Вирок № 69830247, 23.10.2017, Калинівський районний суд Вінницької області

Справа № 132/3605/15-к

ВИРОК

ІМ'ЯМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2017 р.

Калинівський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Павленко І.В.

при секретарі Жовті С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Калинівка кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015020160000367 від 2015 року, відносно: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, не одруженого, не працюючого, студента ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимого, -

по вчиненню кримінального правопорушення, передбаченого ст.286 ч.2 КК України,

за участі сторін кримінального провадження:

прокурора Калинівської місцевої прокуратури Вінницької області ОСОБА_2, обвинуваченого ОСОБА_1, законного представника потерпілого ОСОБА_3 ОСОБА_4, адвокатів ОСОБА_5, ОСОБА_6, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 05.07.2015 року біля 21:00, в порушення вимог п.2.1 а, Правил дорожнього руху України, не маючи посвідчення на право керування транспортним засобом, керуючи технічно справним мотоциклом марки «Viper ZS110», державний номер

АВ 3151 АА, що належить ОСОБА_7, рухаючись зі швидкістю близько 45

км/год. по проїзній частині вулиці Жовтневій с. Сальник, Калинівського

району Вінницької області, не вжив своєчасних заходів до зупинки

мотоцикла в момент об'єктивної появи в полі його зору пішохода

малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, жителя

с. Сальник вул. Жовтнева 45, який знаходився неподалік узбіччя з лівої

сторони дороги в напрямку руху мотоцикла, внаслідок чого здійснив на

останнього наїзд.

В результаті даної дорожньої пригоди малолітній ОСОБА_3, відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 115 від 28.08.2015 року, отримав тілесні ушкодження у вигляді - «Поєднана травма». Відкрита черепно - мозкова травма - забій головного мозку легкого ступеню, лінійний перелом лобної кістки зліва, множинні скальповані рани голови, що згідно (п.2.1.3 «б» «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень») відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, оскільки являлися небезпечними для життя в момент заподіяння через наявність лінійного перелому лобної кістки зліва, ротаційний підвивих 1-го шийного хребця, що згідно (п.2.3.3 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень») відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинило короткочасний розлад здоров'я (понад 6, але не більше 21 дня) та множині садна тулуба і кінцівок, що згідно (п.2.3.Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень») відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Таким чином, водій ОСОБА_1 порушив вимоги п.12.3 Правил дорожнього руху (п.12.3 - у разі виникнення небезпеки для руху або шкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзд перешкоди). Крім того, після скоєння дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1, в порушення вимог п.2.10 Правил дорожнього руху України (п.2.10 у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний: негайно зупинити транспортний засіб і залишитися на місці пригоди), транспортний засіб не зупинив та залишивши місце пригоди зник.

Згідно висновку експерта №479а від 05.10.2015 року встановлено, що в ситуації, яка склалася, водій мотоцикла марки «Viper ZS110», державний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1, мав технічну можливість попередити наїзд на пішохода шляхом виконання вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України.

З технічної точки зору в діях водія мотоцикла «Viper ZS110», державний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 вбачається невідповідність технічним вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху України, яка знаходиться в причинному зв'язку з виникненням події даної дорожньо-транспортної пригоди.

Прокурор по справі ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримала обставини, викладені в обвинувальному акті даного кримінального провадження щодо повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.286 ч.2 КК України, відносно ОСОБА_1

Враховуючи думку учасників судового провадження щодо визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню, та порядку їх дослідження, суд вважає необхідним допитати в судовому засіданні обвинуваченого ОСОБА_1, законного представника потерпілого ОСОБА_3 ОСОБА_4, свідків згідно реєстру матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні, а також дослідити долучені до матеріалів кримінального провадження докази та документи, що характеризують обвинуваченого ОСОБА_1

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненому визнав частково. Суду показав, що 5 липня 2015 року біля 21:00 він рухався мотоциклом марки «Viper ZS110», державний номер

АВ 3151 АА, що належить ОСОБА_7, приблизно із швидкістю 45 км/год. по проїзній частині вулиці Жовтневій с. Сальник, Калинівського району Вінницької області в сторону заправки АЗС. Згадавши, що забув кошти, повертався назад додому. Коли проїзджав по вулиці, то побачив дітей. Одна дитина почала перебігати з правої сторони дорогу і щоб уникнути зіткнення він повернув руля вліво, однак дитина не зупинилась і він на неї наїхав. Дитину побачив перед собою приблизно за 5 метрів. Після цього він проїхав ще біля 5 метрів і зупинився. До дитини почали підбігати люди і він, злякавшись, поїхав з місця пригоди. Про дану дорожню пригоду він розповів вдома матері, яка намагалась допомогти потерпілим матеріально. В подальшому його мати передала на лікування дитини 1 200 гривень та оплатила медичну страховку в сумі 500 грн. Вину визнає частково, оскільки не мав наміру вчинити наїзд на дитину. Предявлені до нього позовні вимоги про відшкодування матеріальної та моральної шкоди визнає частково. У вчиненому щиро розкаюється та просить його суворо не карати.

Незважаючи на часткове визнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_1, його винуватість у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, встановлених судом, знайшла своє повне підтвердження в судовому засіданні, зокрема, у показаннях законного представника потерпілого та свідків.

Так, законний представник малолітнього потерпілого ОСОБА_3 ОСОБА_4 в судовому засіданні показала, що ОСОБА_3 є її рідним сином. На той час, коли мала місце дорожньо-транспортна пригода, вона знаходилася в м.Київ з меншою дитиною на лікуванні. 5 липня 2015 року її повідомили, що сталася дорожня пригода в якій постраждав її син ОСОБА_8. Коли вона приїхала, то дитина знаходилась в нейрохірургічному відділенні лікарні в м. Вінниці. Чоловік і дідусь ОСОБА_3 розповіли, що в той день на вулиці гралося біля 10 дітей різного віку. Коли її син знаходився на узбіччі дороги, щоб перейти дорогу та взяти іграшку, то ОСОБА_1, керуючи мотоциклом, збив ОСОБА_3, проволікши його по дорозі, і зупинився значно далі ніж пояснює. Згодом мати обвинуваченого заплатила страховку в сумі 500 грн. та дала 1200 грн. на обстеження в м. Вінниці, про що її чоловік написав розписку. Тому предявлені позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 матеріальної шкоди підтримує частково за виключенням тих сум, які було надано матірю обвинуваченого на лікування. В частині відшкодуванням моральної шкоди позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Просить призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні показала, що вона працює завідуючою сектором опіки і піклування служби у справах дітей Калинівської РДА. В ході досудового розслідування була запрошена слідчим на допит неповнолітньої дитини ОСОБА_3, який розповідав про те як на нього було вчинено наїзд мотоциклом. Спочатку дитина не йшла на контакт, однак потім за допомогою іграшок почала розповідати про обставини ДТП. ОСОБА_10 розповідав, що спочатку він перейшов дорогу і грався з дівчинкою. Потім вони з дівчинкою повернулися і гралися на пісочниці. Коли він знаходився на узбіччі дороги, на нього було скоєно наїзд мотоциклом, після чого даним транспортним засобом його було ще протягнуто по дорозі. Обставини ДТП дитина розповідала і показувала на прикладі іграшкових машинок. Тиск на дитину не чинився, а вона все показувала самостійно.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні показала, що 05.07.2015 року біля 21 год. біля її домогосподарства в с. Сальник гралися діти. Потім почула крик дідуся ОСОБА_12 Коли вона вибігла на вулицю, то побачила як притормозив мотоцикл, однак не зупинився, водій оглянувся та поїхав далі. Після цього вона побачила на узбіччі дороги ОСОБА_3, який був у крові. Згодом дитину завезли в лікарню. Потім вона повідомила в міліцію. Моменту удару не бачила.

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні показала, що в липні 2015 року у вечірній час ОСОБА_1 на мотоциклі було вчинено наїзд на дитину. Самої дорожньо-транспортної пригоди вона не бачила. Однак, через деякий час працівниками міліції вона була запрошена як понята при проведенні слідчого експерименту, де малолітній ОСОБА_3 показував, що він стояв біля пісочниці і хотів перейти дорогу на іншу сторону. На прикладі іграшкових машинок він показував, як його збив мотоцикліст і його просунув по дорозі. В момент зіткнення він показував, що був на узбіччі. Тиску на дитину не було.

Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні показала, що потерпілий ОСОБА_8 є її внуком. 05.07.2015 року у вечірній час вона знаходилась за місцем свого проживання. Внук грався біля домогосподарства у пісочниці поруч з яким був дідусь, її чоловік - ОСОБА_12 Через деякий час вона почула як їде мотоцикл, а потім крик. Коли вийшла на вулицю, то побачила як закривавленого внука на руках ніс дідусь, який кричав «Стій куди ти їдеш» до чоловіка на мотоциклі. Як згодом стало відомо це був місцевий житель ОСОБА_1.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні показав, що 05.07.2015 року бачив як протягом дня ОСОБА_1 з великою швидкістю їздив мотоциклом по вулиці. ОСОБА_15 21 год. він почув як знову ОСОБА_1 проїхав мотоциклом. Його внук ОСОБА_15 разом з іншими дітьми грався біля домогосподарства у пісочниці. Коли він вийшов на вулицю, то побачив, що дитина стояла на краю дороги і в цей час ОСОБА_1 наїхав на ОСОБА_15 мотоциклом, протягнувши його біля 6-8 метрів. Після цього він підбіг до дитини та припідняв її, а ОСОБА_1, не зупинившись, поїхав далі. Після цього дитину відвезли до лікарні.

Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні показала, що вона працює завідувачем відділу освіти Калинівської РДА. 23.10.2015 року вона була залучена слідчим до слідчого експерименту в с. Сальнику біля подвіря ОСОБА_3. В ході проведення слідчого експерименту малолітній ОСОБА_3 був насторожений і їй прийшлося розговорити дитину. Коли винесли дитині іграшкові машинки, то хлопчик показав, що він стояв на узбіччі дороги біля насипу піску, коли на нього наїхав мотоцикл, а також наскільки ОСОБА_1 протягнув його мотоциклом після наїзду.

Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні показав, що приблизно у вересні 2015 року він був запрошений працівниками міліції як понятий при тому, як проводився слідчий експеримент із ОСОБА_1 в ході якого останній розказував та показував як було вчинено наїзд мотоциклом на малолітнього ОСОБА_3.

Аналогічні показання в судовому засіданні дав свідок ОСОБА_18

Свідок ОСОБА_19 в судовому засіданні показав, що приблизно 17 липня 2015 року його було запрошено працівниками міліції як понятого при тому як оглядали транспортний засіб мотоцикл. При огляді вказаного мотоцикла на ньому були виявлені пошкодження. Потім він прочитав протокол і розписався.

Аналогічні показання в судовому засіданні дав свідок ОСОБА_20

ОСОБА_10 свідок ОСОБА_21, яка була допитана в судовому засіданні у присутності матері ОСОБА_22 та психолога ОСОБА_16, в судовому засіданні показала, що 5 липня 2015 року у вечірній час вона гралася з дітьми у пісочниці. Коли ОСОБА_3 пішов за іграшкою, то його збив мотоцикл. Після цього дідусь ОСОБА_3 кричав, щоб чоловік на мотоциклі зупинився, однак він поїхав. Мотоцикл після того як збив ОСОБА_3 зупинився приблизно через 10 м. Біля дітей дорослих не було.

Свідок ОСОБА_23 в судовому засіданні показав, що ОСОБА_3 є його сином. В той день він був вдома та працював по господарству. Бачив як ОСОБА_1 неодноразово їздив мотоциклом по дорозі з великою швидкістю. Його син ОСОБА_8 разом з іншими дітьми гралися у пісочниці на вулиці. ОСОБА_15 знаходився дідусь. Він зайшов до будинку, а потім почув крик «Стій». Вийшовши на вулицю, він побачив, що ОСОБА_15 лежить на землі у крові. Дідусь сказав, що ОСОБА_15 збив мотоциклом ОСОБА_24 Після цього автомобілем дитину відвезли в лікарню, де надали їй меддопомогу. Потім вони поїхали до ОСОБА_24, однак його вдома не було. Згодом він поїхав в міліцію і написав заяву про вчинений злочин. Коли син знаходився у лікарні, то мати ОСОБА_24 дала 1200 грн. на лікування. Також обвинувачений просив вибачення.

Свідок ОСОБА_25 в судовому засіданні показала, що в 2015 році вона була запрошена працівниками міліції як понята при тому, як проводився слідчий експеримент в ході якого малолітній ОСОБА_3 розказував та показував про те, що коли він грався у пісочниці, яка розташована приблизно на відстані 1,5 м. від дороги, то на нього наїхав мотоцикл, який проволік його ще біля 8 метрів. Дитина все розповідала сама добровільно без будь-якого тиску.

Свідок ОСОБА_26 в судовому засіданні показав, що з ОСОБА_1 проживає на одній вулиці та неодноразово йому робив зауваження, щоб він не ганяв на мотоциклі, оскільки на вулиці бігає багато дітей. Потім йому стало відомо, що ОСОБА_1 вчинив ДТП.

Незважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненому визнав частково його вина у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, повністю підтверджується дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами та документами, наданими прокурором, а саме: заявою ОСОБА_23, адресованою начальнику Калинівського РВ УМВС України у Вінницькій області від 05.07.2015 року про вжиття заходів щодо ОСОБА_1, який на мопеді збив його сина ОСОБА_3; протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 05.07.2015 року, фото таблицею до протоколу та план-схемою; протоколом огляду транспортного засобу мотоцикла марки «Viper ZS110», державний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_7, від 17.07.2015 року в ході огляду якого було виявлено сліди подряпин та тріщин та фото таблицею до протоколу; постановою про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 20.07.2015 року; протоколом проведення слідчого експерименту від 16.09.2015 року за участю свідка ОСОБА_1, захисника ОСОБА_5, у присутності понятих ОСОБА_18 та ОСОБА_17 та план-схемою ДТП, в ході якого ОСОБА_1 добровільно, без застосування до нього психологічного тиску розказував та показував, як, яким чином та при яких обставинах він здійснив наїзд на малолітнього ОСОБА_3; протоколом проведення слідчого експерименту від 15.12.2015 року за участю підозрюваного ОСОБА_1, захисника ОСОБА_5, у присутності понятих ОСОБА_27 та ОСОБА_28 з якого вбачається, що ОСОБА_1 від проведення слідчого експерименту відмовився у звязку з тим, що повністю підтримує слідчий експеримент, який був проведений з ним 16.09.2015 року та нічого нового доповнити не може; протоколом проведення слідчого експерименту від 23.10.2015 року за участю потерпілого ОСОБА_3, законного представника ОСОБА_4, спеціаліста НДЕКЦ ОСОБА_29, процесуального керівника ОСОБА_2, дитячого психолога ОСОБА_16, у присутності понятих ОСОБА_13 та ОСОБА_25 в ході якого малолітній ОСОБА_3 розповідав, що 05.07.2015 року біля 21 години він спільно з дітьми грався біля скамейки, що напроти його домогосподарства. Через деякий час він вирішив перейти дорогу до свого домогосподарства та взяти іграшку. Переходячи дорогу він побачив, що із сторони вул. ОСОБА_2 на великій швидкості їхав мотоцикл, який на нього наїхав та проволік декілька метрів; фото таблицею до протоколу та план-схемою; висновком авто технічної експертизи №479а від 05.10.2015 року відповідно до якого в ситуації, яка склалася, при технічних параметрах, вказаних в постанові про призначення експертизи та тих, що містяться в протоколі слідчого експерименту, водій мотоцикла «Viper ZS110» ОСОБА_1 мав технічну можливість попередити наїзд на пішохода шляхом виконання вимог п.12.3 Правил дорожнього руху та з технічної точки зору причиною виникнення даної ДТП стала невідповідність дій водія мотоцикла «Viper ZS110» ОСОБА_1 вимогам п.12.3 Правил дорожнього руху; висновком судово-медичної експертизи №115 від 30.07.2015 року, відповідно до якого згідно наданих медичних документів у ОСОБА_3 під час стаціонарного лікування з 05.07.2015 року по 06.07.2015 року у Калинівській ЦРЛ та з 06.07.2015 року по 26.07.2015 року у Вінницькій обласній дитячій клінічній лікарні були виявлені тілесні ушкодження «Поєднана травма. Відкрита черепно-мозкова травма забій головного мозку легкого ступеню, лінійний перелом лобної кістки зліва; множинні скальповані рани голови. Ротаційний підвивих 1-го шийного хребця. Множинні садна тулуба, кінцівок. Відкрита черепно-мозкова травма забій головного мозку легкого ступеню, лінійний перелом лобної кістки зліва; множинні скальповані рани голови являлись небезпечною для життя в момент заподіяння через наявність лінійного перелому лобної кістки зліва, тому належить до тяжких тілесних ушкоджень, виникла від дії тупого твердого предмету (предметів), по давності утворення можуть відповідати терміну дорожньо-транспортної пригоди, вказаному у постанові про призначення експертизи 05.07.2015 р. Ротаційний підвивих 1-го шийного хребця належить до категорії легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоровя (понад 6, але не більше 21 дня). Множинні садна тулуба, кінцівок належать до категорії легких тілесних ушкоджень.

Таким чином, аналізуючи та оцінюючи досліджені в судовому засіданні докази з точки зору належності, допустимості та достовірності, суд вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 у скоєнні кримінального правопорушення за обставин, встановлених у вироку, доведена. При цьому суд вважає, що скоєння ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, повністю доводиться дослідженими в судовому засіданні доказами, які є взаємопов'язаними, повністю узгоджуються між собою та в своїй сукупності є достатніми для доведення винуватості ОСОБА_1 та прийняття відповідного процесуального рішення. З огляду на це, показання обвинуваченого, дані в судовому засіданні, в яких ОСОБА_1 свою вину у вчиненому визнає частково, суд вважає повністю спростованими та розцінює їх як спосіб його захисту з метою уникнути відповідальності за скоєний ним злочин.

Оцінюючи в сукупності всі обставини по справі, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 в скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, доведена і його дії правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження.

Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_1, відповідно до ст.66 КК України, суд визнає його щире каяття у вчиненні кримінального правопорушення.

Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_1, відповідно до ст.67 КК України, є вчинення злочину щодо малолітнього.

В ході досудового розслідування відносно обвинуваченого ОСОБА_1 заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.

По даному кримінальному провадженню законним представником малолітнього потерпілого ОСОБА_3 - ОСОБА_4 14.01.2016 року було заявлено позовні вимоги до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України (т.1 а.с.18-20). Зокрема, позивачка просила стягнути з ОСОБА_1 на свою користь 7379 грн.39 коп. витрат по відшкодуванню матеріальної шкоди, а також 250 тис. грн. по відшкодуванню моральної шкоди.

18.08.2016 року позивачкою ОСОБА_4 було подано заяву про збільшення позовних вимог (т.1 а.с.119-120), відповідно до якої позивачка просила стягнути з ОСОБА_1 на свою користь та користь дитини 11 470 грн. 10 коп. витрат по відшкодуванню матеріальної шкоди, а також 250 тис. грн. по відшкодуванню моральної шкоди.

Дослідивши матеріали позовної заяви, суд вважає, що позов ОСОБА_4 в частині відшкодування матеріальної шкоди підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Так, в судовому засіданні було достовірно встановлено, що внаслідок ДТП, яка мала місце 05.07.2015 року малолітнього сина позивачки ОСОБА_3 з тілесними ушкодженнями було доставлено в Калинівську ЦРЛ, а згодом до Вінницької обласної дитячої клінічної лікарні, де він проходив курс лікування у стаціонарі з 06 липня 2015 року по 16 липня 2015 року, що підтверджується ксерокопіями виписок із медичних карток амбулаторного (стаціонарного) хворого (т.1 а.с.21-23). Крім того, малолітній ОСОБА_3 неодноразово знаходився на стаціонарному лікуванні в дитячому неврологічному відділенні №4 ВОПНЛ ім. акад. ОСОБА_30, а саме: з 15.03.2016 року по 25.03.2016 року, з 26.04.2016 року по 06.05.2016 року, з 23.02.2017 року по 07.03.2017 року, з 01.08.2017 року по 11.08.2017 року, що підтверджується ксерокопіями епікризів ОСОБА_3 (т.2 а.с.107-110). Також позивачкою на відновлення здоровя сина було проведено ряд обстежень, в тому числі, обстеження крові потерпілого та компютерна томографія (т.1 а.с.122-125). За вищевказані періоди позивачкою витрачено кошти в сумі 11 470 грн.10 коп., що підтверджується договором добровільного страхування медичних витрат, а також фіскальними чеками (т.1 а.с.25-28, 121-128).

Однак, враховуючи те, що батьками обвинуваченого ОСОБА_1 06.07.2015 року було надано кошти в сумі 1 200 грн. на лікування ОСОБА_3, що підтверджується ксерокопією розписки, наданої ОСОБА_23 (т.2 а.с.14), тому суд вважає необхідним відмінусувати дану суму від загальної суми позовних вимог ОСОБА_4

Також позивачка ОСОБА_4 в судовому засіданні підтвердила той факт, що батьками обвинуваченого ОСОБА_1 було проплачено страховку в сумі 500 грн., які також суд вважає необхідним відмінусувати від загальної суми позовних вимог ОСОБА_4

Таким чином, з обвинуваченого ОСОБА_1 суд вважає необхідним стягнути на користь позивачки ОСОБА_4 9 770 грн.10 коп. по відшкодуванню матеріальної шкоди.

Також законним представником малолітнього ОСОБА_3 - ОСОБА_4 до обвинуваченого ОСОБА_1 заявлено позовні вимоги про відшкодування 250 тис. грн. моральної шкоди.

У відповідності до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Як передбачено ч.3 ст.23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

При визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди цивільній позивачці ОСОБА_4, суд, у відповідності до ст.23 ЦК України, враховує тяжкість вчиненого злочину, який відноситься до категорії тяжких, необережну форму вини ОСОБА_1, відсутність у нього самостійного заробітку, глибину душевних страждань позивачки. Також суд враховує, що внаслідок протиправних дій відповідача завдана суттєва шкода здоровю малолітнього сина позивачки, дитина зазнала фізичних страждань та болю внаслідок ушкодження здоровя, які не припинилися по даний час. Тривалий час лікування дитини, яке на даний час ще не закінчено, повного відновлення здоровя дитини не відбулося, постійні головні болі, підвищений нервовий стан дитини, погіршення зору. По даний час ОСОБА_3 боїться знаходитися будь-де без присутності дорослих. До цього часу лікарем встановлено лікування у психіатра, окуліста, нейрохірурга. На час розгляду справи здоровя дитини не відновлено, попереду ще тривалий період лікування та реабілітації.

З врахуванням вищевикладеного, а також вимог розумності та справедливості, суд вважає необхідних стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь позивачки ОСОБА_4 25 тис. грн. по відшкодуванню моральної шкоди.

Заперечення проти цивільного позову захисника обвинуваченого ОСОБА_1 -адвоката ОСОБА_5 суд оцінює критично, оскільки вони не відповідають дійсності та спростовуються матеріалами кримінального провадження та дослідженими в судовому засіданні доказами.

Розмір витрат на залучення експертів (експертиза технічного стану транспортного засобу, авто технічні експертизи) становить 1473 грн.12 коп., які підлягають стягненню в доход держави з обвинуваченого ОСОБА_1

Речовий доказ по справі: мотоцикл марки «Viper ZS110», державний номер НОМЕР_1 підлягає поверненню законному володільцю: ОСОБА_7, жителю ІНФОРМАЦІЯ_2.

При обранні виду і міри покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд враховує, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується по місцю проживання та навчання, тяжкість вчиненого злочину, який відноситься до категорії тяжких, необережну форму вини ОСОБА_1, під час розгляду справи у суді свідомо і неухильно дотримувався загальноприйнятих норм і правил поведінки, має постійне місце проживання, тому беручи до уваги зазначені обставини в їх сукупності, суд приходить до висновку про істотне зниження ступені небезпечності обвинуваченого для суспільства, що дає підставу для висновку суду про те, що виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень обвинуваченим можливе без ізоляції його від суспільства.

З врахуванням наведених обставин, суд вважає необхідним обвинуваченому ОСОБА_1 обрати покарання у виді позбавлення волі без позбавленням права керувати транспортними засобами і відповідно до ст.75 КК України звільнити його від відбування призначеного покарання з випробуванням.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України ( в ред. 2012 року), суд -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 Олександроича визнати винним по ст. 286 ч.2 КК України і призначити йому покарання у виді 5 років позбавлення волі без позбавленням права керувати транспортними засобами.

Відповідно до ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки.

У відповідності до ч.1 п.п.1, 2 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_1 такі обов'язки:

періодично зявлятися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Цивільний позов задовольнити частково.

Стягнути із засудженого ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 9 770 грн.10 коп. по відшкодуванню матеріальної шкоди та 25 тис. грн. по відшкодуванню моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

В іншій частині позов ОСОБА_4 залишити без задоволення у зв'язку з безпідставністю заявлених вимог.

Стягнути із засудженого ОСОБА_1 на користь держави 1473 грн.12 коп. процесуальних витрат, пов'язаних із залученням експерта.

Речовий доказ по справі: мотоцикл марки «Viper ZS110», державний номер НОМЕР_1 повернути законному володільцю: ОСОБА_7, жителю ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відповідно до ст. 532 КПК України вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 395 КПК України вирок може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Вінницької області через Калинівський районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку можна отримати в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.

Суддя: