позивача суду не надано.

При цьому суд не приймає до уваги посилання позивача на переукладення з відповідачем кредитного договору за Анкетою-заявою про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку від 07.12.2015 р. на нових умовах за тих підстав, що стороною позивача не доведена обставина підписання відповідачкою цієї Анкети-заяви.

Так, за клопотанням сторони відповідача ухвалою суду від 20 березня 2017 року по справі було призначено судову почеркознавчу експертизу.

07 липня 2017 року до суду надійшло повідомлення Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз про неможливість надання висновку № 436/914 від 26.06.2017р. у зв’язку з ненаданням оригіналу досліджуваного документу – Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 07.12.2015р.

При цьому позивач повідомив суд, що надати оригінал цього документу в нього немає можливості у зв’язку з відсутністю оригіналу в матеріалах кредитної справи.

Відповідно до ч.1 ст.146 ЦПК України, у разі ухилення особи, яка бере участь у справі, від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

З огляду на наведене, суд дістає висновку, що позивачем не доведений той факт, що Анкета-заява від 07.12.2015 р. та відповідно нові Умови та Правила надання банківських послуг були підписані від імені відповідача ОСОБА_1

Інших доказів на підтвердження належного інформування відповідача про зміну базової процентної ставки по кредиту стороною позивача не надано.

Тож за період з 01.06.2014 р. по 30.06.2016 р. сума по процентам за користування кредитом нарахована судом в розмірі 10921,84 грн., виходячи з такого розрахунку:

1) 13567,68 грн. * 0,1% (денна відсоткова ставка) = 13,57 грн. * 760 днів = 10313,20 грн.,

2) 10313,20 грн. + 608,64 грн. (станом на 30.05.2014 р.) = 10921,84 грн.

Таким чином, загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором б/н від 18 квітня 2006 року станом на 30 червня 2016 року визначений судом в такому розмірі 24489,52 грн.:

– 13567,68 грн. - заборгованість за кредитом, визначена позивачем і не спростована відповідачем;

- 10921,84 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом:

Тож позов підлягає частковому задоволенню.

При цьому суд не приймає до уваги доводи сторони відповідача про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення процентів у зв’язку зі спливом строку позовної давності, за таких підстав:

За приписами ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК).

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку (ч.5 ст.261 ЦК).

За статтею 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (ч.1). Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (ч.2). Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (ч.3).

З наданого позивачем розрахунку заборгованості за Кредитним договором (а.с.4-6) вбачається, що 24.05.2016р. мала місце сплата стороною відповідача частини заборгованості в сумі 2150,00 грн., чим, з огляду на наведене вище законодавство, перебіг позовної давності був перерваний.

Таким чином підстав для застосування позовної давності суд не вбачає.

У зв’язку із частковим задоволенням позову, суд присуджує позивачеві з відповідача понесені ним судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що дорівнює 1378,00 грн.

Керуючись ст.ст.88,212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства ОСОБА_3 «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором без номеру від 18 квітня 2006 року станом на 30 червня 2016 року в розмірі 14176 (чотирнадцять тисяч сто сімдесят шість) грн. 32 коп., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) гривень 00 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог позивачу відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Донецької області через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя