Ухвала суду № 69816815, 18.10.2017, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 442/3321/17 Головуючий у 1 інстанції: Нагірна О.Б.

Провадження № 22-ц/783/5045/17 Доповідач в 2-й інстанції: Струс Л. Б.

Категорія: 19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого судді - Струс Л.Б.

суддів: Левика Я.А., Шандри М.М.

секретаря: Симець В.І.

за участю: представника ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 19 червня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання договору позики та іпотеки недійсними,

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваною ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 19 червня 2017 року відмовлено в заяві про забезпечення позову.

Дану ухвалу оскаржив ОСОБА_3 подавши апеляційну скаргу у якій зазначає, що суд відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову покликався на те, що заявниками не надано жодних документів для перевірки співмірності заявлених позовних вимог вимогам заяви про вжиття заходів забезпечення позову та не надано належним чином завірених правовстановлюючих документів які б підтверджували право власності на будинок. Вказує, що не погоджується з таким висновком суду, оскільки до поданої заяви було долучено копії нотаріально завіреного договору іпотеки сторонами якої є позивач та відповідач по справі. Також зазначає що у відповідності до ч.3 ст. 153 ЦПК України розглядаючи заяву про забезпечення позову, подану до подання позовної заяви суд може вимагати від заявника подати додаткові документи та інші доказами які підтверджують необхідність забезпечення позову, що судом зроблено не було.

Просить скасувати ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 19 червня 2017 року про відмову в забезпеченні позову та винести ухвалу, якою до набрання чинності рішення у справі заборонити будь-яким особам у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії щодо житлового будинку та земельної ділянки, з належними до будинку АДРЕСА_1

Заслухавши суддю-доповідача, представника ОСОБА_2 ,перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулись з позовом до ОСОБА_5 про визнання договору позики та іпотеки недійсними, в якому просили визнати недійсним договір позики на суму 85000 доларів США та іпотеки на незавершене будівництво житлового будинку АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5.

28.04.2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на житловий будинок та земельну ділянку, з належними до будинку надвірними будівлями на незавершене будівництво житлового будинку АДРЕСА_1.

Згідно ч.1 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Відповідно до ч.3 ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій по вжиттю судом, на прохання осіб, які беруть участь у справі, передбачених законом заходів, які гарантують в майбутньому реальне виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволення претензій позивача (заявника). Інститут забезпечення позову в цивільному процесі дозволяє гарантувати дійсне і ефективне виконання судового рішення, а тим самим і здійснення реального захисту порушених, оспорюваних і невизнаних прав, свобод та інтересів осіб. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача.

Відмовляючи в задоволення заяви про забезпечення позову суд виходив з того, що вимоги заяви про вжиття заходів забезпечення позову, не узгоджуються з вимогами ст.151 ЦПК України, щодо утруднення або неможливості виконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову, оскільки позивачем до заяви не надано жодного документу для перевірки співмірності заявлених позовних вимог вимогам заяви про вжиття заходів забезпечення позову, суду не надано належним чином завірених правовстановлюючих документів, які б підтверджували право власності на будинок, зазначений в клопотанні про забезпечення позову, а також витягу з реєстра речових прав та обмежень, що позбавляє суд можливості забезпечити позов в межах позовних вимог, тому, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно із роз'ясненням, яке міститься в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Як вбачається з матеріалів справи позивачі не надали суду доказів щодо співмірності заявлених позовних вимог вимогам заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

Окрім того, як встановлено колегією суддів 12 жовтня 2017 року рішенням Дрогобицького міськрайоонного суду Львівської області в позові ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5 відмовлено.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 312 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції постановив ухвалу з додержанням вимог закону.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.209, 303, 304, п.1 ч.2 ст. 307, п.1 ч.1 ст. 312, 313, п.4 ч.1 ст.314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.

Ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 19 червня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді