Ухвала суду № 69825276, 25.10.2017, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №296/8586/16-ц Головуючий у 1-й інст. Сингаївський О. П.

Категорія 58 Доповідач Трояновська Г. С.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

Головуючого-судді: Трояновської Г.С.

суддів: Миніч Т.І., Павицької Т.М.

з участю секретаря судового засідання Кучерявого О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління служби безпеки України в Житомирській області, Житомирської об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області, ОСОБА_2, прокуратури Житомирської області, третя особа - Публічне акціонерне товариство "Банк Кіпру" про звільнення майна з-під арешту

за апеляційною скаргою прокуратури Житомирської області на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 09 червня 2017 року,

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із даним позовом, в обґрунтування вимог якого зазначила, що на електронних торгах, які були проведені ДП «СЕТАМ» з 10.05.2016 року по 12.05.2016 року, вона придбала автомобіль Ford Focus Trend, 2010 року випуску, шасі, кузов, рами № НОМЕР_2, тип - легковий комбі - В, колір - сірий, реєстраційний номер НОМЕР_3. В подальшому, при реєстрації права власності на вказане майно виявилося, що вчинити такі дії неможливо у зв'язку з тим, що 19.05.2011 у рамках розслідування кримінальної справи № 410 по обвинуваченню ОСОБА_3, ОСОБА_2 у вчиненні ними злочинів, передбачених ч.4 ст. 191, ч.2 ст.28 і ч.2 ст.366 КК України з метою забезпечення відшкодування завданих державі збитків, слідчим слідчого відділу УСБУ в Житомирській області було винесено постанову про накладення арешту на все майно, яке на праві власності належало громадянці ОСОБА_2, в тому числі й на спірний автомобіль. Посилаючись на те, що вона на законних підставах набула право власності на автомобіль та не є учасником кримінального провадження, просила звільнити з-під арешту зазначений вище автомобіль, накладений постановою старшого слідчого УСБУ в Житомирській області від 19.05.2011 року в кримінальній справі №410.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 09 червня 2017 року позов задоволено.

В апеляційній сказі прокуратура Житомирської області, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення скасувати, провадження у справі закрити. Зокрема, зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що арешт на спірний автомобіль накладено слідчим під час дізнання в рамках розслідування кримінальної справи до набрання чинності КПК України 2012 року, а відтак питання про зняття арешту вирішується постановою слідчого, коли в застосуванні цього заходу відпадає потреба. Крім того, вважає, що дане питання не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, виходячи із норм ч. 1 ст. 174 КПК України.

В суді апеляційної інстанції прокурор та представник Управління СБУ в Житомирській області апеляційну скаргу підтримали та надали пояснення аналогічні, викладеним в апеляційній скарзі, з посиланням на законодавство та судову практику.

Представник ОСОБА_1 проти доводів апеляційної скарги заперечив, також надав пояснення з посиланням на законодавство та судову практику.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 2 вересня 2010 року між ПАТ «БАНК КІПРУ» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 14/10-560/2010, згідно якого ПАТ «БАНК КІПРУ» надав останній кредит на придбання автомобіля в сумі 130 060,00 грн. (сто тридцять тисяч шістдесят гривень 00 копійок) на умовах повернення кредиту до 1 вересня 2015 року та сплати відсотків за користування кредитними коштами.

На забезпечення виконання зобов'язань за вказаним Кредитним договором, 2 вересня 2010 року між ОСОБА_2 та ПАТ «БАНК КІПРУ» укладено договір застави майна, предметом якого був автомобіль, марки Ford Focus Trend, 2010 року випуску, шасі, кузов, рами № НОМЕР_2, тип - легковий комбі - В, колір - сірий, реєстраційний номер - НОМЕР_3, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 видане ОСОБА_2 ОРЕВ УДАІ УМВС України в Житомирській області 01 вересня 2010 року (а. с. 7,8).

У зв'язку з невиконанням ОСОБА_2 умов Кредитного договору ПАТ «БАНК КІПРУ» звернулося до суду з позовом щодо стягнення з неї заборгованості за Кредитним договором.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 27.02.2013 року з ОСОБА_2 на користь ПАТ «БАНК КІПРУ» стягнуто заборгованість за кредитним договором у розмірі 117 975,77грн.

За виконавчим листом № 296/3739/12-ц від 20.05.2013 року, виданим Корольовським районним судом м. Житомира, державним виконавцем Корольовського відділу державної виконавчої служби м. Житомир Головного територіального управління юстиції у Житомирській області було відкрито виконавче провадження № 39357701.

