Постанова № 69808809, 25.10.2017, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/526/17

Провадження № 2-а/496/55/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2017 року м. Біляївка

Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді - Трушиної О.І.

з участю секретаря - Ткаченко В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Біляївського районного суду Одеської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Малиновського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі про визнання неправомірними дії щодо відмови в призначенні пенсії по втраті годувальника та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у Біляївському районі Одеської області, в якому просить визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови їй в призначенні пенсії по втраті годувальника у відповідності до вимог ч.7 ст. 21 Закону України від 07.06.2001 № 2493-ІІІ «Про службу в органах місцевого самоврядування», ч.14 ст. 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ «Про державну службу» та зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Біляївському районі Одеської області призначити їй пенсію по втраті годувальника з дня її звернення - 07.12.2016 року у відповідності до ч.7 ст. 21 Закону України від 07.06.2001 № 2493-ІІІ «Про службу в органах місцевого самоврядування», ч.14 ст. 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ «Про державну службу» за її померлого чоловіка.

Свої вимоги мотивує тим, що з 09.07.2003 року вона перебуває на обліку в УПФУ у Біляївському районі Одеської області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у розмірі 1397,46 грн. ІНФОРМАЦІЯ_2 року помер чоловік позивачки - ОСОБА_2, який отримував з 01.02.2008 року пенсію відповідно до Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», розмір пенсії чоловіка становив 6643,81 грн. На день смерті чоловіка позивачка проживала разом з ним. 07.12.2016 року вона звернулася до УПФУ у Біляївському районі Одеської області із заявою про переведення її із пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника, як це передбачено ч. 14 ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723-ХІІ. Розмір пенсії по втраті годувальника відповідно до цієї норми закону повинен становити 50% від пенсії годувальника. Однак, УПФУ у Біляївському районі Одеської області відмовлено ОСОБА_1 у переведенні на пенсію по втраті годувальника. Рішення мотивоване тим, що відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» з 01.06.2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії (щомісячне довічне грошове утримання) призначаються відповідно до законів України, зокрема, Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування». З 01.06.2015 року пенсії в порядку та на умовах, визначених вищевказаним законом, не призначаються, раніше призначені пенсії не перераховуються. Позивачка вважає дії відповідача протиправними та такими, що не відповідають вимогам законодавства України, у зв'язку з викладеним звернулася з адміністративним позовом до суду.

Позивачка до судового засідання не з'явилася, але від неї надійшла заява, в якій вона вказала, що на задоволенні позову наполягає та просить справу розглянути без її участі.

Представник відповідача до судового засідання не з'явився, але подав до суду письмові заперечення, в яких просив відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, з підстав, викладених в запереченні.

Вивчивши матеріали адміністративної справи, оцінивши надані докази, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1 09.07.2003 року перебуває на обліку в УПФУ у Біляївському районі Одеської області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у розмірі 1397,46 грн.

Чоловік позивачки помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с. 12) та копією свідоцтва про укладення шлюбу (а.с. 8). Позивачка на день смерті чоловіка проживала разом з ним АДРЕСА_1, вела спільне господарство та знаходилася на його утриманні, що підтверджується довідкою виконавчого комітету Біляївської міської ради Біляївського району Одеської області № 209 від 19.01.2017 року (а.с. 9).

Судом встановлено, що ОСОБА_2 з 01.02.2008 року отримував пенсію відповідно до Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування». За документами пенсійної справи його страховий стаж складав 41 рік 1 місяць 3 дні. Розмір його пенсії було визначено з розрахунку 80% від заробітної плати (а.с. 43). Станом на 01.11.2016 р. розмір його пенсії становив 6643,81 грн., що підтверджується копією довідки Малиновського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в м. Одесі (а.с. 32).

07.12.2016 року позивачка звернулася до відповідача із заявою про переведення її на пенсію по втраті годувальника, а саме: на пенсію покійного чоловіка ОСОБА_2

Відповідно до рішення Управління Пенсійного фонду України у Біляївському районі Одеської області ОСОБА_1 у задоволенні заяви відмовлено, оскільки відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213, у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01.06.2015 скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії (щомісячне довічне грошове утримання) призначаються відповідно до Законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України, і з 1 червня 2015 року пенсії в порядку та на умовах, визначених вищезазначеними законами, не призначаються, раніше призначені не перераховуються (а. с. 10).

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Частинами 1, 3 ст. 45 вищевказаного закону встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. Пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.

Відповідно до ст. 36 цього Закону пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника. Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування. До непрацездатних осіб відноситься в тому числі дружина, як зазначено в п. 1 ч. 2 ст. 36 цього Закону і яка досягла пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

ОСОБА_1 є пенсіонером, що підтверджується копією пенсійного посвідчення (а. с. 19), тобто вона є непрацездатним членом сім'ї ОСОБА_2 та має право на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох і більше непрацездатних членів сім'ї 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частинами.

Виходячи зі змісту наведених норм права, отримання пенсії у зв'язку з втратою годувальника безпосередньо залежить від виду та розміру пенсійного забезпечення, що отримувала померла особа. Визначення розміру пенсії у зв'язку з втратою годувальника проводиться від розміру пенсії, яку отримувала померла особа (годувальник) за життя, тобто з фактичного її розміру.

Конституція України проголошує, що Україна є правовою державою, в якій визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу, закони приймаються на її основі і повинні відповідати їй.

Ст. 22, ч. 1 ст. 92 Конституції України визначені права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод визначаються Законами України. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Частиною першою статті 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Як зазначалося вище, померлий чоловік позивачки ОСОБА_2 отримував пенсію за віком відповідно до Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

Посилання відповідача на пункт 5 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII, згідно з яким у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються, зокрема, відповідно до Про службу в органах місцевого самоврядування», є неприйнятним, виходячи з того, що ця норма стосується призначення нових пенсій, а не переведення на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.

Суд вважає, що рішення відповідача про відмову у переведенні позивачки на пенсію у зв'язку з втратою годувальника є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Згідно до ч. 2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Таким чином, суд вважає, що для захисту порушених прав позивачки в даному випадку слід вийти за межі позовних вимог і скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України у Біляївському районі Одеської області № 93 від 13 грудня 2016 року про відмову в переведенні ОСОБА_2 на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.

Враховуючи вищевикладене, суд робить висновок, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Отже, з Державного бюджету України на користь позивачки підлягають стягненню судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 640 грн.

Керуючись ст. ст. 22, 92 Конституції України, ст. 10, 36, 37, 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. ст. 2, 71, 94, ч. 4 ст. 122, ст. ст. 158-163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Малиновського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі про визнання неправомірними дії щодо відмови в призначенні пенсії по втраті годувальника та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України у Біляївському районі Одеської області № 93 від 13 грудня 2016 року про відмову в переведенні ОСОБА_4 на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.

Зобов'язати Малиновське об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі перевести ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, з пенсії по віку на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, призначивши їй з 07 грудня 2016 року пенсію у зв'язку з втратою годувальника у розмірі 50% від розміру пенсії, яку фактично отримував її чоловік ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року, та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумами пенсії.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_4 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 640 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення.

Суддя Біляївського районного суду

Одеської області: Трушина О.І.