Ухвала суду № 69829273, 23.10.2017, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/60717/17-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2017 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва Смик С.І., при секретарі - Ярошенко В.Ю., за участю особи, яка подала клопотання - адвоката Полякова Т.Ю., слідчого Ющенка О.В., розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання адвоката Полякова Тараса Юрійовича, який діє в інтересах ОСОБА_2, про скасування арешту майна,

В С Т А Н О В И В :

Представник ОСОБА_2 - адвокат Поляков Т.Ю. звернувся до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 12015000000000541 від 22.09.2015 року.

В обґрунтування клопотання зазначає, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 19.05.2017 року було задоволено клопотання у кримінальному провадженні № 12015000000000541 та, окрім іншого, накладено арешт на кошти, розташовані на розрахунковому рахунку № 262011671201 відкритому 06.05.2015 року в ПАТ «Інтеграл-банк» (код ЄДРПОУ 22932856, МФО 320735), розташованому за адресою: м. Київ, пр. Перемоги, буд. 52/2, а саме: на ім'я ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1).

Вказує, що висновки слідчого судді про наявність підстав для арешту грошових коштів на рахунку ОСОБА_2 не відповідають фактичним обставинам справи та не ґрунтуються на положеннях КПК України. Зазначає, що правових підстав для накладення арешту на вказане майно не має, оскільки ОСОБА_2 немає необхідного процесуального статусу у кримінальному провадженні №12015000000000541. Окремо також звертає увагу на те, що в клопотанні слідчого не доведена можливість використання як доказів арештованих грошових коштів, як і не надано належних доказів відповідності грошових коштів на рахунку ОСОБА_2 критеріям, встановленим ст. 98 КПК України. Вважає, з огляду на ст. 170 КПК України, що вжитий захід забезпечення кримінального провадження перешкоджає реалізації права власності особи, а арешт було накладено необґрунтовано та безпідставно, що в цілому обумовлює необхідність його скасування.

В судовому засіданні представник ОСОБА_2 - адвокат Поляков Т.Ю. клопотання підтримав з викладених в ньому підстав, просив його задовольнити, посилаючись на те, що арештовані кошти не є речовим доказом та відсутні інші підстави, визначені КПК України про арешт вказаних коштів.

Слідчий Ющенко О.В. в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечував, зазначаючи, що арешт слідчим суддею накладено обґрунтовано, на даний час підстави для арешту майна не відпали, а досудове розслідування у кримінальному провадженні триває та проводяться слідчі дії.

Згідно з ч. 1 ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.

Слідчий суддя, заслухавши пояснення представника власника майна - адвоката Полякова Т.Ю., думку слідчого Ющенка О.В., дослідивши в нарадчій кімнаті матеріали клопотання дійшов наступних висновків.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Таким чином, виходячи з наведених положень ст. 174 КПК України, питання про скасування арешту розглядається слідчим суддею за відповідним зверненням осіб, визначених частиною першої цієї статті.

В судовому засіданні встановлено, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України проводиться досудове розслідування в кримінальному провадженні №12015000000000541, внесеного 22.09.2015 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2,5 ст. 191, ч. 2,3 ст. 212, ч. 2 ст. 364-1, ч. 2 ст. 205, ч. 4 ст. 220-1, ч. 1 ст. 218-1 КК України.

В ході досудового розслідування перевіряються факти заволодіння коштами ПАТ «Інтеграл-банк», у тому числі шляхом безпідставного та умисного перерахування з рахунків юридичних осіб-клієнтів ПАТ «Інтеграл-Банк» на рахунки працівників та пов'язаним фізичним особам в якості фінансових позик, які стали підпадати під гарантовані виплати Фонду гарантування фізичних осіб. Такі операції носили систематичний характер та мають ознаки сумнівності та націлені на отримання готівкових коштів третіми особами, тобто ці дії призвели до штучного збільшення суми коштів, які підлягають компенсації з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 19.05.2017 року задоволено клопотання слідчого групи слідчих Головного слідчого управління Національної поліції України капітана поліції Шевчук К.О., та, окрім іншого, накладено арешт на кошти, розташовані на розрахунковому рахунку № 262011671201 відкритому 06.05.2015 року в ПАТ «Інтеграл-банк» (код ЄДРПОУ 22932856, МФО 320735), розташованому за адресою: м. Київ, пр. Перемоги, буд. 52/2, а саме: на ім'я ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1).

Як визначено ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

При накладенні арешту на грошові кошти, які перебувають на рахунках фізичних осіб, відкритих в ПАТ «Інтеграл-банк», слідчим суддею, з огляду на дані досудового розслідування в кримінальному провадженні, було встановлено наявність достатніх правових підстав для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, з метою забезпечення збереження речових доказів, а саме те, що грошові кошти на рахунках можуть бути предметом вчинення кримінального правопорушення або набуті в результаті його вчинення, тобто відповідають критеріям, визначеним ст. 98 КПК України.

За вимогами ч. 2, 3 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення, в тому числі, збереження речових доказів. У цьому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Речовими доказами відповідно до ст. 98 КПК України є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Звертаючись до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна, представник власника майна не довів, як того вимагає ч. 2 ст. 174 КПК України, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку, арешт на майно на цій стадії досудового розслідування накладено обґрунтовано з огляду на те, що грошові кошти, розміщені на зазначених у клопотання про арешт майна рахунках ПАТ «Інтеграл-банк» 12.04.2016 року визнано речовими доказами, іншого судом не встановлено.

Також слідчий суддя вважає необґрунтованими посилання адвоката Полякова Т.Ю. на відсутність підстав для накладення арешту у зв'язку з тим, ОСОБА_2 не має ніякого відношення до вчинення кримінального правопорушення, а тому, не є належним суб'єктом застосування таких заходів забезпечення кримінального провадження, оскільки, такий арешт по суті являє форму забезпечення доказів у кримінальному провадженні та не пов'язується з особою, підозрюваною у вчиненні кримінального провадження, а це, в свою чергу, не суперечить абз. 2 ч. 10 ст. 170 КПК України. Майно, яке може мати ознаки речового доказу повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Разом з тим, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання його відчуження, що може перешкодити кримінальному провадженню, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, адвокатом Поляковим Т.Ю. не надано та слідчим суддею не встановлено.

Між тим, слід зазначити, що за своїм змістом клопотання представника ОСОБА_2 фактично є апеляційною скаргою на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 19.05.2017 року, проте при розгляді клопотання, поданого в порядку ст. 174 КПК України, суддя не надає оцінку дотриманню вимог закону при постановленні ухвали про арешт майна та її законності, що є виключною прерогативою суду апеляційної інстанції, а лише оцінює обґрунтованість підстав для скасування арешту.

Окрім того обґрунтованість накладення арешту на майно перевірялося Апеляційним судом м. Києва, ухвалою якого від 12.07.2017року ухвала слідчого судді від 19.05.2017 року про накладення арешту на кошти, розташовані на розрахункових рахунках фізичних осіб, відкритих в ПАТ «Інтеграл-банк», в тому числі і на кошти ОСОБА_2 залишено без змін.

Як встановлено п. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України, арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Виходячи з викладеного, враховуючи те, що досудове розслідування у кримінальному провадженні наразі триває, слідчий суддя, приходить до висновку, що доводи клопотання про скасування арешту не містить належного обґрунтування, яке б надало слідчому судді підстави дійти висновку, що необхідність накладення арешту на грошові кошти, на теперішній час відпала або арешт накладено необґрунтовано, а тому відмовляє в задоволенні поданого клопотання.

За таких обставин, керуючись ст. 170, ст. 174, ст. 309, ст. 372, ст. 392, ст. 532 КПК України, слідчий суддя,

У Х В А Л И В :

В задоволенні клопотання адвоката Полякова Тараса Юрійовича, який діє в інтересах ОСОБА_2, про скасування арешту майна - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя С.І.Смик