Рішення № 69831574, 25.10.2017, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №489/5168/15-ц 25.10.2017 25102017 25.10.2017

Провадження №22-ц/784/2233/17

Головуючий суду першої інстанції – ОСОБА_1

Категорія – 27 Суддя-доповідач апеляційного суду – ОСОБА_2

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2017 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого – Локтіонової О.В.,

суддів: Колосовського С.Ю., Ямкової О.О.,

із секретарем судового засідання – Андрієнко Л.Д.,

за участі:

представника позивача – ОСОБА_3,

представника ОСОБА_4 – ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

представника ОСОБА_4 –

ОСОБА_6

на рішення Ленінського районного суду м.Миколаєва від 13 жовтня 2016 року, ухвалене за позовом публічного акціонерного товариства “ОСОБА_7 Аваль” (далі – ПАТ “ОСОБА_7 Аваль” або ОСОБА_7) до ОСОБА_4 та ОСОБА_8 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2015 року ОСОБА_7 пред'явив до суду зазначений позов, який обґрунтував наступним.

04 квітня 2008 року між відкритим акціонерним товариством “ОСОБА_7 Аваль” та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 з метою рефінансування існуючої кредитної заборгованості укладено генеральний кредитний договір №010/01-04/08-261, відповідно до якого ФОП ОСОБА_4 отримала кредитні кошти із загальним розміром позичкової заборгованості (ліміт кредитування) у сумі 54 455 доларів США.

У цей же день в рамках зазначеного генерального кредитного договору між Банком та ФОП ОСОБА_4 укладено кредитний договір №010/01-04/08-262, згідно з яким остання отримала кредит у сумі 54 455 доларів США зі сплатою 13,25% річних з кінцевим терміном повернення 03 квітня 2018 року.

Сторони за кредитним договором домовились, що позичальник буде здійснювати повернення основної заборгованості, починаючи з першого місяця видачі першого траншу не пізніше 26 числа кожного місяця шляхом перерахування коштів платіжним дорученням з поточного рахунку, а у випадку повного погашення кредиту – не пізніше дня такого погашення.

18 травня 2010 року відповідно до договору про переведення боргу №11/01-04/10-030 фізична особа-підприємець ОСОБА_4 перевела свої боргові зобов’язання за вищезазначеним кредитним договором на нового боржника ОСОБА_4.

Того ж дня додатковою угодою №010/01-04/08-262/3 змінено розмір процентної ставки за користування кредитом до 15,25% річних.

З метою забезпечення виконання вищезазначених кредитних зобов’язань ОСОБА_4 18 травня 2010 р. між Банком та ОСОБА_9 та ОСОБА_4 укладено договори поруки №12/01-04/10-119 та №12/01-04/10-120, відповідно до яких поручителі зобов’язувались нести солідарну відповідальність перед Банком за невиконання позичальником боргових зобов’язань.

ПАТ «ОСОБА_7 Аваль» вказував, що відповідачі належним чином своїх зобов’язань за вказаним кредитним договором не виконують, внаслідок чого станом на 28 липня 2015 року утворилась заборгованість в сумі 21 414,35 доларів США, яка складається з заборгованості по тілу кредиту в сумі 19 668,86 доларів США, заборгованості по сплаті відсотків в сумі 1 182,93 доларів США та пені в сумі 562,56 долари США.

Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_7 просив стягнути на свою користь з відповідачів в солідарному порядку зазначену кредитну заборгованість.

Ухвалою Ленінського районного суду м.Миколаєва від 13 жовтня 2016 року провадження у справі в частині позовних вимог Банку до ОСОБА_9 закрито у зв’язку з його смертю 22 червня 2015 року.

Рішенням Ленінського районного суду м.Миколаєва від 13 жовтня 2016 року позов Банку до ОСОБА_4 задоволено. З ОСОБА_4 на користь Банку стягнуто заборгованість за кредитним договором в сумі 21 414,35 доларів США, яка складається з заборгованості по тілу кредиту в сумі 19 668,86 доларів США, заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 1 182,93 доларів США та пені в сумі 562,56 доларів США, а також судовий збір в сумі 3 654 грн.

В задоволенні позовних вимог Банку до ОСОБА_4 відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 06 грудня 2016 року вищезазначене рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва в частині відмови у задоволенні позовних вимог ПАТ «ОСОБА_7 Аваль» до ОСОБА_4 та стягнення пені і розподілу судових витрат скасовано. В цій частині ухвалено нове рішення про часткове задоволення позовних вимог, у зв’язку з чим резолютивну частину рішення суду першої інстанції викладено у новій редакції, відповідно до якої позов Банку до ОСОБА_4 та ОСОБА_4 задоволено частково.

З відповідачів на користь ПАТ «ОСОБА_7 Аваль» в солідарному порядку стягнуто заборгованість за кредитним договором в сумі 20 851,79 доларів США, яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 19 668,86 доларів США, заборгованості по відсотках в сумі 1 182,93 доларів США та пені в сумі 14 699,69 грн.

З ОСОБА_4 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «ОСОБА_7 Аваль» стягнуто судовий збір в сумі по 1 827 грн. з кожного за подання Банком позовної заяви та по 2 009,70 грн. з кожного за подання позивачем апеляційної скарги.

02 жовтня 2017 року ОСОБА_4 через свого представника ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог Банку на суму 18 420,00 доларів США.

Свою апеляційну скаргу відповідач обґрунтовувала тим, що під час розгляду справи у суді першої інстанції її не було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи, що позбавило її можливості надати заперечення щодо позову та здійснювати інші процесуальні права. Крім того, ОСОБА_4 вказувала, що сума заборгованості за кредитним договором складає близько 18 420 доларів США з урахуванням платежів здійснених у лютому та березні 2015 року, а тому не погоджується із заборгованістю, яка стягнута з неї рішенням суду першої інстанції.

Також, відповідач зазначала, що Банком не доведено факт надання їй коштів за кредитним договором, а тому ним не набуто права вимоги. Право стягнення кредитних коштів для споживчих цілей, які були надані за вищезазначеним кредитним договором, на думку ОСОБА_4, у Банку могло виникнути лише з моменту її письмового повідомлення про необхідність повного дострокового повернення кредитних коштів. Оскільки зазначеного Банком здійснено не було, ОСОБА_4 вказувала на відсутність у Банка права стягнення коштів, строк сплати яких не настав.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_4 підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що 04 квітня 2008 р. між Відкритим акціонерним товариством «ОСОБА_7 Аваль», правонаступником якого є ПАТ «ОСОБА_7 Аваль», та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 укладено Генеральний кредитний договір №010/01-04/08-261, згідно з яким загальний розмір позичкової заборгованості (ліміт кредитування) не повинен перевищувати 54 455,00 доларів США (т.1 а.с.56-63).

04 квітня 2008 р. в рамках зазначеного Генерального кредитного договору між Банком та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 укладено кредитний договір №010/01-04/08-262, згідно з умовами якого ОСОБА_7 надав ФОП ОСОБА_4 кредит у сумі 54 455,00 дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 13,25 % річних з кінцевим строком повернення кредиту 03 квітня 2018 р. (т.1 а.с.65-77).

Згідно з графіком до кредитного договору розмір позичкової заборгованості не повинен перевищувати: з 03 квітня 2009 р. суму 49 009,50 доларів США; з 03 квітня 2010 р. суму 43 564 долара США, з 03 квітня 2011 р. суму 38 118,50 доларів США, з 03 квітня 2012 р. суму 32 673 долари США, з 03 квітня 2013 р. суму 27 227,50 доларів США, з 03 квітня 2014 р. суму 21 782 долари США, з 03 квітня 2015 р. суму 16 336,50 доларів США, з 03 квітня 2016 р. суму 10 891 долар США, з 03 квітня 2017 р. суму 5 445,50 доларів США, з 03 квітня 2018 р. суму 0,00 доларів США.

18 травня 2010 р. між сторонами укладено договір про переведення боргу №11/01-04/10-030, згідно з яким первісний боржник - фізична особа-підприємець ОСОБА_4 за згодою позивача перевела свої боргові зобов’язання за кредитним договором №010/01-04/08-262 від 04 квітня 2008 року на ОСОБА_4 (т.1 а.с.85-89).

У зв’язку з цим додатковою угодою від 18 травня 2010 р. №010/01-04/08-262/2 до кредитного договору №010/01-04/08-262 від 04 квітня 2008 року внесені зміни.

Зокрема, викладено в новій редакції п.3.6, відповідно до якого позичальник зобов’язаний здійснювати повернення основної заборгованості за кредитом (позичкова заборгованість) щомісячно рівними частинами згідно Графіку погашення кредитного договору (Додаток №1).

Позичальник зобов’язаний щомісячно сплачувати проценти за користування кредитом на рахунок нарахованих процентів №223895840306 не пізніше останнього робочого дня кожного місяця (т.1 а.с.79-83).

Додатковою угодою №010/01-04/08-262/3 від 18 травня 2010 р. змінено розмір процентної ставки за користування кредитом – збільшено розмір процентів до 15,25 % річних (т.1 а.с.84).

З метою забезпеченням виконання позичальником ОСОБА_4 зобов’язань перед Банком 18 травня 2010 р. між Банком та ОСОБА_9 та ОСОБА_4 укладено договори поруки №12/01-04/10-119 та №12/01-04/10-120, відповідно до яких поручителі зобов’язувались нести солідарну відповідальність перед Банком за невиконання позичальником боргових зобов’язань (т.1 а.с.90-97).

Згідно з розрахунком заборгованості та випискою по рахунку ОСОБА_4 станом на 28 липня 2015 року у неї утворилася заборгованість перед банком в сумі 21 414,35 доларів США, яка складається з заборгованості по тілу кредиту в сумі 19 668,86 доларів США, заборгованості по сплаті відсотків в сумі 1 182,93 доларів США та пені в сумі 562,56 доларів США (т.1 а.с.15-48).

15 липня 2015 року ПАТ “ОСОБА_7 Аваль” направив відповідачам вимогу про необхідність погашення заборгованості (т.1 а.с.98-101).

Рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 06 грудня 2016 року з ОСОБА_4 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «ОСОБА_7 Аваль» в солідарному порядку стягнуто заборгованість за кредитним договором в сумі 20 851,79 доларів США, яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 19 668,86 доларів США, заборгованості по відсотках в сумі 1 182,93 доларів США та пені в сумі 14 699,69 грн.

З ОСОБА_4 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «ОСОБА_7 Аваль» стягнуто судовий збір в сумі по 1 827 грн. з кожного за подання Банком позовної заяви та по 2 009,70 грн. з кожного за подання позивачем апеляційної скарги.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов’язання виникають з договорів та інших правочинів.

Відповідно до вимог статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з статтею 526 ЦК України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За статтею 527 ЦК України боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор – прийняти виконання зобов’язання.

Згідно зі статтею 530 цього Кодексу, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

За правилами ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Проаналізувавши викладене, колегія суддів вважає, що суд обґрунтовано прийшов до висновку, що є підстави для стягнення з позичальника заборгованості за Договором.

Банк належними та допустимими доказами довів факт надання позичальнику кредиту та наявності у неї заборгованості, а тому набув право на її стягнення.

ОСОБА_4 вказаного доказами не спростувала. Квитанцій на підтвердження сплати більшої суми платежів, ніж зазначив ОСОБА_7, суду не представила.

За такого, висновок суду про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_4 заборгованості по тілу кредиту в сумі 19 668,86 доларів США та заборгованості по сплаті відсотків в сумі 1 182,93 доларів США є правильним.

Згідно з частиною першою статті 549 ЦК України в разі порушення зобов’язання боржник зобов’язаний сплатити неустойку (штраф, пеню).

Вирішуючи спір, суд погодився з розрахунком, наданим позивачем, та стягнув пеню в іноземній валюті.

Однак, такий висновок суду є помилковим.

За змістом ч.2 ст.192, ч.3 ст.533 ЦК України, Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» порядок виконання договірних зобов’язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству, тобто наряду зі стягненням заборгованості в іноземній валюті суд має право стягнути й проценти за користування кредитом в іноземній валюті, оскільки такий процент не є фінансовою санкцією.

Проте, вказані положення можуть бути застосовані тільки при вирішенні питання про стягнення основної заборгованості за кредитом та стягнення процентів за користування валютним кредитом, та не підлягають застосуванню при вирішенні питання про стягнення пені та штрафів.

Судом першої інстанції вказане залишено поза увагою.

Тому пеня підлягає стягненню в національній валюті, що за курсом валют НБУ на день вирішення справи щодо ОСОБА_4, який є солідарним боржником, становить: 562,56 доларів США х 26,13 = 14 699 грн. 69 коп.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду в частині визначення суми пені, яка підлягає стягненню з ОСОБА_4, підлягає зміні.

Оскільки рішення суду змінено, та приймаючи до уваги рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 06.12.2016 року про зміну розподілу судового збору щодо ОСОБА_4, з ОСОБА_4 на користь Банку підлягає стягненню судовий збір у сумі 3836 грн.70 коп. (за розгляд справи в судах першої та апеляційної інстанції).

У зв’язку з цим рішення суду першої інстанції в частині розподілу судового збору підлягає зміні.

Викладені відповідачем ОСОБА_4 в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду.

На підтвердження сплати нею платежів у лютому та березні 2015 року відповідач квитанцій не представила.

Факт надання їй банком кредиту підтверджено матеріалами справи, в тому числі неодноразово підписаними нею додатковими договорами, договором про переведення боргу, де вона визнавала вказаний факт.

Твердження відповідача про неможливість стягнення з неї кредитної заборгованості без письмового повідомлення спростовується письмовою вимогою Банку до неї, яка була направлена 15 липня 2015 року.

Керуючись ст.ст.303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 – ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м.Миколаєва від 13 жовтня 2016 року в частині стягнення з ОСОБА_4 судового збору та визначення суми пені змінити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь публічного акціонерного товариства “ОСОБА_7 Аваль” 14 699 грн.69 коп. пені та 3836 грн.70 коп. судового збору.

Рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_4 заборгованості за тілом кредиту та заборгованості по відсоткам залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржене в касаційному порядку.

Головуючий Судді