Рішення № 69802175, 24.10.2017, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/8343/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2017 року

Рiвненський мiський суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Тимощука О.Я.,

при секретарі Михайленко О.С.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у вiдкритому судовому засiданнi в мiстi Рiвне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ "Рівнеазот" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до суду з позовом до Приватного Акціонерного Товариства «Рівнеазот» (далі - Відповідач), в якому просить стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 15836,60 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що він з 15.07.1993 року по 23.03.2017 рік працював в ПАТ "РІВНЕАЗОТ" на посаді електромонтера.

23 березня 2017 року відповідно до наказу № 545-ВК від 10.03.2017 року був звільнений на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням, у зв»язку з невиконанням власником законодавства про працю.

В день звільнення відповідачем не було проведено повного розрахунку по заробітній платі. Розмір заборгованості по нарахованій та невиплаченій заробітній платі станом на 23 березня 2017 року згідно довідки № 757 від 20.04.2017 року становить 43 514 грн. 02 коп.

Оскільки, з дня його звільнення відповідач не виплатив належну йому заробітну плату, тому відповідно до ст. 117 КЗпП України, вважає, що підприємство повинно виплатити йому середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, тобто з 23.03.2017 року по день фактичного звернення до суду, а саме по 30.05.2017 року, що становить 69 дні.

13.10.2017 року через канцелярію Рівненського міського суду Рівненської області позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог. В обґрунтування заяви вказує, що на день подачі позовної заяви до суду середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку становив 69 робочих дні. Відповідачем було здійснено з ним розрахунок по заробітній платі лише 11.08.2017 року. Таким чином, середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку становить 94 робочих дні. Просить стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за весь час затримки при звільненні в розмірі 34646 грн. 52 коп.

Позивач в судовому засіданні збільшені позовні вимоги підтримав з підстав викладених в позовній заяві, просить суд їх задоволити.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні збільшені позовні вимоги не визнала, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав викладених в письмових запереченнях на позовну заяву.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач з 15.07.2017 року по 23.03.2017 рік працював в ПАТ "РІВНЕАЗОТ" на посаді електромонтера.

23 березня 2017 року відповідно до наказу № 545-ВК від 10.03.2017 року був звільнений на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням, у зв»язку з невиконанням власником законодавства про працю (а.с. 5).

У день звільнення 23 березня 2017 року перед позивачем у відповідача існувала заборгованість з виплати заробітної плати, сума, яка підлягала виплаті при звільненні становила 43514,02 грн. (а.с. 3). Зазначена заборгованість була виплачена позивачу 11 серпня 2017 року.

Сторонами у справі не оспорюються факт роботи позивача в день звільнення, а також існування у відповідача перед позивачем заборгованості по виплаті заробітної плати, її розміру і період існування заборгованості, а тому вказані обставини в силу положень частини першої статті 61 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) не підлягають доказуванню.

Відповідно до частини першої статті 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

ОСОБА_3 з частиною першою статті 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно частини першої статті 47 КЗпП власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Частиною першою статті 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

З викладеного вище вбачається, що відповідач, який в день звільнення позивача не здійснив виплату останньому заборгованої заробітної плати, порушив вимоги законодавства щодо своєчасної виплати нарахованої заробітної плати. Судом встановлено, що заборгованість по заробітній платі була повністю виплачена відповідачем позивачу 11 серпня 2017 року.

Відповідно до частини першої статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки зазначені в статті 116 цього Кодексу, тобто в день звільнення, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Враховуючи те, що відповідач на час звільнення позивача не здійснив з ним остаточний розрахунок по заробітній платі, що підтверджується довідкою про суми, які належать до виплати при звільненні (а.с. 3), і розмір такої заборгованості сторонами не оспорюється, суд приходить до висновку що відповідач зобов'язаний сплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, за період з 24 березня 2017 року, тобто з дня, наступного за днем звільнення, по 10 серпня 2017 року, тобто по день що передує виплаті заборгованості.

Вирішуючи питання про розмір середнього заробітку, який підлягає стягненню на користь позивача, суд виходить з того, що відповідно пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (далі Порядок) середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

ОСОБА_3 з пунктом 8 цього Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Як вбачається з розрахунку середньомісячного заробітку за затримку виплати розрахункових, наданого позивачем, його заробітна плата за січень 2017 року становила відповідно 7185,40 грн., за лютий 2017 року становила відповідно 7189,39 грн., що в сумі складає 14374,78 грн. Середньоденна заробітна плата при цьому становить 368,58 грн. (14374,78 грн./39 робочі дні). Вказана сума заробітної плати за січень-лютий 2017 року визнана представником відповідача в судовому засіданні, а тому дана обставина в силу положень частини першої статті 61 ЦПК України не підлягає доказуванню.

ОСОБА_3 Міністерства соціальної політики України від 05 серпня 2016 року №11535/0/14-16/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2017 рік», загальна кількість робочих днів у січні 20 робочих дні, у лютому - 19 робочих дні.

В періоді, за який позивач просить стягнути середній заробіток, кількість робочих днів становить 94.

Оскільки середньоденна заробітна плата позивача становить 368,58 грн., то розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає виплаті позивачу за період з 24 березня 2017 року по 10 серпня 2017 року включно становить 34646 грн. 52 коп. (368,58 х 94), і саме така сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Таким чином, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 34646 грн. 52 коп. підлягають задоволенню.

Доводи представника відповідача про відсутність вини відповідача щодо несвоєчасного виконання своїх зобов'язань по виплаті заробітної плати перед позивачем та про те, що шкода позивачу була заподіяна в стані крайньої необхідності суд вважає безпідставними.

ОСОБА_3 із ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Таким чином, закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що належать йому; у разі невиконання такого обов'язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена ст. 117 КЗпП України відповідальність. За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є компенсаційною виплатою за порушення права на оплату праці, яка нараховується в розмірі середнього заробітку.

В п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз'яснено, що встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

В п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз'яснено, що не проведення розрахунку з працівником у день звільнення є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.

Таке ж роз'яснення цієї норми права, крім наведеної вище постанови Пленуму Верховного Суду України, надав і Конституційний Суд України у своєму рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 у справі щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу.

Відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.

Зазначена правова позиція, яку відповідно до положень статті 360-7 ЦПК України має враховувати суд при застосуванні таких норм права, викладена Верховним Судом України в постанові від 2 липня 2014 року у справі №6-76цс14, в постанові від 3 липня 2013 р. у справі № 6-64цс13, в постанові від 24 жовтня 2011 р. у справі № 6-39цс11, в постанові від 21 листопада 2011 р. у справі № 6-60цс11.

Посилання представника відповідача на те, що ПрАТ «Рівнеазот», порушуючи строки розрахунку зі звільненими працівниками, діє у стані крайньої необхідності, суд визнає недоречним.

Вчинення дій у стані крайньої необхідності передбачає вчинення їх для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

Обставини, які б свідчили про дії відповідача у стані крайньої необхідності представником відповідача не наведені і судом такі обставини не встановлені.

Відповідно до вимог частини другої статті 214 ЦПК України, при ухваленні рішення суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 02 липня 2014 року (справа № 6-76цс14) та у постанові від 23 грудня 2015 року (справа № 6-837цс15).

Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

ОСОБА_3 п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір, від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення заробітної плати.

Аналізуючи наведені норми, суд приходить до висновку, що судові витрати необхідно стягнути з відповідача.

Керуючись статтями 47, 115, 116, 117 Кодексу законів про працю України, статтями 2, 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 218, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р I Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ПрАТ "Рівнеазот" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку - задовольнити.

Стягнути з Приватного Акціонерного Товариства «Рівнеазот» (код ЄДРПОУ - 05607824) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, за період з 24 березня 2017 року по 10 серпня 2017 року включно в розмірі 34 646 (тридцять чотири тисячі шістсот сорок шість) гривень 52 копійки.

Стягнути з Приватного Акціонерного Товариства «Рівнеазот» (код ЄДРПОУ - 05607824) в дохід держави судовий збір в розмірі 640 (шістсот сорок) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляцiйного суду Рівненської області через Рiвненський мiський суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Рівненського

міського суду ОСОБА_4