Рішення № 69834102, 25.10.2017, Апеляційний суд Сумської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Левченко Т. А.,

суддів - Криворотенка В. І. , Собини О. І.

з участю секретаря судового засідання – Різниченко Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Сумської області апеляційну скаргу Державного підприємства «Конотопський авіаремонтний завод «Авіакон»

на рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 12 вересня 2017 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до Державного підприємства «Конотопський авіаремонтний завод «Авіакон», третя особа: ОСОБА_4 про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі і стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И Л А :

06 червня 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з даним позовом, який мотивує тим, що він з 20 січня 2015 року по 15 травня 2017 року перебував в трудових відносинах з Державним підприємством «Конотопський авіаремонтний завод АВІАКОН» (далі – ДП «АВІАКОН»). Наказом від 15 травня 2017 року №857 його звільнено з роботи, на підставі ст.38 КЗпП України.

Вважає своє звільнення незаконним з наступних підстав. Так, 09.05.2017 року, він, вшановуючи пам'ять загиблих воїнів у Другій Світовій війні, які загинули під час визволення м. Конотоп від німецько-фашистських загарбників, надів на себе георгіївську (гвардійську) стрічку та вийшов на меморіал Вічної слави, що розташований в м. Конотоп. Його дії викликали незадоволення націоналістів та активістів м. Конотоп, які з застосуванням до нього фізичної сили зірвали з нього вказану стрічку та прилюдно спалили. В подальшому 12.05.2017 року до ДП “Конотопський авіаремонтний завод “АВІАКОН” прийшли активісти міста та, погрожуючи керівництву заводу палінням шин біля КПП заводу вимагали його звільнення. Будучи під тиском працівників підприємства, він написав заяву про звільнення відповідно до вимог ст. 38 КЗпП України. 15.05.2017 року він прийшов на завод і на КПП охорона його не впустила на територію. 17.05.2017 року він в позасудовому порядку звернувся з письмовою заявою про поновлення його на роботі у зв'язку з порушенням трудового законодавства під час звільнення. Вирішити це питання не вдалося.

Просить визнати незаконним та скасувати наказ №857 від 12 травня 2017 року про його звільнення; зобов’язати ДП «АВІАКОН» поновити його на роботі фрезерувальником цеху №8 в даному підприємстві; допустивши негайне виконання рішення в цій частині; стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 12 вересня 2017 року позов ОСОБА_3 задоволено. Поновлено ОСОБА_3 на роботі та стягнуто з ДП «АВІАКОН» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 32 733 грн. 60 коп. Стягнуто з ДП «АВІАКОН» на користь держави судовий збір в сумі 1600 грн.

В апеляційній скарзі ДП «АВІАКОН», посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленим, невідповідність висновків суду обставинам справ, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Вказує на те, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не врахував, що положення ст. 38 КЗпП України зобов’язує роботодавця звільнити працівника в двотижневий строк, проте не позбавляє підприємство права на звільнення працівника у визначений ним день. Зазначає, що позивач мав можливість з дати написання заяви і по день звільнення (12 травня 2017 року по 15 травня 2017 року відкликати її, а заява про повернення на роботу, датована 17 травня 2017 року надійшла на підприємство лише 19 травня 2017 року, тобто після закінчення дії трудового договору. Окрім того вказує на відсутність в матеріалах справи доказів написання позивачем заяви про звільнення під примусом.

Заслухавши пояснення представника відповідача ОСОБА_5, який підтримав апеляційну скаргу, позивача, який заперечує проти доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що волевиявлення ОСОБА_3 при розірванні трудового договору та звільненні з роботи не було вільним, а написання заяви відбулось під дією зовнішніх факторів, в т. ч. під впливом обстановки, що склалась в трудовому колективі та внаслідок психологічного тиску з боку керівництва підприємства. Звільнення позивача відбулось в день написання ним заяви про звільнення 12 травня 2017 року, без будь-яких поважних на те причин, що свідчить про порушення відповідачем встановленого законом порядку розірвання трудового договору, а також позбавлення позивача можливості відкликати свою заяву про звільнення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, так як суд дійшов його правильно встановивши фактичні обставини справи, з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 з 20 січня 2015 року по 15 травня 2017 року працював фрезерувальником цеху №8 в ДП «АВІАКОН» (а. с. 37, 39).

12.05.2017 року ОСОБА_3 написав заяву на ім’я директора ДП «АВІАКОН» в якій просив звільнити його з роботи за власним бажанням з 15 травня 2017 року ( а. с. 38).

Наказом № 857 від 12.05.2017 року ОСОБА_3, фрезерувальника цеху № 8 звільнено 15 травня 2017 року за власним бажанням ( ст. 38 КЗпП України). Наказано виплатити ОСОБА_3 компенсацію за 8 календарних днів невикористаної щорічної відпустки ( а. с. 39).

Наказ про звільнення позивача видано головним інженером підприємства ОСОБА_4, який на час відрядження в.о. директора ДП «Конотопський авіаремонтний завод АВІАКОН» ОСОБА_6 з 11.05.2017 року по 14.05.2017 року, виконував функціональні обов'язки директора підприємства ( а. с. 42).

Листом від 15.05.2017 року № 1845 ОСОБА_3 було повідомлено про нараховану йому заробітну плату в розмірі 3898,81 грн. у зв'язку із звільненням з роботи. Зважаючи на те, що у день звільнення він не працював, нарахована до виплати сума буде виплачена йому не пізніше наступного дня після пред'явлення вимоги про розрахунок ( а. с. 40). Листом від 17.05.2017 року позивача повідомлено про те, що він звільнений з роботи 15.05.2017 року за власним бажанням ( ст. 38 КЗпП України) згідно його заяви від 12.05.2017 року, тому йому необхідно прибути на підприємство для отримання трудової книжки та розрахунку ( а. с. 41).

17.05.2017 року ОСОБА_3 направив відповідачу заяву в якій, у зв’язку з порушенням вимог трудового законодавства під час його звільнення щодо змушення працівниками підприємства подати заяву про звільнення та з метою усунення вказаних порушень в досудовому порядку, просив поновити його права та допустити до роботи фрезерувальника, яку він виконував.

На вказану заяву ОСОБА_3 відповідач листом від 24.05.2017 року № 2002 повідомив останнього, що його звільнення відбулося із дотриманням вимог трудового законодавства. На підставі поданої ним заяви про звільнення з роботи з 15.05.2017 року за ст. 38 КЗпП України. Органом управління підприємством не здійснювалось жодного тиску на нього під час прийняття рішення про звільнення ( а. с. 6).

В книзі протоколів засідань цехового комітету ППО ДП АВІАКОН цеху № 8 мається протокол № 8 від 12.05.2017 року про проведення зібрання колективу щодо вчинку ОСОБА_3 09.05.2017 року, а також розглянуто питання про надання цеху № 8 характеристики у службу безпеки підприємства ( а. с. 69).

Судом першої інстанції також встановлено, що вчинок ОСОБА_3 09.05.2017 року обговорювався серед мешканців міста в соціальних мережах. Зокрема, на сторінках місцевих інформаційних Інтернет-сайтів за 16.05.2017 року було зазначено, що «Конотопські активісти, які збиралися звернутися до керівництва «Авіакон» щодо звільнення з підприємства працівника, який дозволив собі прийти на Меморіал зі смугастою стрічкою, таки зробили це. Наразі чоловік шукає захисту у юристів та представників різних політичних сил, оскільки вважає, що з ним вчинили несправедливо»; «з «Авіакону» звільнили працівника, який на святкування Дня перемоги одягнув георгіївську стрічку. З вимогою звільнити чоловіка через носіння цієї символіки до керівництва підприємства звернулися місцеві активісти» ( а. с. 9-10).

В судовому засіданні апеляційного суду позивач також пояснив, що 12.05.2017 року місцеві активісти вимагали його звільнення з роботи, погрожуючи палінням шин. Після обідньої перерви в цей день приїхав начальник цеху, який на той час знаходився у відпустці, зібрали засідання цехового комітету на якому вимагали від нього звільнитися з роботи. Після засідання до роботи його не допустили. Він намагався знайти захист в профспілці підприємства, членом якої він є, але йому було відмовлено, а тому він під тиском працівників підприємства та безпосередніх керівників цеху, де він працював, вимушений був написати заяву про звільнення з роботи.

У відповідності до приписів ст.ст. 36, 38 КЗпП України, підставою припинення трудового договору є в тому числі розірвання трудового договору з ініціативи працівника.

Працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Тобто, з вказаних норм вбачається, що законодавець зобов’язує роботодавця звільнити працівника на протязі двох тижнів після подання ним заяви про звільнення за власним бажанням. Разом з тим, роботодавець не позбавлений можливості звільнити працівника у строк який він просить, у межах двох тижнів з дня подання заяви, за відсутності причин які б перешкоджали його звільненню.

У пункті 12 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06 листопада 1992 року №9 роз’яснено, що по справах про звільнення за ст. 38 КЗпП суди повинні перевіряти доводи працівника про те, що власник або уповноважений ним орган примусили його подати заяву про розірвання трудового договору.

Працівник, який попередив власника або уповноважений ним орган про розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, вправі до закінчення строку попередження відкликати свою заяву і звільнення в цьому випадку не проводиться, якщо на його місце не запрошена особа в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації (ч. 4 ст. 24 КЗпП).

Суд, дослідивши надані позивачем докази, дійшов правильного висновку, що у позивача не було власного бажання залишати роботу і що написання заяви про звільнення було обумовлено впливом обстановки, що склалась у зв’язку з подіями 09.05.2017 року біля меморіалу Вічної слави у м. Конотопі, тиском на нього працівників підприємства та безпосередніх керівників цеху, в якому він працює. Зазначені обставини підтверджуються, як копіями сторінок інформаційних Інтернет-сайтів, копією протоколу цехового комітету ППО ДП АВІАКОН цеху № 8, так і тим, що наказ про звільнення позивача було видано у день написання ним заяви, що фактично позбавило його можливості її відкликати. Належних доказів, які б спростовували зазначені обставини, відповідачем суду не надано. Крім того, підлягає врахуванню і та обставина, що через декілька днів після його звільнення позивач звернувся до роботодавця з проханням поновити його на роботі. Але, не дивлячись, що посада фрезерувальника, яку він займав, після його звільнення залишалася вакантною, навіть на час ухвалення рішення судом першої інстанції, йому було відмовлено в поновлені на роботі.

Таким чином колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду щодо вирішення спору по суті і не містять нових даних, які б давали підстави для скасування чи зміни ухваленого рішення в цій частині. В той же час є такими, що заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги в частині вирішення судом питання розподілу судових витрат.

Так, судом було стягнуто з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 1600 грн., хоча при зверненні до суду з даним позовом, підлягав сплаті судовий збір за вимогу немайнового та майнового характеру за ставками 2017 року в сумі 1280 грн. (640 грн. + 640 грн.). Отже, рішення суду в цій частині підлягає зміні, а судовий збір, який повинен сплатити відповідач на користь держави зменшенню до 1280 грн.

Керуючись ст. ст. 303; 307 ч. 1 п. 3; 309 ч. 1 п. 4; 313-314; 316 ЦПК України, колегія суддів -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Конотопський авіаремонтний завод «Авіакон» задовольнити частково.

Рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 12 вересня 2017 року змінити в частині розміру судового збору та стягнути з Державного підприємства «Конотопський авіаремонтний завод «Авіакон» на користь держави судовий збір в сумі 1280 гривень.

В іншій частині рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 12 вересня 2017 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий -

Судді -