У зв'язку з невиконанням рішення суду у строк, встановлений для самостійного його виконання, 16.08.2013 державним виконавцем було винесено постанову про звернення стягнення на заставлений автомобіль.

З 10.05.2016 року по 12.05.2016 року Державним підприємством «СЕТАМ» були проведені електронні торги з реалізації вищевказаного заставленого автомобіля, переможцем яких стала ОСОБА_1, що підтверджується протоколом проведення електронних торгів № 176703 та актом Корольовського ВДВС Житомирського міського управління юстиції про проведені торги від 05.07.2016 (а. с. 9,13).

21.06.2016 ОСОБА_1 було сплачено 40 850,00 грн. за придбаний на електронних торгах автомобіль на розрахунковий рахунок ДП «СЕТАМ» згідно протоколу № 176703 (а. с. 9, 12).

Проте під час реєстрації права власності на придбаний автомобіль виявилося, що 19.05.2011 року у рамках розслідування кримінальної справи № 410 по обвинуваченню ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчиненні ними злочинів, передбачених ч.4 ст.191, ч.2 ст. 28 і ч.2 ст. 366 КК України з метою забезпечення відшкодування завданих державі збитків, слідчим слідчого відділу УСБУ в Житомирській області було винесено постанову про накладення арешту на все майно, яке на праві власності належало громадянці ОСОБА_2, в тому числі й на автомобіль марки «Форд Фокус», 2010 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1, у зв'язку із чим порушуються права володіння, користування та розпорядження майном ОСОБА_1 (а. с. 15-16).

У зв'язку із наведеним, ОСОБА_1 звернулася до суду із даним позовом за захистом своїх прав.

Задовольняючи позов ОСОБА_1, суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 набула право власності на заставне майно законним шляхом, а оскільки не є учасником кримінального провадження, то має право на захист своїх прав, як власник, відповідно до норм чинного цивільного законодавства.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, виходячи із такого.

Звертаючись з позовом до суду, позивач обґрунтовувала свої вимоги порушенням права вільно користуватися та розпоряджатися власністю за умови існування обтяження на належний їй автомобіль.

Тобто вимоги позивача грунтуються на зверненні за захистом її права власності, а відтак позов підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно із ч. 1 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Разом із тим відповідно до ч. 4 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

За змістом ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частиною 1 ст. 15 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

При вирішенні спору суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та обгрунтовано врахував роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, викладені у постанові від 27 серпня 1976 року за № 6 «Про судову практику в справах про виключення майна з опису» та Правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 15 травня 2013 року у справі за № 6-26цс13.

Так, відповідно до положень ст. 360-7 ЦПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2частини першої статті 355 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права та щодо застосування норм права, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Обставини цього спору аналогічні тим, які наведені у постанові Верховного Суду України у вказаній постанові.

При цьому Верховний Суд України не погодився із висновками апеляційного і касаційного судів, які виходили з того, що арешт на майно позивачки було накладено слідчим в рамках розслідування ним кримінальної справи та в порядку, передбаченому кримінально-процесуальним законодавством України, відтак і скасовувати його також слід за правилами, встановленими КПК України, а законодавство про захист права власності застосуванню до спірних правовідносин не підлягає.

Отже, у зазначеній постанові Верховний суд України висловив правову позицію, що вимоги особи , що грунтуються на її праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту. В порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством, коли арешт на майно накладено при провадженні в кримінальній справі, розглядаються заяви боржників на правильність арешту майна.

З огляду на наведене колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що, ураховуючи, що ОСОБА_1, не є учасником кримінального провадження, зазначений спір є цивільно-правовим, оскільки виникає із цивільних правовідносин щодо права власності на арештоване майно і відповідно до ст. 15 ЦПК України підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

До того ж матеріалами справи підтверджується, що слідчим було винесено постанову про накладення арешту на уже обтяжене майно, оскільки автомобіль уже перебував в заставі ПАТ «БАНК КІПРУ», який використав своє право для задоволення своїх вимог як кредитор.

Відповідно до ст.308 ЦПК України суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

З огляду на викладене колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги з мотивів, наведених у ній.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307, 308, 313-315, 317, 319,324,325 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу прокуратури Житомирської області відхилити.

Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 09 червня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий : Судді :