Постанова № 69823317, 18.10.2017, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа № 359/8060/17

Провадження № 3/359/3424/2017

Бориспільський міськрайонний суд Київської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 жовтня 2017 року м. Бориспіль

Суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області Вознюк С.М., розглянувши адміністративні матеріали, що надійшли від Управління патрульної поліції у місті Борисполі Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130, ст. 124 КУпАП,

по відношенню до ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, паспорт серії СМ № 057690, виданий Бориспільським МРВ ГУ МВС України в Київській області 02.03.1999 року, -

в с т а н о в и в:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 03.10.2017 року серії БР № 164145, 03.10.2017 року о 21 год. 10 хв. в м. Бориспіль по вул. Київський шлях, 45, паркувальний майданчик, водій ОСОБА_1, керував транспортним засобом, автомобілем марки "Mazda MPV", д.н.з. 6АЕ9573, в стані алкогольного спяніння. Огляд на стан алкогольного спяніння, зі згоди водія, проводився у встановленому законом порядку, в присутності двох свідків, за допомогою алкотестеру "Drager", відповідно до якого проба позитивна і становить 1,51 ‰. Своїми діями водій ОСОБА_1 порушив вимоги п.п. "а" 2.9 ПДР України, тим самим вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1ст. 130 КУпАП.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 03.10.2017 року серії БР № 088622, 03.10.2017 року о 20 год. 40 хв. в м. Бориспіль по вул. Київський шлях, 45, паркувальний майданчик, водій ОСОБА_1, керуючи автомобілем марки "Mazda MPV", д.н.з. 6АЕ9573, під час руху заднім ходом не переконався, що це буде безпечно і не створить перешкоди іншим учасникам дорожнього руху, не звернувся за допомогою до сторонніх осіб, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем НОМЕР_2, що належить ОСОБА_2, який перебував у нерухомому стані. В результаті чого транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень. Своїми діями водій ОСОБА_1 порушив п. 10.9 ПДР України, відповідальність за що передбачена ст. 124 КпАП України.

У судовому засіданні особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 вину у вчинених правопорушеннях визнав повністю, щиро розкаявся та підтвердив обставини, викладені у протоколах про адміністративне правопорушення. Також зазначив, що він працює водієм-таксі у ПП "Глобал Кард", і це являється його єдиним джерелом доходу. Тому позбавлення його водійських прав призведе до того, що він втратить роботу, що в свою чергу позбавить його можливості забезпечувати сім'ю. Так, на його утриманні перебуває неповнолітній син та дружина. Враховуючи, все вищевикладене та те, що робота водієм є дня нього єдиним джерелом доходу, просив суд не позбавляти його права керування транспортними засобами.

Заслухавши особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, ознайомившись з матеріалами про адміністративне правопорушення, встановлено, що вина ОСОБА_1 підтверджується, дослідженими у судовому засіданні, письмовими доказами: даними, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення серії БР № 164145 від 03.10.2017 р., даними роздруківки алкотестера "Драгер 6810" прилад № ARCE-0192, тест № 236, відповідно до якого проба на алкоголь позитивна і становить 1,51 ‰; актом огляду на стан алкогольного спяніння з використанням спеціальних технічних засобів; даними письмової розписки ОСОБА_1 щодо зобовязання останнього не керувати транспортним засобом, протягом доби; письмовими поясненнями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4, з яких вбачається, що ОСОБА_1 03.10.2017 р. в м. Бориспіль Київської обл., у їх присутності погодився, у встановленому законодавством порядку, пройти перевірку для визначення стану його спяніння за допомогою приладу "Драгер", результат якого показав: 1,51 ‰; копією свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 12-01/4022, чинне до 10.07.2018 р., відповідно до якого газоаналізатор "Alcotest 6810" № ARCE-0192, відповідає вимогам методики повірки МПУ 066/05-2013; довідкою т.в.о. начальника Управління патрульної поліції у м. Борисполі ДПП лейтенанта поліції ОСОБА_5 від 06.10.2017 р. про наявність повторності вчинення адміністративного правопорушення; довідкою т.в.о. начальника Управління патрульної поліції у м. Борисполі ДПП лейтенанта поліції ОСОБА_5 від 06.10.2017 р. про отримання посвідчення водія на права керування транспортними засобами гр. ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4; відеозаписом з нагрудних камер поліцейських Управління патрульної поліції у місті Борисполі Департаменту патрульної Національної поліції України, на якому зафіксовано подію, яка сталася 03.10.2017 р. в м. Бориспіль по вул. Київський шлях, 45, паркувальний майданчик, де водій ОСОБА_1 у встановленому законом порядку, в присутності двох свідків, проходив огляд на стан сп'яніння за допомогою алкотестеру "Drager", відповідно до якого проба позитивна і становить 1,51 ‰; даними, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення серії БР № 088622 від 03.10.2017 р.; схемою ДТП, яка сталася 03.10.2017 р.; письмовими поясненнями водія ОСОБА_2; письмовими поясненнями правопорушника; письмовими поясненнями свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7, з яких вбачається, що водій автомобіля марки "Mazda MPV", д.н.з. 6АЕ9573, ОСОБА_1 скоїв дорожньо-транспортну пригоди з автомобілем НОМЕР_2, який перебував у нерухомому стані; поясненнями ОСОБА_1, які він надав в суді.

Таким чином, у справі про адміністративне правопорушення є достатньо достовірних, належних та допустимих доказів, які вказують на доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень.

У звязку з цим суддя приходить до висновку, що ОСОБА_1 порушив вимогип.п. "а" п. 2.9, п. 10.9 ПДР України, що свідчить про скоєння ним адміністративних правопорушень, передбачених: ч. 1ст. 130 КУпАП, а саме керування транспортним засобом особою водієм в стані алкогольного сп'яніння;ст. 124 КУпАП порушення учасником дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.

Відповідно достатті 24 КУпАПстягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.

При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.

Відповідно до статті 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Так, адміністративне стягнення має на меті покарання порушника, запобігання скоєнню нових правопорушень. Про те покарання не є самоціллю, воно виступає необхідним засобом виховання правопорушника і запобігання правопорушенням.

У відповідності з положеннями ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно ст. 9 Конституції України, а також ст. 17 Закону України "Про міжнародні договори" від 22.12.1993 року, міжнародні договори, згода на обов'язковість яких дана Верховною Радою України, є часткою національного законодавства України. Також передбачається, що якщо міжнародним договором встановлені інші права, ніж ті, які передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України. Тобто в такому випадку міжнародно-правові норми мають пріоритетне значення.

17 липня 1997 року Україна ратифікувала Європейську Конвенцію "Про захист прав людини і основоположних свобод", а також Протоколи 1, 2, 4, 7, 11, які є невід'ємною частиною Конвенції, чим визнала її дію в національній правовій системі, а також обов'язковість рішень Європейського Суду з прав людини по всім питанням що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.

Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення (справа "Надточій проти України" від 15 травня 2008 року). ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні "Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії" від 23.10.1995 року зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення "кримінального обвинувачення". Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки "право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності" (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Маліге проти Франції" від 23 вересня 1998 року).

Європейський суд з прав людини у справі "Скоппола проти Італії" від 17.09.2009 року зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним. При цьому ЄСПЛ вважає, що будь-яке втручання у право власності обовязково повинне відповідати принципу пропорційності. "Справедливий баланс" має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе "індивідуальний надмірний тягар" (рішення у справі від 02.11.2004 р. "Трегубенко проти України").

Частина 2 ст. 61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Системний аналіз та юридичний зміст положень ч. 2 ст. 61 Конституції України свідчить про те, що в основу притягнення до юридичної відповідальності має бути покладений конкретний склад правопорушення, яке скоїла особа. Відмінність у складі правопорушення (як в цілому, так і в конкретних його елементах) дає підстави для притягнення особи до різних видів юридичної відповідальності. Також, юридична відповідальність встановлюється за скоєння конкретного правопорушення конкретною особою, тобто вона має індивідуальний характер і характеризується, зокрема наявністю системи покарань та стягнень, можливістю призначення більш м'якого покарання та звільнення від нього тощо. Цей принцип забезпечується можливістю застосування виду юридичної відповідальності в залежності від ступеня суспільної небезпечності скоєного правопорушення. При цьому, принцип індивідуалізації відповідальності знаходить також свій вираз в тому, що при призначенні покарання (стягнення) мають враховуватися всі особливості та обставини справи, характер правопорушення, ступінь здійснення винною особою протиправного наміру, ступінь вини, властиві їй індивідуальні риси, спосіб життя, мотиви скоєння правопорушення і інше.

У КУпАП відсутня стаття, яка б передбачала можливість призначення більш м'якого стягнення, ніж передбачено законом. Проте діючий Кримінальний кодекс України має відповідну статтю про призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом. При розгляді даних матеріалів про притягнення до адміністративної відповідальності слід застосувати аналогію права.

Беручи до уваги наведене, з урахуванням особи винного суддя, вмотивувавши своє рішення, може призначити основне стягнення, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 1 статті 130 КУпАП.

При прийнятті рішення суддя враховує указані ОСОБА_1 в судовому засіданні обставини.

Як вбачається з довідки ПП "Глобал Кард" № А-00021/17, ОСОБА_1 з 11.05.2017 р. працює на постійній основі у ПП "Глобал Кард" на посаді водія у транспортному відділі, на підставі наказу № 33-к від 11.05.2017 р. Таким чином, це свідчить про те, що його професія та трудова діяльність пов'язані з необхідністю керування транспортним засобом, що є його єдиним способом заробітку, а тому являється основним джерелом існування.

Також, у судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, на його утриманні фактично перебуває вся родини, оскільки останній проживає разом з дружиною та неповнолітнім сином.

Враховуючи вищевикладене, суддя приходить до висновку, що позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортним засобом призведе до того, що він втратить єдине джерело доходів, що в свою чергу позбавить його можливості забезпечувати нормальні умови проживання його родини та може поставити під загрозу їх подальше життя.

При цьому, суддя враховує, що дії ОСОБА_8 не спричинили істотної шкоди громадським або державним інтересам. Крім того, будь-яких обставин, що обтяжують відповідальність ОСОБА_1 не встановлено.

Враховуючи вищевикладені обставини, визнання ОСОБА_1 вини, особу правопорушника, у якого робота безпосередньо залежить від автомобіля і це являється його єдиним джерелом доходу, на його утриманні перебуває вся родина, наявність пом'якшуючих відповідальність обставин та відсутність обтяжуючих обставин, а також той факт, що тяжких наслідків від правопорушення не настало, суддя вважає, що останньому слід призначити: за ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 грн. 00 коп. без позбавлення права керування; за ст. 124 КУпАП адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 грн. 00 коп.

Так, виходячи з принципу справедливості, який є одним із основних принципів правосуддя, вирішальним у визначенні як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права є пропорційність відповідальності вчиненому правопорушенню. Вважаю, що в даному випадку, застосування стягнення у виді позбавлення спеціального права є явно несправедливим.

При цьому, відповідно до ч. 2ст. 36 цього Кодексуякщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

Таким чином, враховуючи, що санкція ч. 1ст. 130 КУпАПпередбачає більш серйозний вид адміністративного стягнення, ніж санкція ст. 124 цього Кодексу, тому на підставіч. 2 ст. 36 КУпАП,суддя вважає за необхідне ОСОБА_1 остаточну міру адміністративного стягнення призначити у виді штрафу в межах санкції ч. 1 статті 130 КУпАП без позбавлення права керування.

Саме таке стягнення суддя вважає, буде необхідним і достатнім для досягнення визначеної ст. 23 КУпАП мети - виховного впливу та запобіганню вчинення ОСОБА_1 нових правопорушень та пропорційним вчиненому адміністративному правопорушенню.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" слід стягнути із ОСОБА_1, на якого накладено адміністративне стягнення судовий збір в розмірі 320 грн. 00 коп.

На підставі викладеного, керуючись п.5 ч.2ст.4 Закону України "Про судовий збір", ст.ст. 23, 33, 34, 36, 124, ч.1 ст.130 КУпАП, суддя -

п о с т а н о в и в:

Визнати винним ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, паспорт серії СМ № 057690, виданий Бориспільським МРВ ГУ МВС України в Київській області 02.03.1999 року, у скоєні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст.130, ст.124 КУпАПта накласти на нього адміністративне стягнення:

- за ч. 1ст. 130 КУпАП у виді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) грн. 00 коп. без позбавлення права керування транспортними засобами;

- заст. 124 КУпАПу виді штрафу в розмірі 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 340 (триста сорок) грн. 00 коп.

Відповідно доч. 2 ст. 36 КУпАПшляхом накладення стягнення в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, остаточно накласти на ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, паспорт серії СМ № 057690, виданий Бориспільським МРВ ГУ МВС України в Київській області 02.03.1999 року, адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) грн. 00 коп., який слід стягнути на користь держави України (р/р № 3111649700001, МФО: 821018, код за ЄДРПОУ 37955989, одержувач коштів Київська область/м. Київ/21081300) без позбавлення права керування транспортними засобами.

Стягнути із ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, паспорт серії СМ № 057690, виданий Бориспільським МРВ ГУ МВС України в Київській області 02.03.1999 року, на користь державного бюджету України (р/р №31216206700004, МФО: 821018, код за ЄДРПОУ 38007070, банк: ГУДКСУ у Київській області м. Київ, отримувач коштів Бориспільське управління Державної казначейської служби України Київської області: 22030001, призначення платежу *;101;) судовий збір в розмірі 320 (триста двадцять) грн. 00 коп.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.

Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови і може бути предявлена до виконання протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили.

Постанова суду набрала законної сили ____

Суддя : С.М. Вознюк