Рішення № 69822078, 19.10.2017, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/2923/17

Провадження № 2/645/1804/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2017 року Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Горпинич О.В.,

при секретарі судових засідань ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Харкова цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 «ПриватБанк» до ОСОБА_3 стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

06 грудня 2013 року фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 було підписано заяву про відкриття поточного рахунку. Згідно заяви відповідач приєднався до «Умов та правил надання банківських послуг», ОСОБА_4, що розміщені в мережі Інтернет на сайті банку, які разом з заявою складають Договір банківського обслуговування б/н від 06.12.2013 р. та взяв на себе зобовязання виконувати умови договору.

Відповідно до Договору відповідачу було встановлено кредитний ліміт, на поточний рахунок 26009052325838 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного звязку ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» і Клієнта, що визначено та врегульовано «Умовами та правилами надання банківських послуг». Свої зобов'язання за договором позивач виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредитний ліміт в розмірі 12000,00 грн. ОСОБА_5, відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, в звязку з чим, станом на 14.04.2017 року має заборгованість перед банком у розмірі 62129,22 грн., яка складається з наступного: 12000,00 грн. заборгованість за кредитом; 19301,20 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом; 25560,63 грн. пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором; 5267,39 грн. заборгованість по комісії за користування кредитом.

Добровільно заборгованість відповідачем не погашається, тому позивач звернувся до суду з даним позовом.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_5, що діє на підставі довіреності позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд їх задовольнити посилаючись на обставини так, як це викладено вище.

В судовому засіданні відповідач позовні вимоги визнав частково, пояснивши суду, що дійсно він брав в банку грошові кошти та наданий час існує заборгованість, проте просив суд застосувати до позовних вимог строки позовної давності та наслідки ст. 551 ЦК України.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, відповідача, дослідивши письмові докази у їх сукупності, що містяться в матеріалах цивільної справи, вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судовим розглядом встановлені наступні факти та відповідним ним правовідносини.

06 грудня 2013 року року між Публічним акціонерним товариством ОСОБА_2 банк "ПриватБанк" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 укладено договір № б/н, у відповідності до умов якого Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 12000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок № 26009052325838 зі сплатою відсотків за користування кредитом.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява про відкриття поточного рахунку разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг", "Тарифами ОСОБА_4", що розміщені в мережі Інтернет на банківському сайтіhttp://privatbank.ua, разом складають між ним та банком договір банківського обслуговування, що підтверджується підписом у заяві.

Кредит надається в обмін на зобовязання клієнта з повернення кредиту, сплаті відсотків та винагороди (пункт 3.2.1.1.3).

Клієнт зобовязаний використовувати кредит на цілі, зазначені у пункті 3.2.1.1.1 цього розділу «Умов та правил надання банківських послуг». Сплатити відсотки за весь час фактичного користування кредитом згідно пунктів 3.2.1.1.11, 3.2.1.4.2, 3.2.1.4.3. Повернути кредит у строки, встановлені пунктами 3.2.1.1.10, 3.2.1.2.3.4, 3.2.1.2.2.17 (пункти 3.2.1.2.2., 3.2.1.2.2.1, 3.2.1.2.2.2., 3.2.1.2.2.5).

Згідно умов договору Публічне акціонерне товариство ОСОБА_2 банк "ПриватБанк" свої зобов'язання за договором виконав належним чином.

Факт укладення договору на зазначених базових умовах та отримання кредиту не заперечував відповідач ОСОБА_3, про що зазначив в наданих до суду запереченнях.

За загальним правилом, на особу покладається обов'язок вжити всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання взятого на себе зобов'язання (частина 1статті 614 Цивільного кодексу України). Неналежне ставлення до виконання цього обов'язку свідчить про вину особи, яка є безумовною підставою для відповідальності за порушення зобов'язання.

Фізична особа підприємець ОСОБА_3 належним чином свої зобов'язання щодо повернення кредиту не виконував.

Такі обставини на думку позивача свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у вказаний у позовові спосіб.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, 05.05.2015 року здійснено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльностіФізичної особи-підприємця ОСОБА_3, номер запису про державну реєстрацію припинення діяльності фізичною особою-підприємцем 24800060002154399.

Зі змісту статей51,52,598 - 609 Цивільного кодексу Українивбачається, що однією із особливостей підстав припинення зобов'язань для фізичної особи - підприємця є те, що у випадку припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Фізична особа - підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 04.12.2013 року по справі № 6-125цс13.

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Згідно частини 1 статті 509 Цивільного кодексу Українизобов'язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно достатті 526 Цивільного кодексу Українизобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до вимог статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зістаттями610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті1050та частиною 2 статті1054 Цивільного кодексу Українинаслідками порушення боржником зобовязання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право позикодавця достроково вимагати повернення всієї суми кредиту та сплати процентів.

Згідно пункту 3.2.1.2.2.5. клієнт зобовязаний, повернути кредит у строки, встановлені пунктами 3.2.1.1.10, 3.2.1.2.3.4., 3.2.1.2.2.17.

При порушенні клієнтом будь-якого з грошових зобовязань, клієнт сплачує банку відсотки та пеню за користування кредитом від суми залишку непогашеної заборгованості у розмірі, передбаченому цим розділом «Умов та правил надання банківських послуг» (пункт 3.2.1.1.13).

Відповідно до пункту 3.2.1.4.1. за користування кредитом у період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт сплачує відсотки, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від терміну користування кредитом.

Згідно пункту 3.2.1.2.2.2. клієнт зобовязаний, сплатити відсотки за весь час фактичного користування кредитом згідно з пунктами 3.2.1.4.1., 3.2.1.4.2., 3.2.1.4.3.

