Ухвала суду № 69804119, 18.10.2017, Святошинський районний суд міста Києва

пр. № 2-а/759/456/17

ун. № 759/15263/17

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2017 року суддя Святошинського районного суду міста Києва П'ятничук І.В., розглянувши матеріали справи за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного Управління національної поліції України у м.Києві про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з вказаним адміністративним позовом до відповідача та просила суд постановити рішення, яким дії Головного Управління національної поліції України у м.Києві щодо не поновлення сім»ї ОСОБА_1 в контрольному списку на поліпшення житлових умов з моменту видалення відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту внутрішніх справ України та членів їх сімей» від 23.12.2015 № 90 неправомірними та зобов'язати ГУ НП у м. Києві поновити сім'ю позивача в контрольному списку ГУ НП у м. Києві на поліпшення житлових умов з дня виключення з нього та в подальшому виділити родині позивача двокімнатну квартиру або виділити кошти на квартиру за рахунок МВС України.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 107 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства і чи підсудна позовна заява даному адміністративному суду.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Частиною 1 ст. 17 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: 1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; 6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спори фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації.

В силу п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України, справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Так, п. 1 ч. 1 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин

Відповідно до роз'яснень, викладених в абз. 2 п. 21 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», ураховуючи положення ст. 1 Цивільного кодексу України та ст. 2 КАС України, не є публічно-правовим і розглядається у порядку цивільного судочинства спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб'єктом владних повноважень) як суб'єктом публічного права та суб'єктом приватного права - фізичною особою, в якому управлінські дії суб'єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної особи. У такому випадку це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб'єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.

Отже, на житлові спори, як особливий різновид спорів, що стосуються житлових прав та інтересів громадян і організацій, розповсюджується цивільна юрисдикція.

Згідно з п. 13 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 № 8 «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів», справи у спорах про захист порушених, невизнаних або оспорюваних інтересів, що виникають із житлових правовідносин, згідно з ч. 1 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України розглядаються за правилами цивільного судочинства, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

При тлумаченні норми п. 1 ч. 1 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України, Верховний Суд України в постанові від 02.03.2016 у справі № 6-14 цс16 вказав на те, що в порядку цивільного судочинства розглядаються спори щодо права особи на житло (приватизація житла, взяття на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, або зняття з такого обліку, надання житла, користування жилим приміщенням у будинку державного чи приватного жилого приміщення, житлово-будівельних кооперативів, у гуртожитках, встановлення автономного опалення у приміщеннях державного житлового фонду, зняття з реєстраційного обліку місця проживання за наявності спору, зобов'язання органу влади чи органу місцевого самоврядування здійснити необхідні дії щодо утримання в належному стані житлового будинку, виселення, а також спори щодо забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків тощо). Такі спори є житловими (цивільними) незалежно від участі у справі суб'єкта владних повноважень як відповідача.

Аналогічний висновок, викладений і в постанові Верховного Суду України від 23.02.2016 р. у справі № 21-655а15, в якому зазначено, що приписи п. 1 ч. 1 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України прямо встановлюють правило про захист прав, зокрема, що виникають із житлових відносин, у порядку цивільного судочинства. Поняття «житлові відносини», в контексті змісту наведеної норми включає і право на одержання житла у зв'язку з проходженням публічної служби, оскільки ця норма не містить винятку зі встановленого нею загального правила.

Відповідно до заявлених вимог адміністративного позову позивач просить зобов'язати відповідача поновити сім'ю позивача в контрольному списку ГУ НП у м. Києві на поліпшення житлових умов з дня виключення з нього та в подальшому виділити родині позивача двокімнатну квартиру або виділити кошти на квартиру за рахунок МВС України.

Таким чином, є безспірним те, що спірні правовідносини у даній справі пов'язанні з поліпшенням житлових умов позивача, тобто, безпосередньо з наданням житла фізичній особі, а тому однозначно є спором який виникає з житлових правовідносин.

Враховуючи наведене, суддя на стадії вирішення питання про відкриття провадження, вважає, що вказана справа не підлягає до розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 109 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі лише якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

З огляду на викладене, суддя не вбачає підстав для відкриття провадження у справі, оскільки заявлені позивачем вимоги не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

На підставі викладеного, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 109, ст.ст. 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного Управління національної поліції України у м.Києві про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.

Роз'яснити позивачу, що даний спір слід розглядати в порядку цивільного судочинства.

Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом п'яти днів з дня отримання її копії, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя