Ухвала суду № 69831569, 26.10.2017, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №487/5565/16-ц 26.10.2017 26.10.2017 26.10.2017

Провадження №22-ц/784/2046/17

Справа №487/5565/16-ц Головуючий у суді першої інстанції Нікітін Д.Г.

Провадження №22-ц/784/2046/17 Суддя-доповідач в суді апеляційного суду Лисенко П.П.

Категорія 59

УХВАЛА

іменем України

26 жовтня 2017 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Лисенка П.П.,

суддів - Базовкіної Т.М. та Прокопчук Л.М.,

із секретарем судового засідання - Тищенком Л.С.,

з участю:

представника позивача - ОСОБА_3;

представників відповідачів - ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6, розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОПІК-Україна» ОСОБА_6 про скасування рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 17 серпня 2017 року, ухваленого у цивільній справі за позовом ОСОБА_7 до Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області та Державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Молдованової Галини Миколаївни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - ТОВ «Екопік-Україна», про визнання дій неправомірними, скасування державної реєстрації прав та їх обтяжень на нерухоме майно і покладення обов'язку по вчиненню реєстраційних дій та закриття провадження у справі,

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2016 року ОСОБА_7 пред'явив до Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (далі - Управління державної реєстрації) та Державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Молдованої Г.П. (далі - Державний реєстратор), у якому просив: визнати неправомірними дії Державного реєстратора щодо прийняття Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним № 19776904 від 04 березня 2015 року; визнати протиправним та скасувати вказане Рішення; зобов'язати Департамент державної реєстрації Міністерства юстиції України скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис № 8947440 від 26 лютого 2015 року про право власності на нежитловий об'єкт у АДРЕСА_1 за ТОВ «Екопік-Україна».

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 15 березня 2012 року Публічний акціонерний банк «Морський» (далі - ПАБ «Морський», Банк) та Приватне підприємство «ВІКІ» (далі - ПП «ВІКІ», Боржник) уклали кредитний договір №460312 - КЮ (далі - Кредитний договір, Договір), за яким Банк зобов'язався надати, а Боржник прийняти, використовувати та повернути Банку грошові кошти, видані у формі відновлювальної кредитної лінії, для ведення фінансової, господарської та іншої статутної діяльності, в тому числі, на поповнення оборотних коштів, з кредитним лімітом в розмірі 10 000 000 гривень, зі сплатою відсотків користування кредитом в порядку та на умовах визначених цим Договором.

Пунктом 1.4.1. Договору встановлено відсотки за користування кредитом в розмірі 24% річних, а розмір нараховуваних відсотків на суму простроченої заборгованості передбачено в розмірі 26% ( п. 2.2.7 Договору).

Кредитні кошти надавались Банком на строк 36 місяців із строком повернення не пізніше 15 березня 2015 року.

В наступному сторони підписали додаткові угоди до Кредитного договору:

- №1 від 27 квітня 2012 року - про збільшення кредитного ліміту до 12 000 000 гривень, зміну ставки відсотків річних на 23,7% та зміну ставки нараховуваних відсотків на прострочену заборгованість на 25,7%;

- №2 від 26 лютого 2013 року - про збільшення кредитного ліміту до 15 000 000 гривень, зміну ставки відсотків річних на 25% та зміну ставки нараховуваних відсотків на прострочену заборгованість на 27%;

- №3 від 16 квітня 2013 року - про зміну ставки відсотків річних на 24% та зміну ставки нараховуваних відсотків на прострочену заборгованість на 26%;

- №4 від 29 липня 2013 року - про зміну ставку відсотків річних на 23% та зміну ставку нараховуваних відсотків на прострочену заборгованість на 25%;

- № 5 від 20 лютого 2014 року - про зміну Графіка зниження ліміту кредитної лінії.

З метою забезпечення виконання позичальником зобов'язань за Кредитним договором, 15 березня 2012 року Банк і ОСОБА_7 уклали іпотечний договір № 480 (далі - Іпотечний договір), за яким останній передав в іпотеку Банку належний йому нежитловий об'єкт по АДРЕСА_1 належний йому за свідоцтвом про право власності від 10 листопада 2011 року серія НОМЕР_1 (далі - Предмет іпотеки).

18 липня 2014 року, ПАТ Банк «Морський» та ТОВ «ЕКОПІК-Україна» (далі - Фактор) уклали нотаріально посвідчений договір № 486 про відступлення права вимоги, на підставі якого до Фактора перейшли права в обсязі та на умовах визначених Іпотечним договором.

Позивач вказує, що лише 05 липня 2016 року, з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек і Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 6267817 йому стало відомо, що 04 березня 2015 року право власності на Предмет іпотеки було переоформлено на ТОВ «ЕКОПІК-Україна». При цьому позивач не отримував від іпотекодержателя письмової вимоги про усунення порушень зобов'язань по Кредитному договору та попередження про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги.

На думку позивача, сформована Державним реєстратором реєстраційна справа не містить, отриманої ним письмової вимоги про усунення порушень Кредитного договору і документу, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником письмової вимоги іпотекодержателя. Тому Державний реєстратор повинен був зупинити реєстрацію або відмовити в державній реєстрації переходу права власності на предмет іпотеки до Фактора.

Крім того, іпотекодержатель не провів оцінку Предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності на момент набуття Фактором Предмету іпотеки у власність, як того вимагає ст. 37 Закону України «Про іпотеку», а Державний реєстратор цю обставину не дослідив, хоча, у разі набуття права власності на предмет іпотеки, Фактор зобов'язаний відшкодувати позивачу перевищення 90% вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Посилаючись на те, що Державний реєстратор провів реєстрацію прав та їх обтяжень на нерухоме майно з порушенням існуючих на той час порядку та правил, позивач просив про задоволення його вимог.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 09 грудня 2016 року ТОВ «ЕКОПІК-УКРАЇНА», за його заявою, залучено до участі у справі, як третю особу на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 17 серпня 2017 року позов задоволено у повному обсязі.

