Рішення № 69827699, 23.10.2017, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого Пікуля В.П.,

суддів : Обідіної О.І., Прядкіної О.В.,

при секретарі Зеленській О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Полтави від 30 вересня 2015 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 Аваль» до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И Л А :

У січні 2015 року публічне акціонерне товариство (далі – ПАТ) «ОСОБА_3 Аваль» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що відповідно до укладеного кредитного договору № 014/0040/82/8027 від 12 квітня 2007 року ОСОБА_2отримав кредит в розмірі 28000,00 доларів США на строк по 12 квітня 2017 року під 13,75 % річних з погашенням кредиту та відсотків за користування кредитом щомісячно згідно графіку погашення кредиту та відсотків за кредитом щомісячними фіксованими платежами.

В якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між позивачем та ОСОБА_4 було укладено договір поруки № 014/0040/82/80267, згідно з яким ОСОБА_4 на добровільних засадах бере на себе зобов'язання відповідати по зобов'язанням ОСОБА_2, які виникають з умов кредитного договору.

У зв'язку з тим, що відповідачі належним чином свої обов'язки не виконують, станом на 04 листопада 2014 року виникла заборгованість перед позивачем, яка складає 40 375,17 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ станом на дату розрахунку становить 523 018,05 грн.

Просило стягнути солідарно із ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «ОСОБА_3 Аваль» в особі Полтавської обласної дирекції заборгованість за кредитним договором № 014/0040/82/80267 від 12 квітня 2007 року у розмірі - 40 375, 17 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ станом на дату розрахунку становить 523 018, 05 гривень.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 30 вересня 2015 року позов ПАТ «ОСОБА_3 Аваль» в особі Полтавської обласної дирекції АТ «ОСОБА_3 Аваль» до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_4 на користь ПАТ «ОСОБА_3 Аваль» заборгованість за кредитним договором № 014/0040/82/80267 від 12 квітня 2007 року в розмірі 32482,18 доларів США, що еквівалентно 699261 грн. 56 коп. Вирішено питання судових витрат.

Не погодившись з вказаним рішенням його оскаржив ОСОБА_2, в апеляційній скарзі посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

У запереченнях на апеляційну скаргу ПАТ «ОСОБА_3 Аваль» просить апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Київського районного суду м. Полтави від 30 вересня 2015 року залишити без змін. Вважає, що рішення суду є законним та обґрунтованим.

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 08 лютого 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено рішення Київського районного суду м. Полтави від 30 вересня 2015 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 12 липня 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 08 лютого 2016 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення ОСОБА_2 та його представника, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до такого висновку.

Згідно п. 3 ч.1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право змінити рішення суду першої інстанції.

Відповідно до пунктів 1, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, підставою для скасування рішення в апеляційному порядку і ухвалення нового або зміни рішення є неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що 12 квітня 2007 року між ВАТ «ОСОБА_3 Аваль» і відповідачем ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 014/0040/82/80267, за умовами якого банк надає відповідачу кредит у вигляді не відновлювальної кредитної ліній з лімітом 28000 доларів США на строк по 12 квітня 2017 року зі сплатою 13,75 % річних.

Цього ж дня між ПАТ «ОСОБА_3 Аваль» та ОСОБА_4 укладений договір поруки № 014/0040/82/80267, відповідно до умов якого остання зобов'язувалася відповідати за зобов'язаннями ОСОБА_2, які виникають з кредитного договору № 014/0040/82/80267 від 12 квітня 2007 року.

Відповідно до п.п. 2.1., 3.1. укладеного кредитного договору кредитні кошти призначені для використання на споживчі цілі, кредит надано на умовах забезпечення, строковості, повернення та плати за користування.

Банк свої зобов’язання за договором виконав та надав відповідачу ОСОБА_2 кредитні кошти в розмірі 28000 доларів США шляхом перерахування валютних коштів з позичкового рахунку на поточний рахунок ОСОБА_2

Обставина виконання позивачем умов кредитного договору в частині надання кредитних коштів саме в розмірі 28000 доларів США підтверджена меморіальними валютними ордерами, а також висновком № 383 судово-економічної експертизи від 18 червня 2015 року.

Пунктом 6.5 кредитного договору встановлено право кредитора у разі невиконання або неналежного виконання позичальником будь-яких зобов'язань за цим договором вимагати від позичальника дострокового повернення суми кредиту в частині або в цілому.

Договором поруки (п.2.5) передбачено, що поручитель приймає на себе зобов'язання (у випадку невиконання боржником боргових зобов'язань перед банком за кредитним договором) виконати боргові зобов'язання у обсязі, заявленому банком у письмовій вимозі, протягом 5 банківських днів з дати отримання відповідної письмової вимоги банку. Така вимога банку вважається отриманою поручителем, якщо банк надіслав її поштою за адресою поручителя.

Судом першої інстанції також встановлено, що ОСОБА_2 свого обов’язку належним чином не виконував у зв’язку з чим, станом на 04 листопада 2014 року заборгованість за кредитним договором склала 40375,11 доларів США, з яких: 7504,77 доларів США заборгованість по процентам та 16955,21 доларів США сума нарахованої відповідно до п. 10.1. договору пеня., а також 15915,19 доларів США поточна заборгованість, що підлягає достроковому стягненню.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вбачається з ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Також, колегія суддів звертає увагу, що як вбачається з матеріалів справи, 08 вересня 2014 року банк направив боржнику та поручителю вимогу про дострокове погашення кредитного договору, змінивши строк виконання кредитного договору на 08 листопада 2014 року (повернути кредит не пізніше 60 днів з дати вимоги).

Вимога отримана 26 вересня 2014 року, а з позовом до суду позивач звернувся 22 січня 2015 року.

Тобто, враховуючи, що позов до поручителя був пред’явлений в межах строку позовної давності, порука не припинилась.

Разом з цим, колегія суддів звертає увагу, що поручитель рішення Київського районного суду м. Полтави від 30 вересня 2015 року не оскаржував, тобто погодився з ним, в тому числі і щодо неприпинення своїх зобов’язань як поручителя.

Доводи наведені в апеляційній скарзі стосовно того, що позивач не надав доказів видачі готівкових коштів у валюті долари США, оригіналів меморіальних ордерів, а зазначена в рішенні суду експертиза зроблена на підставі копій даних меморіальних ордерів не є підставою для скасування рішення суду, оскільки досліджуючи матеріали справи в їх сукупності колегія суддів приходить до висновку про доведеність того факту, що на поточний рахунок позичальника були переведені кошти в розмірі та на умовах визначених договором.

При цьому, зняття відповідачем з даного рахунку коштів в гривневому еквіваленті не свідчить про невиконання банком умов договору.

Крім того, позивач сам заявляє в апеляційній скарзі, що з зазначеного в договорі рахунку протягом квітня-жовтня 2007 року ним були зняті кошти в розмірі 138572 грн.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що позовні вимоги ПАТ «ОСОБА_3 Аваль» до відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості в солідарному порядку є обґрунтованими та підлягають задоволенню враховуючи, що відповідач ОСОБА_2 взятих на себе за договором обов’язків не виконав, має заборгованість за кредитним договором.

Крім того, відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Як вбачається з матеріалів справи відповідачі у запереченнях на позов просили застосувати строк позовної давності в один рік щодо вимог про стягнення пені.

Згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Зважаючи на зазначене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано, в силу ст. 258 ЦК України, застосував строк позовної давності в один рік щодо вимоги про стягнення пені.

Також, слід звернути увагу, що при винесенні ухвали від 12 липня 2017 року колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, прийшла до висновку, що суд першої інстанції з яким погодився суд апеляційної інстанції прийшов до правильного висновку щодо часткового задоволення вище зазначених позовних вимог.

Проте, колегія суддів не може погодитися з оскаржуваним рішенням в частині стягнення з боржників пені в розмірі 9 062,22 доларів США виходячи з наступного.

Гривня є законним платіжним засобом на всій території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (ч.ч. 1. 2 ст. 192 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Разом із тим ч. 2 ст. 533 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити у зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов'язанням, визначається в гривні за офіційним курсом Національного банку України.

Згідно положень ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч 2 ст. 546 ЦК України пеня є видом забезпечення виконання зобов'язання; виходячи зі ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» № 15-93 від 19 лютого 1993 року і відповідно до вимог ст. 192 ЦК України, її розрахунок має здійснюватись у грошові одиниці України - гривні.

Тобто, пеня може обчислюватись і стягуватись лише в національній валюті України - гривні. При цьому, саме у гривні вона повинна обчислюватись на момент прострочення зобов'язання, а не визначенням гривневого еквіваленту на час ухвалення рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 16 серпня 2017 року по справі № 6-2667цс16.

Тоді як, у розрахунках позивача пеню обчислено у доларах США та переведено у еквівалент у гривні за курсом Національного банку України на дату звернення з позовом, що не відповідає механізму розрахунку пені і умовам кредитного договору.

У зв’язку з цим позивачу було запропоновано надати розрахунок пені зроблений відповідно до вимог чинного законодавства.

Згідно наданого ПАТ «ОСОБА_3 Аваль» пеня розраховувалася в гривнях за період з 05 листопада 2013 року до 04 листопада 2014 року від суми заборгованості із застосуванням курсу Національного банку України, який діяв на відповідний день нарахування.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, позов був поданий 22 січня 2015 року, а тому зважаючи на положення ст. 258 ЦК України пеню необхідно розраховувати саме з 22 січня 2014 року. При цьому, враховуючи, що відповідно до позовної заяви ПАТ «ОСОБА_3 Аваль» просив стягнути заборгованість станом на 04 листопада 2014 року, то і пеню також слід стягувати саме по зазначену дату, тобто з 22 січня 2014 року по 04 листопада 2014 року.

Із розрахунку наданого позивачем вбачається, що розмір пені за період з 22 січня 2014 року по 04 листопада 2014 року становить 103 885 грн. 54 коп.

Отже, з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню пеня за період з 22 січня 2014 року по 04 листопада 2014 року у розмірі 103 885 грн. 54 коп.

Відповідно до ч. 2 п. 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» у разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення.

Тобто, передбачається обов’язкове зазначення гривневого еквіваленту стягуваної заборгованості лише в мотивувальній частині рішення.

На час ухвалення рішення Київським районного суду м. Полтави тобто 30 вересня 2015 року Національним банком України курс долара США встановлений в розмірі 21,5275. Отже, розмір основної заборгованості та процентів становить 23 419,96 доларів США, що еквівалентно 504 173 грн. 19 коп.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Київського районного суду м. Полтави від 30 вересня 2015 року підлягає зміні в частині стягнення пені та загальної суми.

З ОСОБА_2, ОСОБА_4 на користь ПАТ «ОСОБА_3 Аваль» слід стягнути солідарно заборгованість за кредитним договором № 014/0040/82/80267 від 12 квітня 2007 року в розмірі 23 419,96 доларів США та пеню в розмірі – 103 885 грн. 54 коп.

Керуючись ст.303, п.3 ч.1 ст.307, п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 309, ст.ст. 314, 319 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Полтави від 30 вересня 2015 року в частині пені та загальної суми заборгованості змінити.

Стягнутисолідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_4 на користь публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 Аваль» заборгованість за кредитним договором № 014/0040/82/80267 від 12 квітня 2007 року в розмірі 23 419,96 доларів США та пеню в розмірі - 103 885 грн. 54 коп.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий В.П. Пікуль

Судді: О.І. Обідіна

ОСОБА_5