Ухвала суду № 69798180, 24.10.2017, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/10373/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Рудська С.М. Провадження № 22-ц/773/1427/17 Категорія: 81 Доповідач: Бовчалюк З. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2017 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Бовчалюк З.А.,

суддів - Стрільчук В.А., Карпук А.К.,

з участю секретаря судового засідання Концевич Я.О.,

представника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою позивача ОСОБА_2 про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Ради адвокатів Волинської області про визнання незаконним та скасування рішення Дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Волинської області від 30.06.2016 року та зобов'язання закрити дисциплінарне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 вересня 2017 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 вересня 2017 року у задоволені заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Ради адвокатів Волинської області про визнання незаконним та скасування рішення Дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Волинської області від 30.06.2016 року та зобов'язання закрити дисциплінарне провадження відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, позивач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, покликаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувану ухвалу, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши представника відповідача, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а ухвалу залишити без змін з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що заявник не надав доказів, які б свідчили, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, а забезпечення позову, в обраний позивачем спосіб, фактично вирішить позовні вимоги.

Такі висновки суду є правильним, оскільки відповідають встановленим у справі обставинам та нормам процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що позивач має свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №447 від 30.03.2010 року.

Рішенням Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Волинської області від 30.06.2016 року застосовано відносно позивача дисциплінарне стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю строком на 3 місяців ( а.с.25-29).

Не погодившись із зазначеним рішенням, позивач оскаржив його в судовому порядку, подавши відповідний позов, а також позивачем подано заяву про забезпечення позову, шляхом призупинення дії рішення Дисциплінарної комісії палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Волинської області від 30.06.2016 року в частині зупинення права на заняття адвокатською діяльністю строком на 3 місяці.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені ЦПК заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Згідно з ч.3 ст.152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

В ухвалі про забезпечення позову, суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.

Застосування судом таких заходів забезпечення, які за змістом є ухваленням рішення без розгляду справи по суті, не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Оскільки забезпеченням позову у такий спосіб суди виходять за межі підстав забезпечення позову, що є неприпустимим.

Суд не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

Суд першої інстанції правильно констатував про те, що саме рішення від 30.06.2016 року Дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Волинської області, дію якого в своїй заяві просить призупинити позивач в рамках вжиття заходів забезпечення позову, є предметом спору у цій справі.

Отже задовольнивши клопотання про призупинення дії рішення від 30.06.2016 року Дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Волинської області, судом буде фактично вирішено спір по суті до винесення рішення у справі, що є неприпустимим з огляду на положення ст.ст. 151,152 ЦПК України.

Враховуючи зазначене, відповідно до встановлених в судовому засіданні обставин та норм процесуального права, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про відмову у забезпеченні позову в даній справі.

Доводи апеляційної скарги про порушення прав осіб, інтереси яких від представляє як адвокат, у звязку із зупиненням відповідного свідоцтва, є безпідставними. Особи, яким позивач надає правову допомогу, не позбавлені можливості, будучу заздалегідь повідомленими про наявні обставини, звернутися до іншого фахівця в галузі права та отримати відповідну правову допомогу.

Зупинення дії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю не позбавляє позивача протягом цього часу займатися іншою діяльністю для отримання доходу.

Доводи апеляційної скарги, про те, що судом першої інстанції порушено норми процесуального право, щодо терміну вирішення заяви про забезпечення позову не впливають на правильність ухвали суду та дані порушення не слугують підставою для скасування даної ухвали.

Апеляційна скарга підлягає відхиленню, а ухвалу суду - залишенню без змін, оскільки вона постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не містять передбачених законом підстав для її скасування.

Керуючись ст. ст. 307, 312-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 вересня 2017 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: