Рішення № 69805698, 24.10.2017, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/2874/17

РІШЕННЯ

іменем України

"24" жовтня 2017 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючого - судді Вуїва О.В., при секретарі Заблоцькій М.М.,

за участю представника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вознесенську цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (далі ПАТ КБ «ПриватБанк») до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2017 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором в якому вказував, що 18 січня 2008 року між ним та відповідачкою був укладений кредитний договір б/н, відповідно до якого банк надав останній кредит у вигляді встановленого на платіжну карту кредитного ліміту з можливістю односторонньої зміни кредитодавцем розміру ліміту, який встановив на рівні 10 100 грн., а відповідачка зобовязалася щомісячно частинами повертати кредит, а також щомісячно сплачувати проценти за користування ним 36 % річних від розміру заборгованості та щомісячну комісію за обслуговування кредиту - 3 % на місяць від розміру кредиту.

З січня 2013 року встановлено процентну ставку на рівні 30 % річних від розміру заборгованості зі скасуванням щомісячної комісії, з вересня 2014 року ставку збільшено до 34,8 % річних, з квітня 2015 року ставку збільшено до 43,2 % річних та змінено порядок (формулу) нарахування процентів (подвійний розмір процентів в разі порушення зобов'язання).

Наслідками порушення умов договору в частині своєчасного виконання зобовязань позичальником є обов'язок останньої сплачувати неустойку (пеню, розраховану, як базова процентна ставка/30 (нараховується за кожен день прострочення кредиту) та пеню в розмірі 1 % від суми боргу, але не менше 30 грн. на місяць, а після неодноразового внесення змін (в остаточному варіанті) - пеню в розмірі 0,24 % від суми боргу (щоденно) + 50 грн. (в разі виникнення прострочки понад місяць - +100 грн. на місяць), а також при порушенні грошових зобов'язань понад 120 днів - штраф в розмірі 250 грн. + 5 % від суми заборгованості).

Крім цього в разі порушення позичальником взятих на себе зобовязань банк наділений правом вимоги дострокового повернення кредиту.

Проте позичальник умови договору в частині вчасного повернення кредиту, сплати процентів за користування ним виконувала не належним чином в звязку з чим станом на 31 липня 2017 року виникла заборгованість по кредитному договору в загальному розмірі 76387,18 грн., в тому числі:

- заборгованість по кредиту 9369,38 грн.;

- заборгованість по процентам 60092,84 грн.;

- нарахованої пені в розмірі 3049,38 грн.;

- нарахованих штрафів в загальному розмірі 3875,58 грн.

Вказану заборгованість позивач просив стягнути з ОСОБА_2 в повному обсязі.

В судове засідання представник позивача не з'явився, проте в матеріалах справи міститься його заява про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, судом належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, причину неявки суду не повідомила.

Представник відповідачки ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, зокрема заборгованість по кредиту в повному обсязі, заборгованість по процентам, нараховану неустойку частково, вказуючи на те, що:

-проценти за користування кредитними коштами нараховані банком неправильно, оскільки нарахування проводилися за підвищеними процентними ставками, встановленими банком одноосібно (без узгодження з відповідачкою), з порушенням встановленої процедури, що не допускається законом;

-позивач, нарахувавши одночасно штрафи та пеню за одне й те ж порушення, фактично застосував до позичальника подвійну цивільно-правову відповідальність за одне порушення, що не допускається законом, при цьому розмір неустойки є надто завищеним;

-загальна заборгованість, як і її складові, розраховані банком неправильно.

Також представником відповідачки подано заяву про застосування позовної давності щодо нарахованих процентів.

Суд вважав можливим провести розгляд справи без особистої участі представника позивача та відповідачки, оскільки матеріали справи містять достатньо відомостей для її вирішення по суті.

Заслухавши пояснення представника відповідачки ОСОБА_1, дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих доказів, суд прийшов до наступного.

Судом встановлено, що 18 січня 2008 року ПАТ КБ «ПриватБанк» уклав у письмовій формі з ОСОБА_2 кредитний договір б/н в якому сторони узгодили всі його умови.

Договір складається з заяви позичальника, Умов і Правил надання банківських послуг, Правил користування платіжною картою, банківських тарифів, памятки клієнта, діє з моменту його укладення до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.

Відповідно до договору банк надав ОСОБА_2 кредит за тарифним планом кредитних карток «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» у вигляді встановленого на платіжну карту кредитного ліміту з можливістю односторонньої зміни кредитодавцем розміру ліміту, який первісно встановив на рівні 250 грн., а відповідачка зобовязалася щомісячно частинами повертати кредит, а також щомісячно сплачувати проценти за користування ним в розмірі 3 % на місяць від розміру заборгованості (36 % річних), а також щомісячну комісію за обслуговування кредиту - 3 % на місяць від розміру кредиту.

В той же час з розрахунку боргу вбачається, що нарахування процентів фактично проводилося за ставкою 1,9 % на місяць (22,8 % річних).

З січня 2013 року процентну ставку встановлено на рівні 2,5 % на місяць (30 % річних) зі скасуванням щомісячної комісії.

Водночас з вересня 2014 року розмір процентної ставки збільшено до 2,9 % на місяць (34,8 % річних), а з квітня 2015 року до 3,6 % на місяць (43,2 % річних). Також змінено порядок (формулу) нарахування процентів (подвійний розмір процентів в разі порушення зобов'язання).

Наслідками порушення умов договору в частині своєчасного виконання зобовязань позичальником є обов'язок останньої сплачувати неустойку (пеню, розраховану, як базова процентна ставка/30 (нараховується за кожен день прострочення кредиту) та пеню в розмірі 1 % від суми боргу, але не менше 30 грн. на місяць, а після неодноразового внесення змін (в остаточному варіанті) - пеню в розмірі 0,24 % від суми боргу (щоденно) + 50 грн. (в разі виникнення прострочки понад місяць - +100 грн. на місяць), а також при порушенні грошових зобов'язань понад 30 днів - штраф в розмірі 500 грн. + 5 % від суми заборгованості).

Крім цього в разі порушення позичальником взятих на себе зобовязань, банк наділений правом вимоги дострокового повернення кредиту.

Згідно договору позичальник також зобов'язана ознайомлюватися зі змінами в умовах обслуговування кредиту та банківських тарифах та в разі незгоди з такими змінами вимагати розірвання договору, попередньо та в повному обсязі сплативши наявну заборгованість (п.п. 6.3, 6.4 Умов і Правил).

Згідност. 626 ЦК Українидоговором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 627 ЦКУкраїни передбачає, що відповідно дост. 6 цього Кодексусторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів Цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому згідност. 628 ЦК Українизміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин (договір) вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно ч. 1ст. 634 ЦК Українидоговором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Отже відповідачка, підписавши 18 січня 2008 року заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг, приєдналася та погодилася з відповідними умовами, тарифами банку, що свідчить про укладення кредитного договору між сторонами.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами(ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.

Положення ст.ст. 546, 548-551 ЦК України вказують на те, що сторони зобовязання можуть домовитися про забезпечення його виконання. Виконання зобовязання забезпечується неустойкою (штрафом, пенею), порядок та форма забезпечення встановлюється в законі або договорі.

Відповідно до ст.ст. 611, 612, 623-625, 1049, 1050 ЦК України позичальник зобовязаний повернути позикодавцю позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

В разі несвоєчасного повернення позики або її чергової частини (прострочення боржника) він не звільняється від обовязку виконання зобовязання, зокрема повинен достроково повернути суму позики разом з процентами та іншими нарахуваннями, відшкодувати позикодавцю збитки та сплатити неустойку.

З матеріалів справи вбачається те, що позичальник дійсно порушила умови договору в частині вчасного повернення кредиту, а також сплати відсотків за користування ним.

В звязку з цим станом на 31 липня 2017 року виникла заборгованість по кредитному договору, зокрема заборгованість по кредиту в розмірі 9369,38 грн., що підтверджується розрахунком боргу та випискою з рахунку позичальника.

Крім того позивачем нараховано заборгованість по процентам в розмірі 60092,84 грн., виходячи з процентної ставки, яка неодноразово змінювалася банком:з 18 січня 2008 року 1,9 % на місяць (22,8 % річних), з 01 січня 2013 року 2,5 % на місяць (30 % річних), з 01 вересня 2014 року 2,9 % на місяць (34,8 % річних); з 01 квітня 2015 року - 3,6 % на місяць (43,2 % річних). Також змінювався порядок (формула) нарахування процентів.

Відповідно до ст. 1056-1 ЦК Українипроцентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Відповідно до п. 28 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» при вирішенні питання щодо правомірності підвищення банком чи іншою фінансовою установою процентної ставки з'ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки, дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.

Судом встановлено, що зміна базової процентної ставки за користування кредитними коштами відбулася в тому числі відповідно до наказів від 18 серпня 2014 року № СП-2014-6915682 (до 34,8 % річних) та від 18 лютого 2015 року № СП-2015-6552838 (до 43,2 % річних). При цьому нові тарифи із підвищеною ставкою підлягають застосуванню лише для витрат, зроблених після введення в дію нових тарифів.

Згідно розрахунку боргу та виписки з рахунку позичальника з квітня 2014 року жодних витрат по картрахунку позичальником здійснено не було, остання продовжувала користуватися виключно кредитними коштами, отриманими до вказаної дати.

Разом з тим позивачем не надано доказів щодо своєчасного повідомлення відповідачки про зміну розміру фіксованої процентної ставки відповідно до п.п. 4.9, 5.3 Умов і Правил.

За таких обставин проценти за весь період користування кредитом мали бути нараховані, виходячи з процентних ставок, що діяли до 01 вересня 2014 року та, згідно матеріалів справи, були узгоджені сторонами (прийняті позичальником) з 18 січня 2008 року 1,9 % на місяць (22,8 % річних), з 01 січня 2013 року 2,5 % на місяць (30 % річних).

З цих же підстав не підлягав зміні порядок (формула) нарахування процентів.

При цьому суд погоджується з розрахунком заборгованості по процентам, наданим позивачем станом на 01 вересня 2014 року, оскільки іншого жодною зі сторін не доведено. Доводи сторони відповідачки про необхідність застосування до вказаних процентів позовної давності не заслуговують на увагу, оскільки останній платіж по процентам був здійснений позичальником 13 січня 2015 року, при цьому остання сплатила не тільки поточну, а й значну частину простроченої заборгованості по процентам (тим самим визнавши борг та перервавши строк позовної давності), а 11 вересня 2017 року банк звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості (тобто в межах встановленого законом трирічного строку).

Тому перерахунку підлягає розрахунок заборгованості по процентам за період з 01 вересня 2014 року по 31 липня 2017 року. Таким чином заборгованість по процентам станом на 31 липня 2017 року (в межах заявлених позовних вимог) становить:

-1072,53 грн. (нараховані проценти станом на 01 вересня 2014 року);

-583,73 грн. (нараховані проценти за період з 01 вересня 2014 року по 13 листопада 2014 року, виходячи з незмінного розміру заборгованості за тілом кредиту, включаючи прострочену (9595,63 грн.), за періоди, вказані позивачем у розрахунку, помноженої на процентну ставку 30 % річних, з подальшим діленням набутих сум на 360 (п. 5.5. Правил) та множенням на кількість днів, протягом якого здійснюється нарахування процентів (73 дні);

-482,01 грн. (нараховані проценти за період з 13 листопада 2014 року по 13 січня 2015 року, виходячи з незмінного розміру заборгованості за тілом кредиту, включаючи прострочену (9482,08 грн.), за періоди, вказані позивачем у розрахунку, помноженої на процентну ставку 30 % річних, з подальшим діленням набутих сум на 360 (п. 5.5. Правил) та множенням на кількість днів, протягом якого здійснюється нарахування процентів (61 день);

-7261,26 грн. (нараховані проценти за період з 13 січня 2015 року по 31 липня 2017 року, виходячи з незмінного розміру заборгованості за тілом кредиту, включаючи прострочену (9369,38 грн.), за періоди, вказані позивачем у розрахунку, помноженої на процентну ставку 30 % річних, з подальшим діленням набутих сум на 360 (п. 5.5. Правил) та множенням на кількість днів, протягом якого здійснюється нарахування процентів (930 днів).

Проте враховуючи, що в період з 01 вересня 2014 року по 31 липня 2017 року відповідачкою було здійснено проплати на загальну суму 2816,22 грн. (згідно розрахунку частина цих коштів в розмірі 2539,97 грн. внесені на погашення процентів) розмір боргу по процентам становить 6859,56 грн. (1072,53 грн. + 583,73 грн. + 482,01 грн. + 7 261,26 грн. 2539,97 грн.).

Що стосується нарахованої неустойки, то суд виходить з того, що нарахування банком пені проводилося з порушенням умов договору, а саме не за ставками, узгодженими сторонами під час укладення договору, а за змінюваними ставками (аналогічно порядку нарахування процентів).

Водночас цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника передбачених законом невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно дост. 549 ЦК Українинеустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Зокрема штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За положеннямист. 61 Конституції Україниніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Згідно Умов і Правил надання банківських послуг за порушення зобовязань по поверненню кредитних коштів нараховується пеня, а також штрафи у розмірах визначених цими Умовами.

Враховуючи вищевикладене та відповідно дост. 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених уст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Зазначена правова позиція Верховного Суду України викладена в постанові від 21 жовтня 2015 року по цивільній справі №6-2003цс15 та в силу положень ст.360-7 ЦПК України є обов'язковою для застосування судами.

Оскільки угодою сторін передбачено застосування пені та штрафу за одне й те саме порушення зобовязань за договором, їх одночасне стягнення є неприпустимим.

За такого з відповідачки підлягає стягненню на користь позивача лише штраф в розмірі 250 грн. (фіксована частина) + процентна складова в розмірі 811,45 грн. (16228,94 грн. (загальний розмір заборгованості) х 5 %).

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України з відповідачки на користь позивача також підлягають стягненню (згідно розміру задоволених вимог) понесені останнім судові витрати, а саме 362,24 грн. судового збору (1 600 грн. (сплачений судовий збір) х 22,64 % (відсоток задоволених позовних вимог)).

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 18 січня 2008 року, що утворилася станом на 31 липня 2017 року, а саме заборгованість по строковому та простроченому кредиту в розмірі 9 369 (дев'ять тисяч триста шістдесят дев'ять) гривень 38 копійок, заборгованість по процентам за користування кредитом 6 859 (шість тисяч вісімсот п'ятдесят дев'ять) гривень 56 копійок, неустойку (штраф) за порушення умов договору в загальному розмірі 1 061 (одна тисяча шістдесят одна) гривня 45 копійок, а всього в загальному розмірі 17 290 (сімнадцять тисяч двісті дев'яносто) гривень 39 копійок, перерахувавши кошти на розрахунковий рахунок (р/р 29092829003111, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570), а також в повернення 362 (триста шістдесят дві) гривні 24 копійки судового збору, перерахувавши вказану суму на цей же рахунок.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області через міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: О.В. Вуїв