Визнано неправомірними дії Державного реєстратора щодо прийняття Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним № 19776904 від 04 березня 2015 року.

Визнано протиправним та скасовано Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним номером 19776904 від 04 березня 2015 року.

Зобов'язано Департамент державної реєстрації Міністерства юстиції України скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис № 8947440 від 26 лютого 2015 року про право власності на нежитловий об'єкт за адресою: АДРЕСА_1, внесений на підставі рішення державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України від 04 березня 2015 року індексний № 19776904.

Стягнуто солідарно з відповідачів на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 102 гривні.

Головне територіальне управління юстиції у Миколаївській області та ТОВ «ЕКОПІК-УКРАЇНА», кожний окремо, оскаржили судове рішення в апеляційному порядку з підстав його невідповідності положенням матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просили рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити.

Скарги були прийняті до провадження Апеляційного суду Миколаївської області і по ним відкрито апеляційне провадження.

На початку розгляду скарг судом апеляційної інстанції, що відбувався 26 жовтня 2017 року, представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОПІК-Україна» ОСОБА_6 заявив клопотання про скасування оскарженого рішення і закриття провадження у справі, оскільки за предметом спору та суб'єктним складом спірних правовідносин даний позов не може розглядатися в порядку цивільного судочинства.

Клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 15 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за КАС України (стаття 17), Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України) (статті 1, 12), Кримінальним процесуальним кодексом України або Кодексом України про адміністративні правопорушення віднесено до компетенції адміністративних, господарських судів, до кримінального провадження чи до провадження в справах про адміністративні правопорушення. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Згідно з пунктами 1, 5 частини другої статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності, а також спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов'язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов'язаних з реалізацією публічної влади.

Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Отже, основною визначальною рисою адміністративних правовідносин є владне підпорядкування однієї сторони цих відносин іншій стороні. Сторони в адміністративному спорі ще до його виникнення повинні перебувати у відносинах вертикального підпорядкування.

З огляду на положення статей 1 та 15 ЦПК України, статті 2 КАС України не вважається публічно-правовим і розглядається у порядку цивільного судочинства спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування та суб'єктом приватного права - фізичною особою, в якому фізична особа звернулася до суду за захистом права не публічного, а цивільного, зокрема права на відшкодування завданої шкоди. У такому випадку це спір про цивільне право, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб'єкт публічного права.

У справі, що розглядається, суд 1 інстанції, відкриваючи провадження у справі і вирішуючи її по суті, виходив з того, що спірні правовідносини виникли у зв'язку з невиконанням умов цивільно-правової угоди з підстав порушення договірних зобов'язань, тобто цей спір не є публічно-правовим, а випливає із договірних відносин і має вирішуватися за правилами цивільного судочинства.

Проте у повній мірі з цим погодитися неможна. Районним судом залишено поза увагою те, що у рамках цієї справи виконання чи невиконання умов цивільно-правової угоди не є безпосередньою підставою для звернення до суду. Позовні вимоги ОСОБА_7 ґрунтуються на встановлені протиправності дій Держреєстратора департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Молдованової Г.М. (надалі Держреєстратор), як суб'єкта, наділеного владними функціями приймати рішення про державну реєстрацію прав, у зв'язку з недотриманням нею вимог Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868, а саме проведення державної реєстрації права власності на спірне майно за відсутності: завіреної в установленому порядку копії письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові; документа, що підтверджує її отримання іпотекодавцем та боржником по кредитних зобов'язаннях, а також, документа, що підтверджує оцінку предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності на момент його набуття іпотекодержателем у власність. Тобто, у даній справі спір про право відсутній, а дослідженню підлягають виключно владні, управлінські рішення та дії Держреєстратора, який у межах спірних правовідносин діє як суб'єкт владних повноважень.

Таким чином слід констатувати, що суд інстанції дійшов помилкового висновку про поширення цивільної юрисдикції на даний спір, в той час як він повинен вирішуватися в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Якщо ця обставина встановлена у суді апеляційної інстанції, то за ст. 310 ЦПК України, рішення суду 1 інстанції підлягає скасуванню в апеляційному порядку із закриттям провадження у справі.

Таким чином, у зв'язку з неправильним застосуванням судом 1 інстанції статті 15 ЦПК України та статей 2, 3, 17 КАС України рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 17 серпня 2017 року підлягає скасуванню з закриттям провадження у справі.

Одночасно, відповідно до статті 206 ЦПК України заявникові слід повідомити, що вирішення таких справ віднесено до адміністративної юрисдикції.

Виписане у повній мірі узгоджується з судовою практикою, що міститься у спільній постанові Судової палати в адміністративних справах, Судової палати у господарських та судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 14 червня 2016 року № 21-41а16 і постанові Судової палати в адміністративних справах від 25 квітня 2017 року по справі № 21-3197а16.

Керуючись п.1 ч.1 ст.205, ст. 310 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОПІК-Україна» ОСОБА_6 задовольнити.

Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 17 серпня 2017 року, ухваленого у цивільній справі за позовом ОСОБА_7 до Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області та Державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Молдованової Галини Миколаївни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - ТОВ «Екопік-Україна», про визнання дій неправомірними, скасування державної реєстрації прав та їх обтяжень на нерухоме майно і покладення обов'язку по вчиненню реєстраційних дій скасувати, провадження у справі закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий П.П.Лисенко

Судді: Т.М.Базовкіна

Л.М.Прокопчук