Ухвала суду № 69824340, 25.10.2017, Апеляційний суд Волинської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2017 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Федонюк С.Ю.,

суддів - Матвійчук Л.В., Русинчука М.М.,

з участю:

секретаря Лимаря Р.С.,

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором позики, за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_4 ОСОБА_6 на ухвалу Ківерцівського районного суду Волинської області від 03 серпня 2017 року про забезпечення позову,

в с т а н о в и л а:

В липні 2017 року ОСОБА_1 подав до суду вказаний позов та заяву про забезпечення цього позову, в якій просив накласти арешт на нерухоме майно - житловий будинок з господарськими спорудами та на автомобіль НОМЕР_1», яке належить на правах спільної сумісної власності ОСОБА_4 та ОСОБА_7 та яке зареєстроване за ОСОБА_7 Мотивував заяву тим, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до незаконного його відчуження на користь третіх осіб під час розгляду справи, що ускладнить або унеможливить виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 03 серпня 2017 року заява задоволена повністю.

Забезпечено позов шляхом накладення арешту на автомобіль НОМЕР_2», та житловий будинок АДРЕСА_1 які належать ОСОБА_7

Не погоджуючись із даною ухвалою суду, представник відповідача ОСОБА_4 ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій вказує, що ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, які регулюють підстави, умови та порядок забезпечення позову, тому просила скасувати ухвалу і відмовити в задоволенні заяви.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Задовольняючи в повному обсязі заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме і рухоме майно, суд першої інстанції виходив з існування обґрунтованих ризиків, які можуть настати у випадку невжиття заходів забезпечення позову, що у подальшому може унеможливити виконання рішення суду про стягнення значної суми боргу, заявленої у позові, та з переконання, що вказане майно належить відповідачу, згідно із презумпцією спільності майна подружжя (345 тисяч грн ).

Проте, повністю погодитися із вказаним висновком суду колегія суддів не може з огляду на таке.

Згідно із ч. 1 ст. 151 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або інших осіб.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. В п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову роз»яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання, чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з»ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При розгляді заяв про забезпечення позову, вирішуючи питання про застосування заходів забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із таким застосуванням.

Встановлено, що позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором позики, провадження по якому судом відкрито. Тобто між сторонами дійсно виник спір щодо стягнення грошових коштів на суму 345000 грн.

В ході розгляду даної цивільної справи позивач подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій зазначив, що відповідач може відчужити майно, яке являється спільним майном подружжя, про наміри такого відчуження свідчить ігнорування відповідача щодо вирішення мирним шляхом даного спору.

Частиною 1 статті 60 СК України передбачено, що майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

Згідно з частиною 2 вказаної вище статті вважаться, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною 3 статті 368 ЦК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається із заперечення на апеляційну скаргу та пояснень позивача в судовому засіданні, ОСОБА_1 вважає, що грошові зобов»язання ОСОБА_4 виникли під час перебування його у шлюбних відносинах, а також кошти набувалися в інтересах сім»ї. На даний час шлюб між подружжям ОСОБА_4 рішенням суду розірвано. Всі послідуючі дії відповідача, зокрема відчуження належного йому майна іншим особам після виникнення боргових зобов»язань є намаганням уникнути відповідальність та повертати борг.

Із долученої до матеріалів справи реєстраційної картки ТЗ вбачається, що реєстрація права власності за ОСОБА_7 на спірний автомобіль здійснена 31.10.2013 року, тобто на час перебування ОСОБА_7 та ОСОБА_4 у шлюбі (а.с.17). Факт придбання автомобіля під час шлюбу підтвердила в судовому засіданні апеляційного суду і представник відповідача ОСОБА_4

Обраний суддею вид забезпечення позову накладення арешту на автомобіль ніяким чином не перешкоджає власнику користуватися своїм майном, однак до виконання своїх договірних зобов»язань ОСОБА_4 буде тимчасово позбавлений можливості відчужити арештоване майно. Закон передбачає застосування такого обмеження для врахування інтересів кредитора. Однак після виконання своїх зобов»язань право на вільне розпорядження боржником належним йому майном відновлюється. Таким чином законодавцем збалансовано інтереси обох сторін (позивача і відповідача) у спірних правовідносинах.

Отже, за таких обставин колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо доцільності застосування у даній справі заходу забезпечення позову у вигляді накладення арешту на автомобіль НОМЕР_2», який зареєстровано за ОСОБА_7

Разом з тим, висновки суду щодо задоволення заяви про забезпечення позову в частині накладення арешту на житловий будинок АДРЕСА_2, не відповідають закону з наступних підстав.

Право власності набувається на підставі ст. 328 ЦК України, зокрема із правочинів .

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути поправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Як встановлено судом апеляційної інстанції із доданої до матеріалів справи копії договору дарування від 07.06.2017 р., ОСОБА_4 подарував належну йому ? частину житлового будинку АДРЕСА_2, ОСОБА_7, яка відповідно до витягу з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно від 02.08.2017 р. стала одноосібним власником цього нерухомого майна. Даний факт був відомий суду першої інстанції на час постановлення оскаржуваної ухвали, оскільки витяг з Реєстру наявний в матеріалах справи.

Однак суд першої інстанції на дану обставину уваги не звернув і не врахував, що відповідач на час подання позову не був власником зазначеного нерухомого майна і тому не зможе відповідати перед позивачем за своїми зобов»язаннями за рахунок цього майна, яке йому не належить, а отже і накласти арешт на житловий будинок суд не мав права.

Таким чином, апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а ухвала суду - скасуванню в частині забезпечення позову шляхом накладення арешту на житловий будинок з господарськими будівлями, що належить ОСОБА_7, з відмовою у задоволенні заяви в цій частині. В решті ухвалу суду слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 307, 312, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_7 ОСОБА_5 ОСОБА_6 задовольнити частково.

Ухвалу Ківерцівського районного суду Волинської області від 03 серпня 2017 року в даній справі в частині накладення арешту на житловий будинок скасувати та ухвалити в цій частині нову ухвалу.

В задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на житловий будинок АДРЕСА_3, що належить ОСОБА_7, відмовити.

В решті ухвалу суду залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий

Судді