Рішення № 69813964, 02.10.2017, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

02.10.2017

Номер провадження № 2/331/1367/2017

ЄУН 331/146/17

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.10.2017 р. м. Запоріжжя

Жовтневий районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Світлицької В.М.

за участю секретаря Богач А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Фінсектор», Приватного підприємства «Сучасне співробітництво», Приватного підприємства «Енергетична стратегія», Товариства з обмеженою відповідальністю «Бондс» про визнання недійсними договорів та стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ПП «Фінсектор», ПП «Сучасне співробітництво», ПП «Енергетична стратегія», ТОВ «Бондс» про визнання недійсними договорів та стягнення коштів. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що в квітні 2015 року позивач звернулася до організації «Кредитний союз», яка пропонувала отримання грошової позики за вигідними умовами у м. Запоріжжі. Представник організації повідомила, що ОСОБА_1 пройшла перевірку та має можливість отримати кредит, після чого запросили до офісу організації та видали для підписання документи, а також повідомили, про необхідність сплати грошової суми в розмірі 2500 грн. в якості підтвердження власної платоспроможності та в рахунок погашення суми отриманого кредиту. Так, позивачу були надані для підписання перший із договорів № 111905 від 23.04.2015 року із ПП «Фінсектор», а також банківські реквізити для сплати 2500 грн., після чого обіцяли надати на вигідних умовах споживчий кредит «за змістом договору «грошову позику». ОСОБА_1 сплатила грошові кошти. Наступного дня представник організації повідомила, що для отримання кредиту сплаченої суми недостатньо, і що необхідно сплати таку ж суму, після чого позика одразу буде надана. Тому, позивачем було підписано другий договір № 111909 від 24.04.2015 року з ПП «Фінсектор» та вдруге сплачено 2500 грн. згідно квитанції № 19 від 24.04.2015 р. Проте, в подальшому, представники організації щодня обіцяли надати кредит позивачу, проти обґрунтовували затримки різними обставинами, в результаті чого ОСОБА_1 підписала ще 2 договори з ПП «Фінсектор» № 111901 від 28.04.2015 р. та № 222674 від 30.04.2015 р., та сплатила ще 2 платежі по 5500 грн., що підтверджується квитанціями № 0.0.379625373.1 від 28.04.2015 р. та № 380372537.5.1 від 30.04.2015 р. В подальшому позивачу стало відомо, що для отримання кредиту необхідно зробити якомога більше грошових внесків на рахунок організації, в результаті чого буде обрано особу, яка зробила таких внесків більше, ніж інші учасники кредитної програми. У травні, позивачу повідомили про зміни інвестора організації та необхідність підписання договору з ПП «Сучасне співробітництво», в результаті чого, ОСОБА_1 підписала договір № 003753 від 07.05.2015 р. та сплатила чергові 5000 грн., що підтверджується квитанцією № 0.0.382101368.1 від 07.05.2015 р. Так, всього з квітня по грудень 2015 року на користь відповідачів ОСОБА_1 було сплачено коштів на суму 52500 грн. Посилаючись на те, що вищезазначені договори є правочинами, здійсненими із використанням нечесної підприємницької діяльності, тобто є такими, що суперечать ЦК України та Закону України «Про захист прав споживачів», просить суд визнати такі договори недійсними та стягнути з відповідачів грошові кошти.

В судове засідання позивач не з'явилася, надала суду заяву про розгляд справи без її участі, на задоволенні позовних вимог наполягає, проти винесення заочного рішення не заперечує. За клопотанням позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Представники відповідачів в судове засідання не з'явились, про день, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили, заперечень не надали.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 197 ЦПК України, так як сторони в судове засідання не зявились, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, зясувавши обставини по справі, перевіривши їх поданими доказами, приходить до висновку, що позов підлягає частковомузадоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, 23.04.2015 р., 24.04.2015 р., 28.04.2015 р. між позивачем та ПП «Фінсектор» було укладено договори № 111905, № 111909 та № 111901, відповідно до умов яких відповідач за згодою учасника зобов'язується вчинити від його імені певні дії, спрямовані на надання безвідсоткової позики, зазначеної у Додатках № 1 до даного Договору, на підставі ст. 1046, 1048 ЦК України та на умовах діяльності Програми «Credit Invest».

На виконання вимог представників ПП «Фінсектор» для отримання безвідсоткової позики, ОСОБА_1 сплатила грошові кошти у розмірах: 2500,00 грн., що підтверджується копією квитанції № 9 від 23.04.2015 року; 2500,00 грн., що підтверджується копією квитанції № 19 від 24.04.2015 року та 5500,00 грн., що підтверджується копією квитанції № 0.0.379625373.1 від 28.04.2015 року.

30 квітня 2015 року між позивачем та ПП «Фінсектор» укладено Договір № 222674, згідно з умовами якого відповідач за згодою учасника зобов'язується вчинити від його імені певні дії, спрямовані на надання безвідсоткової позики на умовах діяльності Програми «CREDIT 365».

Відповідно до копії квитанції № 360372537.5.1 від 30.04.2015 року, позивачем було здійснено оплату за вищевказаним договором на рахунок ПП «Симсектор» в розмірі 5500,00 грн.

07 травня 2015 року між позивачем та ПП «Сучасне Співробітництво» укладено Договір № 003753, згідно з умовами якого відповідач за згодою учасника зобов'язується вчинити від його імені певні дії, спрямовані на надання безвідсоткової позики на умовах діяльності Програми «Кредит Маркет».

Згідно з копією квитанції № 0.0.3821013668 від 07.05.2015 року, позивачем було здійснено оплату за договором №003753 в розмірі 5000,00 грн.

13.05.2015 р. та 23.06.2015 р., між ОСОБА_1 та ПП «Енергетична Стратегія» укладено договори за № 003753, відповідно до яких ПП "Енергетична Стратегія" зобов'язується за обумовлену плату надати інформаційні, консультаційні послуги та послуги з пошуку інформації (п.1 Договору).

На виконання умов вказаних договорів ОСОБА_1 здійснила оплату в розмірі 5000,00 грн. на рахунок ПП «Енергетична Стратегія», що підтверджується копією квитанції № 90 від 13.05.2015 року та оплату в розмірі 5000,00 грн. на рахунок ПП «Енергетична Стратегія», що підтверджується копією квитанції № 5 від 23.06.2015 року.

30 жовтня 2015 року, між позивачем та ТОВ «Бондс» укладено Договір № 001101, згідно умов якого відповідач за згодою учасника зобов'язується вчинити від його імені певні дії, спрямовані на надання безвідсоткової позики на умовах діяльності Програми «Renessans». Крім того, 30.10.2015 р. було укладено Договір № 111567, за яким замовник ОСОБА_1 доручає, а ТОВ «Бондс» приймає на себе зобовязання за встановлену плату надати інформаційні, консультативні послуги з пошуку інформації. Вартість плати за надання послуг складає 2000,00 грн. Договори такого ж змісту за № 001101 були укладені між сторонами 11.11.2015 року, з вартістю оплати за надання послуг 5000,00 грн.; 19.11.2015 року, з вартістю оплати за надання послуг 2000,00 грн.; 24.11.2015 року, з вартістю оплати за надання послуг 2500,00 грн.

Вказані суми були сплачені за послуги на рахунок ТОВ «Бондс» ОСОБА_1, згідно з копіями квитанцій № 0.0.455109171.1 від 30.10.2015 року у розмірі 2000,00 грн.; № 0.0.459423531.1 від 11.11.2015 року у розмірі 5000,00 грн.; № 15 від 19.11.2015 року у розмірі 2000,00 грн. та № 0.0.466656687.1 від 24.11.2015 року у розмірі 2500,00 грн.

Як зазначила ОСОБА_1 у своїй позовній заяві, вищевказані договори були підписані нею за відсутності реальної інформації про послуги, що будуть надаватися, так як вважала, що має відносини щодо отримання споживчого кредиту із однією організацією.

Законом України «Про захист прав споживачів»закріплена можливість визнання недійсними правочинів, здійснених із використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема, у введенні в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів з метою реалізації діяльності пірамідальної схеми. При цьому в зазначеному Законі нормативне визначення поняття «пірамідальної схеми» не надано, однак визначені ознаки, які відносять діяльність суб'єкта підприємництва до «пірамідальної схеми».

Аналіз п. 7 ч. 3ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів»дає підстави для висновку, що поняття «пірамідальна схема» у розумінні цієї норми має такі обов'язкові ознаки: а) здійснення сплати за можливість одержання учасником компенсації; б) компенсація надається за рахунок залучення учасником інших споживачів схеми; в) відсутність продажу або споживання товару. Отже, для кваліфікації «пірамідальної схеми» необхідна наявність усіх зазначених ознак.

Відсутність вищевказаних ознак виключає можливість визнання схеми як «пірамідальної», тобто такої, що порушує норми чинного законодавства України. Пірамідальній схемі властива сплата за можливість одержання окремим учасником компенсації, яка повинна надаватися за рахунок залучення цим учасником схеми інших споживачів.

Частина 1ст.6 Закону України «Про захист прав споживачів»передбачає право споживача на належну якість продукції: продавець (виробник, виконавець) зобов'язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію.

Відповідно до ч. 1ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів»споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою.

Пунктом 5 частини 1ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів»визначено, що права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію.

Згідно з ч.1 ст.15-1Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції»поширенням інформації, що вводить в оману, є повідомлення суб'єктом господарювання, безпосередньо або через іншу особу, одній, кільком особам або невизначеному колу осіб, у тому числі в рекламі, неповних, неточних, неправдивих відомостей, зокрема, внаслідок обраного способу їх викладення, замовчування окремих фактів чи нечіткості формулювань, що вплинули або можуть вплинути на наміри цих осіб щодо придбання (замовлення) чи реалізації (продажу, поставки, виконання, надання) товарів, робіт, послуг цього суб'єкта господарювання.

Відповідно до ч. 2 ст. 15-1Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції»інформацією, що вводить в оману, є, зокрема, відомості, які: містять неповні, неточні або неправдиві дані про походження товару, виробника, продавця, спосіб виготовлення, джерела та спосіб придбання, реалізації, кількість, споживчі властивості, якість, комплектність, придатність до застосування, стандарти, характеристики, особливості реалізації товарів, робіт, послуг, ціну і знижки на них, а також про істотні умови договору; містять неповні, неточні або неправдиві дані про фінансовий стан чи господарську діяльність суб'єкта господарювання; приписують повноваження та права, яких не мають, або відносини, в яких не перебувають.

Згідно з ч. 3ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»інформація, яка надається клієнту, повинна забезпечувати правильне розуміння суті фінансової послуги, без нав'язування її придбання.

Відповідно до п.4 ч.1ст.4 Закону України «Про захист прав споживачів», споживач має право на достовірну і доступну інформацію.

Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ОСОБА_2 Європи від 17 травня 1973 року № 543, зокрема, передбачається, що надання товарів чи послуг, у тому числі у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача.

Згідно з ч. 1ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»виконавець послуг не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Аналізуючи матеріали справи вбачається, що договори № 111905 від 23.04.2015 р., № 111909 від 24.04.2015 р., № 111901 від 28.04.2015 р., № 222674 від 30.04.2015 р., № 003753 від 07.05.2015 р., № 001101 від 30.10.2015 р. є однаковими за змістом. Відповідно до вказаних документів, предметом договору є надання за рахунок грошей Фонду Учасників безвідсоткової позики з розстроченням платежів.

З умов договорів випливає, що відповідачі ПП «Фінсектор», ПП «Сучасне підприємство», ТОВ «Бондс» формують групу Учасників за рахунок сплати щомісячних загальних внесків, сплачених клієнтом програми, тобто за кошти членів самої програми. З даної групи формується Фонд учасників, який призначений для надання безвідсоткової позики для учасників програми, шляхом надання Рішення про призначення учаснику Програми безвідсоткової позики.

При цьому, Рішення про призначення безвідсоткової позики надається не всім учасникам Програми, а лише тим, які мають найбільшу кількість платежів.

За таких обставин надання права на одержання товару учасником програми у приватну власність є компенсацією за рахунок коштів інших учасників Програми, отже виконанняумов Договору з боку відповідачівзалежить не тільки від самого клієнта, а й від третіх осіб.

Договір не містить строків та (або) термінів отримання учасником безвідсоткової позики, не передбачає будь-якої відповідальності відповідачів за невиконання умов договору та будь-яких гарантій отримання учасником безвідсоткової позики навіть у разі повної плати всіх загальних внесків.

Вищезазначені договори з ПП «Фінсектор», ПП «Сучасне підприємство», ПП «Енергетична стратегія», ТОВ «Бондс» є такими, що вводять в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів з метою діяльності пірамідальної схеми.

Відповідні висновки містяться у Постанові Верховного суду України від 23.05.2012 р., прийнятій з підстав п.1 ч.1ст.355 ЦПК Українита є обов'язковими для всіх судів України.

Відповідно до п.2 ч.1, п.7 ч.3 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів»забороняється нечесна підприємницька практика, яка включає будь-яку діяльність, що вводить споживача в оману або є агресивною, а також забороняється, як таке, що вводить в оману утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції.

Згідно ч. 3ст. 203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно дост. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Згідно зст. 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб, може здійснюватися лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.

Відповідно до ч. 6ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів»правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Згідно з ч. 2ст. 215 ЦК Українинедійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Як роз'яснено у п. 7Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06 листопада 2009 року, правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. У разі, якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлена наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи на нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3ст. 216 ЦК Українинедійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину, кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Відповідно до ч. 1, 3 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

За загальними положеннями ЦПК України обов'язок суду, під час ухвалення рішення, вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Суд, дослідивши докази надані позивачем, встановив, що за оскаржуваними договорами ОСОБА_1 сплатила на користь ПП «Фінсектор» грошові кошти у розмірі 16 000,00 грн., на користь ПП «Сучасне співробітництво» - 5000,00 грн., на користь ПП «Енергетична стратегія» - 10000,00 грн., на користь ТОВ «Бондс» - 11500,00 грн., що підтверджується копіями квитанцій, наданих позивачем до суду.

Проте, в позовній заяві ОСОБА_1 просить суд стягнути з ТОВ «Бондс» на її користь грошові кошти у розмірі 13500,00 грн., але позивачем ця сума не обґрунтовується та не підтверджується наявними доказами в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а договори, укладені між позивачем та відповідачами, нікчемними та застосовує наслідки нікчемності правочинів.

На підставі ст.ст. 203,215, 216, 901-905 ЦК України,Закону України «Про захист прав споживачів» та керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 197, 209, 212-215, 218, 224-226, 292, 294 ЦПК України,суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсними договори № 111905 від 23.04.2015 року, № 111909 від 24.04.2015 року, № 111901 від 28.04.2015 року, № 222674 від 30.04.2015 року укладені між ОСОБА_1 та Приватним підприємством «Фінсектор».

Стягнути з Приватного підприємства «Фінсектор» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 16000,00 грн.

Визнати недійсними договір № 003753 від 07.05.2015 року, укладений між ОСОБА_1 та Приватним підприємством «Сучасне Співробітництво».

Стягнути з Приватного підприємства «Сучасне Співробітництво» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 5000,00 грн.

Визнати недійсними договори № 003753 від 13.05.2015 року, № 003753 від 23.06.2015 року укладені між ОСОБА_1 та Приватним підприємством «Енергетична Стратегія».

Стягнути з Приватного підприємства «Енергетична Стратегія» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 10000,00 грн.

Визнати недійсними договори № 001101 від 30.10.2015 року, № 111567 від 30.10.2015 року, № 001101 від 11.11.2015 року, № 001101 від 19.11.2015 року, № 001101 від 24.11.2015 року укладені між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бондс».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бондс» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 11 500,00 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: В.М. Світлицька