Постанова № 69824706, 23.10.2017, Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

cправа № 274/1296/17

провадження № 2-а/0274/129/17

П О С Т А Н О В А

Іменем України

23.10.2017 року м. Бердичів

Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області в складі: головуючого судді Замеги О.В., за участю секретаря Соломянюк Л.О., позивачки ОСОБА_1, представника відповідачки Алексійчук В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Бердичеві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Бердичівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій неправомірними, призначення пенсії за віком,-

В С Т А Н О В И В:

29 березня 2017 позивачка звернулася до суду з вказаним позовом.

Свої вимоги обгрунтовує тим, що має достатній страховий стаж для призначення їй пенсії за віком, а тому просить визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови їй у призначенні пенсії за віком, зобов'язати відповідача при призначенні їй пенсії зарахувати періоди її трудової діяльності з 23.02.1976 року по 11.05.1977 року відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 від 26.05.1976 року, а також період з 14.02.1991 року по 17.06.1995 року в МП "Турист" відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_2 від 01.10.1981 року, та виплачувати пенсію з дня подачі заяви про пенсійне забезпечення.

В судовому засіданні позивачка позов підтримала повністю, просила суд задовольнити її вимоги в повному об'ємі.

Представник відповідача Алексійчук В.В. в судовому засіданні підтримала пояснення викладені в наданих суду запереченнях та просила відмовити в задоволенні позовних вимог, вважаючи їх безпідставними.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши обставини та докази в справі, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувшись до Бердичівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявами про призначення пенсії за віком, та 03.12.2015 року та 25.02.2016 року отримала відмови в призначенні пенсії, оскільки немає достатного страхового стажу, дані факти сторони не оспорюють.

Відповідачем період роботи в МП "Турист" не зарахований до її страхового стажу, оскільки запис про звільнення від 17.06.1995 року засвідчено печаткою УРСР. Страховий стаж за період з 23.02.1976 року по 11.05.1977 року не зараховано у зв'язку з відсутністю доказу зміни прізвища ОСОБА_1( а.с. 12-13).

В судовому засіданні встановлено, що позивачка, до реєстрації шлюбу з ОСОБА_1, мала прізвище ОСОБА_1, яке отримала під час реєстрації шлюбу, змінивши таким чином своє дівоче прізвище ОСОБА_1(а.с. 6, 8, 42, 43).

Згідно ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а у разу відсутності її чи відповідних записів у ній наявність стажу, підтверджується в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно пункту З Порядку про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 року, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відповідні записи про період роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки з наказів, особові рахунки і відомості про видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Як вбачається з трудової книжки НОМЕР_2 ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 14.02.1991 року по 17.06.1995 року працювала на посаді директора МП "Турист". Про такий факт свідчать і накази МП "Турист"та копія довідки управління статистики(а.с. 9-10, 45, 52).

Згідно трудової книжки НОМЕР_3 ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 23.02.1976 року по 11.05.1977 року працювала піонервожатою СШ № 53 м. Караганди(а.с. 11). Період роботи позивачки з 23.02.1976 року по 11.05.1977 року піонервожатою СШ № 53 м. Караганди, стверджується і довідкою комунальної державної установи "середня загальноосвітня школа-ліцей" м. Караганди № 01-1-81 від 02.12.2016 року. У вказаній довідці прізвище позивачки зазначається ОСОБА_1(а.с. 41).

Представник відповідача, Бердичівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області заперечує проти задоволення позовних вимог посилаючись на розбіжність прізвищ в трудових книжках позивачки (ОСОБА_1, ОСОБА_1, ОСОБА_1, ОСОБА_1), також вказує, що ведення трудових книжок проводиться відповідно до Інструкції «Про порядок ведення трудових книжок працівників», яка затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993 року, зареєстрованого в Мінюсті за № 110 від 17.08.1993 року.

Після прийняття інструкції про порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів усі підприємства, установи, організації усіх форм власності повинні були привести у відповідність свої печатки та штампи.

Проте, МП «Турист» не привело у відповідність діючим нормам чинного законодавства свою печатку, тому і немає законних підстав підтвердити достовірність записів у трудовій книжці за період роботи з 14.02.1991 року по 17.06.1995 року.

Суд, вважає, твердження Бердичівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про те, що період роботи з 14.02.1991 року по 17.06.1995 року зарахувати до страхового стажу не можливо у зв'язку з тим, що період роботи в даній організації завірено печаткою УРСР не грунтуються на нормі законодавства.

Та обставина, що підприємство не змінило свою печатку новою після розпаду СРСР не робить документи, які завірені нею неправдивими. Позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірного періоду роботи і в сукупності з іншими доказами ці записи є належним та допустимим доказом підтвердження страхового стажу.

Трудова книжка НОМЕР_3 заведена на ім'я ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, трудова книжка НОМЕР_2 ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1. Наведене дає підстави суду вважати, що обидві трудові книжки належать позивачці ОСОБА_1.

Отже, за таких обставин, Бердичівське об"єднане Управління Пенсійного фонду України в Житомирській області дійшло помилкового висновку про неможливість зарахування ОСОБА_1 до страхового стажу період її роботи з 14.02.1991 року по 17.06.1995 року на посаді директора МП "Турист", та трудової діяльності з 23.02.1976 року по 11.05.1977 року відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_3 від 26.05.1976 року.

А тому, на думку суду, дії Бердичівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови в зарахуванні ОСОБА_1 до страхового стажу роботу з 14.02.1991 року по 17.06.1995 року на посаді директора МП "Турист" та трудової діяльності з 23.02.1976 року по 11.05.1977 року відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_3 від 26.05.1976 року слід визнати неправомірними.

Щодо позовних вимог - зобов'язати Бердичівське обєднане Управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити та виплатити їй пенсію за віком з дня звернення із заявою про призначення пенсії, суд зазначає таке.

Відповідно до п. 10.3 Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі» резолютивна частина рішення не повинна містити приписів, що прогнозують можливі порушення з боку відповідача та зобов'язання його до вчинення чи утримання від вчинення дій на майбутнє.

Суд може ухвалити постанову про зобов'язання відповідача прийняти рішення певного змісту, за винятком випадків, коли суб'єкт владних повноважень під час адміністративних процедур відповідно до закону приймає рішення на основі адміністративного розсуду.

Згідно Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам «Стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень» від «11» березня 1980 року, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючий рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим ч. 3 ст. 2 КАС України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Так, здійснення дискреційних повноважень може в деяких випадках передбачати вибір між здійсненням певних дій і нездійсненням дії.

Акт, прийнятий в ході здійснення дискреційних повноважень, підлягає контролю відносно його законності з боку суду або іншого незалежного органу. Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 КАС Україникритеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

А тому, зобов'язання відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію за віком буде втручанням у дискреційні повноваження Бердичівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України.

Суд, вважає за необхідне зобов'язати Бердичівське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області розглянути заяву ОСОБА_1 щодо призначення пенсії за віком, з урахуванням обставин встановлених судом щодо зарахування до стажу роботу період з 23.02.1976 року по 11.05.1977 року відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_3 від 26.05.1976 року, а також період з 14.02.1991 року по 17.06.1995 року в МП "Турист" відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_2 від 01.10.1981 року, та виплачувати пенсію з дня подачі заяви про пенсійне забезпечення.

Керуючись статтями 71, 94, 159-163 КАСУ, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати дії Бердичівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком неправомірними.

Зобов'язати Бердичівське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області розглянути заяву ОСОБА_1 щодо призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням обставин встановлених судом.

Сторони можуть ознайомитись з повним текстом постанови 27.10.2017 року.

В решті вимог відмовити за безпідставністю.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Бердичівський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя О.В.Замега