Постанова № 69798841, 24.10.2017, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/6593/17

Категорія 38

2-а/295/584/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.10.2017 року м. Житомир

БОГУНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ЖИТОМИРА В СКЛАДІ:

Головуючого судді Чішман Л.М.

З участю секретаря Савіної Л.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 управління Держгеокадастру в Житомирській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

Зважаючи на складність у викладенні повної постанови, повязаної з потребою обґрунтування висновків суду, суд вважає за необхідне оголосити її вступну і резолютивну частини.

Керуючись ст.ст. 71, 86, 158-162, 171-2 Кодексу адміністративного судочинстваУкраїни, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Постанову від 06.06.2017 року № 40-ДК/0011По/08/01/-17, винесену державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель у Житомирській області ОСОБА_3 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 скасувати.

Стягнути з ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Житомирській області на користь держави судовий збір у сумі 640 (шістсот сорок) гривень.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Л.М.Чішман

Державний герб України

Справа № 159/1360/17

Провадження № 2-а/159/145/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2017 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області під головування

судді Восковської О.А.

за участю секретаря Канашкової О.М.

представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Ковель справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління з контролю за використанням та охороною земель ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Волинській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2 звернувся в суд з адміністративним позовом до управління з контролю за використанням та охороною земель ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Волинській області про визнання незаконною та скасування постанови заступника начальника начальника управління з контролю за використанням та охороною земель ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Волинській області ОСОБА_3 від 16 березня 2017 року №1 про визнання винуватим ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.53 КпАП України та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 204 гривні. Позовні вимоги мотивовані тим, що заступник начальника начальник управління з контролю за використанням та охороною земель ГУДГК у Волинській області ОСОБА_3 без належної перевірки та дослідження усіх доказів, прийшов до хибного висновку про наявність у діях позивача порушень вимог земельного законодавства в частині використання належної йому на праві приватної власності земельної ділянки, розташованої в м.Ковелі по вул.Д.Галицького,27, яку останній придбав за договором купівлі-продажу у ОСОБА_4 та яка межує з земельною ділянкою сім»ї ОСОБА_4. Між ними фактично існує спір щодо меж суміжних земельних ділянок, оскільки він вважає, що саме ОСОБА_5 незаконно користується частиною належної йому на праві приватної власності земельної ділянки, а остання вважає, що ОСОБА_2 незаконно користується частиною належної їй на праві приватної власності земельною ділянкою. Позивач вказує на те, що при виготовленні ним технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі було встановлено, що саме земельна ділянка ОСОБА_5 накладається на земельну ділянку позивача і такі документи були надані інспектору Білану С.В., однак, останній не взяв їх до уваги, не надав їм правової оцінки та не перевірив належним чином докази щодо наявності права власності на спірну частину земельної ділянки обох суміжних землекористувачів. Крім того, в оскаржуваній постанові інспектором не перевірено належним чином анкетних даних особи, яку він притягнув до адміністративної відповідальності і по-батькові такої особи зазначено як «Володимирович», тоді, як позивач є «Васильовичем». Вважає оскаржувану постанову незаконною з підстав, що наведені в адміністративному позові та зазначені вище, просить скасувати згадану постанову.

Позивач та його представник адвокат ОСОБА_6 у судове засідання не з»явились, подавши суду, кожен, зокрема, письмові заяви про розгляд справи у їх відсутності, в яких вказали про те, що підтримують заявлений адміністративний позов та прохають його задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Волинській області ОСОБА_7 у судовому засіданні не визнала заявлений адміністративний позов, пояснивши, що оскаржувану постанову вважає законною та просить відмовити у задоволенні позову з підстав, наведених у письмовому запереченні.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, покази свідка, дослідивши письмові докази у справі, задовольняє адміністративний позов з наступних підстав.

Відповідно до ст.6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб»єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно п.2 ч.1 ст.18 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб»єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Вимоги до змісту постанови по справі про адміністративне правопорушення встановлені статтею 283 КпАП України. Серед іншого, у постанові повинно бути зазначено відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім»я, по-батькові), опис обставин, установлених під час розгляду справи, зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення.

Згідно заявлених позовних вимог, ОСОБА_2 оскаржується постанова заступника начальника начальника управління з контролю за використанням та охороною земель ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Волинській області ОСОБА_3 від 16 березня 2017 року №1 про визнання винуватим ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.53 КпАП України та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 204 гривні.

Статтею 53 КпАП України передбачено адміністративну відповідальність за порушення правил використання земель, а саме за використання земель не за цільовим призначенням, невиконання природоохоронного режиму використання земель, розміщення, проектування, будівництво, введення в дію об»єктів, які негативно впливають на стан земель, неправильну експлуатацію, знищення або пошкодження протиерозійних гідротехнічних споруд, захисних лісонасаджень.

В оскаржуваній постанові відповідачем не зазначено жодного із вище перелічених порушень, які б були допущені позивачем і які були підставою для притягнення останнього до адміністративної відповідальності за вказаною нормою Закону, що виключає можливість та право відповідача притягнути позивача до адміністративної відповідальності за ст.53 КпАП України. Крім того, згадана норма Закону не містить кількох частин, зокрема, частини 1, за якою винесено оскаржувану постанову.

Натомість, як убачається із змісту постанови №1 від 16.03.2017 року, відповідачем було встановлено, що позивач порушив вимоги ст.ст.125, 126 Земельного Кодексу України, ст.53-1 КпАП України, та було встановлено, що «гр.ОСОБА_2 по вул.Д.Галицького, 27 із земель житлової та громадської забудови було встановлено самовільне зайняття земельної ділянки площею 0,0066 га, яка є у власності ОСОБА_8».

Адміністративна відповідальність за самовільне зайняття земельної ділянки передбачена ст.53-1 КпАП України, однак, позивача не було визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого вказаною нормою Закону.

Крім того, як установлено судом, відповідачем невірно зазначено в оскаржуваній постанові анкетні дані особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а саме по-батькові ОСОБА_2 зазначений в описовій частині, як «Володимирович», замість «Васильович».

Відтак, судом встановлено, що оскаржувана постанова не відповідає вище згаданим вимогам закону та підлягає скасуванню.

Крім того, як уже зазначено вище, ст.283 КпАП України встановлено вимоги до змісту постанови по справі про адміністративне правопорушення.

Зазначаючи в оскаржуваній постанові опис обставин, які були встановлені під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, начальник управління з контролю за використанням та охороною земель ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Волинській області ОСОБА_3 не вказав, на підставі яких саме доказів ним були встановлені зазначені обставини, а саме на підставі яких доказів він дійшов до висновку про порушення ОСОБА_2 вимог земельного законодавства та самовільне зайняття останнім земельної ділянки площею 0,0066 га по вул.Д.Галицького в м.Ковелі.

Як убачається з договору купівлі-продажу земельної ділянки від 12.10.2007 року та витягу з Державного реєстру правочинів від 12.10.2007 року №4764702, позивач придбав земельну ділянку площею 500 кв.м. по вул.Д.Галицького, 27 в м.Ковелі, а, відтак, є власником такої земельної ділянки.

Зазначаючи в оскаржуваній постанові про самовільне зайняття ОСОБА_2 земельної ділянки за вище згаданою адресою по вул.Д.Галицького, 27 в м.Ковелі (за якою розташована належна позивачу земельна ділянка), відповідач не зазначив по якій межі позивач самовільно використовує земельну ділянку площею 0,0066 га та на підставі яких доказів установлено дану обставину.

Крім того, як убачається з протоколу про адміністративне правопорушення від 06.03.2017 року №2, складеного державним інспектором - головним спеціалістом управління, - прізвище якого в протоколі не зазначено такий протокол передував винесенню оскаржуваної постанови та був підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного рішення.

Вимоги до змісту протоколу про адміністративне правопорушення встановлені ст.256 КпАП України. Зокрема, такий протокол повинен бути підписаний особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Як убачається із змісту вище згаданого протоколу про адміністративне правопорушення від 06.03.2017 року №2, у такому протоколі не лише не зазначено доказів, на підставі яких було встановлено наявність правопорушення за яким складено такий протокол, а й не зазначено прізвище та відсутній підпис особи, яка складала такий протокол.

Допитаний в якості свідка державний інспектор ГУДГК у Волинській області Пушкарьов О.М. показав суду, що саме він складав вище згаданий протокол про адміністративне правопорушення, однак, не може пояснити, чому в протоколі не зазначено по якій саме межі позивачем порушено земельне законодавство та чому в протоколі відсутній його підпис і не зазначено прізвище особи, яка складала такий протокол. При складанні згаданого протоколу він дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення на підставі наданих гр-нкою ОСОБА_5 документів, зокрема, договору купівлі-продажу земельної ділянки і кадастрової зйомки, однак, не зазначав про це в протоколі.

Вирішуючи питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності за результатами розгляду вище згаданого протоколу, начальник управління з контролю за використанням та охороною земель ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Волинській області ОСОБА_3 повинен був врахувати вище перелічені порушення, допущені при складанні протоколу про адміністративне правопорушення та вирішити питання про можливість прийняття законного і обгрунтованого рішення за результатами розгляду такого протоколу, однак, не зробив цього. Всупереч вимогам ст.278 КпАП України відповідачем при підготовці справи про адміністративне правопорушення до розгляду не було належним чином перевірено, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адмінправопорушення, чи витребувано необхідні додаткові матеріали, які підтверджують або спростовують наведені у протоколі обставини.

Крім того, відповідно до ст.268 КпАП України, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності і під час відсутності такої особи, справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про час і місце розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Вимоги даної норми Закону відповідачем також не були дотримані, оскільки в матеріалах справи відсутні дані про належне сповіщення позивача про час і місце розгляду справи.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб»єкта владних повноважень обов»язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідно до ст.70 КАС України докази повинні бути належними та допустимими.

Відповідачем не надано суду жодного належного і допустимого доказу на підтвердження правомірного свого рішення, яке оскаржується позивачем та не наведено таких доказів у письмовому запереченні.

Із урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про незаконність оскаржуваної постанови та підставність вимог позивача про скасування такої постанови.

Відповідно до ст.94 КАС України, судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь держави.