Ухвала суду № 69799678, 11.10.2017, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа №359/247/17

Провадження №2/359/945/2017

УХВАЛА

ІМНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2017 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого Борця Є.О.,

при секретарі судового засідання Коробові О.П.,

за участю позивача ОСОБА_1,

розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в м. Києві, Першої Київської державної нотаріальної контори про звільнення домоволодіння з-під арешту та виключення запису про арешт вказаного обєкту нерухомого майна з Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів не-рухомого майна,

встановив:

В січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом та просив звільнити 1/50 частку в домоволодінні по вул. Ожинній, 13 в с. Вишеньки Бориспільського району з-під арешту, накладеного на підставі постанови заступника начальника СВ УБОЗ ГУ МВС України в м. Києві від 10 квітня 2010 року у кримінальній справі №18-442; а також ви-ключити вказаний обєкт нерухомого майна з акту опису й арешту майна.

В ході розгляду цивільної справи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали заяву про збільшення розміру позовних вимог (а.с.33-35): просять звільнити домоволодіння по вул. Ожинній, 13 в с. Вишеньки Бориспільського району з-під арешту, накладеного на підставі постанови заступника начальника СВ УБОЗ ГУ МВС України в м. Києві від 10 квітня 2010 року у кримінальній справі №18-442; виключити з Єдиного реєстру заборон від-чуження обєктів нерухомого майна запис №11146418 від 6 травня 2011 року про арешт вказаного обєкту нерухомого майна.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.205 ЦПК України суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Як розяснив Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і криміналь-них справ в абз.3, 4 п.1 постанови №5 від 3 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», за наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невиз-наного чи оспорюваного права власності у загальному порядку. Після підтвердження цього права зазначена особа, як і титульний власник майна, у тому числі й особа, яка не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасу-вання арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обовяз-ків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому ст.ст.174, 539 КПК України, до суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок.

Згідно з п.9 розділу XI «Перехідні положення» КПК України питання про зняття арешту з майна, накладеного під час дізнання або досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, вирішується в порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодек-сом.

Встановлено, що постановою заступника начальника СВ УБОЗ ГУ МВС України в м. Києві від 10 квітня 2010 року був накладений арешт на домоволодіння по вул. Ожинній, 13 в с. Вишеньки Бориспільського району. Однак вказана процесуальна дія була вчинена в порядку, передбаченому ст.ст.125, 126 КПК України 1960 року, під час досудового слід-ства у кримінальній справі №18-442. У звязку з цим питання про зняття арешту з не-рухомого майна підлягає вирішенню в порядку, передбаченому ст.411 КПК України 1960 року. Аналіз цих обставин свідчить про те, що позов, предявлений ОСОБА_1 та ОСОБА_2, не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

З огляду на це суд вважає, що провадження у цивільній справі належить закрити.

Відповідно до п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обовязків цивільного характеру.

Як розяснив Європейський суд з прав людини у справах«Верітас проти України», «Сокуренко та Стригун проти України», суд не може вважатися «судом, встановленим законом» у значенні п.1 ст.6 цієї Конвенції у разі перевищення ним своїх повноважень, визначених процесуальним законодавством. Крім того, у справах «Осман проти Сполу-ченого королівства» та «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини додатково наголосив на тому, що, реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і осново-положних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й об-меження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі.

Встановлено, що повноваження суду на розгляд конкретної цивільної справи виз-начаються правилами підвідомчості та підсудності. Розгляд цивільної справи за позовом, вимоги якого підлягають вирішенню в порядку кримінального судочинства, буде пере-вищенням суддею повноважень, визначених ЦПК України, та прямим порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. До того ж, розгляд позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в порядку цивільного судочинства не тільки буде суперечити правилам підвідомчості, але і призведе до хаотичного вирішення суто кримі-нального процесуального питання за правилами цивільного судочинства.

Суддя вважає, що ці обставини є додатковою підставою для закриття провадження у цивільній справі.

Згідно з п.5 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається особі, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у звязку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Встановлено, що при предявленні позову ОСОБА_1 сплатив судовий збір в загальному розмірі 8000 гривень (822 + 7178). Це підтверджується квитанціями №57 від 6 січня 2017 року та №123 від 20 квітня 2017 року (а.с.1, 32). Однак провадження у цивіль-ній справі підлягає закриттю, оскільки вона не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Ці обставини свідчать про те, що підстави для подальшого утримування дер-жавою судового збору відсутні.

З огляду на це суддя вважає, що ОСОБА_1 належить повернути сплачену ним суму судового збору в загальному розмірі 8000 гривень.

Керуючись п.1 ч.1, ч.2 ст.208, ч.4 ст.209 та ст.210 ЦПК України, суд

ухвалив:

Провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в м. Києві, Першої Київської державної нотаріальної контори про звільнення домоволодіння з-під арешту та виключення запису про арешт вказаного обєкту нерухомого майна з Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна закрити.

Розяснити, що ОСОБА_1 має право звернутися з заявою про зняття арешту з майна в порядку ст.411 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року.

Зобовязати Бориспільське управління Державної казначейської служби України в Київській області повернути ОСОБА_1 судовий збір в загальному розмірі 8000 гривень, сплачений згідно з квитанціями №57 від 6 січня 2017 року та №123 від 20 квітня 2017 року (рахунок: 31216206700004, код ЄДРПОУ: 38007070, банк отриму-вача: ГУ ДКСУ у Київській області, код банку отримувача: МФО:821018).

Ухвала суду може бути оскаржена до Апеляційного суду Київської області шляхом подачі апеляційної скарги через Бориспільський міськрайонний суд протягом 5 днів з дня її оголошення.

Суддя

Бориспільського міськрайонного суду ОСОБА_3