Ухвала суду № 69813769, 23.10.2017, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 299/306/16-ц

У Х В А Л А

Іменем України

23 жовтня 2017 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючого - судді Куштана Б.П. (доповідача),

суддів: Кожух О.А. та Мацунича М.В.,

при секретарі: Терпай С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу Виноградівського районного суду від 05 вересня 2017 року за скаргою представника ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на бездіяльність старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Виноградівського районного управління юстиції у Закарпатській області Вагнера Н.І., -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Виноградівського районного суду від 05 вересня 2017 р. у задоволенні скарги відмовлено.

Представник ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 просить скасувати цю ухвалу, а скаргу - задовольнити. Доводить про передчасність і незаконність ухвали. Указує, що матеріали виконавчого провадження не містять відомостей про суми нарахувань сплачених аліментів на користь стягувача в період із 11.02.2016 р. дотепер, інформації щодо сум доходів боржника; також у матеріалах виконавчого провадження відсутня інформація, що державний виконавець звертався до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон. Зазначає, що в ході проведення виконавчих дій по виконавчому провадженню не було належним чином перевірено інформацію про те, що ОСОБА_4 (боржник) виїжджає на сезонні заробітки в Чехію і щомісячно отримує дохід у розмірі 27 000 грн.

Суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність скарги.

Апеляційна скарга підлягає відхиленню, а ухвала - залишенню без змін, із таких мотивів.

Установлено, що 11 серпня 2017 р. ОСОБА_2 звернулася до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця ВДВС Виноградівського РУЮ у Закарпатській області (а.с.73-92). На обґрунтування скарги зазначала про упередженість дій державного виконавця, оскільки рішення суду про стягнення аліментів не виконується, а боржник із моменту відкриття виконавчого провадження (14.04.2016 р.) одноразово сплатив 09.06.2017 р. аліменти на утримання дитини в сумі 6 139,65 грн. До цієї виплати та дотепер (серпень 2017 р.) жодних виплат не здійснив.

02.08.2017 р. ОСОБА_2 звернулася до начальника ВДВС Виноградівського РУЮ у Закарпатській області із заявою про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника (а.с.79-82). Обґрунтувала тим, що боржник не виконує рішення суду про стягнення аліментів на утримання дитини, виїздить за межі України на сезонні заробітки, а тому для своєчасного та стабільного виконання судового рішення ОСОБА_4 необхідно обмежити у праві виїзду за межі України.

07.08.2017 р. ОСОБА_2 звернулася до начальника ВДВС Виноградівського РУЮ у Закарпатській області із заявою про здійснення перерахунку заборгованості та перевірку сум отриманих доходів боржника (а.с.87-89). 02.08.2017 р. скаржник звернулася до начальника ВДВС Виноградівського РУЮ у Закарпатській області із клопотанням про витребування документальної інформації про доходи боржника (а.с.90-91).

09.08.2017 р. в. о. начальника ВДВС Виноградівського РУЮ у Закарпатській області на всі ці звернення була надана відповідь (а.с.2 матеріалів виконавчого провадження), із якої убачається, що на депозитний рахунок Виноградівського відділу ДВС ГТУЮ надійшли суми на сплату аліментів у розмірі: 08.06.2017 р. - 656 грн.; 07.07.2017 р. - 432,96 грн.; для перерахування указаних сум стягувач має надати розрахунковий рахунок.

Щодо вирішення питання тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України боржника, орган ДВС повідомив, що через відсутність заборгованості по сплаті аліментів підстав для винесення такого подання немає.

Скаржником до суду першої інстанції були подані пояснення громадян ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 від 01 серпня 2017 р. і від 03.08.2017 р. (а.с.99-100,101-102,103-104), відповідно до яких ОСОБА_4 не цікавиться життям дитини, за останні два місяці на рахунок ОСОБА_2 кошти на утримання дитини не надходили та ОСОБА_4 регулярно виїжджає на сезонні заробітки в країни Європейського союзу.

Як видно з матеріалів виконавчого провадження № 433/11, 18 квітня 2016 р. (а.с.46) на виконання виконавчого листа, виданого Виноградівським районним судом 14.03.2016 р. старшим державним виконавцем Вагнер Н.І. було відкрито виконавче провадження.

16.03.2016 р. ВДВС Виноградівського РУЮ у Закарпатській області було зроблено запит у Державну фіскальну службу України, з відповіді якого вбачається, що боржник ОСОБА_4 на обліку в органах ДПС не перебуває, відомості щодо сум доходів і нарахованих податків відсутні (а.с.43,44).

Із відповіді Пенсійного фонду України (а.с.41,42) видно, що останнє місце роботи боржника є невідомим і пенсію такий не отримує.

23.03.2017 р. старшим державним виконавцем Вагнер Н.І. було винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника (а.с.38).

Станом на 23.03.2017 р. заборгованість по сплаті аліментів складала 29 280,80грн. (а.с.36); станом на 18.04.2016 р. - 1 888,88 грн. (а.с.45); станом на 27.04.2017 р. - 5 723,98 грн.

27.04.2017 р. старшим державним виконавцем Вагнер Н.І. було винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника (а.с.30).

Згідно з відповіддю Новоселицької сільської ради Виноградівського району (а.с.24) ОСОБА_4 зареєстрованим майном не володіє.

Відповідно до квитанції № 66691031 від 09 червня 2017 р. ОСОБА_4 було сплачено на користь ОСОБА_2 заборгованість по сплаті аліментів у період із 01.01.2016 р. по 01.05.2017 р. на суму 6139,65 грн. (а.с.23).

09.06.2017 р. ОСОБА_2 подала до ВДВС Виноградівського РУЮ у Закарпатській області заяву, в якій зазначила, що боржник ОСОБА_4 станом на 09 червня 2017 р. заборгованості по сплаті аліментів не має і вона претензій ніяких до нього також не має (а.с.22).

Станом на 25.07.2017 р. у ОСОБА_4 заборгованість по сплаті аліментів відсутня.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що ОСОБА_4 належним чином не виконує рішення суду першої інстанції про стягнення аліментів, старший державний виконавець ВДВС Виноградівського РУЮ належним чином не реагує на такі порушення із боку боржника, а тому такі його дії (бездіяльність) належить визнати неправомірними та зобов'язати старшого державного виконавця скласти подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України.

Однак, ці доводи не заслуговують на увагу.

Згідно з положеннями ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до п.2 та п.3 ч.1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 07.02.2014 року "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах" судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. - і за її межами. Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Згідно з положеннями ч.1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч.ч.1,4 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» порядок стягнення аліментів визначається законом. Виконавець зобов'язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця. Виконавець зобов'язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі: надходження виконавчого документа на виконання від стягувача; подання заяви стягувачем або боржником; надіслання постанови на підприємство, в установу, організацію, до фізичної особи - підприємця, фізичної особи, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію чи інші доходи; надіслання виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; закінчення виконавчого провадження.

Як видно з матеріалів справи та виконавчого провадження, на депозитний рахунок Виноградівського відділу ДВС ГТУЮ надійшли суми на сплату аліментів у розмірі: 08.06.2017 р. - 656 грн.; 07.07.2017 р. - 432,96 грн.

Під час розгляду скарги в суді апеляційної інстанції старшим державним виконавцем Вагнер Н.І. було надано інформацію про те, що на депозитний рахунок Виноградівського відділу ДВС ГТУЮ 09.08.2017 р. і 07.09.2017 р. надійшли суми по сплаті аліментів у розмірі 656 грн. і 432,96 грн. відповідно.

Окрім того, 09.06.2017 р. ОСОБА_2 подала до ВДВС Виноградівського РУЮ у Закарпатській області заяву в якій зазначила, що боржник ОСОБА_4 станом на 09 червня 2017 р. заборгованості по сплаті аліментів не має і претензій ніяких до нього також не має (а.с.22).

Тобто, матеріалами справи та виконавчого провадження установлено та підтверджено, що ОСОБА_4 сплатив заборгованість по сплаті аліментів одним платежем 09.06.2017 р., а в подальшому, щомісяця, на депозитний рахунок ВДВС Виноградівського РУЮ надходять кошти на сплату аліментів у розмірі, який визначений державним виконавцем згідно з вимогами закону та рішенням суду.

Отже, доводи апеляційної скарги щодо необхідності визнати дії старшого державного виконавця неправомірними є необґрунтованими і такими, що суперечать обставинам справи та матеріалам виконавчого провадження.

Згідно з вимогами п.18 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, у процесі здійснення виконавчого провадження державний виконавець має право звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України та в'їзд в Україну громадян України" громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, зокрема, у випадках, якщо діють неврегульовані аліменти, договірні чи інші невиконані зобов'язання до виконання зобов'язань або розв'язання спору за погодження сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобов'язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, або він ухиляється від виконання зобов'язань, до виконання зобов'язань.

Тобто, встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України боржника можливе лише за умови доведеності факту невиконання боржником рішення суду та свідомого ухиляння боржника від виконання такого.

Матеріалами справи та виконавчого провадження встановлено зворотне, а застосування такого заходу є правом державного виконавця у рамках проведення виконавчих дій, а не обов'язком.

У матеріалах справи є достатні та належні докази, які підтверджують, що державним виконавцем вжито всіх, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», заходів для примусового виконання рішення суду.

У контексті наведеного колегія суддів констатує, що судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції і не дають обґрунтованих підстав для скасування оскарженої ухвали.

Керуючись ст. 14, ст. 307 п.1 ч.2, ст. 312 п.1 ч.1, 314 п.4 ч.1, ст.ст. 313, 315, 317, 319, 324 ч.1, 377-1 ЦПК України, -

УХВАЛИЛА:

1. Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 відхилити. 2. Ухвалу Виноградівського районного суду від 05 вересня 2017 року залишити без змін. 3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: