Ухвала суду № 69813285, 24.10.2017, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 235/4130/17

Номер провадження 11-кп/775/925/2017

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2017 року. Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Апеляційного суду Донецької області в м. Бахмут в складі:

головуючого судді: Смірнової В.В.

суддів Круподеря Д.О., Огурецького В.П.

при секретарі Радковського Д.І.

за участю

прокурора Колмакова А.І.

захисника ОСОБА_1

обвинуваченої ОСОБА_2

розглянула в відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора на ухвалу Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 29 вересня 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному у ЄДРДР за № 22017050000000187, якою обвинувальний акт відносно

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянки України не заміжньої, має на утриманні малолітню дитину, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, не працюючої, раніше не судимої, що зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5,

обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.258-3 КК України, повернуто прокурору, -

ВСТАНОВИЛА:

З ухвали суду вбачається, що 22 серпня 2017 року до Красноармійського міськрайонного суду Донецької області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно обвинуваченої ОСОБА_2, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.258-3 КК України.

Відповідно до ухвали Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 29 вересня 2017 року, обвинувальний акт по кримінальному провадженню, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань № 22017050000000187 за обвинуваченням ОСОБА_2 у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.258-3 КК України, з доданими матеріалами повернуто до прокуратури Донецької області через невідповідність вимогам ст. 291 КПК України.

У апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу суду першої інстанції скасувати і призначити новий судовий розгляд обвинувального акту у суді першої інстанції. Вказує на те, що судом першої інстанції допущено істотні порушення вимог кримінального процесуального закону.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав доводи апеляційної скарги, захисника і обвинувачену, які заперечували проти цього, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, за таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст.412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Частиною 2 статті 291 КПК України, визначений перелік відомостей, які повинні міститися в обвинувальному акті, а саме в п.5 ст.291 КПК України: виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

На думку колегії суддів, вказані вимоги ст..291 КПК України прокурором під час складання обвинувального акту у кримінальному провадженні № 22017050000000187 від 31.05.2017 року відносно ОСОБА_2 за ч.1 ст.258-3 КК України та направлення його для розгляду до суду, були дотримані, і таким чином, колегія суддів зазначає наступне.

Суд посилається на те, що у вказаному обвинувальному акті порушені вимоги ст.291 ч.2 п.5 КПК України щодо обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні (час, місце вчинення злочину, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення, винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення та інше).

Вказані доводи суду є такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного КПК України та суперечать судовій практиці, а саме постанові Верховного Суду України від 24.11.2016 року.

Так, Верховний Суд України у постанові зазначив, що згідно із нормою закону обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Аналіз цієї норми свідчить, що закон вимагає обовязкове відображення в обвинувальному акті трьох складників:

1)фактичних обставин кримінального правопорушення;

2)правової кваліфікації (в теорії кримінального процесу використовується назва «формула обвинувачення»);

3)формулювання обвинувачення.

При цьому в доктрині кримінального процесу під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.

Верховний Суд України дійшов висновку, що визначаючи основні терміни КПК України, у п. 13 ч. 1 ст. 3 цього Кодексу законодавець виклав загальне, незалежно від стадій кримінального провадження, поняття обвинувачення, яким є твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Власне висунення публічного обвинувачення здійснюється в умовах змагальності у судовому розгляді, коли прокурор оголошує короткий виклад або повний текст обвинувального акта (ч.2 ст. 347 КПК України), а суд розяснює суть обвинувачення і зясовує у обвинуваченого, чи зрозуміле воно йому (ч.1 ст.348 КПК України).

Таким чином, системно-структурний аналіз норм КПК України доводить, що на стадії досудового розслідування обвинувачення особи повязується з моментом складання обвинувального акта, що містить офіційну, сформовану на досудовому розслідуванні версію про вчинення особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.

Вирішуючи це питання Верховний Суд України врахував і те, що у міжнародних джерелах права, зокрема в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, йдеться про те, що однією із гарантій права на справедливий суд, відповідно до п. «а» ч. 3 ст. 6, є негайна і детальна поінформованість зрозумілою для обвинуваченого мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього.

Практика Європейського суду з прав людини (далі Європейський суд) орієнтує, що обвинуваченням визнається офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про наявність припущення про вчинення особою кримінально караного правопорушення й при цьому стосується змісту, а не формального поняття обвинувачення, оскільки в контексті ст. 6 Конвенції Європейський суд покликаний убачати, що приховано за зовнішньою стороною справи, та досліджувати реалії розглядуваної справи («Девеер проти Бельгії» від 27 лютого 1980 року).

Так, під час проведення підготовчого судового засідання суд вдався до аналізу правильності формулювання обвинувачення, що відповідно до вимог кримінального процесуального закону, не є предметом підготовчого судового засідання, а питання кваліфікації дій ОСОБА_2, повинно вирішуватись судом під час розгляду матеріалів кримінального провадження по суті.

В звязку з чим, колегія суддів вважає, що обвинувальний акт складений у відповідності до ст..291 КПК України та містить фактичні обставини кримінального правопорушення, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на статтю закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Колегія суддів також звертає увагу, що на даний час продовжують існувати та не зменшилися певні ризики, передбаченіст.177 КПК України, а саме те, що обвинувачена ОСОБА_2 може переховуватись від органів досудового слідства та суду, перешкоджати кримінальному провадженню, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, запобігання цим ризикам шляхом застосування більш мяких запобіжних заходів не передбачається можливим та не можуть бути застосовані до осіб, які підозрюються, обвинувачуються у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.258-3 КПК України.

Таким чином, колегія суддів приходив до висновку за необхідне продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою щодо обвинуваченої ОСОБА_2 на 30 діб, оскільки застосування більш мяких запобіжних заходів, що передбаченіКПК України, є недоцільним, так як не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченої та цього не може бути достатнім для запобігання зазначених ризиків.

Колегія суддів вважає за необхідне скасувати оскаржувану ухвалу та призначити новий судовий розгляд у суді першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 405, 407 КПК України колегія суддів

У Х В А Л И ЛА:

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити.

Ухвалу Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 29 вересня 2017 року про повернення прокурору обвинувального акту складеного у кримінальному провадженні № 22017050000000187 стосовно ОСОБА_2 за ч.1 ст.258-3 КК України скасувати.

Призначити новий судовий розгляд обвинувального акту у суді першої інстанції.

Продовжити обвинуваченій ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою терміном на 30 днів з 24 жовтня 2017 року по 22 листопада 2017 року.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді: