Рішення № 69808306, 20.10.2017, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 516/244/16-ц

Провадження № 2/496/650/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2017 року Біляївський районний суд

Одеської області

в складі: головуючого судді - Трушиної О.І.

при секретарі – Ткаченко В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Біляївка Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Теплодарської міської ради Одеської області (третя особа - Територіальне управління Державної судової адміністрації в Одеській області) про надання житла, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом та просить зобов’язати виконавчий комітет Теплодарської міської ради Одеської області (місце знаходження: вул. Піонерна, 7 м. Теплодар Одеської області код ЄДРПОУ 25041885) надати йому, ОСОБА_1 (паспорт серії КК №0141951 виданий Біляївським РВ УМВС України в Одеській області, 26 червня 1998 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) двокімнатну квартиру на склад сім’ї з 3-х чоловік у м. Теплодар Одеської області.

Свої вимоги мотивує тим, що Указом президента України № 712 від 13 серпня 2002 року позивача було призначено на посаду судді Теплодарського міського суду Одеської області та наказом №331-0ос від 19 серпня 2002 року управління юстиції в Одеській області його було зараховано до штату вказаного суду, з 26 серпня 2002 року. Постановою Верховної ради України від 10 квітня 2008 року позивача було обрано на посаду судді, безстроково. Рішенням виконавчого комітету Теплодарської міської ради Одеської області від 18 серпня 2006 року його зі складом сім’ї з 3-х осіб прийнято на квартирний облік за місцем роботи та включено в список осіб, які користуються правом позачергового надання житлової площі. На звернення позивача, виконавчий комітет Теплодарської міської радим Одеської області, відмовив йому в надані житлового приміщення. З вказаних підстав, позивач звернувся до суду з позовом.

Позивач до судового засідання не з’явився, але у позовній заяві зазначив, що просить справу розглянути без його участі.

Представник відповідача до судового засідання не з’явився, але надав заперечення проти позову та просив розглянути справу за його відсутністю.

Представник третьої особи - Територіального управління Державної судової адміністрації в Одеській області у судове засідання не з’явився, але надав письмові пояснення по справі в яких зазначив, що суддя який потребує поліпшення житлових умов, забезпечується службовим житлом за місцем знаходження суду органами місцевого самоврядування в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено у судовому засіданні, Указом президента України № 712 від 13 серпня 2002 року позивача було призначено на посаду судді Теплодарського міського суду Одеської області (а.с. 15)

Наказом №331-0ос від 19 серпня 2002 року управління юстиції в Одеській області позивача було зараховано до штату Теплодарського міського суду Одеської області з 26 серпня 2002 року (а.с. 14).

Постановою Верховної ради України від 10 квітня 2008 року позивача було обрано на посаду судді безстроково (а.с.13).

Рішенням №247-В-06 виконавчого комітету Теплодарської міської ради Одеської області від 18 серпня 2006 року позивача зі складом сім’ї з 3-х осіб прийнято на квартирний облік за місцем роботи та включено в список осіб, які користуються правом позачергового надання житлової площі (а.с. 12).

На підставі вищевказаного рішення виконкому та у відповідності до ч.7, ч.8 ст.44 Закону України «Про статус суддів» (чинного на час виникнення вказаних правовідносин) та пунктів 2-4 порядку забезпечення суддів Апеляційного суду України, апеляційних та місцевих судів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2005 року № 707 (чинного на час виникнення спірних правовідносин) у позивача виникло право на позачергове забезпечення благоустроєним житлом, що розташоване у м. Теплодар, Одеської області, розмір якого визначається відповідно до ст.47 ЖК з урахуванням права на додаткову житлову площу згідно ст.49 ЖК .

Правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються положеннями ст.126, 130 Конституції України, ст.5 ЦК України, ст.ст.44, 46, 47, 49 ЖК, ст.44 Закону України «Про статус суддів» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносини), ст.30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» ст.14 Закону України «Про судоустрій України» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносини), Порядком забезпечення житлом суддів Апеляційного суду України, апеляційних і місцевих судів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2005 року № 707 (чинним на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до положень статей 126, 130 Конституції України незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України. Держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів.

Згідно зі статтею 14 Закону України від 7 лютого 2002 року № 3018-ІІІ «Про судоустрій України» (чинного на час виникнення правовідносин) гарантії самостійності судів і незалежності суддів забезпечуються, зокрема, належним матеріальним та соціальним забезпеченням суддів.

Вказаній нормі кореспондує п.1 Основних принципів незалежності суддів, затверджених резолюціями Генеральної Асамблеї ООН № 40/32 від 29 листопада 1985 р. та № 40/146 від 13 грудня 1985 р., яким встановлено вимогу, відповідно до якої незалежність суддів повинна бути гарантована державою і закріплена в її Конституції та законах; уряд й інші установи зобов’язані поважати і дотримуватися принципу незалежності суддів. Рекомендація № R (94) 12 ОСОБА_2 Європи "Незалежність, дієвість та роль суддів" містить положення про те, що виконавча і законодавча влади повинні гарантувати незалежність суддів та утримуватися від кроків, які б могли поставити її під загрозу.

Як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 20 березня 2002 р. № 5-рп/2002 у справі № 1-15/ 2002, положення ч.1 ст.129, ч.1 ст.130 Конституції у взаємозв’язку з положеннями статей 11, 44 Закону "Про статус суддів" створюють механізм захищеності судової влади… Зменшення (в тому числі шляхом зупинення дії окремих нормативних актів) видатків Державного бюджету на фінансування судів і суддів не забезпечує повного та незалежного здійснення правосуддя, нормального функціонування судової системи, що може призвести до зниження довіри громадян до державної влади, загрожувати реалізації гарантованого Конституцією права людини і громадянина на судовий захист. Конституційний Суд України зробив висновок, що норми про матеріальне і побутове забезпечення суддів, їх соціальний захист, встановлені відповідно статтями 44, 45 Закону "Про статус суддів", не можуть бути скасовані чи знижені без відповідної компенсації.

Частиною сьомою статті 44 Закону України "Про статус суддів" встановлено, що не пізніш як через шість місяців після обрання суддя Конституційного Суду, Верховного Суду, вищого спеціалізованого суду, апеляційного та місцевого суду, який потребує поліпшення житлових умов, забезпечується благоустроєним житлом у вигляді окремої квартири чи будинку або службовим житлом за місцем знаходження суду.

У разі незабезпечення судді благоустроєним житлом у зазначені строки суд за рахунок державного бюджету може придбати квартиру або будинок за ринковими цінами і передати їх у користування судді. Порядок фінансування судів для цієї мети, а також порядок розрахунків з державним бюджетом органу державної виконавчої влади, який своєчасно не надав судді житло, визначається Кабінетом Міністрів України.

Кабінет Міністрів України постановою від 3 серпня 2005 року № 707 затвердив Порядок забезпечення житлом суддів Апеляційного суду України, апеляційних і місцевих судів (був чинним на час виникнення спору; далі - Порядок), пунктами 2, 4 якого встановлено, що суддям, які відповідно до житлового законодавства перебувають на обліку громадян, що потребують поліпшення житлових умов, надають окрему квартиру або будинок місцеві органи виконавчої влади не пізніше ніж через шість місяців після їх обрання на посаду. Взяття, перебування та зняття з обліку судді здійснюється виконавчими комітетами рад за місцем роботи відповідно до житлового законодавства.

У разі, коли місцевий орган виконавчої влади у шестимісячний строк не забезпечив житлом суддю, який потребує поліпшення житлових умов, суд на підставі його заяви за погодженням з ДСА або її територіальним управлінням (стосовно судді місцевого суду) може прийняти рішення про придбання житла за рахунок коштів державного бюджету та передачу його у користування судді (пункт 7 Порядку).

Пунктом 9 Порядку передбачено, що для забезпечення суддів благоустроєним житлом ДСА та її територіальні управління (стосовно суддів місцевих судів) ведуть контрольні списки суддів, які потребують поліпшення житлових умов, та суддів, які забезпечені житлом, і вносять місцевим органам виконавчої влади пропозиції щодо забезпечення суддів житлом.

Аналіз положень Закону та Порядку свідчить, що обов'язок забезпечити житлом суддю, який потребує поліпшення житлових умов, покладений на місцеві органи виконавчої влади за місцем роботи судді, а дії ДСА та її територіальних управлінь із забезпечення суддів житлом є додатковими у разі не вирішення цього питання органом місцевої виконавчої влади.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 07 травня 2012 р. по справі № 21-292a11.

З матеріалів справи вбачається, що на звернення позивача від 04 листопада 2016 року, виконавчий комітет Теплодарської міської радим Одеської області, листом № Ш-512 від 10 листопада 2016 року, відмовив йому в надані житлового приміщення (а.с. 9-10)

Відповідно до ч.7 ст.44 Закону України «Про статус суддів» позивач житлом не забезпечений.

Суддя також, у відповідності до вимог статті 49 ЖК УРСР, має право і на додаткову жилу площу у вигляді окремої кімнати в розмірі 10 кв.м.

Приписами ж ст.ст.47,48 ЖК УРСР, в свою чергу визначено норму жилої площі на одну особу в розмірі 13,65 кв.м та розмір жилого приміщення, що надається громадянам.

Враховуючи вимоги ст.360-7 ЦПК України, згідно із якою висновок Верховного Суду України щодо застосування норм права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої ст.355 цього Кодексу, є обов’язковими для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Зважаючи на вказане, суд бере до уваги правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України № 6-157цс 14 від 12 листопада 2014 року, згідно якої: Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.

Офіційне тлумачення вказаного положення Конституції України міститься в Рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, відповідно до пункту 2 якого дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності й припиняється втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Згідно із частинами першою та другою статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності; акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом’якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов’язків, що виникли з моменту набрання ним чинності (частина третя статті 5 ЦК України).

Питання про забезпечення позивача житлом повинно вирішуватись на підставі нормативно-правових актів, які були чинними на час його обрання суддею.

За змістом частини сьомої статті 44 Закону України «Про статус суддів», яка була чинною на час обрання позивача суддею, не пізніш як через шість місяців після обрання суддя Конституційного Суду, Верховного Суду, вищого спеціалізованого суду, апеляційного та місцевого суду, який потребує поліпшення житлових умов, забезпечується благоустроєним житлом у вигляді окремої квартири чи будинку або службовим житлом за місцем знаходження суду.

Відповідно до Порядку забезпечення житлом суддів Апеляційного суду України, апеляційних і місцевих судів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2005 року № 707, який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, суддям, які відповідно до житлового законодавства перебувають на обліку громадян, що потребують поліпшення житлових умов, надають окрему квартиру або будинок місцеві органи виконавчої влади не пізніше ніж через шість місяців після їх обрання на посаду.

Згідно до вимог ст.41 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, особливості повноважень районних у містах рад та їх виконавчих органів, зокрема, питання організації управління районами в містах належать до компетенції міських рад. Районні у містах ради (у разі їх створення) та їх виконавчі органи відповідно до Конституції та законів України здійснюють управління рухомим і нерухомим майном та іншими об'єктами, що належать до комунальної власності територіальних громад районів у містах, формують, затверджують, виконують відповідні бюджети та контролюють їх виконання, а також здійснюють інші повноваження, передбачені цим Законом, в обсягах і межах, що визначаються міськими радами.

Таким чином, відповідач є суб`єктом владних повноважень та здійснює в даних правовідносинах надані йому діючим законодавством України повноваження.

З огляду на зазначене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.10, 60, 81, 88, 212, 213, 215 ЦПК України, ст. ст. 126, 130 Конституції України, ст. ст. 44, 46, 47, 49 ЖК України, ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», ЗУ «Про статус судді» (в редакції 2002 року), суд -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до виконавчого комітету Теплодарської міської ради Одеської області про надання житлового приміщення – задовольнити.

Зобов’язати виконавчий комітет Теплодарської міської ради Одеської області ( місце знаходження: вул. Піонерна, 7 м. Теплодар Одеської області код ЄДРПОУ 25041885) надати ОСОБА_1 (паспорт серії КК №0141951 виданий Біляївським РВ УМВС України в Одеській області, 26 червня 1998 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) двокімнатну квартиру на склад сім’ї з 3-х осіб у м. Теплодар Одеської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Одеської області, через протягом десяти днів з дня його проголошення. через Біляївський районний суд Одеської області.

Суддя Біляївського районного суду

Одеської області: ОСОБА_3