Ухвала суду № 69809522, 19.10.2017, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/3437/17

Провадження № 2с/522/35/17

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2017 року Приморський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого судді Чернявської Л.М.,

при секретарі Прусс О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду в місті Одесі заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу Приморського районного суду міста Одеси від 20 березня 2017 року,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про скасування судового наказу Приморського районного суду міста Одеси від 20 березня 2017 року. Зазначив, що вважає вимогу про стягнення з нього 3%річних у розмірі 14,82 грн., інфляційні витрати у розмірі 65,70 грн. та судового збору такими, що підлягають скасуванню, оскільки він є інвалідом 2 групи.

Сторони в судове засідання не зявились, про день місце та час розгляду справи були повідомлені належним чином. Представник ПАТ «ЕК Одесаобленерго» звернувся до суду з заявою про розгляд справи за його відсутності, надав до суду заперечення на заяву про скасування судового наказу та просив судовий наказ 522/3437/17 виданий Приморським районним судом міста Одеси 20.03.2017 року змінити, стягнувши з боржника ОСОБА_2 778,06 грн. заборгованості за спожиту електричну енергію на поточний рахунок із спеціальним режимом використання: 2603130413777 в Філія - Одеське обласне управління АТ«Ощадбанк», МФО328845, код ЄДРПОУ 00131713., 3%річних у розмірі 14,82 грн., інфляційні витрати у розмірі 65,70 грн. на поточний рахунок: 26006011300265 ПАТ«Перший ОСОБА_3» м.Одеса, МФО300506, ЄДРПОУ 00131713, та судовий збір у розмірі 800,00грн., сплачений заявником при подачі заяви про видачу судового наказу.

Згідно частини 6 статті 105-1 ЦПК України неявка осіб, належним чином повідомлених про час і місце розгляду заяви про скасування судового наказу, не перешкоджає розгляду такої заяви.

Суд, вивчивши надану заяву, матеріали справи, вважає, що заява про скасування судового наказу задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що 20 березня 2017року суддею Приморського районного суду Ільченко Н.А. видано судовий наказ № 522/3437/17 про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за спожиту електроенергію у розмірі 2099,06 грн., 3 % річних у розмірі 14,82грн., інфляційних витрат у розмірі 65,70 грн. та 800,00 грн. судового збору.

14 квітні 2017 року боржник звернувся до суду з заявою про скасування судового наказу у звязку з не згодою із виниклою заборгованістю за спожиту електроенергію.

ОСОБА_1 є споживачем електричної енергії за адресою: АДРЕСА_1 та за останнім закріплено особовий рахунок № 10237069, тобто він є абонентом енергопостачальної організації ПАТ «Одесаобленерго» ЦентральнийРЕМ.

Згідно з п. 42 «Правил користування електричною енергією для населення», затверджених постановою КМУ від 26.07.1999 року № 1357 (надалі ПКЕЕН), споживач електричної енергії зобовязаний сплачувати спожиту електричну енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов ПКЕЕН.

Пунктом 19 ПКЕЕН передбачено, що розрахунки населення за спожиту електричну енергію здійснюються за діючими тарифами для населення на підставі фактичних показань приладів обліку.

Таким чином, зобовязання за договором на користування електричною енергією, як в частині оплат, так і в частині дотримання вимог нормативно-технічних документів з забезпеченням технічного стану та безпечної експлуатації електроустановок мають виконуватися споживачем належним чином та у відповідності до укладеного договору та положень діючого законодавства.

Розрахунковим періодом для встановлення розміру оплати спожитої електричної енергії є календарний місяць. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 10 числа наступного місяця.

ОСОБА_1 не проводив оплат за спожиту електричну енергію своєчасно. Споживач не оплачував квитанції у повному обсязі за спожиту електричну енергію, що є порушенням ПКЕЕН та умов договору. Боржник оплатив частково заборгованість у розмірі 1321 грн. за спожиту електричну енергію після подачі заявником заяви про видачу судового наказу до Приморського районного суду м.Одеси, що свідчить про його згоду із заборгованістю та безспірність вимог заявника, тобто відсутність спору про право.