Клієнт сплачує банку комісію за використання ліміту відповідно до пунктів 3.2.1.1.6, 3.2.1.2.3.2. 1-го числа кожного місяця у розмірі 0,9 % від суми максимального сальдо кредиту, щоіснував на кінець банківського дня за попередній місяць, у порядку, передбаченому Умовами та правилами надання банківських послуг (пункт 3.2.1.4.4.).

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом,Фізична особа підприємець ОСОБА_3не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором, а тому зобовязання за вказаним договором належним чином не виконав.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що відповідач просить застосувати до позовних вимог наслідки пропуску строку позовної давності.

Згідно зі ст. ст. 256, 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу; загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК, України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). До вимог про стягнення неустойки застосовується спеціальна позовна давність в один рік (п.1 ч. 2 ст. 258 ЦК України).

Пунктом 3.2.1.5.7. «Умов та правил надання банківських послуг» передбачено, що терміни позовної давності щодо вимоги про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки пені, штрафів встановлюються сторонами тривалістю 5 років.

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (частина перша статті 259 ЦК України).

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Виходячи з правового аналізу вказаних норм та враховуючи те, що відповідач, відповідно до вимог ч. 1 ст. 634 ЦК України, приєднався та погодився з Умовами та правилами надання банківських послуг, розміщеними на сайті банку, тарифами банку, про що зазначено в підписаній ним заяві про відкриття поточного рахунку, які разом з заявою складають договір банківського обслуговування від 06 грудня 2013 року та засвідчив свою згоду з банком документообороту, в тому числі підписання угод, договорів, додаткових угод до них, заяв, актів, платіжних документів, як шляхом власноручного підписання так і шляхом накладання електронного цифрового підпису, тому суд вважає, що сторони з дотриманням приписів ч. 1 ст. 259, ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України домовились у письмовій формі про збільшення позовної давності за вимогою про стягнення кредиту, процентів за користування кредитом, винагороди, неустойки пені, штрафів до пяти років.

За таких обставин, у зв'язку із невиконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань, суд вважає позовні вимоги позивача про стягнення із відповідача заборгованості за договором № б/н від 06 грудня 2013 року в сумі: 12000,00 грн. -заборгованість за кредитом;19301,20 грн. - заборгованості по процентам за користування кредитом; 5267,39 грн. - заборгованості по комісії за користування кредитом, відповідно до наданого розрахунку,обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо нарахованої позивачем пені у розмірі 25560,63 грн. у зв'язку із порушеннямФізичною особою підприємцем ОСОБА_3умов договору, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1ст. 546 ЦК Українинеустойка є видом забезпечення виконання зобов'язання.

Згідно ізстаттею 549 ЦК Українинеустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина другастатті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третястатті 549 ЦК України).

У відповідності з вимогами ч. 3ст. 551 ЦК Українирозмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Конституційний Суд України у рішенні від 11 липня 2013 року по справі щодо офіційного тлумачення положеньЗакону України «Про відповідальність за несвоєчасно виконання грошових зобов'язань» від 22 листопада 1996 рокуприйшов до висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності.

Крім того, вимога про нарахування та сплату неустойки за договором споживчого кредиту, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п. 6 ст.3, ч. 3 ст.509, ч. ч. 1, 2 ст.627 ЦК Українизасадам справедливості, добросовісності та розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Положення частини третьоїстатті 551 ЦК Україниз урахуванням положеньстатті 3 цього Кодексущодо загальних засад цивільного законодавства та частини четвертоїстатті 10 ЦПК Українищодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків.

При цьому положеннямистатті 15 ЦК Українипередбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення.

Отже, установивши, що розмір пені значно більший від розміру боргового зобов'язання та враховуючи бездіяльність банку, що сприяла її збільшенню, а також, що внаслідок стягнення кредитної заборгованості, в тому числі і пені, розмір якої значно більшийрозміру заборгованості за кредитним договором, будуть порушені права відповідача, суд вважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин положення частини третьоїстатті 551 ЦК Українита зменшити розмір пені до розміру заборгованості за кредитом.

Відповідно до ч. 2ст. 616 ЦК Українисуд має право зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов'язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення.

Вказаний висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року № 6-1120цс15 і відповідно дост. 360-7 ЦПК Україниє обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Враховуючи невиконання Фізичною особою підприємцем ОСОБА_3 взятих на себе зобовязань щодо повернення грошових коштів, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення пені у розмірі 12000,00 грн.

Згідностатті 57 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема, звуко - і відеозаписів, висновків експертів.

Статтею58 Цивільного процесуального кодексу Україниналежними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

У відповідності до вимог статті60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Питання про стягнення судових витрат суд вирішує відповідно до вимог статті 88 Цивільного процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 10, 11, 88, 209, 212, 214, 215, 217, 218 ЦПК України, суд

ВИРШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса 64703, м. Харків, вул. Мініна, б. № 9 на користь Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 «ПриватБанк» (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, б. 50, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором б/н від 06.12.2013 року в розмірі 48568,59 грн., з яких 12000,00 грн. заборгованість за кредитом, 19301,20 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом; 12000,00 грн. пеня за несвоєчасне виконання зобовязань за договором; 5267,39 грн. заборгованість по комісії за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса 64703, м. Харків, вул. Мініна, б. № 9 на користь Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 «ПриватБанк» (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, б. 50, код ЄДРПОУ 14360570) судовий збір в сумі 1600,00 грн..

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Харківської області через Фрунзенський районний суд м. Харкова протягом десяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя