Постанова № 69824325, 10.10.2017, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/13464/17

Провадження № 2-а/161/974/17

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2017 року Луцький міськрайонний суд Волинської області у складі : головуючого - судді Пушкарчук В.П., при секретарі - Якушеву Р.І., з участю представника позивача ОСОБА_1 представника відповідача Сущ О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання нарахувати та виплатити пенсію, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання нарахувати та виплатити пенсію. Відповідно до Положення про пенсійне забезпечення осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів, військовослужбовців надстрокової служби та їх сімей, позивачу було призначено пенсію за вислугу років з 06.06.1986 року. З 01.08.2001 року виплата пенсії припинена в зв'язку з виїздом на постійне місце проживання в Ізраїль. З 16.12.2015 року пенсію відновлено в зв'язку з поверненням на проживання до України. В зв'язку з ухваленням Конституційним Судом України рішення №25-рп/2009 від 07.10.2009, яким визнано неконституційним положення п.2 ч.1 ст. 49 та положення другого речення ст. 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", внаслідок чого відпала така умова припинення виплати пенсії, як проживання за кордоном - органом пенсійного фонду України мало б бути здійснено відновлення пенсії позивачу. Однак, після повернення позивачем на проживання до України пенсію йому відновлено лише з 16.12.2015 року. Нарахування та виплата пенсії за період з 07.10.2009 року до 15.12.2015 року відповідачем здійснена не була. 11.08.2017 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області у Волинській області із заявою про нарахування та виплату йому пенсії за вислугу років за вищевказаний період, а також компенсації втрати частини пенсії в зв'язку з порушенням строків її виплати. 22.08.2017 року листом №498/-Л-01 Головне УПФУ у Волинській області повідомило його про відсутність законодавчих підстав для нарахування та виплати пенсії за період з 07.10.2009 року по 15.12.2015 року. Позивач просить суд визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо відмови у нарахуванні та виплаті пенсії за період з 07.10.2009 року по 15.12.2015 року неправомірними та зобов'язати нарахувати та виплати пенсію за вислугу років відповідно до чинного законодавства України. В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала з підстав, наведених в адміністративному позові та просить їх задовольнити. Представник відповідача Сущ О.П. проти задоволення позову заперечила, вказала, що позивач подав 07.07.2016 року до головного Управління Пенсійного фонду України у Волинській області заяву про поновлення виплати йому пенсії. Розпорядженням від 09.08.2016 року позивачу було поновлено виплату пенсії з 16.12.2015 року на підставі статті 51 Закону №2262 з дня виникнення права на такий перерахунок. Згідно листа Волинського обласного військового комісаріату Міністерства оборони України позивачу було припинено виплату пенсії з 01.08.2001 року у зв'язку з виїздом за кордон на постійне місце перебування. Враховуючи той факт, що ОСОБА_3 припинено виплату пенсії з 01.08.2001 року у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання в Ізраїль на обліку в органах Пенсійного фонду України він не перебував архівна справа позивача не передавалась. Тобто спірних відносин з 07.10.2009 року по 15.12.2015 року не виникало. Тому відсутній предмет спору. Крім того, вказала що позивач пропустив шестимісячний строк звернення до суду. Просила в позові відмовити повністю. Заслухавши пояснення представників, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав. Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Судом встановлено, що ОСОБА_3 перебував на обліку головному Управлінні Пенсійного фонду у Волинській області як одержувач пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Цим Законом визначено умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, в тому числі норми щодо виплати пенсій, призначених згідно з цим Законом. Зокрема, стаття 52 визначає, що особам, які мають право на пенсійне забезпечення згідно з цим Законом, пенсії виплачуються органами Пенсійного фонду України через установи відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» за місцем фактичного проживання пенсіонера на підставі відповідних документів, що оформляються органом Пенсійного фонду України. Статтею 60 цього ж Закону передбачено обов'язок пенсіонерів повідомляти органам пенсійного забезпечення про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати. Згідно статті 62 Закону «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсії, призначені в Україні особам з числа військовослужбовців до виїзду на постійне місце проживання за кордон, виплачуються в порядку, встановленому Законом України " Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування ", норми якого передбачають виплату пенсії за місцем фактичного проживання пенсіонера. Згідно статті 1-1 Закону України " Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб " законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України " Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування " та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів. Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми щодо пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, то застосовуються норми міжнародного договору. У зв'язку із виїздом на постійне місце проживання до іншої країни позивачу припинено виплату пенсії. З 16 грудня 2015 року виплату пенсії відновлено в зв'язку з поверненнями на проживання до України. 11.08.2017 року ОСОБА_3 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області із заявою про нарахування та виплату йому пенсії за вислугу років за період з 07.10.2009 року до 15.12.2015 року. Листом № 498/Д-01 від 22.08.2017 року відповідачем відмовлено у нарахуванні та виплаті позивачу пенсії за вислугу років за період з 07.10.2009 року до 15.12.2015 року (а.с.13). Відповідно до ст. 92 Закону України «Про пенсійне забезпечення» громадянам, які виїхали на постійне проживання за кордон, пенсії не призначаються. Пенсії, призначені в Україні до виїзду на постійне проживання за кордон, виплачуються за 6 місяців наперед перед від'їздом за кордон. За час перебування цих громадян за кордоном виплачуються тільки пенсії, призначені внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання. Виходячи з наведеного та положень ст. 92 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суд вважає, що у позивача відсутні законні підстави для виплати пенсії за час постійного проживання заявника за кордоном. При цьому, міжнародного договору, який би регулював подальший порядок виплати пенсії, між Україною та Ізраїлем не укладено. Механізму виплати пенсій громадянам, які проживають у країнах, з якими не укладено міждержавних договорів в галузі пенсійного забезпечення, чинним законодавством не визначено. У зв'язку з цим триває робота Пенсійного фонду України спільно з Міністерством праці та соціальної політики України щодо підготовки нормативно-правових актів, спрямованих на виконання рішення Конституційного Суду України, якими будуть передбачені умови, норми і механізм виплати пенсій громадянам, які проживають у країнах, з якими не укладено міждержавних договорів в галузі пенсійного забезпечення. Щодо посилання позивача на рішення Конституційного Суду України №25-рп/2009 на підставі якого, як вважає позивач є можливість поновлення йому призначення пенсії, слід зазначити наступне. На підставі рішення Конституційного Суду України №25-рп/2009 від 07.10.2009 втратили чинність положення п.2 ч.1 ст. 49 та положення другого речення ст.51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", тобто Закону згідно якого пенсія позивачу не призначалася. Пунктом 14 постанови Пенсійного фонду України " Про затвердження Порядку подання та оформлення, документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №3-1 від 30.01.2007 передбачено, орган, що призначає пенсії розглядає питання про відновлення виплати раніше призначеної пенсії при зверненні особи з відповідною заявою. Заяви про поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсії, при поданні заявником всіх необхідних документів. Позивач подав 07 липня 2016 року до Головного Управління Пенсійного фонду України у Волинській області заяву про поновлення виплату його пенсії. Розпорядженням (протоколом) від 09.08.2016 позивачу було поновлено виплату пенсії з 16.12.2015 на підставі статті 51 Закону №2262 з дня виникнення права на такий перерахунок. Згідно листа Волинського обласного військового комісаріату Міністерства оборони України позивачу було припинено виплату пенсію з 01.08.2001 у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України 02.11.2006 N 1522 Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян функції з призначення та виплати пенсій категорій осіб з 1 січня 2007 передано до органів Пенсійного фонду України згідно з актами,складеними за формою, що затверджується органами, зазначеними у цьому пункті, за погодженням з Пенсійним фондом України, та виплату пенсій до визначеного строку. Відповідно до пп. ґ пункту 1 частини 2 зазначеної Постанови передача функцій з призначення і виплати пенсій здійснюється у такій послідовності: органи, що здійснюють призначення пенсій відповідно до Закону України « Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передають за формою, що затверджується Пенсійним фондом України: закриті виплатні документи та відомості на виплату пенсії за останніх три роки; архівні пенсійні справи, закриті протягом трьох останніх років; закриті на момент передачі. Враховуючи той факт, що позивачу припинено виплату пенсію з 01.08.2001 у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання в Ізраїль на облік в органах Пенсійного фонду України він не перебував архівна справа позивача не передавалась. Тобто, спірних правовідносин в з 07 жовтня 2009 року по 15 грудня 2015 року між позивачем та відповідачем не виникало. Таким чином, відповідно до частини 2 ст. 17 КАС України, відсутній предмет спору між сторонами по справі. Окрім цього, як вбачається з матеріалів справи, відновлення пенсії відбулося з 15.12.2015 року, а позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом за захистом своїх прав та інтересів 07.07.2016 року, тобто з порушенням строку звернення до суду з позовом, що передбачені ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому, позивач не надав суду жодних доказів того, що строки звернення до суду пропущено з поважних причин. Відносно цих вимог закону суд приходить до висновку, що у зв'язку з відсутністю механізму виплати пенсії громадянам, які проживають у країнах, з якими не укладено міждержавних договорів в галузі пенсійного забезпечення, поновлення виплати раніше призначеної пенсії ОСОБА_3 починаючи за період з 07.10.2009 року по 15.12.2015 року, відповідно до п.2 ст.46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є безпідставним, а тому в їх задоволенні належить відмовити. Таким чином, аналізуючи наявні по справі докази, суд приходить до висновку, про відсутність підстав для задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Законом України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про пенсійне забезпечення», Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», ст.ст. 3, 6 - 14, 17-19, 158-167 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання нарахувати та виплатити пенсію, - відмовити. Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Луцький міськрайонний суд Волинської області. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області В.П. Пушкарчук