Крім того встановлено, що на даний час у боржника існує заборгованість за спожиту електричну енергію перед ПАТ «Одесаобленнерго» у розмірі 1933,57 грн.

Згідно п. 3 ст. 96 ЦПК України судовий наказ видається у разі, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.

Відповідно до загальних положень Закону України „ Про житлово-комунальні послуги ( надалі по тексту Закон), комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо - та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законом.

Таким чином, до поняття житловокомунальна послуга з урахуванням розподілу житлово комунальних послуг залежно від функціонального призначення у відповідності до ч. 1 ст. 13 Закону відносять централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо - та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо.

Наведеним Законом передбачено, що виконавець послуг це суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору, в яких одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу.

Отже, у відповідності до предмету та мети Закон визначає основні засади правовідносин між його субєктами (органами виконавчої влади, місцевого самоврядування, власниками, виробниками, виконавцями та споживачами) у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг.

Крім того, Закон України «Про електроенергетику» регулює відносини повязані з виробництвом, передачею, постачанням і використанням електричної та теплової енергії, за нормами якого постачання електричної енергії це надання електричної енергії за допомогою технічних засобів передачі та розподілу електричної енергії на підставі договору, а споживачі енергії це субєкти господарської діяльності та фізичні особи, що використовують енергію для власних потреб на підставі договору про її продаж та купівлю.

З викладеного можливо зробити висновок, що енергопостачання це послуга в результаті якої споживач отримує електричну енергію.

Звідси, вбачається безспірність вимог заявника, тобто відсутність спору про право з таких вимог, оскільки наведені вимоги випливають із повністю визначених і неоспорюваних цивільно правових відносин та такі вимоги цілком обґрунтовано у відповідності до цивільно процесуального законодавства підпадають під такий механізм захисту неоспорюваних прав, як судовий наказ.

Згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання та зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3 % річних за весь період прострочення.

Разом з тим, відповідно до загальних умов виконання зобов'язання, установлених статтею 526 ЦК України, зобов'язання повинне виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов'язань.

Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов'язанням.

Отже, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов'язанням, у якому, серед інших прав та обов'язків сторін, на боржників покладено певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому відповідає право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) - вимагати сплати грошей за надані послуги.

Отже, з огляду на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові ВСУ від 16.12.2015 р. № 6-2023цс15 та Постанові ВСУ від 13.01.2016р. № 6-931цс15.

Оскільки, боржник грошове зобовязання належним чином не виконав, то боржнику було нараховано у відповідності до ст. 625 ЦК України три відсотка річних за весь період прострочення у розмірі 14,82 грн. та інфляційні витрати у розмірі 65,70 грн.

Як вбачається з вищевикладеного, підстави заявника для скасування судового наказу є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 змінив прізвище на ОСОБА_1, що підтверджується копією свідоцтва про зміну імені та копією паспортів.

ОСОБА_1 є інвалідом 2 групи про що свідчить довідка Серія 10ААВ № 782697.

Відповідно ст.105-1 ЦПК України суд може змінити судовий наказ.

На підставі викладеного та керуючого ст.ст. 105-1, 106, 208- 210 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу Приморського районного суду міста Одеси від 20 березня 2017 року залишити без задоволення.

Змінити судовий наказ 522/3437/17 виданий Приморським районним судом міста Одеси 20 березня 2017 року.

Стягнути з боржника ОСОБА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1 778,06 грн. (сімсот сімдесят вісім гривень 06 копійок) заборгованості за спожиту електричну енергію на поточний рахунок із спеціальним режимом використання: 2603130413777 в Філія - Одеське обласне управління АТ«Ощадбанк», МФО328845, код ЄДРПОУ 00131713., 3%річних у розмірі 14,82 грн., інфляційні витрати у розмірі 65,70 грн. на поточний рахунок: 26006011300265 ПАТ«Перший ОСОБА_3» м.Одеса, МФО300506, ЄДРПОУ 00131713.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційному суду через суд першої інстанції апеляційної скарги протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Л. М. Чернявська

19.10.2017