Ухвала суду № 6979945, 25.11.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" листопада 2009 р.                               м. Київ                                        К-8347/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого                                                  Сергейчука О.А.

Суддів                                                            Ланченко Л.В.

                                                                      Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Степашка О.І.

секретар судового засідання                              Сватко А.О.

за участю представників:

позивача: Демчик О.І.;

відповідача: Томасівський О.Г.;

розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2008р.

у справі №5/976-12/122А (22а-2605/08)

за позовом          Відкритого акціонерного товариства «Концерн Галнафтогаз»

до          Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова

про          визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Концерн Галнафтогаз»(далі по тексту –позивач, ВАТ «Концерн Галнафтогаз») звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова (далі по тексту –відповідач, ДПІ у Личаківському районі) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0000542320/2/17453 від 27.08.2007 р. (з урахуванням зміни позовних вимог).

Постановою Господарського суду Львівської області від 09-10.10.2007 р. у справі №5/976-12/122А (22а-2605/08) (суддя Запотічняк О.Д.) у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2008 р. у справі №5/976-12/122А (22а-2605/08) (головуючий суддя Яворський І.О., судді Любашевський В.П., Довгополов О.М.) постанову Господарського суду Львівської області від 09-10.10.2007 р. скасовано, прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

ДПІ у Личаківському районі, не погоджуючись з постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2008 р. у справі №5/976-12/122А (22а-2605/08), звернулась з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга ДПІ у Личаківському районі не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 14.07.2006 р. ДПІ у Личаківському районі прийнято податкове повідомлення-рішення №0000542320/0/13143, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1435975 грн.

За результатами неодноразового оскарження позивачем вказаного податкового повідомлення –рішення до ДПІ у Личаківському районі, ДПА у Львівській області та ДПА України, скарги позивача задоволено частково, прийнято податкове повідомлення –рішення №0000542320/2/17453 від 27.08.2007 р., яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1159119 грн. (з урахуванням рішення ДПА у Львівській області від 09.02.2007 року за №2395/10/25-005/149). Вказане податкове повідомлення-рішення є предметом оскарження у даній справі.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийнято відповідачем на підставі акту «Про результати виїзної позапланової перевірки ВАТ «Концерн Галнафтогаз»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за квітень 2006 р.»від 05.07.2006 р. №203/23-0/31729918 (далі по тексту –Акт перевірки).

Відповідно до висновків Акту перевірки, позивачем в порушення вимог п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4, п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»безпідставно віднесено до податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 79145,83 грн., оскільки валові витрати не підтверджені первинними документами, а саме акти виконаних робіт не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Крім того, податковий орган послався на те, що позивачем безпідставно віднесено до податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 1079973, 33 грн., оскільки відсутній факт оплати та факт отримання товару.

Стосовно зазначеного у висновках Акту перевірки порушення щодо безпідставного віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість у зв’язку з не підтвердженням валових витрат первинними документами, Вищий адміністративний суд України звертає увагу на наступне.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначальною ознакою валових витрат є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах (пункт 1.32 статті 1 цього Закону). Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього ж Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці з урахуванням обмежень, установлених підпунктами 5.3 - 5.8 цієї статті, про що зазначено в оглядовому листі ВАСУ від 06.07.09р. № 982/13/13-09 «Про деякі питання практики вирішення справ за участю органів державної податкової служби»(за матеріалами справ, розглянутих Вищим адміністративним судом України у касаційному порядку).

Суд касаційної інстанції зазначає, що судом апеляційної інстанції цей зв’язок досліджувався, первинні документи позивача судом вивчалися, а тому висновки суду є такими, що ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що між позивачем та Іноземним підприємством «Універсальна інвестиційна група»укладено Договір №01/2004-П від 01.04.2004 року про надання консультаційних, інших послуг та виконання окремих робіт, зокрема, і з юридичних питань, розробка і аналіз бізнес-планів, проведення робіт по залученню інвестицій.

Як вбачається з акту приймання –передачі виконаних робіт від 15.03.2006 року до Додаткової угоди №4 від 01.06.2005 року, в ньому містяться усі необхідні реквізити, визначені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме: містить назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Фактичне виконання Іноземним підприємством «Універсальна інвестиційна група»зобов'язань за Договором №03/01-2006-01-К від 03.01.2006 року, предметом якого є наступні послуги: консультації з фінансових, економічних, юридичних питань, з питань комерційної діяльності та управління, належним чином підтверджено, зокрема, актом прийому-перадачі наданих послуг від 31.03.2006 року, оформленого згідно вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Операції по даних актах прийому-передачі проведено по податковому обліку в березні 2006 року та надані податкові накладні №16 від 07.03.2006 року (сума ПДВ 33 333,33 гривень) та №17 від 14.03.2006 року (сума ПДВ 41145,83 гривень), що підтверджено актом перевірки.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до умов договору №24/25 від 17 лютого 2006 року про надання консультаційних послуг, ПП «Професіонал ЛТД», як виконавець, надає ВАТ «Концерн Галнафтогаз», як замовнику, консультаційні послуги на тему «Бізнес-процедури та протоколи». Факт надання зазначених послуг у відповідності до умов Договору оформлено Актом про надання послуг від 25 лютого 2006 року, оформленого із зазначених усіх необхідних реквізитів, що дає змогу ідентифікувати особу яка брала участь у здійсненні господарської операції. Операції по даному акту про надання послуг проведено по податковому обліку в березні 2006 року, що підтверджується податковою накладною №208 від 20 лютого 2006 року (сума ПДВ 28000,00 гривень).

Як правомірно зазначено судом апеляційної інстанції, Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»не передбачено необхідності доказування платником податку безпосереднього зв'язку здійснених ним витрат саме у зв'язку із підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці. Тобто, вважається, що всі витрати платника податку є прямо пов'язані із такою підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці. На це вказує і пункт 5.11 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яким визначено, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Таким чином, суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції стосовно правомірності віднесення позивачем витрат за вказаними вище господарськими операціями до валових витрат, у зв’язку з чим зазначені суми податку на додану вартість позивачем віднесено до податкового кредиту відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість».

Стосовно зазначеного у висновках Акту перевірки порушення щодо безпідставного віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість у зв’язку з відсутністю факту оплати та отримання товару., Вищий адміністративний суд України звертає увагу на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до умов договору поставки нафтопродуктів №6/112003/108-1 від 15.01.2003 р., позивачем на підставі платіжних доручень перераховано на користь ТОВ «Укргазресурс»6479840 грн. ПДВ –1079973,33 грн.), в призначенні платежу яких було зазначено: за обладнання, майно та інвентар АЗС та оплата за нерухоме майно.

В подальшому, а саме в день проведення платежів по банку, позивачем листами здійснено уточнення призначення платежу вказаних платіжних доручень, зазначивши у призначенні платежу: попередня оплата за нафтопродукти згідно договору №6/112003/108-1 від 15.01.2003 р. Також судом апеляційної інстанції встановлено, що Актом прийому –передачі продукції від 30.04.2006 року підтверджено фактичне отримання продукції в межах суми попередньої оплати за спірними платіжними дорученнями.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення податкових зобов’язань платника податку з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Як встановлено п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 5 цього Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

За підсумовуючи аналізом наведених правових норм, і податкові зобов’язання і податковий кредит звітного періоду формуються за єдиним принципом за правилом першої події яка сталася раніше: списання (податковий кредит) або зарахування (податкові зобов’язання) коштів, відвантаження або надання робіт (податкові зобов’язання) та отримання податкової накладної (податковий кредит).

За вказаних обставин, суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції відносно правомірного віднесення позивачем податку на додану вартість за вказаними господарськими операціями до сформованого ним податкового кредиту.

Таким чином, належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції відповідач судам не надав, як це передбачено вимогами п. 1 ст. 71 КАС України.

Отже, судом апеляційної інстанції правильно надано оцінку обставинам справи щодо підстав та порядку віднесення та формування податкового кредиту позивача за перевіряємий період.

Згідно ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з’ясовано обставини справи та надано їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2008 р. у справі №5/976-12/122А (22а-2605/08) не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2008 р. у справі №5/976-12/122А (22а-2605/08) залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2008 р. у справі №5/976-12/122А (22а-2605/08) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.